вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
26.05.2026м. ДніпроСправа № 904/359/26
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області (16600, місто Ніжин Чернігівської області, вулиця Овдіївська, будинок 2)
в інтересах держави в особі позивача Відділу освіти Борзнянської міської ради (16400, Чернігівська область, Борзнянський район, місто Борзна, вулиця Пантелеймона Куліша, будинок 107; ідентифікаційний код 43440981)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Соборна, будинок 99; ідентифікаційний код 44604267)
про стягнення заборгованості за договором № СК4/818-Т від 01.11.2024 у загальному розмірі 199 479,84 грн
І. СУТЬ СПОРУ
1.1. Стислий виклад позиції прокурора
Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Відділу освіти Борзнянської міської ради у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Тенегія" зобов'язань за договором № СК4/818-Т від 01.11.2024.
Прокурор зазначає, що за результатами проведеної процедури публічної закупівлі через систему "Prozorro" між сторонами було укладено договір поставки дизельного палива, відповідно до якого замовник здійснив повну оплату товару. Водночас відповідач, отримавши грошові кошти, не забезпечив фактичну передачу товару, зокрема шляхом належного забезпечення можливості використання паливних талонів на автозаправних станціях.
Таким чином, відповідач безпідставно утримує бюджетні кошти, не виконавши свого основного обов'язку з поставки товару, що свідчить про порушення майнових інтересів держави.
З огляду на викладене, прокурор просить суд стягнути з відповідача вартість фактично непоставленого товару у розмірі 159 328,95 грн - основного боргу, а також 28 997,87 грн - пені і 11 153,02 - штрафу.
1.2. Стислий виклад позиції позивача
Позивач, в інтересах якого діє прокурор, не скористався наданим йому правом на подання заяв по суті справи у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 Господарського процесуального кодексу України.
З приводу дотримання судом прав відповідача під час розгляду даної справи слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Судом було з'ясовано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Враховуючи вказане, ухвала суду від 03.02.2026 була направлена учасникам справи засобами електронного зв'язку, в тому числі відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду від 03.02.2026 вважається врученою відповідачу 05.02.2026, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с. 59, зворотній аркуш).
Крім того, господарським судом, з метою належного повідомлення відповідача про обставини даної справи, здійснено поштове направлення ухвали суду від 03.02.2026 відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Тенегія" за адресою: 51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Соборна, будинок 99, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак вказана поштова кореспонденція, надіслана на юридичну адресу відповідача, повернулася на адресу господарського суду з зазначенням оператора поштового зв'язку АТ "Укрпошта" - "Адресат відсутній" (а.с.73-76).
Суд зазначає, що у разі, якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
При цьому до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 03.02.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/133781091) надіслано судом 04.02.2026, зареєстровано в реєстрі 04.02.2026 та забезпечено надання загального доступу 05.02.2026, тобто завчасно; отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, ухвалою суду від 03.02.2026, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (05.02.2026), граничним строком, з урахуванням частин 1, 2, 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України, для подання відзиву на позовну заяву було 20.02.2026.
Судом враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на момент ухвалення судового рішення строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2026, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
29.01.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області за допомогою системи "Електронний суд" надійшла позовна заява першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області (далі - позивач) в інтересах держави в особі позивача Відділу освіти Борзнянської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором № СК4/818-Т від 01.11.2024 у загальному розмірі 199 479,84 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2026 справу №904/359/26 передано на розгляд судді Івановій Т.В.
03.02.2026 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано у позивача в строк до 20.02.2026 оригінали паливних карток на отримання палива за договором № СК4/818-Т від 01.11.2024, посилання на які здійснив позивач у позовній заяві - відповідно до частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України.
16.02.2026 до господарського суду від представника позивача за допомогою засобів поштового зв'язку супровідним листом (вх. суду №7349/26 від 16.02.2026) надійшли оригінали витребуваних судом документів, а саме: оригінали паливних карток на отримання дизельного палива за договором № СК4/818-Т від 01.11.2024 у кількості 153 шт.
Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2,4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродньо встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить стаття 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 12 січня 2026 року №40/2026, затвердженим Законом України від 14.01.2026 №4757-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб.
Справа №904/359/26 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши статті 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 3 Конституції України та статті 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Судове рішення підписано без його проголошення відповідно до приписів частини 4 статті 240 ГПК України.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № СК4/818-Т від 01.11.2024, що призвело до утворення заборгованості за основним зобов'язанням у вигляді непоставленого товару у кількості 3 355 літрів на суму 159 328,95 грн, а також до нарахування 28 997,87 грн - пені та 11 153,02 - штрафу.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт укладення договору між сторонами, його умови.
(2) Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором.
(3) Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором.
(4) Правомірність нарахування пені та штрафу.
1. Укладення та умови договору
29.10.2024 Відділом освіти Борзнянської міської ради на веб-порталі публічних закупівель "Prozorro" оприлюднено оголошення (а.с. 18-20) про відкриті торги з особливостями, щодо закупівлі товару "Дизельне паливо (Євро 5), картка" у кількості 4000 літрів, очікуваною вартістю 208 000,00 грн з ПДВ (ID: UA-2024-10-29-011830-a).
Однією із умов предмета закупівлі, визначено місце поставки: вул. П. Куліша, 107, м.Борзна, Чернігівська область, Україна, 16400.
У оголошенні зазначено вимоги про обов'язкову наявність автозаправочних станцій у радіусі 5 км від адреси розташування замовника. Відпуск палива для автотранспортних засобів замовника повинен здійснюватись на АЗС учасника (постачальника) за талонами або скретч-картками. Усі запропоновані талони/скретч-картки повинні діяти та отоварюватись на всій території України та прийматися на всіх АЗС, до мережі яких вони відносяться. Учасник гарантує, що заправка транспорту здійснюватиметься по паливних картках/ талонах в мережі АЗС в м. Борзна та всій території України.
Згідно реєстру тендерних пропозицій, участь у відкритих торгах взяло чотири учасники Товариство з обмеженою відповідальністю "Тенегія", із остаточною ціновою пропозицією 189 960,00 грн з ПДВ, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп", із остаточною ціновою пропозицією 197 760,00 грн з ПДВ, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фуелпостач", із остаточною ціновою пропозицією 199 200,00 грн з ПДВ та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "ІФС ", із остаточною ціновою пропозицією 200 160,00 грн з ПДВ.
У подальшому, відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій переможцем закупівлі UA-2024-10-29-011830-а (а.с. 21) визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Тенегія" та прийнято рішення про намір укласти договір з останнім.
01.11.2024 між Відділом освіти Борзнянської міської ради Чернігівської області, як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тенегія", як продавцем, укладено договір № СК4/818-Т (надалі - договір, а.с. 22-24).
Відповідно до пункту 1.1. договору, постачальник зобов'язується протягом 2024 року поставити Замовникові: Нафта і дистиляти - код ДК 021:2015 - 09130000-9 (дизельне паливо (Євро 5), картка) в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток № 1), що додається до цього Договору та є його невід'ємною частиною (далі - товар), а Замовник - прийняти і оплатити товар.
Відповідно до пункту 2.1. договору постачальник повинен передати (поставити) замовнику товар, що за своєю якістю має відповідати чинним державним стандартам та/або технічним умовам та/або технічним регламентам заводу-виробника і мати паспорти якості на кожну партію товару та сертифікати відповідності.
Загальна вартість Договору складає: 189 960,00 грн з ПДВ, в тому числі сума ПДВ 31 660,00 грн (пункт 3.1 договору).
Відповідно до пунктів 3.2. - 3.6. договору ціна на товар встановлюються в національній валюті України. Ціна на товар визначена згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Ціна на товар визначається з урахуванням податків та зборів, що сплачуються або мають бути сплачені, витрат на транспортування, страхування, навантаження, розвантаження, сплату митних тарифів та усіх інших витрат. Сума визначена в договорі для закупівлі та зобов'язання сторін договору підлягають відповідному коригуванню у разі зменшення бюджетних призначень. Сума видатків та обсяги, передбачені на зазначену мету при проведенні процедури закупівлі можуть коригуватися в залежності від затвердженого кошторису та реального фінансування на відповідний період.
