28.05.2026 року м.Дніпро Справа № 904/2851/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Кощеєв І.М., Чередко А.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроазот", на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2025 ( про повернення зустрічної позовної заяви) у справі № 904/2851/25 (суддя Загинайко Т.В.)
за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, м. Кам'янське Дніпропетровської обл., вул. С.Х.Горобця, буд. 1; ідентифікаційний код 05766120)
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код 00100227)
про тлумачення положень договору
у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код 00100227)
до Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, м. Кам'янське Дніпропетровської обл., вул. С.Х.Горобця, буд. 1; ідентифікаційний код 05766120)
про стягнення 4 152 615 грн. 79 коп.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх. № 2711/25 від 02.06.2025) до Акціонерного товариства "Дніпроазот" про стягнення 4 152 615 грн 79 коп., що складає: 4 105 195 грн 86 коп. - заборгованості за послуги з передачі електричної енергії за період з лютого 2025 по березень 2025, надані за договором від 01.01.2024 № 0058-02024-ПП про надання послуг з передачі електричної енергії; 30 704 грн 54 коп. - 3% річних; 16 715 грн 39 коп. - інфляційних нарахувань. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 49 831 грн 39 коп.
У ході розгляду справи Акціонерне товариство "Дніпроазот" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою (вх. № 3260/25 від 26.06.2025) до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", у якій просило розтлумачити зміст пунктів 5.1.- 6.9. Договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0058-02024-ПП від 01.01.2024, визначивши порядок здійснення оплати Користувачем Послуги, а також чи можливе здійснення поетапної оплати планової вартості Послуг за кожну декаду розрахункового періоду за пунктом 6.2. Договору на підставі рахунків згідно з положенням пункту 6.4. Договору.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2025 зустрічний позов АТ "Дніпроазот" було залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп., встановлено позивачу за зустрічним позовом строк для усунення недоліків - 3 дні з дня вручення ухвали.
АТ "Дніпроазот" подало заяву (вх. № 31112/25 від 17.07.2025) про усунення недоліків, у якій заявило клопотання про відстрочення сплати судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп. за подання зустрічного позову до ухвалення судового рішення у справі. Доказів сплати судового збору надано не було.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2025 у справі № 904/2851/25 відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Дніпроазот" щодо відстрочення сплати судового збору. Повернуто Акціонерному товариству "Дніпроазот" зустрічну позовну заяву (вх. № 3260/25 від 26.06.2025) до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про тлумачення положень договору.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що правовими нормами статті 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може відстрочити сплату судового збору. Суд зазначив, що обставини, на які посилається АТ "Дніпроазот" у клопотанні про відстрочення сплати судових витрат, не відповідають переліку умов, за яких можливе відстрочення сплати судового збору. Суд послався на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, згідно з яким положення пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію, а положення пункту 3 частини 1 статті 8 цього Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. З огляду на те, що предметом спору у справі не є захист зазначених прав, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору. Оскільки позивач за зустрічним позовом не усунув недоліки позовної заяви у встановлений строк, суд на підставі частини 4 статті 174 та частин 4- 6 статті 180 ГПК України повернув зустрічну позовну заяву.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, через «Електронний суд», Акціонерне товариство "Дніпроазот" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2025 у справі № 904/2851/25, та направити справу для продовження розгляду питання про прийняття до провадження у справі № 904/2851/25 зустрічної позовної заяви Акціонерного товариства "Дніпроазот" до суду першої інстанції - Господарського суду Дніпропетровської області.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Скаржник вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою та такою, що ґрунтується на хибному трактуванні норм процесуального закону, а також постановлена без урахування релевантних висновків Верховного Суду.
