вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
25.05.2026м. ДніпроСправа № 904/206/26
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (49111, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Запорізьке шосе, будинок 22; ідентифікаційний код 23359034)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпослуги" (50047, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Конституційна, будинок 13; ідентифікаційний код 30734665)
про стягнення 3% річних у розмірі 13 010,95 грн, а також інфляційних втрат у розмірі 32 634,44 грн
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 у справі № 904/811/25, залишеним без змін постановою апеляційного суду від 10.12.2025 стягнуто з відповідача основний борг та 3 % річних за період з 18.01.2025 по 27.02.2025. Водночас відповідач не виконав грошове зобов'язання, підтверджене рішенням суду, у зв'язку із чим у нього виникла відповідальність за прострочення грошового зобов'язання у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене, позивач нарахував та просить до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 13 010,95 грн за період з 28.02.2025 по 19.01.2026 та інфляційні втрати у розмірі 32 634,44 грн за період з 01.02.2025 по 31.12.2025.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що твердження позивача про невиконання рішення суду є передчасним, оскільки 29.12.2025 ним повторно подано касаційну скаргу, що свідчить про реалізацію права на касаційне оскарження. Також відповідач зазначає про помилковість розрахунків позивача обґрунтовуючи тим, що при нарахуванні 3 % річних та інфляційних втрат не враховано положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, що на думку відповідача, виключає можливість здійснення таких нарахувань за заявлений позивачем період.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
19.01.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області за допомогою системи "Електронний суд" надійшла позовна заява Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпослуги" про стягнення 3% річних у розмірі 13 010,95 грн, а також інфляційних втрат у розмірі 32 634,44 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2026 справу №904/206/26 передано на розгляд судді Івановій Т.В.
21.01.2026 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
22.01.2026 до господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду №3049/26 від 22.01.2026).
26.01.2026 до господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. суду №3460/26 від 26.01.2026).
Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2,4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить стаття 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 12 січня 2026 року №40/2026, затвердженим Законом України від 14.01.2026 №4757-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб.
Справа №904/206/26 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши статті 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 3 Конституції України та статті 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів частини 4 статті 240 ГПК України.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у справі виник у зв'язку з наявністю боргу у вигляді 13 010,95 грн - 3 % річних та 32 634,44 грн - інфляційних втрат, у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати вартості недорахованої електричної енергії по акту про порушення ПРРЕЕ № Дн007594 від 16.09.2024 у розмірі 487 076,70 грн та 3% річних за період з 18.01.2025 по 27.02.2025 у розмірі 1 641,70 грн, що підтверджено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 у справі №904/811/25, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2025. Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України зазначені факти мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доказуванню у цій справі.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт ухвалення та зміст рішення Господарського суду Дніпропетровської області
від 11.06.2025 у справі №904/811/25, його преюдиційне значення.
(2) Факт ухвалення та зміст постанови Центрального апеляційного господарського
суду від 10.12.2025 у справі №904/811/25, її преюдиційне значення.
(3) Правомірність розрахунку заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
1. Факт ухвалення та зміст рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 у справі №904/811/25.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 у справі №904/811/25 (а.с. 25-30) позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпослуги" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" 487 076,70 грн вартості електроенергії, 1641,38 грн трьох процентів річних та 7 330,77 грн судового збору.