Пунктами 4.1., 4.2. договору передбачено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі пункту 1 статті 49 Бюджетного кодексу України згідно накладних на умовах відстрочки платежу до 30 календарних днів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 3 банківських днів з дати отримання Замовником бюджетних коштів на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок. Розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку.
Оплата за товар здійснюється протягом 10 календарних днів з дати поставки дозволів на відпуск товару (талони) на підставі виставленого Учасником рахунку.
Згідно пункту 5.1. договору строк постачання товару - до закінчення терміну дії довірчого документу. Поставка товару здійснюється на автозаправних станціях, визначених та вказаних учасником згідно дозволів на відпуск товару (талони номіналом по 10, 20, 30 літрів) у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442 "Про затвердження правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2. договору визначеного місце поставки (передачі) товару: передача замовнику товару за цим договором здійснюється учасником на АЗС шляхом заправки автомобілів замовника при пред'явленні довіреними особами замовника скретч-карт.
Скретч-карта є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картах вважаються виконаними, при цьому учасник не може передати замовнику товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-карті (пункт 5.3. договору).
Пунктом 5.4. договору визначено, що умови постачання товару - самовивезення. Замовник зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.
Термін дії талонів повинен бути безстроковим або не менше 24 місяців з дня їх активації та підписання видаткової накладної, наданої замовнику. У разі, якщо замовник з якихось причин не зміг використати талони протягом терміну їх дії, то постачальник повинен забезпечити безкоштовну заміну на нові за тим же номіналом невикористаних замовником талонів, як під час дії укладеного за результатами даної процедури договору, так і після закінчення строку його дії щодо інших зобов'язань (пункт 5.5. договору).
Відповідно до пункту 6.1. договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.
Згідно пункту 6.3. договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим цим договором; у разі дострокового розірвання договору з ініціативи постачальника, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару протягом 35 календарних днів з моменту письмового повідомлення замовника про розірвання договору поставки.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором (пункт 7.1. договору).
У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (пункт 7.2. договору).
Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2024, а в частині виконання своїх зобов'язань, до повного їх виконання сторонами. Відбиток печатки Постачальника ставиться відповідно до вимог Господарського кодексу України (пункт 10.1. договору).
Відповідно до пункту 12.1. договору невід'ємною частиною цього договору є: специфікація.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого договору.
Судом встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого договору.
2. Виконання позивачем договірних зобов'язань
Позивачем на виконання умов договору поставки №СК4/818-Т від 01.11.2024 (а.с. 22-24), згідно рахунку-фактури №0004/0002281 від 04.11.2024 (а.с. 25, зворотній аркуш) здійснено попередню оплату товару на суму у загальному розмірі 189 960,00 грн у тому числі ПДВ 31 660,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2494 від 05.11.2024 (а.с. 26).
3. Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором
Відповідач згідно з умовами договору на підставі видаткової накладної №0004/0002228 від 04.11.2024 (а.с 25) та специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (а.с. 24) поставив на адресу позивача довірчі документи на отримання товару.
Так, відповідачем поставлено на адресу позивача скретч-картки на дизпаливо у кількості 4000 літрів на суму 189 960,00 грн з ПДВ.