АТ "Дніпроазот" зазначає, що зустрічний позов було залишено без руху ухвалою від 14.07.2025 з підстави несплати судового збору, на виконання вимог якої відповідач подав заяву про усунення недоліків із клопотанням про відстрочення сплати судового збору. Скаржник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 910/10939/22, згідно з якою суд, прийнявши рішення про відмову у звільненні від сплати судового збору, має постановити ухвалу про залишення без руху, направити її заявнику та переконатись, що він отримав цю ухвалу і має розумний строк для сплати судового збору та подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору. Апелянт також посилається на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.03.2024 у справі № 910/14313/23, де суд визнав, що одночасна відмова у задоволенні клопотання про відстрочення і повернення скарги є невиправданими, оскільки в разі відмови у задоволенні клопотання суд у процесуальний спосіб мав надати можливість сплатити судовий збір. Скаржник наводить також ухвали Касаційного господарського суду від 26.02.2024 у справі № 916/1950/16, від 21.12.2023 у справі № 911/2579/22, від 24.04.2024 у справі № 914/2745/22, від 29.05.2024 у справі № 918/337/22, від 11.01.2024 у справі № 910/10905/21, від 19.02.2024 у справі № 924/232/22, в яких за наслідками відмови у відстроченні сплати судового збору скарга залишалась без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Скаржник підкреслює, що заяву про усунення недоліків було подано 17.07.2025, тобто в останній день триденного строку, встановленого ухвалою про залишення без руху, однак суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, відразу повернув зустрічний позов, не надавши можливості надалі усунути недоліки. Ухвала про повернення зустрічної позовної заяви була одержана АТ "Дніпроазот" лише 22.07.2025 - через п'ять днів по спливу строку для усунення недоліків, що виключало можливість вчасної сплати судового збору.
Щодо нормативних підстав для відстрочення сплати судового збору скаржник зазначає, що згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може за клопотанням сторони відстрочити або розстрочити сплату судового збору, враховуючи майновий стан сторони. Апелянт посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, в якій зазначено, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Скаржник також посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справах «De Geouffre de la Pradelle v. France» (заява № 12964/87), «Bellet v. France» (заява № 23805/94), «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» (заява № 20347/03), «Balkunas v. Lithuania» (заява № 75435/17), «Ashingdane v. the United Kingdom» (заява № 8225/78), «Станков проти Болгарії» (заява № 68490/01), в яких наголошується на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним, а судовий збір не повинен бути надмірним тягарем для особи, при цьому суд має враховувати фінансовий стан заявника на основі комплексної оцінки його фінансової ситуації.
Щодо необхідності прийняття до розгляду зустрічного позову скаржник зазначає, що зустрічний позов ґрунтується на тому, що положення пунктів 5.1., 6.2. та 6.4. Договору містять очевидну суперечливість щодо порядку визначення планового обсягу послуги та моменту виникнення обов'язку зі сплати вартості послуги. Для правильного вирішення спору щодо порушення АТ "Дніпроазот" зобов'язань за Договором з оплати наданих послуг та для перевірки здійснених позивачем розрахунків заборгованості необхідним є тлумачення відповідних положень Договору. Повернення зустрічної позовної заяви, на думку скаржника, об'єктивно перешкоджає подальшому провадженню у справі, адже без розгляду зустрічного позову суд буде позбавлений можливості встановити усю повноту обставин виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором. Скаржник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18 та постанову Касаційного господарського суду від 27.01.2021 у справі № 908/1688/20.
На підставі частини 1 статті 280 ГПК України скаржник вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм процесуального права.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги АТ "Дніпроазот" та вважає її безпідставною, необґрунтованою та такою, що підлягає відхиленню, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2025 - без змін, посилаючись на наступне:
Позивач наголошує, що саме лише посилання скаржника на складне фінансове становище не може бути підставою для звільнення або відстрочення сплати судового збору. Доказів на підтвердження відсутності коштів скаржником ні до апеляційної скарги, ні до заяви про відстрочення не долучено. Не подано жодних доказів на підтвердження того, що АТ "Дніпроазот" не може сплатити судовий збір у встановленому розмірі та що сплата такого збору є надмірним тягарем для особи. При цьому НЕК "Укренерго" звертає увагу, що відповідач знайшов кошти на сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, що свідчить про недобросовісну поведінку з його боку.
