вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
25.05.2026м. ДніпроСправа № 905/1305/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (49001, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Січових Стрільців, будинок 4Д; ідентифікаційний код 42086719)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "УТМ Інвест" (49101, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Руденка Миколи, будинок 6; ідентифікаційний код 40157688)
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі" (49111, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Запорізьке шосе, будинок 22; ідентифікаційний код 31018149)
про стягнення заборгованості за договором поставки електричної енергії споживачу у загальному розмірі 108 694,09 грн.
І. Суть спору
1. Стислий виклад позиції позивача
Позивач зазначає, що між сторонами укладено договір постачання електричної енергії, відповідно до якого у лютому 2022 року ним було поставлено відповідачу електричну енергію в обсязі 61 788 кВт-год, що підтверджується даними оператора системи розподілу, як адміністратора комерційного обліку. На підставі цих даних позивачем здійснено нарахування вартості спожитої електроенергії, сформовано рахунок та визначено остаточну заборгованість у сумі 82 774,98 грн, з урахуванням часткової оплати.
Позивач вказує, що обсяги споживання визначаються виключно оператором системи розподілу, а отримані від нього дані є пріоритетними та обов'язковими для розрахунків. При цьому відповідач не скористався передбаченою законодавством процедурою їх оскарження та не надав доказів спростування визначених обсягів.
Також позивач зазначає, що відсутність підписаних актів або неотримання рахунків не звільняє споживача від обов'язку оплатити фактично отриману електричну енергію, оскільки визначальним є факт її споживання. Крім того, умовами договору передбачено обов'язок здійснення остаточного розрахунку незалежно від отримання рахунку.
У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути основний борг, інфляційні втрати та 3% річних.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що позивач не довів факту реального споживання електричної енергії у заявленому обсязі, а нарахування ґрунтуються виключно на розрахункових показниках оператора системи розподілу без належного документального підтвердження.
Відповідач наголошує, що у лютому 2022 року у зв'язку з початком бойових дій та подальшою окупацією території він втратив доступ до об'єкта, припинив господарську діяльність, не мав можливості здійснювати контроль за вузлами обліку та фіксацію показників, що виключає можливість фактичного споживання електроенергії у заявлених обсягах.
Крім того, відповідач вказує на відсутність підписаних актів приймання-передачі, недоведеність джерела та достовірності даних обліку, а також відсутність доказів належного функціонування системи комерційного обліку. Застосування розрахункових (середньодобових) показників, на його думку, не підтверджує реального споживання та не створює грошового зобов'язання.
Також відповідач зазначає, що не отримував рахунків у спірний період, у зв'язку з чим строк виконання зобов'язання не настав, а позов є передчасним. Додатково посилається на форс-мажорні обставини (воєнні дії), які унеможливили виконання зобов'язань за договором.
3. Стислий виклад позиції третьої особи
Третя особа не скористалась своїм правом на подання письмових пояснень по справі у порядку, передбаченому статтями 42, 161 Господарського процесуального кодексу України.
З приводу дотримання судом прав третьої особи під час розгляду даної справи слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Господарським судом було з'ясовано, що третя особа має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
Враховуючи вказане, ухвала суду від 10.02.2026 була направлена учасникам справи засобами електронного зв'язку, в тому числі третій особі в її Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду від 10.02.2026 вважається врученою третій особі - 12.02.2026, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет третьої особи в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с. 121).
Також господарський суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу суду від 10.02.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/134067103) надіслано судом 10.02.2026, зареєстровано в реєстрі 10.02.2026 та забезпечено надання загального доступу - 11.02.2026, тобто завчасно; отже у третьої особи були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).
З урахуванням наведеного, третя особа не була позбавлена права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, ухвалою суду від 10.02.2026 судом було запропоновано третій особі у строк до 28.02.2026 надати до господарського суду письмові пояснення по справі.
Судом враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення третьою особою письмових пояснень або клопотання до господарського суду поштовим зв'язком.