Під час ухвалення рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 у справі №904/811/25 були встановлені, зокрема, такі обставини:
- 28.05.2013 між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго" та відповідачем був укладений договір про постачання електричної енергії №608646 зі строком дії до 31.12.2013 (пункт 9.8), який в силу положень пункту 9.8.1 вважався щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов;
- відповідно до пункту 2.1 статуту позивача, затвердженого 19.04.2018 річними Загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" та протоколом річних Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" №1/2018 від 19.04.2018 (арк. 51-52, том 1) вказаний статут Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" є новою редакцією Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", зареєстрованого у Виконавчому комітеті Дніпропетровської міської ради Дніпропетровської області 26.06.2012;
- на підставі заяви-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії 04.12.2018 між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії;
- згідно з актом №б/н від 27.03.2023 встановлення/заміни/технічної перевірки / контрольного огляду / відключення / підключення / збереження пломб вузла обліку (засобу обліку), який складений на підставі заявки, на об'єкті відповідача була встановлена спірна пломба №20869532 на приводі роз'єднувача ТН 6 кВ;
- 16.09.2024 уповноваженими представниками позивача, а саме: інженером ЦРКВ Скворцовою Оксаною Вікторівною та інженером ЦРКВ Комісаренком Денисом Вікторовичем було здійснено технічну перевірку споживача - відповідача - на об'єкті металобаза та встановлено, що споживачем порушено облік електричної енергії, а саме: порушення пункт 5.5.5 ПРРЕЕ, що відповідає пункту 8.2.4 ПРРЕЕ, а саме: відсутня пломба позивача з привода роз'єднувача ТН 6 кВ пломба №20869532 в результаті чого є доступ до струмопровідних частин схеми, а саме до струмоведучих частин ТНіТС;
- 16.09.2024, за фактом виявленого порушення уповноваженими представниками позивача у присутності провідного енергетика відповідача Дяченка Дмитра Миколайовича було складено Акт про порушення № Дн 007594 з додатками, а саме: технічна перевірка №502185, фото та відео докази і сейф пакет №3055758;
- за результатами засідання комісії по розгляду акту про порушення №Дн 007594 від 16.09.2024 прийнято рішення нарахування провести згідно з главою 8.4 (пункт 8.4.10) та за формулою №4 ПРРЕЕ, затверджених постановою №312 від 14.03.2018 зі змінами і доповненнями, внесеними постановами НКРЕКП від 21.12.2018 за №2002, від 18.07.2019 за №1525, від 31.01.2023 за №203 з урахуванням пред'явленого електричного споживання за вказаний період. Період нарахування за 6 (шість) місяців з 16.03.2024 до 16.09.2024 (дата виявлення порушення). Дозволена потужність 200 кВт. Тривалість роботи струмоприймачів протягом доби 9 годин, вихідний субота, неділя. Всього до сплати за необліковану електричну енергію у кількості 86.177 кВт * г 857.598,66 грн;
- 18.12.2024 проведено засідання комісії по розгляду акту про порушення №Дн 007594 від 16.09.2024, на якому був присутній представник відповідача головний енергетик Дяченко Дмитро Миколайович. На засіданні комісії позивача розглянуто Акт про порушення №Дн 007594 від 16.09.2024 і встановлено факт причетності споживача (відповідача) до порушень, зазначених у підпункті 2 пункту 8.4.2 глави 8.4 ПРРЕЕ. Отже, комісія вирішила:
1. Протокол №37/5 від 30.10.2024 засідання комісії КРЦ по розгляду акту про порушення №Дн 007594 від 16.09.2024 відмінити;
2. Нарахування провести згідно із пунктом 8.4.10 та за формулою 4 визначеного главою 8.4 розділу VIII Правил роздрібного ринку, затверджених постановою №312 від 14.03.2018 зі змінами та доповненнями.