НЕК "Укренерго" зазначає, що статтею 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено вичерпний перелік умов, за яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору. Положення пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 цього Закону не поширюються на юридичних осіб, а положення пункту 3 можуть бути застосовані до юридичної особи лише у справах, предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Предметом справи, що розглядається, не є захист зазначених прав. Позивач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, постанови Верховного Суду у справах № 912/1061/20, № 806/2321/16, № 640/3393/19, а також на рішення ЄСПЛ у справах «Пелевін проти України» та «Креуз проти Польщі», зазначаючи, що вимога сплати зборів не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Щодо відсутності підстав для прийняття зустрічної позовної заяви до розгляду НЕК "Укренерго" зазначає, що договір від 01.01.2024 № 0058-02024-ПП є публічним договором приєднання, укладеним на підставі заяви-приєднання АТ "Дніпроазот" від 14.11.2023. Договір почав виконуватись сторонами 01.01.2024, тоді як зустрічний позов датовано 26.06.2025. Позивач посилається на постанову Верховного Суду у справі № 910/9525/19, згідно з якою тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов. АТ "Дніпроазот", зазначаючи про існування спору між сторонами, не надає жодного документального підтвердження існування такого спору. Позивач також зазначає, що рахунок або рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа, мають лише інформаційний характер, а саме акт приймання-передачі послуги є первинним документом, на підставі якого виникає обов'язок сплати, посилаючись на постанови Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/49/17, від 18.02.2020 у справі № 908/771/19.
НЕК "Укренерго" вважає, що первісний та зустрічний позови взаємно не пов'язані між собою, оскільки стосуються різних підстав виникнення та засобів доказування, задоволення зустрічного позову не виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Повернення зустрічного позову не є перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду з окремим позовом. Позивач посилається на постанови Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 910/6070/21, від 24.06.2022 у справі № 922/4411/21, від 07.07.2023 у справі № 914/234/23, постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17, а також на постанову Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21 щодо обов'язку користувача здійснювати оплату як планового, так і фактичного обсягу послуги.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чередко А.Є., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/2851/25. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Дніпроазот", на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2025 (про повернення зустрічної позовної заяви) у справі № 904/2851/25 (суддя Загинайко Т.В.) відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
11.08.2025р. матеріали справи № 904/2851/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2025
апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроазот", на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2025 ( про повернення зустрічної позовної заяви) у справі № 904/2851/25 (суддя Загинайко Т.В.) - залишено без руху. Надано Акціонерного товариства "Дніпроазот" строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Надати докази, що підтверджують дату отримання цієї ухвали. Усунуто недоліки, встановлені в ухвалі суду шляхом подання: доказів оплати судового збору, у розмірі 2 422,40 грн.
На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Дніпроазот", на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2025 (про повернення зустрічної позовної заяви)у справі № 904/2851/25 (суддя Загинайко Т.В.), для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
28.10.2025 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2025 у справі № 904/2851/25, якою відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Дніпроазот" щодо відстрочення сплати судового збору та повернуто Акціонерному товариству "Дніпроазот" зустрічну позовну заяву до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про тлумачення положень договору.
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Дніпроазот" про стягнення 4 152 615 грн 79 коп. заборгованості за послуги з передачі електричної енергії за період з лютого 2025 по березень 2025, надані за договором від 01.01.2024 № 0058-02024-ПП. Ухвалою від 09.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Акціонерне товариство "Дніпроазот" 26.06.2025 подало зустрічну позовну заяву до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про тлумачення положень пунктів 5.1.- 6.9. Договору від 01.01.2024 № 0058-02024-ПП. Зустрічна позовна заява була сформована в системі "Електронний суд".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2025 зустрічний позов АТ "Дніпроазот" залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп., встановлено позивачу за зустрічним позовом строк для усунення недоліків - 3 дні з дня вручення ухвали. АТ "Дніпроазот" 17.07.2025 подало заяву про усунення недоліків, у якій заявило клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі. Доказів сплати судового збору надано не було. Зустрічна позовна заява містила немайнову вимогу про розтлумачення змісту пунктів договору, розмір судового збору за подання якої становив 2 422 грн 40 коп.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі № 925/1293/19 (провадження № 12-52звг25) викладено наступні правові висновки:
« … 61. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
62. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону № 1402-VIII).
63. Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне розглянути заяву ТОВ «Скайсіті-груп» з урахуванням висновків, викладених у рішенні ЄСПЛ від 09.10.2025 у справі «Король та інші проти України» (Korol and Others v. Ukraine, заява № 82560/17 та інші, включно з № 36465/21).
