майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
25 травня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/463/26
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Соловей Л.А.,
за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,
за участю представників сторін:
від позивача: Валентинова О.М., довіреність №53 від 30.12.2025;
від відповідача: Стариченко А.В., довіреність №1 від 20.05.2026;
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (м.Київ)
до Житомирського кооперативного фахового коледжу бізнесу і права (м.Житомир)
про стягнення 289310,17грн.
Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до Житомирського кооперативного фахового коледжу бізнесу і права з позовом про стягнення 289 310,17грн заборгованості, з яких: 106 206,22грн основного боргу, 17 048,28грн пені, 82 273,45грн 15% річних та 83 782,22грн інфляційних.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань з оплати спожитої електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Ухвалою суду від 27.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено 25.05.2026.
У відзиві на позовну заяву від 12.05.2026 відповідач заборгованість за фактично спожиту електричну енергію в січні 2021 року в сумі 106 206,22грн визнав, однак заперечив щодо заявленої до стягнення суми пені, 15% річних, інфляційних та зазначив, що відповідач є некомерційною неприбутковою освітньою установою, діяльність якої фінансується за рахунок студентів. Затримки оплати комунальних послуг зумовлені об'єктивними обставинами: короновірусом, воєнним станом, зростанням тарифів та відсутністю власних доходів. Стягнення надмірних штрафних санкцій суперечить принципам пропорційності та соціальної відповідальності, закріпленим у Конституції України та практиці ЄСПЛ. Також у відзиві міститься клопотання про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців (а.с.44-48).
25.05.2026 надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить суд звернути увагу, що невчасні розрахунки за електричну енергію споживачів постачальника "останньої надії" унеможливлюють своєчасну оплату позивачем купованої електроенергії, послуг операторів системи розподілу та системи передачі, оплату підприємством податків, заробітної плати працівникам та інших обов'язкових платежів, що в свою чергу веде до накладання на підприємство штрафних санкцій, відкриття судових справ підприємствами, установам та організаціями, перед якими ДПЗД "Укрінтеренерго" не може виконати своєчасно договірні зобов'язання, а також збільшення податкового боргу (а.с.85-87).
Представник позивача в судовому засіданні 25.05.2026 позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві; заперечив щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та розстрочення виконання рішення суду.
Представник відповідача суму основного боргу визнав, просив врахувати аргументи, викладені у відзиві, зменшити розмір нарахованої до сплати пені, 15% річних та інфляційних.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", яке виконує функції постачальника "останньої надії" (постачальник/позивач) і діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснювало державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 06.11.2018р. №1344 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р, та Житомирським кооперативним фаховим коледжем бізнесу і права (споживач/відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (а.с.12-16).
Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року N 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів України (пункт 1.2 договору).
Згідно з пунктом 2.1 договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).
Відповідно до пункту 2.2 договору обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії. Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну та комерційну діяльність.
Пунктом 3.1 договору визначено, що постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної, енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.
Електрична енергія постачається до електроустановок споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальником, постачання електричної енергії на об'єкт призупиняється (пункт 3.4 договору).
Відповідно до пункту 3.6. договору з першим рахунком за електричну енергію, який надає постачальник споживачу, постачальник має надати споживачу інформацію про: ціни (тарифи) та термін дії договору (не більше 90 діб); право споживача змінити постачальника. Постачальник не має права вимагати від споживача будь-якої іншої оплати за електричну енергію, що не визначена цим договором.
У силу пункту 3.7. договору початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ у разі укладення договору між сторонами.
У відповідності з пункту 5.1. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком 1 до цього договору.
Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни за електричну енергію (п. 5.2. договору).
Згідно з пунктом 5.8. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок). При цьому, споживач не обмежується в праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (пункт 5.9 договору).
Відповідно до пункту 5.10. договору оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб (пункт 13.1. договору).
Договір укладено з комерційною пропозицією №3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" (додаток 1).
Як зазначено в преамбулі комерційної пропозиції, дана комерційна пропозиція є невід'ємним додатком до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - договір). Предмет комерційної пропозиції: постачання електричної енергії, як товарної продукції (код 09310000-5 за ДК 021:2015).