Потужність 200 кВт. Тривалість роботи струмоприймачів протягом доби 8 годин, вихідний субота, неділя. Період нарахування 6 місяців з 16.03.2024 до 16.09.2024 (дата виявлення порушення), з урахуванням часів екстрених/стабілізаційних відключень у періоді, за який проводиться нарахування. Всього за необліковану електричну енергію у кількості 51.137 кВт*г підлягає сплаті 487.076,70 грн;
- судом встановлено, що розрахунки проведено виходячи з дозволеної потужності електроустановки споживача - 200 кВт, що відповідає умовам додатку 1А до договору про постачання електричної енергії №608646 від 28.05.2013 (арк. 16, том 1) та відомостям про величини приєднаної потужності і категорії надійності електропостачання струмоприймачів (арк. 18, том 1). Доказів зміни дозволеної потужності електроустановок споживача відповідач суду не надав;
- згідно доданого до матеріалів справи розрахунку обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення ПРРЕЕ (арк. 44, том 1) кількості недорахованої електроенергії споживачу було нараховано за період з 16.03.2024 до 16.09.2024 по 960 кВт/добу на загальну суму 487.076,70 грн, у тому числі ПДВ 20% у розмірі 81.179,45 грн;
- з огляду на наведене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 487.076,70 грн заборгованості за необліковану електричну енергію згідно акта про порушення №Дн007594 від 16.09.2024 підтверджені документально та обґрунтовані нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню судом у повному обсязі;
- на підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу три проценти річних за період з 18.01.2025 до 27.02.2025 на суму 1 641,38 грн. Суд дійшов висновку, що період для нарахування трьох процентів річних позивач визначив правильно, розрахунок також арифметично та методологічно правильний.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 у справі № 904/811/25, зокрема щодо наявності та правомірності нарахувань, вини відповідача у простроченні виконання грошового зобов'язання та обов'язку його сплати, - є преюдиційними для цієї справи та не підлягають повторному доказуванню.
2. Факт ухвалення та зміст постанови Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2025 у справі №904/811/25, її преюдиційне значення.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2025 у справі №904/811/25 (а.с. 18-24) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпослуги" - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 у справі №904/811/25 - залишено без змін.
За результатами розгляду апеляційної скарги, керуючись статтями 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Вказана постанова Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2025 у справі №904/811/25 набрала законної сили з моменту її прийняття.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень господарським судом встановлено, що ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.01.2026 та 26.01.2026 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпослуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11 червня 2025 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10 грудня 2025 року у справі №904/811/25.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2025 у справі № 904/811/25, яка набрала законної сили, мають преюдиційне значення для цієї справи та не підлягають повторному доказуванню, зокрема щодо наявності та розміру заборгованості за необліковану електричну енергію, правомірності її нарахування, а також факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання.
3. Правомірність розрахунку заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів виконання відповідачем грошового зобов'язання, визначеного рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 у справі №904/811/25, яке набрало законної сили 10.12.2025 після прийняття постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач за прострочення оплати по акту про порушення ПРРЕЕ нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 13 010,95 грн за період з 28.02.2025 по 19.01.2026 (а.с. 37, зворотній аркуш) та інфляційні втрати у розмірі 32 634,44 грн за період з 01.02.2025 по 31.12.2025 (а.с. 38). Вказане і є причиною спору.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанови Верховного Суду від 03.08.2021 у справі №904/2425/20, від 27.07.2021 у справі №910/6161/20, від 27.07.2021 у справі №910/4436/19, від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16, від 18.06.2021 у справі №910/16898/19 та ін.).
Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 §1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частиною 1 статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів, законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:
"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".
Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.
2. Оцінка судом доказів та позицій сторін
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд зазначає наступне.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 у справі №904/811/25 (а.с. 25-30) позовні вимоги позивача задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпослуги" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" 487 076,70 грн вартості електроенергії, 1641,38 грн трьох процентів річних та 7 330,77 грн судового збору.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2025 у справі №904/811/25 (а.с. 18-24) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпослуги" - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 у справі №904/811/25 - залишено без змін.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України).
Позивач зазначає, що станом на 19.01.2026 відповідачем не виконано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 у справі № 904/811/25, яке набрало законної сили 10.12.2025, після прийняття Центральним апеляційним господарським судом постанови у справі № 904/811/25.
Враховуючи приписи статті 625 Цивільного кодексу України, позивач, зважаючи на те, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 13 010,95 грн за період з 28.02.2025 по 19.01.2026 та інфляційні втрати у розмірі 32 634,44 грн за період з 01.02.2025 по 31.12.2025.