Враховуючи встановлений судом факт отримання третьою особою ухвали суду від 10.02.2026, станом на момент ухвалення судового рішення строк на подання третьою особою письмових пояснень по суті спору, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від третьої особи не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що третя особа не скористалася своїм правом на надання письмових пояснень щодо суті спору та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
24.12.2025 до Господарського суду Донецької області за допомогою системи "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УТМ Інвест" про стягнення заборгованості за договором поставки електричної енергії у загальному розмірі 108 694,09 грн, відповідно до якої позивач просить суд:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УТМ Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги": суму боргу в розмірі 82 774,98 грн за спожиту у лютому 2022 року електричну енергію; суму 3% річних у розмірі 6 531,33 грн, нарахованих у період з 13.02.2023 по 30.09.2025 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по сплаті електроенергії, спожитої у лютому 2022, інфляційну складову боргу у розмірі 19 387,78 грн, нараховану з 01.03.2023 по 30.06.2025 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електроенергії, спожитої у лютому 2022 та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
29.12.2025 ухвалою Господарського суду Донецької області постановлено матеріали позовної заяви передати за встановленою територіальною юрисдикцією (підсудністю) за місцезнаходженням відповідача - до Господарського суду Дніпропетровської області.
14.01.2026 супровідним листом Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/1305/25 скеровано засобами поштового зв'язку до Господарського суду Дніпропетровської області.
21.01.2026 матеріали справи надійшли до Господарського суду Дніпропетровської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2026 справу №905/1305/25 передано на розгляд судді Івановій Т.В.
26.01.2026 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
05.02.2026 до господарського суду від представника відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив (вх. суду №5389/26 від 05.02.2026) на позовну заяву.
09.02.2026 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь (вх. суду №5939/26 від 09.02.2026) на відзив на позовну заяву.
Також 09.02.2026 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №5944/26 від 09.02.2026) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача.
10.02.2026 ухвалою господарського суду задоволено клопотання представника позивача (вх. суду №5944/26 від 09.02.2026) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі", запропонувавши останньому у строк до 28.02.2026 надати до господарського суду письмові пояснення по справі.
Третя особа пояснень у справі не надала.
Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2,4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродньо встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить стаття 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 12 січня 2026 року №40/2026, затвердженим Законом України від 14.01.2026 №4757-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб.
Справа №905/1305/25 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши статті 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 3 Конституції України та статті 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Судове рішення підписано без його проголошення відповідно до приписів частини 4 статті 240 ГПК України.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором постачання електричної енергії споживачу № 205103 від 01.10.2020, що полягає у неповній та несвоєчасній оплаті вартості електричної енергії, поставленої позивачем у лютому 2022 року, внаслідок чого утворилась заборгованість за основним зобов'язанням, а також нараховані інфляційні втрати та 3% річних.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що обсяг спожитої відповідачем електричної енергії визначений на підставі даних оператора системи розподілу як адміністратора комерційного обліку, які є обов'язковими для застосування при проведенні розрахунків, та на підставі яких сформовано рахунок за спірний період.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на відсутність фактичного споживання електричної енергії у заявленому обсязі, недостовірність розрахункових даних, відсутність належного комерційного обліку, а також на обставини непереборної сили, пов'язані з веденням бойових дій та втратою доступу до об'єкта, що, на його думку, виключає виникнення обов'язку з оплати.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт укладення між сторонами договору, його зміст та умови.
(2) Факт постачання позивачем електричної енергії відповідачу у спірний період.
(3) Факт порушення відповідачем умов договору щодо повної та своєчасної оплати.
(4) Правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
1. Укладення між сторонами договору, його зміст та умови.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "УТМ Інвест", як споживачем укладено договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір; а.с. 15-20) на умовах комерційної пропозиції "Індивідуальна - А/Б фактична (строкова)" (далі - комерційна пропозиція; а.с. 22-24). Для проведення розрахунків позивачем було відкрито відповідачу особовий рахунок №205103.
Договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - споживач) постачальником електричної енергії (далі -Постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору (пункт 1.1. договору).
Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів (пункт 1.2. договору).
За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 2.1. договору).
Датою початку постачання електричної енергії споживачу с дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією (пункт 3.1. договору).
Строк дії цього договору зазначено у розділі 13 договору (пункт 3.2. договору).
Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору (пункт 5.1. договору).
Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії (пункт 5.2. договору).
Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором. У випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, можуть відображати середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін (пункт 5.4. договору).
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Дата початку та кінця розрахункового періоду зазначаються в заяві-приєднанні (пункт 5.5. договору).
Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок постачальника. При цьому споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника (за наявності) та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Поточний рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (пункт 5.6. договору).
Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (пункт 5.7. договору).
У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов'язання якщо інше не встановлено в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору (пункт 5.8. договору).
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (пункт 9.1. договору).
Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні та сплати рахунку (квитанції) постачальника. Цей договір в частині виконання зобов'язань споживача щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов'язань (пункт 13.1. договору).
Оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється наступними етапами: не пізніше ніж за 5 календарних днів до початку розрахункового періоду - 35% від заявленого обсягу; не пізніше ніж на 10-й день розрахункового періоду - 35% від заявленого обсягу; не пізніше ніж на 15-й день розрахункового періоду - 30% від заявленого обсягу; остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання не пізніше, ніж на 5 робочий день після закінчення розрахункового періоду, незалежно від дати отримання рахунку від постачальника (пункт 5.1. комерційної пропозиції).
Рахунок на оплату прогнозованого обсягу споживання електричної енергії формується постачальником і надається (направляється) споживачу доступними каналами зв'язку. Прогнозований обсяг споживання визначається постачальником на підставі відомостей про обсяги прогнозованого споживання електричної енергії наданих адміністратором комерційного обліку (оператором системи), або розрахованих за допомогою власних програмних ресурсів за середньодобовим споживанням минулих періодів, чи з урахуванням інших відомостей, в тому числі щодо потужності площадок обліку у нових споживачів чи відомостей у додатку №4 до договору (пункт 6.1. комерційної пропозиції).
Розрахунок на оплату фактичного спожитого у розрахунковому періоді обсягу електричної енергії надається, як правило, наступного робочого дня після закінчення розрахункового періоду (при умові отримання постачальником даних про обсяги споживання від споживача чи адміністратора комерційного обліку). У разі неодержання рахунку. Споживач самостійно оформлює платіжні документи та здійснює оплату на їх підставі у строк, зазначений у пункті 5.1. комерційної пропозиції (пункт 6.3. комерційної пропозиції).
Акт прийняття-передавання оформлюється постачальником у день формування рахунку за фактично спожиту електричну енергію або за вимогою споживача (пункт 6.5. комерційної пропозиції).
Заявлений обсяг місячного споживання, може бути скоригований споживачем у бік збільшення, шляхом подання заяви щодо коригування, у строк до 20-го числа розрахункового періоду, за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів (пункт 6.6. комерційної пропозиції).
У разі якщо споживач порушив термін (строки) оплати, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, за кожен день прострочення, до дати повної оплати (датою оплати вважається день зарахування коштів на рахунок постачальника), та 3% річних від суми боргу. На суму заборгованості нараховуються інфляційні втрати за весь період прострочення. Санкції сплачуються споживачем на розрахунковий рахунок для оплати пені (пункт 7.1. комерційної пропозиції).
Судом встановлено, що у вказаному договорі з додатками до нього сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір з додатками до нього є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо їх виконання.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору з додатками та додаткової угоди до нього, чи визнання неукладеним вказаних документів в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого договору з додатками до нього.
2. Постачання позивачем електричної енергії відповідачу у спірний період.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу у лютому 2022 року електричну енергію у загальному обсязі 61788 кВт-год, що підтверджується актом приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) (а.с. 25), а також листом оператора системи розподілу - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні Мережі" №08-24/976 від 04.08.2025 (а.с. 30-31).