При цьому, відповідач в порушення умов пункту 5.2. - 5.4. договору не забезпечив повної реалізації скретч-карток, а саме з боку позивача залишилися невикористаними скретч-картки на дизпаливо у кількості 153 штуки, а саме:
- номіналом 15 літрів, 1 штука 304113215326 (а.с. 70);
- номіналом по 20 літрів у кількості 122 штук, а саме: 304623394006, 304623394007, 304623394008, 304623394009, 304623394010, 304623394011, 304623394012, 304623394013, 304623394014, 304623394015, 304623394030, 304623394031, 304623394032, 304623394033, 304623394034, 304623394035, 304623394036, 304623394037, 304623394038, 304623394039, 304623393990, 304623393991, 304623393992, 304623393993, 304623393994, 304623393995, 304623393996, 304623393997, 304623393998, 304623393999, 304623393980, 304623393981, 304623393982, 304623393983, 304623393984, 304623393985, 304623393986, 304623393987, 304623393988, 304623393989, 304623394426, 304623394427, 304623393944, 304623393945, 304623393946, 304623393947, 304623393948, 304623393949, 304623393950, 304623393951, 304623394740, 304623394741, 304623394742, 304623394743, 304623394000, 304623394001, 304623394002, 304623394003, 304623394004, 304623394005, 304623394020, 304623394021, 304623394022, 304623394023, 304623393908, 304623393909, 304623393910, 304623393911, 304623393912, 304623393913, 304623394026, 304623394027, 304623394028, 304623394029, 304623393914, 304623393915, 304623393916, 304623393917, 304623393918, 304623393919, 304623394016, 304623394017, 304623394018, 304623394019, 304623393954, 304623393955, 304623393956, 304623393957, 304623393958, 304623393959, 304623394746, 304623394747, 304623393940, 304623393941, 304623393942, 304623393943, 304623393966, 304623393967, 304623393968, 304623393969, 304623393952, 304623393953, 304623393970, 304623393971, 304623394024, 304623394025, 304623393904, 304623393905, 304623393906, 304623393907, 304623393978, 304623393933, 304623394744, 304623393903, 304623393932, 304623393973, 304623393976, 304623393977, 304623393900, 304623393901, 304623393979, 304623394745, (а.с. 63 - 68, 70);
- номіналом по 30 літрів у кількості 30 штук, а саме: 304704429356, 304704429357, 304704429358, 304704429359, 304704429360, 304704429361, 304704429362, 304704429363, 304704429364, 304704429365, 304704429366, 304704429367, 304704429368, 304704429369, 304704429350, 304704429351, 304704429352, 304704429353, 304704429354, 304704429355, 304704425804, 304704425805, 304704425806, 304704425807, 304704425802, 304704425803, 304704425800, 304704425801, 304704429274, 304704429275.
Таким чином, у позивача на умовах попередньої оплати залишилося придбане у відповідача пальне у кількості 3 355 літрів на загальну суму 159 328,95 грн, яке відповідачем на його адресу не поставлено.
4. Правомірність нарахування пені та штрафу.
У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (пункт 7.2. договору).
На підставі пункту 7.2. договору, прокурором здійсненого розрахунку пені у поданій позовній заяві, відповідно до якого нараховано до стягнення з відповідача за період з 28.02.2025 до 28.08.2025 пеню у загальному розмірі 28 997,87 грн.
Також враховуючи пункт 7.2. договору, прокурором нараховано та заявлено до стягнення 11 153,02 грн штрафу.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд. Позиції Верховного Суду щодо застосування норм права, які підлягають врахуванню.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до приписів статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначених норм права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного від 08.02.2019 у справі №909/524/18.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі № 3-127гс11, а також Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 5.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22).
Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 наголосив на тому, що посилання на форс-мажор як на обставину, що звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, є правом сторони, яка допустила таке порушення. Контрагент (кредитор) не повинен доводити існування форс-мажору у іншої сторони, якщо вона на це не посилалася. Контрагент (кредитор) має доводити факт порушення самого договірного зобов'язання боржником, а не причини, внаслідок яких це відбулося (форс-мажорні обставини).
2. Оцінка судом доказів та позицій сторін
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, яким було, зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між Відділом освіти Борзнянської міської ради Чернігівської області, як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тенегія", як продавцем, укладено договір № СК4/818-Т від 01.11.2024 (а.с. 22-24).
Позивачем на виконання умов договору поставки №СК4/818-Т від 01.11.2024 (а.с. 22-24), згідно рахунку-фактури №0004/0002281 від 04.11.2024 (а.с. 25, зворотній аркуш) здійснено попередню оплату товару на суму у загальному розмірі 189 960,00 грн у тому числі ПДВ 31 660,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2494 від 05.11.2024 (а.с. 26).