64. ЄСПЛ, посилаючись на свою усталену практику (зокрема, рішення у справах «Голдер проти Сполученого Королівства» ([Golder v. the United Kingdom], від 21.02.1975, пункт 36, Серія А № 18, «Пономаренко проти України» [Ponomarenko v. Ukraine], заява № 13156/02, пункт 36, від 14.06.2007, «Мацюк проти України» [Matsyuk v. Ukraine], заява № 1751/03, пункт 28, від 10.12.2009 та «Кузьменко проти України» [Kuzmenko v. Ukraine, заява № 49526/07, пункт 25, від 09.03.2017), наголосив, що право на доступ до суду, тобто право ініціювати у судах провадження у цивільних справах, є невід'ємним елементом, притаманним праву, закріпленому пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це право на доступ не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які, однак, не можуть забороняти або скорочувати доступ особи у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана.
65. У керівних справах «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland; заява № 28249/95; пункти 52-67; ЄСПЛ 2001-VI); «Малахов проти Молдови» (Malahov v. Moldova; заява № 32268/02; пункти 31-36; від 07.06.2007); «"Телтронік-КАТВ" проти Польщі» (Teltronic-CATV v. Poland; заява № 48140/99; пункти 50-64; від 10.01.2006); «Нальбант та інші проти Туреччини» (Nalbant and Others v. Turkey; заява № 59914/16; пункти 32-47; від 03.05.2022) ЄСПЛ вже встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
66. Так, у рішенні від 10.01.2006 у справі «"Телтронік-КАТВ" проти Польщі» ЄСПЛ встановив, що компанія-заявник не могла подати свої позовні вимоги до суду через відмову звільнити її від сплати судового збору в розмірі 13 948,49 злотих за подання позову. ЄСПЛ зазначив, що компанія-заявник була невеликим товариством з обмеженою відповідальністю, яка у 1993-1995 роках за контрактом побудувала мережу кабельного телебачення для компанії Best-Sat. Остання компанія відмовилася оплатити рахунок-фактуру компанії-заявника […], відмова сплатити зазначений рахунок-фактуру поставила компанію-заявника на межу неплатоспроможності. ЄСПЛ вважав, що обмеження доступу до суду, які мають суто фінансовий характер і які, як у цій справі, абсолютно не пов'язані з суттю позову або його перспективами на успіх, повинні підлягати особливо ретельному контролю з точки зору інтересів правосуддя. Для ЄСПЛ також важливо, що відмова у наданні звільнення відбулася на попередній стадії провадження в суді першої інстанції та призвела до того, що позови компанії-заявника ніколи не розглядалися по суті.
67. У рішенні від 03.05.2022 у справі «Нальбант та інші проти Туреччини» ЄСПЛ вважав надмірним, а отже порушенням самої суті права на доступ до суду ситуацію, коли високі судові збори не були виправдані фінансовим становищем заявника, а натомість були розраховані на основі встановленого законом відсотка від суми, що була предметом провадження. Незважаючи на відсутність консенсусу або навіть консолідованої тенденції серед держав-учасниць Конвенції щодо надання правової допомоги юридичним особам, ЄСПЛ застосував ті самі принципи щодо права на доступ до суду, не розрізняючи фізичних та юридичних осіб (Teltronic-CATV проти Польщі, заява № 48140/99, пункти 45-49, 10.01.2006; FC Mretebi, пункти 39-41; Agromodel OOD та Mironov проти Болгарії, заява № 68334/01, пункти 34-37, 24.09.2009; та Sace Elektrik Ticaret ve Sanayi A.S. проти Туреччини, заява № 20577/05 , пункт 28, 22.10.2013).Відповідно до сталої практики ЄСПЛ ніколи категорично не виключав комерційних юридичних осіб з гарантій, визначених пунктом 1 статті 6 Конвенції, щодо надмірних судових витрат.
68. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що у справі «"Телтронік-КАТВ" проти Польщі» ЄСПЛ наголосив на необхідності особливо ретельного контролю за фінансовими обмеженнями доступу до суду, коли такі обмеження не пов'язані з перспективами успіху позову чи його суттю, а також коли відмова у звільненні від сплати судового збору відбувається на стадії прийняття позовної заяви, що унеможливлює будь-який розгляд справи по суті. Саме така ситуація мала місце у справі, що переглядається, оскільки Господарський суд Черкаської області ухвалою від 11.11.2019 залишив позовну заяву без руху, а згодом ухвалою від 13.12.2019 - повернув позовну заяву Товариству без розгляду по суті.