У зв'язку із наданими послугами позивач виставив відповідачу рахунок №205103 від 05.03.2022 на суму у загальному розмірі 334 673,22 грн, у тому числі ПДВ 55 778,87 грн (а.с. 25 на звороті).
3. Порушення відповідачем умов договору щодо повної та своєчасної оплати
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено часткову оплату поставленої у лютому 2022 року електроенергії на суму 251 898,24 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку (а.с. 27-29).
При цьому сума боргу за поставлену у лютому 2022 року електричну енергію у розмірі 82 774,98 грн з боку відповідача залишається неоплаченою.
4. Правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивач нарахував (а.с. 13-14) та просить стягнути з відповідача 3 % річних за загальний період прострочення з 13.02.2023 по 30.09.2025 у розмірі 6 531,33 грн та інфляційні втрати за загальний період з березня 2023 року по червень 2025 року у розмірі 19 387,78 грн.
ІV. Мотиви суду
1. Норми права, які застосував суд.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
2. Оцінка судом доказів та позицій сторін
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 30.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "УТМ Інвест", як споживачем укладено договір про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції "Індивідуальна - А/Б фактична (строкова)".
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу у лютому 2022 року електричну енергію у загальному обсязі 61788 кВт-год, що підтверджується актом приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) (а.с. 25), а також листом оператора системи розподілу - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні Мережі" №08-24/976 від 04.08.2025 (а.с. 30-31).
У зв'язку із наданими послугами позивач вистав відповідачу рахунок №205103 від 05.03.2022 на суму у загальному розмірі 334 673,22 грн, у тому числі ПДВ 55 778,87 грн (а.с. 25 на звороті).
При цьому, відповідачем здійснено часткову оплату поставленої у лютому 2022 року електроенергії на суму 251 898,24 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку (а.с. 27-29). Сума боргу за поставлену у лютому 2022 року електричну енергію у розмірі 82 774,98 грн з боку відповідача залишається неоплаченою.
Господарський суд зазначає, що акт приймання-передавання товарної продукції (електроенергії), відповідно до якого позивач на виконання умов договору поставив відповідачу у лютому 2022 року електричну енергію у загальному обсязі 61788 кВт-год, зі сторони відповідача не підписаний. Проте суд визнає його належним доказом у справі з огляду на таке.
По-перше, укладений договір та підписана між сторонами комерційна пропозиція не припинили своєї дії та є чинними станом на час розгляду спору. Докази зворотного матеріали справи не містять.
По-друге, відповідач здійснив часткову оплату поставленої у лютому 2022 року електричної енергії, у зв'язку з чим своїми конклюдентними діями підтвердив факт існування між сторонами договірних правовідносин та отримання відповідного товару (електричної енергії), а також визнав обов'язок щодо її оплати, що виключає можливість заперечення факту поставки в цілому.
По-третє, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі (виконаних робіт) без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Така ж правова позиція висвітлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №914/131/22.
Таким чином, враховуючи реальність отриманих відповідачем послуг, суд вважає підтвердженою заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену у лютому 2022 року електричну енергію у загальному обсязі 61788 кВт-год на суму у загальному розмірі 334 673,22 грн, яка залишилася несплаченою відповідачем на суму 82 774,98 грн.
Відповідно до пункту 5.1 Комерційної пропозиції остаточний розрахунок за фактично спожиту електричну енергію здійснюється не пізніше ніж на 5 робочий день після закінчення розрахункового періоду. Оскільки розрахунковим періодом є лютий 2022 року, останнім днем такого періоду є 28.02.2022, а відтак строк виконання відповідачем грошового зобов'язання настав не пізніше 07.03.2022, з урахуванням робочих днів. Таким чином, починаючи з 08.03.2022 відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
Отже, з 08.03.2022 у відповідача виникло прострочення виконання грошового зобов'язання, що є підставою для застосування наслідків, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України
Так, у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивач нарахував (а.с. 13-14) та просить стягнути з відповідача 3 % річних за загальний період прострочення з 13.02.2023 по 30.09.2025 у розмірі 6 531,33 грн та інфляційні втрати за загальний період з березня 2023 року по червень 2025 року у розмірі 19 387,78 грн.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Господарський суд, здійснивши перевірку проведеного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff), дійшов висновку про те, що він є вірним та арифметично правильним.