Відповідач згідно з умовами договору на підставі видаткової накладної №0004/0002228 від 04.11.2024 (а.с 25) та специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (а.с. 24) поставив на адресу позивача довірчі документи на отримання товару.
Так, відповідачем поставлено на адресу позивача скретч-картки на дизпаливо у кількості 4000 літрів на суму 189 960,00 грн з ПДВ.
При цьому, відповідач в порушення умов пункту 5.2. - 5.4. договору не забезпечив повної реалізації скретч-карток, а саме з боку позивача залишилися невикористаними скретч-картки на дизпаливо у кількості 153 штуки, а саме:
- номіналом 15 літрів, 1 штука 304113215326 (а.с. 70);
- номіналом по 20 літрів у кількості 122 штук, а саме: 304623394006, 304623394007, 304623394008, 304623394009, 304623394010, 304623394011, 304623394012, 304623394013, 304623394014, 304623394015, 304623394030, 304623394031, 304623394032, 304623394033, 304623394034, 304623394035, 304623394036, 304623394037, 304623394038, 304623394039, 304623393990, 304623393991, 304623393992, 304623393993, 304623393994, 304623393995, 304623393996, 304623393997, 304623393998, 304623393999, 304623393980, 304623393981, 304623393982, 304623393983, 304623393984, 304623393985, 304623393986, 304623393987, 304623393988, 304623393989, 304623394426, 304623394427, 304623393944, 304623393945, 304623393946, 304623393947, 304623393948, 304623393949, 304623393950, 304623393951, 304623394740, 304623394741, 304623394742, 304623394743, 304623394000, 304623394001, 304623394002, 304623394003, 304623394004, 304623394005, 304623394020, 304623394021, 304623394022, 304623394023, 304623393908, 304623393909, 304623393910, 304623393911, 304623393912, 304623393913, 304623394026, 304623394027, 304623394028, 304623394029, 304623393914, 304623393915, 304623393916, 304623393917, 304623393918, 304623393919, 304623394016, 304623394017, 304623394018, 304623394019, 304623393954, 304623393955, 304623393956, 304623393957, 304623393958, 304623393959, 304623394746, 304623394747, 304623393940, 304623393941, 304623393942, 304623393943, 304623393966, 304623393967, 304623393968, 304623393969, 304623393952, 304623393953, 304623393970, 304623393971, 304623394024, 304623394025, 304623393904, 304623393905, 304623393906, 304623393907, 304623393978, 304623393933, 304623394744, 304623393903, 304623393932, 304623393973, 304623393976, 304623393977, 304623393900, 304623393901, 304623393979, 304623394745, (а.с. 63 - 68, 70);
- номіналом по 30 літрів у кількості 30 штук, а саме: 304704429356, 304704429357, 304704429358, 304704429359, 304704429360, 304704429361, 304704429362, 304704429363, 304704429364, 304704429365, 304704429366, 304704429367, 304704429368, 304704429369, 304704429350, 304704429351, 304704429352, 304704429353, 304704429354, 304704429355, 304704425804, 304704425805, 304704425806, 304704425807, 304704425802, 304704425803, 304704425800, 304704425801, 304704429274, 304704429275.
Згідно пункту 5.1. договору строк постачання товару - до закінчення терміну дії довірчого документу. Поставка товару здійснюється на автозаправних станціях, визначених та вказаних учасником згідно дозволів на відпуск Товару (талони номіналом по 10, 20, 30 літрів) у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442 "Про затвердження правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2. договору визначеного місце поставки (передачі) товару: передача замовнику товару за цим договором здійснюється учасником на АЗС шляхом заправки автомобілів замовника при пред'явленні довіреними особами замовника скретч-карт.
Скретч-карта є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картах вважаються виконаними, при цьому учасник не може передати замовнику товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-карті (пункт 5.3. договору).
Пунктом 5.4. договору визначено, що умови постачання товару - самовивезення. Замовник зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.
Таким чином, у позивача на умовах попередньої оплати залишилося придбане у відповідача пальне у кількості 3 355 літрів на загальну суму 159 328,95 грн, яке відповідачем на його адресу не поставлено.