З огляду на викладене, оскільки обставини стосовно наявності у відповідача обов'язку сплатити 487 076,70 грн боргу за прострочення оплати по акту про порушення ПРРЕЕ, встановлене рішенням господарського суду від 11.06.2025 у справі 904/811/25, яке залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції від 10.12.2025, суд дійшов висновку, що вказані обставини не потребують доказування та, у сукупності із наданими у даній справі доказами, свідчать про обґрунтованість доводів позивача щодо порушення відповідачем грошового зобов'язання в сумі 487 076,70 грн., на яку позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Визначаючи правову природу грошового зобов'язання, необхідно, перш за все, враховувати приписи частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
З огляду на зазначене суд вважає за необхідне зауважити, що за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області 11.06.2025 у справі 904/811/25, самостійне грошове зобов'язання у вигляді сплати сум судового збору у відповідача не виникає, а тому нарахування 3% річних та інфляційних, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, належить здійснювати на суму основного боргу, стягнуту цим судовим рішенням до її повної сплати боржником, без урахування стягнутих цим рішенням сум судового збору.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.07.2019 по справі № 910/1972/18.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарський суд, здійснивши власний перерахунок штрафних санкцій, заявлених позивачем, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff) дійшов висновку про те, що визначені позивачем суми інфляційних втрат та 3% річних є невірними.
Відповідно до здійсненого судом розрахунку штрафних санкцій "Ліга. Закон" (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff) до стягнення з відповідача на користь позивача належать 32 533,89 грн інфляційних втрат за період з 01.02.2025 по 31.12.2025.
Разом з тим, здійснивши перевірку здійсненого позивачем розрахунку 3 % річних у розмірі 13 010,95 грн за період з 28.02.2025 по 19.01.2026, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff) господарський суд дійшов висновку про те, що сума 3% річних становить 13 050,99 грн, однак, оскільки, суд згідно із частиною 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, то позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають задоволенню у сумі 13 010,95 грн - в межах заявлених вимог.
Господарський суд відхиляє доводи відповідача щодо застосування частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, оскільки зазначена норма регулює виключно штрафні санкції (неустойку), тоді як заявлені позовні вимоги стосуються стягнення інфляційних втрат та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу вимог частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Даний правовий висновок наведено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18.
Отже, положення статті 232 ГК України щодо обмеження строку нарахування штрафних санкцій не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Також доводи відповідача щодо наявності касаційного оскарження, як підстави для невиконання грошового зобов'язання, судом відхиляються, оскільки, як встановлено судом, ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.01.2026 та 26.01.2026 відповідачу відмовлено у відкритті касаційного провадження.
З огляду на викладене, а також те, що відповідачем доказів погашення заявлених позовних вимог суду не надано, враховуючи межі заявлених позивачем вимог, позов підлягає задоволенню в частині стягнення трьох відсотків річних у розмірі 13 010,95 грн за період з 28.02.2025 по 19.01.2026 та інфляційних втрат у розмірі 32 533,89 грн за період з 01.02.2025 по 31.12.2025, в решті позовних вимог слід відмовити.
V. Висновки Суду
Суди зобов'язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та суспільного контролю за правосуддям. При цьому не вимагається відповідати на кожен аргумент сторін: достатньо викласти мотиви у межах конкретних обставин справи, з урахуванням характеру рішення.
На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.
З викладеного, з огляду на наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних у розмірі 13 010,95 грн за період з 28.02.2025 по 19.01.2026 та інфляційних втрат у розмірі 32 533,89 грн за період з 01.02.2025 по 31.12.2025, в решті позовних вимог слід відмовити.
VІ. Судові витрати
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпослуги" (50047, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Конституційна, будинок 13; ідентифікаційний код 30734665) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (49111, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Запорізьке шосе, будинок 22; ідентифікаційний код 23359034) 13 010,95 грн (тринадцять тисяч десять гривень дев'яносто п'ять копійок) - 3% річних за період з 28.02.2025 по 19.01.2026, 32 533,89 грн (тридцять дві тисячі п'ятсот тридцять три гривні вісімдесят дев'ять копійок) - інфляційних втрат за період з 01.02.2025 по 31.12.2025 та 2 656,27 грн (дві тисячі шістсот п'ятдесят шість гривень двадцять сім копійок) - судових витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 28.05.2026
Суддя Т.В. Іванова