69. Аналогічно у справі «Нальбант та інші проти Туреччини» ЄСПЛ вказав, що розрахунок судового збору виключно на основі відсоткової ставки від ціни позову без урахування реального фінансового становища заявника може становити надмірний тягар, який підриває саму суть права на доступ до суду. У цій справі судовий збір у розмірі 245 942,75 грн становив 1,5 % від заявленої суми позову (16 396 183 грн), що для ТОВ «Скайсіті-груп», яке надало докази фактичної відсутності активів, доходів та банківських залишків на рівні 104,97 грн, а також документів про безуспішні спроби стягнення заборгованості в попередніх провадженнях, становило непропорційне та непосильне обмеження.
70. У справі, що переглядається, національні суди відмовили ТОВ «Скайсіті-груп» у відстроченні або звільненні від сплати судового збору з мотивів, що стаття 8 Закону № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання позову) передбачає таку можливість виключно для фізичних осіб за наявності відповідних умов. Суд першої інстанції в ухвалі від 11.11.2019, а згодом суди апеляційної та касаційної інстанцій не надали оцінки поданим Товариством доказам його критичного майнового стану (фінансовий звіт за 2018 рік, виписка з банківського рахунку, документи про безрезультатні спроби стягнення заборгованості у 2015-2018 роках тощо), обмежившись формальним тлумаченням суб'єктного складу норми.
71. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону № 3674-VI до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ - не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.
72. Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що суди попередніх інстанцій не виконали обов'язку обґрунтувати своє рішення в частині пропорційності застосованого обмеження (частина п'ята статті 236 ГПК України), а тому оскаржувані судові рішення не є належно обґрунтованими в розумінні статті 6 Конвенції.
73. Характер порушення, встановленого ЄСПЛ (обмеження доступу до суду через непосильний судовий збір без оцінки майнового стану юридичної особи), ставить під сумнів результат національного провадження в частині повернення позовної заяви…»
Так, приймаючи оспорювану ухвалу місцевий господарський суд виходив з того, що : « … Як було зазначено до зустрічної позовної заяви Акціонерним товариством "Дніпроазот" не було додано докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, у зв'язку з чим судом зустрічну позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.
Акціонерним товариством "Дніпроазот" доказів сплати судового збору надано не було, а було подано клопотання щодо відстрочення сплати судового збору.
Згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до господарського суду позовної заяви позовної майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 028 грн.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається, позивачем у зустрічній позовній заяві заявлено немайнову вимогу про розтлумачення змісту пунктів договору.
Позовна заява була сформована позивачем в системі "Електронний суд".
Отже, за подання позову позивач мав сплатити судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті (частина 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір").
Господарський суд зазначає, що наведеними правовими нормами статті 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору.
Як вбачається, обставини, на які посилається Акціонерне товариство "Дніпроазот" у клопотанні про відстрочення сплати судових витрат, не відповідають переліку умов, за яких можливе відстрочення сплати судового збору.
Відповідно до пункту 1 частини 1статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а отже, посилання Акціонерного товариства "Дніпроазот" на позбавлення можливості безпечно та належним чином забезпечувати власну виробничу господарську діяльність необхідними ресурсами і матеріалами внаслідок збройної агресії російської федерації не може бути підставою для відстрочення сплати судового збору.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18, положення пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини 1 статті 8 Закону "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
З огляду на те, що предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання позову не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Враховуючи вищевикладене, зустрічна позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду…».
Вирішуючи питання про правомірність висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для відстрочення сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви, розмір якого становив 2 422 грн 40 коп, колегія суддів виходить з наступного:
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).
Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК).
За змістом ст. 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, звертаючись до суду першої інстанції з відповідним клопотанням про відстрочення сплати судового збору, апелянт наводив наступні обгрунтування: « …. для відстрочення сплати судового збору»
«…24 лютого 2022 року розпочато військову агресію проти України. Президентом України видано Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Воєнний стан неодноразово продовжувався та є дійсним на час подання цієї заяви.
Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14? Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, листом від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Тобто, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України,
АТ «Дніпроазот» внаслідок збройної агресії російської федерації позбулося можливості безпечно та належним чином забезпечувати власну виробничо- господарську діяльність необхідними ресурсами і матеріалами, а перспектива відновлення такого забезпечення найближчим часом не вбачається.