Слід також зазначити, що серед невикористаних довірчих документів (скретч-карток) на отримання пального наявна одна картка номіналом 15 літрів. Посилання в договорі на використання талонів номіналом 10, 20 та 30 літрів має орієнтовний характер і визначає типовий формат відпуску пального, однак не містить застереження про виключність або вичерпність такого переліку.
Умовами договору не передбачено заборони використання талонів іншого номіналу, а також не встановлено правових наслідків у разі відхилення від зазначених значень. Відтак сам по собі факт наявності картки номіналом 15 літрів не свідчить про порушення умов договору та не впливає на оцінку належності такого доказу.
З огляду на те, що вказана скретч-картка була передана позивачу в межах виконання договору, підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, суд дійшов висновку, що вона підлягає врахуванню при визначенні загального обсягу непоставленого товару.
Відсутність пального на автозаправних станціях постачальника та припинення їхньої роботи підтверджується, зокрема, доповідними записками від 09.12.2024 та від 13.12.2024 та службовою запискою від 24.12.2024 (а.с. 32 - 33).
Також Відділом освіти Борзнянськоі? міськоі? ради направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Тенегія" лист (претензію) № 59 від 13.02.2025 (а.с. 34), в якіи? зокрема зазначено про необхідність виконання умов договору № СК4/818-Т від 01.11.2024 щодо поставки товару (дизельного палива). На підтвердження доказів наплпвлення вказаного лита (претензії) прокурором долучено фіскальний чек від 14.02.2025 про направлення рекомендованого листа №1640002663700 (а.с. 35).
Суд бере до уваги, що згідно з наданими позивачем доказами, автозаправні станції відповідача припинили свою діяльність. Відповідач не повідомив позивача про тимчасовість чи постійність такого припинення, не запропонував альтернативного механізму реалізації карток, не забезпечив перенаправлення на інші АЗС чи видачі нового виду довірчих документів.
Згідно пункту 5.1. договору строк постачання товару - до закінчення терміну дії довірчого документу. Поставка товару здійснюється на автозаправних станціях, визначених та вказаних учасником згідно дозволів на відпуск товару (талони номіналом по 10, 20, 30 літрів) у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442 "Про затвердження правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" (зі змінами та доповненнями).
Тобто наявність працюючої інфраструктури постачальника є ключовою умовою виконання зобов'язання. Пасивна поведінка відповідача, який не відповідав на претензії, не інформував покупця і не запропонував заміни скретч-карток або повернення коштів, свідчить про неналежне виконання договірних зобов'язань.
Таким чином, припинення роботи АЗС без належного інформування позивача, за відсутності пропозицій альтернативної поставки або повернення коштів, дає підстави суду вважати зобов'язання невиконаним, що є підставою для повернення попередньої оплати у повному обсязі.
Суд також бере до уваги, що відповідач не заявляв про наявність обставин непереборної сили (форс-мажору), які могли б вплинути на належне виконання зобов'язань за договором поставки.
Суд також зауважує, що відповідно до частини першої статті 614 Цивільного кодексу України, боржник звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо доведе, що таке порушення сталося не з його вини. Водночас обов'язок доведення відсутності вини покладається саме на боржника.
У цій справі відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що порушення умов договору сталося з причин, що не залежать від його волі. Зокрема, відповідач не навів обставин, які б свідчили про вжиття ним усіх можливих заходів для належного виконання зобов'язань або мінімізації шкоди у разі неможливості виконання, як це передбачено частиною третьою статті 614 Цивільного кодексу України.
Натомість матеріали справи свідчать про відсутність будь-яких активних дій з боку відповідача щодо інформування позивача, забезпечення альтернативного способу отримання товару або повернення коштів, що унеможливлює визнання його дій сумлінними. Відтак, підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання - відсутні.
З огляду на вказані обставини у позивача на умовах попередньої оплати залишилося придбане у відповідача пальне на загальну суму 159 328,95 грн, яке відповідачем на його адресу не поставлено.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами (далі-правила), згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 пункту 3 правил).