Відповідно до п.1 комерційної пропозиції ціна, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" (далі - ціна) формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 р. N 1179 (далі - Порядок).
Споживач сплачує 100 % від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. У разі не отримання рахунку Споживач зобов'язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов Договору, порядок якого визначений пунктом 7.1. даної комерційної пропозиції. Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі) (далі - ОС) (пункт 4.1. комерційної пропозиції).
Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ. (пункт 4.2. комерційної пропозиції).
Пунктом 4.3 комерційної пропозиції передбачено, що рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС постачальнику.
Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).
У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв'язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).
Відповідно до пункту 4.4. комерційної пропозиції акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС. Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОС постачальник надсилає на адресу електронної пошти споживача скановану версію акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку. Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти постачальника. Оригінал акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу споживача. Підписаний з боку споживача один екземпляр оригіналу акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу постачальника. У разі наявності зауважень до акта купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи постачальника та споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей, при цьому споживач або постачальник залучають ОС для врегулювання спірного питання. До усунення розбіжностей сторони керуються даними зазначеними в акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей. У разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу акту купівлі-продажу у встановлені строки або його не підписання з боку споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений. Документом, який підтверджує факт переходу права власності на електричну енергію від постачальника до споживача є узгоджений сторонами акт купівлі-продажу, оформлений відповідно до умов, визначених у цьому розділі.
Згідно пункту 15.1. комерційної пропозиції цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, за умови акцептування Споживачем умов Договору шляхом сплати рахунку за електричну енергію, наданого Постачальником.
Дана комерційна пропозиція є чинною з 01.07.2019.
Позивач зазначає, що споживач був приєднаний до договору на умовах комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог ЦК України та у відповідності до вимог Закону, ПРРЕЕ.
На виконання зазначеного договору ДПЗД "Укрінтеренерго" на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії, отриманих від оператора системи розподілу АТ "Житомиробленерго", на підставі звіту про фактичне споживання електричної енергії за січень 2021 року, позивачем складено акт купівлі-продажу електроенергії №004185 від 31.01.2021 та рахунок №000001788183/05/О01/09996 від 10.02.2021 відповідно до яких відповідачем спожито електричної енергії в обсязі 23 369 кВт/год на загальну суму 106 206,22грн (з ПДВ).
Зазначені акт та рахунок були надіслані Житомирському кооперативному фаховому коледжу бізнесу і права на його електронну адресу 12.02.2021 та юридичну адресу 17.02.2021. Отримано відповідачем 20.02.2021 (а.с.24-26).
Споживачем за січень 2021 року не було оплачено спожиту електричну енергію на суму 106 206,22грн.
29.10.2025 на електронну пошту Житомирського кооперативного фахового коледжу бізнесу і права позивачем було надіслано вимогу про сплату штрафних санкцій та боргу за спожиту електроенергію.
Однак відповідач відповіді на претензію не надав, борг не сплатив.
За вказаних обставин позивач звернуся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 289 310,17грн заборгованості, з яких: 106 206,22грн основного боргу, 17 048,28грн пені, 82 273,45грн 15% річних та 83 782,22грн інфляційних.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем електричної енергії здійснюється Цивільним кодексом України, Законом України "Про ринок електричної енергії", Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018р. "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії", іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно положень ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Згідно з ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Частиною 1 ст.692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Пунктом 8 ст.46 цього ж закону передбачено, що оператор системи розподілу забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Згідно з п.2.3.11. Правил комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Кодексу комерційного обліку та цих Правил.
Відповідно до п.2.3.14. Правил постачальник послуг комерційного обліку забезпечує зняття показів засобів вимірювальної техніки відповідно до Кодексу комерційного обліку.
Пунктами 4.3., 4.12., 4.13. Правил встановлено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг. Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Як було зазначено вище та встановлено судом у процесі розгляду справи, позивачем з урахуванням даних, отриманих від АТ "Житомиробленерго" щодо обсягів розподіленої електричної енергії, був складений акт купівлі-продажу електроенергії до договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії на загальну суму 106 206,22грн та відповідний рахунок на оплату, які в подальшому були направлені позивачем та отримані відповідачем у порядку, передбаченому положеннями Комерційної пропозиції №3 для постачання електричної енергії споживачам постачальником останньої надії.