Комісією АТ «Дніпроазот» у складі Куценко Я.В. - перший заступник Голови Правління - технічний директор, Ілларіошин І.В. - заступник Голови Правління - директор з персоналу та загальних питань, Єгоров А.М. - заступник Голови Правління - директор з економіки та фінансів, Пустовойт А.М. - заступник Голови Правління - комерційний директор, ОСОБА_1 - заступник технічного директора з виробництва, Захаров В.В. - директор з економічної безпеки, ОСОБА_2 - головний бухгалтер, Потуремець Г.В. - голова профспілкового комітету 25.02.2022 року складено «Акт про простій в структурних підрозділах АТ «Дніпроазот», у якому підтверджено та зафіксовано наявність вищевказаних обставин.
Згідно з вищевказаним актом комісією також підтверджується, що у структурних підрозділах, зазначених у Додатку № 1 до цього Акту, має місце простій з 08:00 годин 25.02.2022. Зазначений простій обумовлений об'єктивними, незалежними від підприємства та працівників причинами, строки їх усунення не вбачаються.
Враховуючи вищевказані форс-мажорні обставини, для забезпечення цілісності та збереження обладнання та робочих місць, а також для забезпечення готовності до відновлення роботи підприємства та виробничо-господарських процесів у штатному режимі в майбутньому, комісією запропоновано:
8.1 негайно завершити всі необхідні заходи для безпечної зупинки цехів азотної та хлорної груп, які були розпочаті (ініційовані) в оперативному порядку з 08:00 год. 24.02.2022;
8.2 встановити у структурних підрозділах, зазначених у Додатку № 1 до цього Акту, простій з 08.00 годин 25.02.2022 та до усунення виниклих причин та умов, що викликали простій;
8.3 вжити заходів, спрямованих на усунення причин простою в структурних підрозділах та подолання його наслідків:
розробити та затвердити заходи щодо зниження витрат при простої в структурних підрозділах;
скласти та затвердити кошторис витрат на утримання структурних підрозділів підприємства на час простою;
реалізувати заходи, спрямовані на забезпечення збереження обладнання та комунікацій у працездатному стані;
забезпечити реалізацію залишків готової продукції на складі;
забезпечити облік, розрахунок та обґрунтування матеріальних та фінансових втрат внаслідок причин та обставин простою та призупинення виробничо- господарських процесів на підприємстві;
визначити та забезпечити знаходження відповідних працівників структурних підрозділів, що перебувають у простої, на робочих місцях;
визначити відповідних працівників структурних підрозділів, що знаходяться у простої, для перебування на роботі та вдома.
Враховуючи виниклі негативні, форс-мажорні обставини, наявність цілозмінних простоїв у структурних підрозділах, Наказом по АТ «Дніпроазот» №198 від 25.02.2022 «Про простій в АТ «Дніпроазот» вирішено наступне:
1) затвердити Акт про простій у структурних підрозділах АТ «Дніпроазот» від 25.02.2022;
2) заступнику технічного директора з виробництва Левченко В.Л. доручено забезпечити виконання та завершення 25.02.2022 усіх необхідних заходів для безпечної зупинки цехів азотної та хлорної груп;
3) простій у структурних підрозділах, зазначених у Додатку № 2 до наказу, встановлено з 08:00 год. 25.02.2022 та до усунення причин та умов, що викликали простій;
4) заступнику Голови Правління - директору з економіки та фінансів Єгорову А.М. спільно з директорами за напрямками діяльності у строк до 01.03.2022 скласти та затвердити кошторис витрат на час зупинення роботи структурних підрозділів підприємства;
5) заступникам Голови Правління, головному бухгалтеру в період простою забезпечити облік, розрахунок та обґрунтування матеріальних та фінансових втрат внаслідок причин та обставин простою та зупинення виробничо-господарських процесів на підприємстві;
6) час простою працівникам структурних підрозділів, зазначених у Додатку № 2 до цього наказу, оплачувати з розрахунку не менше двох третин тарифної ставки встановленого їм розряду (окладу).
7) керівникам структурних підрозділів визначити та забезпечити знаходження відповідних працівників структурних підрозділів, що перебувають у простої, на робочих місцях та визначити відповідних працівників структурних підрозділів, що знаходяться у простої, для перебування на роботі та вдома.