Згідно з пункту 9 правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Тож, для отримання товару (заправлення транспортного засобу пальним на АЗС) водій пред'являє оператору автозаправної станції паливну картку на відповідний вид пального. У свою чергу, оператор АЗС здійснює ідентифікацію паливної картки, після отримання позитивної авторизаційної відповіді через термінал здійснює відпуск пального відповідної марки та кількості.
Суд зазначає, що лише після фактичного відпуску необхідної кількості пального за паливною карткою на АЗС позивач вважається таким, що отримав товар у розумінні умов договору.
Таким чином, невиконання відповідачем обов'язку щодо належного надання доступу до товару у передбачений договором спосіб позбавило позивача можливості реалізувати своє право власності на товар (пальне), за яке вже сплачено грошові кошти, а отже, створило правову підставу для стягнення суми попередньої оплати.
Невиконання відповідачем обов'язку щодо забезпечення можливості отримання товару через надані паливні картки свідчить про порушення договірного зобов'язання з поставки товару у повному обсязі, що суперечить суті та меті укладеного договору. За змістом договору, пред'явлення паливної картки не є самодостатнім фактом поставки, а лише способом реалізації товару, який має завершуватися фактичним отриманням пального. Отже, невиконання відповідачем зобов'язання щодо забезпечення можливості використання паливних карток для отримання пального є рівнозначним непоставці товару.
Суд відзначає, що відповідачем не спростовано, як кількості неотриманого позивачем пального, так і не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації, відтак перевіривши наданий позивачем розрахунок, господарський суд погоджується із загальною вартістю товару, який фактично не може бути отриманий та підлягає сплаті позивачу, вважає його вірним та арифметично правильним.
Суд констатує також, що на момент розгляду справи відповідачем не надано суду доказів передачі покупцеві товару (пального) на суму 159 328,95 грн.
Суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини виробила конструкцію "legitimate expectations" (українською - "правомірні очікування"). Пояснюючи сутність конструкції, Європейський суду з прав людини зазначає про необхідність більш широкого розуміння терміну майна (possessions), зазначеного у статті 1 Першого Протоколу Конвенції, згідно з яким до майна входить як наявне майно, так і активи, включаючи вимоги, щодо яких заявник може стверджувати про наявність у нього щонайменше "правомірного очікування" ефективного отримання майнового права. Таким чином, Європейський суд з прав людини зазначає, що "правомірне очікування" отримання майна може розраховувати на захист за Першим Протоколом Конвенції. Якщо сутністю вимоги особи є її майновий інтерес, то особа може вважатися такою, що має "правомірне очікування", якщо в національному праві є достатні підстави для існування такого інтересу. Зокрема, якщо існує судова практика національних судів щодо підтвердження його існування.
Суд наголосив, що концепція майна, до якого входить "правомірні очікування", має автономне значення, незалежне від класифікації та критеріїв майна в національному праві, а також що "правомірне очікування" має містити вимогу, що є більш істотною та конкретною, ніж просто сподівання, або таку, що залежить від майбутніх непевних обставин. Вимога вважається майном лише тоді, коли є належне визнання, що вона може отримати примусовий захист.
У даній справі суд вважає, що позивач мав правомірне очікування отримання товару - пального, за яке ним було здійснено повну попередню оплату. Така вимога має безпосередній майновий інтерес, закріплений у договорі, підтверджений платіжними документами, специфікаціями, видатковими накладними, а також не заперечується відповідачем по суті. За змістом національного законодавства та практики Верховного Суду, така вимога підлягає примусовому захисту. Відтак, вона відповідає критерію "майна" у розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції.
Також суд вказує, що статтею 26 Віденської конвенції "Про право міжнародних договорів"1969 року (ратифікована Україною 14 травня 1986 року) закріплено, що "кожен чинний договір є обов'язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись".
Вказане відображає принцип pacta sunt servanda, що діє як правова презумпція, що будь-який належно укладений договір: набуває сили закону для його сторін; підлягає виконанню в повному обсязі; повинен виконуватися добросовісно та вчасно. Тобто після укладення договору сторони юридично "зв'язані" його умовами.