Оцінюючи доводи (заперечення відповідача) проти позовних вимог, господарський суд зазначає наступне.
Посилання відповідача на недоведеність обсягів споживання електричної енергії суд відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до положень Правил роздрібного ринку електричної енергії та Кодексу комерційного обліку електричної енергії, визначення обсягів спожитої електричної енергії здійснюється адміністратором комерційного обліку, функції якого виконує оператор системи розподілу.
Дані адміністратора комерційного обліку є підставою для формування розрахунків між учасниками ринку електричної енергії та мають обов'язковий характер для сторін договору постачання електричної енергії.
Отже, визначення обсягів споживання електричної енергії не належить до дискреції постачальника чи споживача, а здійснюється уповноваженим суб'єктом у порядку, встановленому спеціальним законодавством.
Водночас відповідач не скористався передбаченим законодавством механізмом оскарження або коригування даних комерційного обліку, не надав доказів їх недостовірності, а також не подав альтернативного розрахунку обсягів споживання.
Суд також зазначає, що позивач поставив відповідачу у лютому 2022 року електричну енергію у загальному обсязі 61788 кВт-год, що підтверджується актом приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) (а.с. 25), а також листом оператора системи розподілу - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні Мережі" №08-24/976 від 04.08.2025 (а.с. 30-31).
Крім того, суд враховує, що відповідач здійснив часткову оплату вартості електричної енергії за спірний період, у зв'язку з чим своїми конклюдентними діями підтвердив факт отримання електричної енергії, погодився з визначеними обсягами її споживання та визнав обов'язок щодо її оплати. Зазначена поведінка відповідача є такою, що свідчить про прийняття результатів постачання, а отже виключає можливість подальшого заперечення факту споживання електричної енергії у заявленому обсязі без надання належних доказів протилежного.
За таких обставин, надані позивачем дані адміністратора комерційного обліку є належними, допустимими та більш вірогідними доказами у розумінні статті 79 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи відповідача щодо відсутності фактичного споживання електричної енергії у зв'язку із втратою доступу до об'єкта не приймаються судом до уваги, оскільки сам по собі факт неможливості контролю за вузлами обліку не спростовує даних комерційного обліку, сформованих оператором системи розподілу. Крім того, відповідачем не надано доказів припинення електропостачання об'єкта у спірний період або виключення відповідних точок обліку з переліку споживача.
Разом з тим, посилання відповідача на обставини, пов'язані з веденням бойових дій, суд враховує, однак зазначає, що такі обставини виникли наприкінці розрахункового періоду, а саме з 24.02.2022. Водночас відповідачем не доведено, що з вказаної дати споживання електричної енергії було фактично припинено, зокрема не надано доказів відключення об'єкта від електромережі або припинення розподілу електричної енергії.
Також відсутні докази, які б свідчили про відсутність споживання електричної енергії у період до 24.02.2022.
Судом враховано лист відповідача № УТМ-4 від 14.03.2022 (а.с. 92), яким повідомлено про ведення бойових дій та втрату зв'язку з працівниками з 27.02.2022. Водночас зазначений лист має інформаційний характер, не містить відомостей про припинення електропостачання об'єкта чи фактичне припинення споживання електричної енергії, а також не підтверджує вчинення відповідачем дій, спрямованих на припинення споживання електричної енергії або відключення відповідних об'єктів від електромережі.
Крім того, судом враховано наказ відповідача №3 від 24.02.2022 про оголошення простою підприємства (а.с. 96). Водночас зазначений наказ є внутрішнім організаційним документом відповідача, який регулює питання здійснення господарської діяльності та трудових відносин, однак сам по собі не свідчить про припинення споживання електричної енергії, не підтверджує відключення об'єкта від електромережі та не впливає на визначення обсягів електроспоживання, що здійснюється на підставі даних адміністратора комерційного обліку.