Згідно Додатку 2 до Наказу по АТ «Дніпроазот» №198 від 25.02.2022 визначено наступний перелік структурних підрозділів, в яких встановлений простій з 25.02.2022:
- керівництво АТ «Дніпроазот»;
- бухгалтерія;
- бюро з діловодства;
- бюро корпоративного права та державного майна;
- виробничий відділ;
- відділ будівництва та ремонтів;
- відділ економічного контролю та інженерного аудиту;
- відділ економічної безпеки;
- відділ із запровадження міжнародних стандартів;
- відділ із забезпечення енергоносіями;
- відділ зовнішньоекономічних зв'язків;
- відділ кадрів та навчання персоналу;
- відділ організації праці та заробітної плати;
- відділ охорони праці;
- відділ охорони природи та раціонального використання природних ресурсів;
- відділ реалізації;
- відділ технічного нагляду
- музей історії підприємства;
- планово-економічне управління;
- редакція газети «Панорама Азоту»;
- сектор генплану;
- транспортний відділ;
- управління забезпечення матеріальними ресурсами;
- фінансовий відділ;
- юридичний відділ;
- цех синтезу аміаку № 1-Б;
- цех карбамід-1;
- цех карбамід-2;
- цех соди каустичної;
- цех рідкого хлору та соляної кислоти;
- цех з переробки аміаку;
- управління з виробництва товарів народного споживання;
- відділ автоматизованої системи керування виробництвом;
- відділ технічного контролю;
- господарсько-побутове управління;
- ділянка зв'язку управління автоматики та зв'язку;
- ділянка складського господарства;
- енергетичне управління;
- проектно-конструкторський відділ;
- теплоелектроцентраль;
- управління автоматики та зв'язку;
- центральна лабораторія;
- цех поліізоціанатів та полістиролу;
- ремонтне управління;
- управління будівельно-монтажних та ремонтних робіт;
- автотранспортний цех;
- залізничний цех;
- ділянка побуту господарсько-побутового управління;
- цех громадського харчування;
- ЛОК «Хімік».
Таким чином, військова агресія проти України, що стала причиною введення воєнного стану, є форс-мажорними обставинами, які призвели до простою підприємства.
Наразі АТ «Дніпроазот» продовжує докладати максимальних зусиль для відновлення своєї діяльності та формування необхідного фінансового ресурсу для належного виконання своїх зобов'язань, але досі ці заходи не знаходять позитивного результату.
Так, фінансовими показниками АТ «Дніпроазот» у 2023 році є:
чистий дохід 1 400 045 000,00 грн;
сукупний дохід - 249 000 000,000 грн (збиток);
активи 2 904 192 000,00 грн;
зобов'язання 1 357 021 000,00 грн.
Натомість у 2024 році фінансовий стан АТ «Дніпроазот» суттєво погіршився, про що свідчать відповідні показники:
чистий дохід 184 050 000,00 грн;
сукупний дохід - 1 348 829 000,00 грн (збиток);
активи 1 553 186 000,00 грн;
зобов'язання 1 300 450 000,00 грн.
В умовах тривалої війни, яка суттєво ускладнила економічну діяльність вітчизняних промислових виробників, АТ «Дніпроазот» опинилося за межами прибутковості та працює заради збереження працівників в регіоні та підтримки економіки країни.
Крім того, маємо зазначити, що АТ «Дніпроазот» є критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності держави, і є одним з найскладніших об'єктів хімічної промисловості країни, що підтверджується свідоцтвом зі складом об'єктів підвищеної небезпеки та ідентифікацією об'єкта господарської діяльності.
Зокрема, Позивач є одним з провідних та найбільших в Україні виробників хімічної продукції, зокрема аміаку, соляної кислоти, хлору рідкого тощо. За мирних часів виробництво цих небезпечних речовин забезпечується обладнанням та технологічною схемою, пов'язаною з переробкою істотних обсягів (більше 50 млн. м3) природного газу, що надає можливість виробляти аміак, соду каустичну, соляну кислоту, хлор рідкий та інші хімічні продукти у тисячах тон. Декотрі із зазначених речовин виробляються у таких обсягах за 1 день роботи, а деякі - за 5-10 днів.