З огляду на викладене, невиконання відповідачем зобов'язання щодо забезпечення можливості реалізації довірчих документів на пальне, відсутність альтернативного способу отримання товару або повернення коштів, а також пасивна поведінка відповідача, яка свідчить про повне ігнорування вимог позивача, - порушує правомірні очікування позивача на отримання оплаченого товару та є втручанням у його майнові права. Така поведінка становить втрату легітимного очікування реалізації права власності, а тому вимагає ефективного судового захисту шляхом стягнення відповідної суми попередньої оплати.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 159 328,95 грн є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також за несвоєчасне виконання зобов'язань прокурор, відповідно до положень пункту 7.2. договору, на підставі здійсненого розрахунку в поданій позовній заяві нарахував до стягнення з відповідача штраф у розмірі 7 % за прострочення поставки товару понад 30 днів на суму 11 153,02 грн та за період з 28.02.2025 до 28.08.2025 пеню у загальному розмірі 28 997,87 грн.
Щодо періоду нарахування пені, господарський суд зазначає наступне.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань Відділом освіти Борзнянської міської ради на юридичну адресу відповідача направлено претензію від 13.02.2025 № 59, що підтверджується доказами її направлення рекомендованим поштовим відправленням № 1640002663700 від 14.02.2025.
Відповідно до підпунктів 1-2 розділу І Нормативів та нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, нормативний строк пересилання рекомендованої письмової кореспонденції між населеними пунктами різних областей України становить 6 днів.
З огляду на викладене, суд вважає датою отримання відповідачем зазначеної претензії є 20.02.2025.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, боржник зобов'язаний виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Отже, враховуючи дату отримання претензії (20.02.2025) та встановлений законом семиденний строк для виконання обов'язку, відповідач повинен був виконати обов'язок щодо повернення суми попередньої оплати до 27.02.2025 включно.
Таким чином, прострочення виконання зобов'язання виникло з 28.02.2025.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, строк нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Господарський суд здійснивши власний перерахунок штрафних санкцій заявлених позивачем, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff) дійшов висновку про те, що вони є вірними.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).
З наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.
За змістом статей 546, 549 Цивільного кодексу України, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, а не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Разом з цим, згідно з частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України, щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін у справі, з урахуванням встановлених обставин справи, та не допускати фактичного звільнення відповідача від їх сплати без належних на те правових підстав.
З урахуванням викладеного, враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку, що 11 153,02 грн штрафу та 28 997,87 грн пені зменшенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що вимоги позивача щодо 159 328,95 грн основного боргу, 28 997,87 грн пені та 11 153,02 грн штрафу є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку із чим підлягають задоволенню у повному обсязі.
V. Висновки Суду
Суди зобов'язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та суспільного контролю за правосуддям. При цьому не вимагається відповідати на кожен аргумент сторін: достатньо викласти мотиви у межах конкретних обставин справи, з урахуванням характеру рішення.
На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.
З викладеного, з огляду на наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю та стягнення з відповідача на користь позивача 159 328,95 грн основного боргу, 28 997,87 грн пені та 11 153,02 грн штрафу.
VІ. Судові витрати
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Соборна, будинок 99; ідентифікаційний код 44604267) на користь Відділу освіти Борзнянської міської ради (16400, Чернігівська область, Борзнянський район, місто Борзна, вулиця Пантелеймона Куліша, будинок 107; ідентифікаційний код 43440981) 159 328,95 грн (сто п'ятдесят дев'ять тисяч триста двадцять вісім гривень дев'яносто п'ять копійок) - основного боргу, 28 997,87 грн (двадцять вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто сім гривень вісімдесят сім копійок) - пені та 11 153,02 грн (одинадцять тисяч сто п'ятдесят три гривні дві копійки) - штрафу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Соборна, будинок 99; ідентифікаційний код 44604267) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця Князя Чорного, будинок 9; ідентифікаційний код 02910114) 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) - судових витрат зі сплаті судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 28.05.2026
Суддя Т.В. Іванова