Заперечень щодо загального обсягу фактично спожитої електричної енергії за січень 2021, який визначений на підставі даних комерційного обліку оператора системи розподілу на об'єктах споживача (відповідача), а також її вартості за вказаним актом, обґрунтованої відмови від підписання акта приймання-передачі електричної енергії, з боку споживача не надано.
Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав заборгованість за фактично спожиту електричну енергію за розрахунковий період січень 2021 року в сумі 106 206,22грн.
Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 106 206,22грн за публічним договором про постачання електричної енергії постачальником останньої надії є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню у розмірі 17 048,28грн, передбачену публічним договором про постачання електричної енергії постачальником останньої надії та комерційною пропозицією №3 від 07.06.2019, за період прострочення виконання обов'язку по оплаті вартості спожитої електричної енергії з 20.02.2021 по 19.02.2022, у відповідності до виконаного ним розрахунку (а.с.29).
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною 1 ст.549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Пунктом 6.1. комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником останньої надії встановлено, що за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов'язується сплатити пеню на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) постачальника.
Відповідно до п.13.1. комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання або неналежне виконання зобов'язання припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало були виконано.
Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування штрафу та пені (а.с.29), а також здійснивши власний перерахунок за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ІПС LIGA 360, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, відповідність вимогам чинного законодавства та умовам договору, а також арифметичну вірність.
Крім того, за порушення строків проведення розрахунків позивач заявив до стягнення з відповідача 82 273,45грн 15% річних та 83 782,22грн інфляційних за період прострочення грошового зобов'язання з 20.02.2021 по 20.04.2026.
Згідно зі ст.625 ГПК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п.7.4. комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником останньої надії споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ІПС LIGA 360, перевірив наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат та 15% річних (а.с.29-30), вважає його арифметично правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідач заявив клопотання про зменшення розміру неустойки, процентів річних та інфляційних втрат за час затримки розрахунку, при цьому просив врахувати, що затримки оплати комунальних послуг зумовлені об'єктивними обставинами: короновірусом, воєнним станом, зростанням тарифів та відсутністю власних доходів. Стягнення надмірних штрафних санкцій суперечить принципам пропорційності та соціальної відповідальності, закріпленим у Конституції України та практиці ЄСПЛ.
Позивач, в свою чергу заперечує проти зменшення розміру заявленої неустойки та 15% річних, вказуючи на те, що невчасні розрахунки за електричну енергію споживачів постачальника "останньої надії" унеможливлюють своєчасну оплату позивачем купованої електроенергії, послуг операторів системи розподілу та системи передачі, оплату підприємством податків, заробітної плати працівникам та інших обов'язкових платежів, що в свою чергу веде до накладання на підприємство штрафних санкцій, відкриття судових справ підприємствами, установам та організаціями, перед якими ДПЗД "Укрінтеренерго" не може виконати своєчасно договірні зобов'язання, а також збільшення податкового боргу.
Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Верховний Суд, зокрема у постановах від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21, від 19.09.2023 у справі №912/1083/22, від 09.05.2024 у справі №923/77/22, неодноразово наголошував на тому, що на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
При цьому суд зазначає, що ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (такий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 звернула увагу на те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.
Отже зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання договірного зобов'язання та не може становити для нього непомірний тягар і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
У постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) має індивідуально-оцінний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), що обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №910/8698/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 05.03.2019 у справі №923/536/18 від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18, від 30.09.2019 у справі №905/1742/18).
У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та надавши оцінку всім обставинам у їх сукупності, врахувавши інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених ст.3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, приймаючи до уваги, що відповідач визнає суму основного боргу та буде вживати заходів щодо її погашення, при цьому несплата заборгованості не призвела до понесення позивачем жодних матеріальних збитків чи невиконання зобов'язань перед іншими контрагентами (протилежного не доведено); з урахуванням того, що неустойка є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, а також з огляду на те, що основною метою інституту неустойки є стимулювання боржника до належного виконання договірного зобов'язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, суд приходить до висновку про можливість зменшення заявленої до стягнення пені на підставі ч.3 ст.551 ЦК України.