Простій на хімічному комплексі Відповідача досі не скасований, відновлення нормальної виробничо-господарської діяльності не відбувалося, у зв'язку з чим АТ «Дніпроазот» позбавлений можливості отримувати доходи та несе колосальні збитки.
У зв'язку з перебуванням у простої підприємство позбулося можливості вести виробничі процеси та отримувати необхідні доходи, і на цей час зосереджено на збереженні залишку персоналу, схоронності майна, виплаті заробітної плати, соціальних виплат, здійсненні допомоги Силам безпеки й оборони України, у тому числі шляхом мобілізації матеріальних та людських ресурсів, сплати всіх відповідних податків.
Крім того, за період простою відбулося вкрай істотне і продовжується зменшення штату та чисельності працівників, фахівців різного профілю (зокрема, на 31.01.2022 кількість працівників на підприємстві налічувало 3 596 осіб, проте, станом на 30.06.2025 - залишилося лише 1 923 осіб, і кількість працівників постійно знижується, особливо істотно знижується кількість інженерно-технічного персоналу. Більшість наявних працівників перебувають у простої. Окремі з них займаються охороною великого за площею (більше 250 га) підприємства та збереженням виробничого та іншого майна, коли інші - у відпустці без збереження заробітної плати на період воєнного стану або мобілізовані до лав Збройних Сил України.
Також, у Дніпропетровській області майже кожного дня відбуваються різної тривалості й інтенсивності загрози ракетного обстрілу та ударних БПЛА з боку ворога, що вимагає перебування наявних працівників в укриттях. До того ж протягом дії воєнного стану, підприємство 5 разів потерпало від ворожих БПЛА та інших засобів ураження, через що були спричинені істотні, мільйонні збитки, які усувалися в умовах відсутності коштів та виключно власними силами.
Окрім того, жодного фінансування чи компенсаційних заходів від державних чи місцевих бюджетів товариство не отримувало і може розраховувати лише на власні сили і можливості, які, на жаль, вичерпуються з кожним днем.
Таким чином, всі наведені складні умови та форс-мажорні обставини унеможливлюють як ведення фінансово-господарської діяльності, так і повну та своєчасну оплату АТ «Дніпроазот» за рахунками, а тому вкрай необхідним є зважений і справедливий підхід щодо сплати судового збору, зокрема шляхом встановлення відстрочення його оплати до ухвалення судового рішення у справі.
Отже, враховуючи вищенаведене, з метою повного та всебічного дослідження обставин, постановлення справедливого рішення у справі, а також зважаючи на майновий стан АТ «Дніпроазот», Відповідач з урахуванням викладених обставин просить здійснити відстрочення сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви у справі № 904/2851/25 до ухвалення судового рішення у справі…».
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що в контексті обставин даної справи, апелянт при зверненні до суду першої інстанції з відповідним клопотання про відкладення сплати судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп мав довести належними і допустимими доказами, що саме на час звернення з клопотанням у нього відсутні кошти в зазначеному розмірі або, що ця сума для нього є надмірною, неприйнятною, ним вчиняються дії з отримання цією суми і , що на час прийняття рішення у справі, зазначена сума буде наявна у заявника.
Поняття “справедливе правосуддя» в сучасному розумінні має два аспекти:
- матеріальна справедливість, яка полягає в тому, що кожне судове рішення має бути справедливим по суті (тобто при вирішенні спірного питання повинні бути справедливо визначені права і обов'язки тих, хто звернувся до суду, або завдяки судовому рішенню має бути відновлена порушена справедливість);
- процесуальна справедливість, яка передбачає розгляд справи відповідно до певних судових процедур.
В аспекті зазначеного колегія суддів апеляційного господарського суду звертається до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).
Відповідно, прийняття рішення про відстрочення сплати судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп за відсутності належних і допустимих доказів на підтвердженнях наявності обставин які входять до предмету доказування призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
В даній справі колегія суддів дійшла висновку, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2025 у справі № 904/2851/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства "Дніпроазот", на неї, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 2 422,40 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроазот", на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2025 у справі № 904/2851/25 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2025 у справі № 904/2851/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2 422,40 грн. покласти на Акціонерне товариство "Дніпроазот".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя А.Є. Чередко