Отже, наведені відповідачем документи не спростовують даних комерційного обліку та не є належними доказами відсутності споживання електричної енергії у спірний період.
За таких обставин наведені відповідачем доводи не спростовують встановлених судом обсягів споживання електричної енергії у спірному періоді.
Посилання відповідача на відсутність підписаних актів приймання-передачі електричної енергії суд відхиляє, оскільки неподання споживачем підписаних актів або мотивованих заперечень щодо них у визначений строк не спростовує факту постачання електричної енергії. Визначальним є реальність господарської операції, яка у даному випадку підтверджується сукупністю доказів, зокрема даними адміністратора комерційного обліку та частковою оплатою з боку відповідача.
Доводи відповідача щодо недостовірності розрахункових (середньодобових) показників є безпідставними, оскільки застосування таких показників передбачено положеннями Кодексу комерційного обліку електричної енергії у разі відсутності фактичних показів лічильників або їх ненадання споживачем. При цьому відповідач не надав альтернативного розрахунку або доказів помилковості визначених обсягів.
Посилання відповідача на неотримання рахунків, як підставу ненастання строку виконання грошового зобов'язання, суд відхиляє, оскільки умовами договору прямо передбачено обов'язок здійснення остаточного розрахунку за фактично спожиту електричну енергію у визначений строк незалежно від факту отримання рахунку. Відтак відсутність рахунку не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання.
Щодо доводів відповідача про наявність форс-мажорних обставин, суд зазначає, що такі обставини можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, але не звільняють від обов'язку його виконання.
Суд також зауважує, що відповідно до частини першої статті 614 Цивільного кодексу України, боржник звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо доведе, що таке порушення сталося не з його вини. Водночас обов'язок доведення відсутності вини покладається саме на боржника.
У цій справі відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що порушення умов договору сталося з причин, що не залежать від його волі. Зокрема, відповідач не навів обставин, які б свідчили про вжиття ним усіх можливих заходів для належного виконання зобов'язань або мінімізації шкоди у разі неможливості виконання, як це передбачено частиною третьою статті 614 Цивільного кодексу України.
Натомість матеріали справи свідчать про відсутність будь-яких активних дій з боку відповідача щодо урегулювання питання оплати поставленої позивачем електричної енергії, що унеможливлює визнання його дій сумлінними. Відтак, підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання відсутні.
З огляду на викладене, наведені відповідачем заперечення є необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами, спростовуються матеріалами справи та не впливають на висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Крім того, господарський суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття судового рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункту 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29)
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 82 774,98 грн - заборгованості за поставлену електричну енергію, 6 531,33 грн - 3 % річних та 19 387,78 грн - інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.
V. Висновки Суду
Суди зобов'язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та суспільного контролю за правосуддям. При цьому не вимагається відповідати на кожен аргумент сторін: достатньо викласти мотиви у межах конкретних обставин справи, з урахуванням характеру рішення.
На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 82 774,98 грн - заборгованості за поставлену електричну енергію, 6 531,33 грн - 3 % річних та 19 387,78 грн - інфляційних втрат.
VІ. Судові витрати
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УТМ Інвест" (49101, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Руденка Миколи, будинок 6; ідентифікаційний код 40157688) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (49001, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Січових Стрільців, будинок 4Д; ідентифікаційний код 42086719) 82 774,98 грн (вісімдесят дві тисячі сімсот сімдесят чотири гривні дев'яносто вісім копійок) - заборгованості за поставлену електричну енергію, 6 531,33 грн (шість тисяч п'ятсот тридцять одну гривню тридцять три копійки) - 3 % річних, 19 387,78 грн (дев'ятнадцять тисяч триста вісімдесят сім гривень сімдесят вісім копійок) - інфляційних втрат та 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) - судових витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 28.05.2026
Суддя Т.В. Іванова