З урахуванням зазначеного вище, суд вважає, що розумним, справедливим та оптимальним для забезпечення балансу інтересів сторін у цьому спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача, є зменшення розміру пені на 50%, тобто до 8 524,14грн.
Вирішуючи питання щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 15 % річних, суд бере до уваги, що комерційною пропозицією № 3 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" передбачено збільшення відсотків річних до 15% річних за невиконання грошових зобов'язань за договором.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові №902/417/18 дійшла висновку про те, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 суд має право на зменшення розміру заявлених на підставі ст.625 ЦК України відсотків саме у випадку їх збільшення сторонами у договорі.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.02.2024 у справі №915/1723/21, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, за час затримки розрахунку за договором, оскільки, вказані нарахування спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Водночас, зменшуючи нараховані відсотки річні, на підставі ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, необхідно враховувати, що таке зменшення можливе за умови, якщо такі відсотки річні передбачені у договорі у розмірі більшому, ніж визначено положеннями ст. 625 ЦК України, тобто більше ніж 3 % річних (аналогічний висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21).
Суд оцінивши спірні відносини, позиції сторін, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем. Надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України (справедливості, добросовісності та розумності), з огляду на необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану, введеного у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, що безумовно вплинуло на господарську діяльність усіх без виключення суб'єктів господарювання та їх майновий стан, зокрема, і відповідача, який є неприбутковою освітньою установою, основним видом діяльності якого, відповідно до даних ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: 85.41 фахова пердвища освіта (основний), суд вважає, що застосування позивачем при розрахунку ставки 15% річних, що у співвідношенні до розміру відсотків, встановлених ст.625 ЦК України, є істотним. Такий розмір відповідальності передбачений тільки у комерційній пропозиції до договору і він не погоджується сторонами, а встановлюється в односторонньому порядку позивачем.
Також суд звертає увагу на те, що сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 106 206,22грн, а сума 15% річних складає 82 273,45грн, тобто 77,47% від основного боргу; індекс інфляції становить 83 782,22грн, що складає майже 78,89%. Отже, сума відповідальності становить 156,36% від суми боргу.
За таких обставин, суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, зменшення розміру нарахованих позивачем 15% річних до 3%, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки саме цей рівень відсотків встановлено законодавчо з метою відшкодування втрат кредитора внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання боржником.
За розрахунком суду, 3% від суми боргу за спірний період становлять 16 454,69грн.
Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши з огляду на положення ст.ст.74, 75-79, 86 ГПК України наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку задовольнити позов частково, стягнути з відповідача на користь позивача 214 967,27грн, з яких: 106 206,22грн основного боргу, 8 524,14грн пені, 16 454,69грн 3% річних та 83782,22грн інфляційних. В частині стягнення 65 818,76грн річних та 8 524,14грн пені слід відмовити у зв'язку зі зменшенням заявленої до стягнення суми пені та річних.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до п.2 ч.1ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Водночас у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №902/339/16 наведено правовий висновок, відповідно до якого судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Тобто судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставіч.3ст.551 ЦК України покладається на відповідача повністю, в тому числі і з суми, на яку неустойку було зменшено, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є виключно застосуванням судом своїх дискреційних повноважень, передбачених наведеною нормою.
Враховуючи наведені вище висновки суду щодо обґрунтованості позовних вимог та зменшення заявленого до стягнення розміру пені та річних, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача повністю на суму 3 471,22грн (з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору у зв'язку з поданням позовної заяви в електронній формі з використанням ЄСІКС).
Що ж стосується клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців, викладеного у відзиві на позовну заяву від 12.05.2026 суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
В силу дії ч.1 ст.331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Частиною 3 ст.331 ГПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
У відповідності до ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Клопотання відповідача про розстрочку заборгованості останній обґрунтовує тим, що відповідач забезпечує освітній процес, виконання рішення суду у повному обсязі одразу призведе до зупинки діяльності закладу, оскільки фінансування здійснюється виключно за рахунок надходження плати від студентів, які надходять частинами протягом року.
Позивач в судовому засіданні 25.05.2026 заперечив щодо розстрочки виконання рішення суду.
Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає перелік обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.
Питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Разом з тим, суд також враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
24 лютого 2022 року в зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому воєнний стан неодноразово продовжено, в тому числі і по теперішній час.
Суд приймає до уваги, що відповідач є неприбутковою освітньою установою. В межах вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду у даній справі суд не встановлює обставини виникнення розміру збитків у відповідача, однак враховує інші обставини, які об'єктивно вплинули на фінансовий стан відповідача та його неспроможність одномоментно розрахуватись з позивачем. Зокрема, суд приймає до уваги, що згідно з довідкою про доходи та витрати Житомирського кооперативного фахового коледжу бізнесу і права за 1 квартал 2026 року (а.с.50), різниця між доходами та витратами складає 18 597,30грн.
Разом з тим суд наголошує на тому, що вирішуючи питання відстрочки (розстрочки) виконання рішення суду в першу чергу мають брати до уваги те, чи існують обставини (в розумінні частини 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України), що критично ускладнюють або роблять її неможливим.
Надання відстрочки виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, пункт 74).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 7 жовтня 2003 року в справі Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців).
При вирішенні питання про надання розстрочки суд дотримується балансу інтересів як стягувача так і боржника, позаяк останній не може надаватися виключно в інтересах боржника, із посиланням на необхідність поліпшення його фінансового стану.
Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Товариство стягувача також знаходиться в складних економічних умовах. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.
При цьому суд наголошує, що розстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідачем відповідальності, а навпаки організація та створення умов для подальшого виконання рішення суду.
У даному випадку судом враховуються інтереси обох сторін, адже розстрочення виконання рішення надає боржнику можливість без суттєвого погіршення майнового стану належним чином виконати рішення суду на користь стягувача.
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року в справі "Чижов проти України", заява №6962/02).
Відповідно до частини 5 статті 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
За встановлених вище обставин, суд прийшов до висновку, що заява відповідача про розстрочення виконання рішення підлягає частковому задоволенню та розстроченню виконання рішення суду в частині стягнення боргу в загальному розмірі 214 967,27грн на три місяці (кожен платіж по - 71 655,76грн) шляхом сплати не пізніше 25 числа кожного місяця відповідної суми.
При цьому, судом приймається до уваги, що розстрочка виконання рішення суду надасть можливість стягувачу у нетривалий проміжок часу одержати виконання від боржника рішення суду без ускладнень, які можуть виникнути у разі погіршення фінансового становища боржника, що в свою чергу може призвести до ускладнення виконання рішення або ж до неможливості його виконання.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Зменшити розмір пені на 50%, до 8 524,14грн, розмір річних до 3%, до 16 454,69грн.
3. Стягнути з Житомирського кооперативного фахового коледжу бізнесу і права (вул.Київська, 82, м.Житомир, 10012, код ЄДРПОУ 01788183)
на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вул.Кирилівська, 85, м.Київ, 04080, код ЄДРПОУ 19480600)
- 106 206,22грн основного боргу;
- 8 524,14грн пені;
- 16 454,69грн 3% річних;
- 83 782,22грн інфляційних;
- 3 471,72грн судового збору.
4. В позові відмовити в частині стягнення 65 818,76грн річних та 8 524,14грн пені.
5. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Житомирської області по справі №906/463/26 в частині стягнення з Житомирського кооперативного фахового коледжу бізнесу і права (вул.Київська, 82, м.Житомир, 10012, код ЄДРПОУ 01788183) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вул.Кирилівська, 85, м.Київ, 04080, код ЄДРПОУ 19480600) 214 967,27грн за наступним графіком:
- до 25.06.2026 - 71 655,76грн;
- до 25.07.2026 - 71 655,76грн;
- до 25.08.2026 - 71 655,75грн;
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати:
1- у справу;
2-3 сторонам через "Електронний суд".