28.05.2026 року м.Дніпро Справа № 904/4421/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Дарміна М.О., Чередка А.Є.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача-1: не з'явився
від позивача-2: не з'явився
від відповідача:Солодухін М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудзапчастина"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2025р.
(суддя Іванова Т.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 08.12.2025р.)
у справі
за позовом позивача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудзапчастина", м. Дніпро
та позивача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт Логістик Груп",м. Дніпро
до відповідача: Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Дніпро
про визнання протиправним та скасування рішення про накладення штрафу
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбудзапчастина" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпорт Логістик Груп", за допомогою системи "Електронний суд", звернулись до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, про визнання протиправним та скасування рішення про накладення штрафу, відповідно до якої позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про накладення штрафу №54/65-р/к від 10.06.2025 Адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпорт Логістик Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбудзапчастина" п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час розгляду справи №54/124-24 відповідачем неповно з'ясовано фактичні обставини та зроблено помилкові висновки щодо наявності узгоджених антиконкурентних дій між позивачами під час участі у процедурі публічної закупівлі. Позивачі зазначали, що тендерні пропозиції готувалися та подавалися ними самостійно, а встановлені відповідачем технічні та господарські зв'язки не свідчать про узгодженість поведінки та спотворення результатів торгів. Крім того, позивачі посилалися на порушення відповідачем статті 40 Закону України "Про захист економічної конкуренції" в частині гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2025р. у справі № 904/4421/25 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, через підсистему "Електронний суд", до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбудзапчастина", в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2025р. у справі № 904/4421/25 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов висновку про достатність сукупності обставин для підтвердження узгодженості поведінки позивачів, зокрема подання тендерних пропозицій з однакових IP-адрес та схожість назв документів. Проте, на думку апелянта, залишається незрозумілим, які саме обмеження щодо конкуренції були створені позивачами, що мало б наслідком застосування штрафів, а в рішенні відсутні будь-які докази погодження (узгодження) позивачами своїх цінових поведінок. Апелянт звертає увагу, що за результатами оцінки цінових пропозицій переможцем визначено позивача-2 з чотирьох учасників, тендерні пропозиції інших учасників, у тому числі позивача-1, не розглядались, а єдиним критерієм оцінки була ціна з питомою вагою 100%. Це, на переконання апелянта, свідчить про недоведення відповідачем обставин, які мають значення для справи, а також про неправильне застосування п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 та порушення ст. 51 Закону України «Про захист економічної конкуренції», що відповідно до ч. 1 ст. 59 цього Закону є підставою для визнання недійсним оскаржуваного рішення.
Апелянт вказує, що для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як спотворення результатів торгів необхідно довести: погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання; спростувати наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій; наявність механізму, який міг усунути від конкуренції інших суб'єктів. Проте вказані обставини відповідачем не встановлені та не доведені належними доказами, про що також не зазначено в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції. Суд першої інстанції обмежився припущенням, що «сукупність обставин, наведених у рішенні антимонопольного комітету, і не спростованих позивачами-1,2 дає можливість зробити висновок про наявність узгоджених антиконкурентних дій», тоді як згідно з правовими висновками Верховного Суду (постанови від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 26.02.2019 у справі №914/385/18 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18) рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору.
Апелянт також наголошує, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні виключено суттєві обставини господарських відносин, зокрема умови договорів оренди позивачів, можливість подібності найменувань файлів, відключення електроенергії в учасників, що викликає поновлення господарських процесів у певний час. Отже, рішення не може вважатись обґрунтованим, а обставини, викладені в ньому, підтвердженими належними та допустимими доказами, що є підставою для скасування рішення відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 277 ГПК України.
Крім того, апелянт зазначає, що відповідачем не повідомлялось позивачів про розгляд справи, не надсилався проект попереднього рішення, не викликалось на розгляд справи, чим порушено ст. 40 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та один із принципів адміністративної процедури - гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні. Апелянт наголошує, що штраф у розмірі 68 000,00 грн. є суттєвим та співмірним з покараннями за злочини, а тому особі, до якої застосовуються такі санкції, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи.
Апелянт також вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке полягає в тому, що суд після закриття підготовчого засідання 07 жовтня 2025 року прийняв нові докази та пояснення від відповідача (06 листопада 2025 року), проте відмовив у задоволенні клопотання позивачів про витребування доказів від 25.11.2025, мотивуючи закінченням стадії підготовчого провадження. Представником позивачів 21 листопада 2025 року було заявлено клопотання про витребування доказів в АТ «Укрпошта» з підтвердженням звернення та наголошено про відсутність відповіді та відсутність доказів повідомлення позивачів про розгляд справи відповідачем. Зазначене, на думку апелянта, свідчить про порушення судом норм процесуального права, що призвело до нез'ясування та недоведеності обставин, що мають значення для справи, та є підставою для скасування рішення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги ТОВ "Спецбудзапчастина" та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не спростовує висновків суду першої інстанції, просить залишити її без задоволення, посилаючись на наступне:
Відділення вважає, що Господарський суд Дніпропетровської області при прийнятті рішення від 25.11.2025 з'ясував всі обставини справи, що мають значення для її вірного вирішення, а також правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Відповідач зазначає, що апелянти взагалі не вказують, у чому саме полягає нез'ясування обставин, невідповідність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи або порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідач наголошує, що для встановлення факту вчинення антиконкурентних узгоджених дій достатньо довести наявність факту обміну важливою інформацією між підприємствами-конкурентами, а обмін інформацією та координація поведінки суб'єктів господарювання може бути доведена сукупністю доказів за відсутності прямих доказів таких дій, посилаючись на постанови Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 910/2988/18 та від 24.06.2021 у справі №904/5655/20. Крім того, недосягнення суб'єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення (постанова Верховного Суду від 29.11.2022 у справі №910/13451/20).
Щодо тверджень апелянтів про ненаправлення процесуальних документів відповідач зазначає, що такі твердження є маніпулятивними та такими, що вводять суд в оману. Відділенням було вжито вичерпних заходів щодо направлення ТОВ «Спецбудзапчастина» та ТОВ «Імпорт Логістик Груп» процесуальних документів у справі №54/124-24: копії розпорядження про початок розгляду справи надіслані рекомендованими листами, при цьому лист на адресу ТОВ «Імпорт Логістик Груп» отримано 07.01.2025, а лист на адресу ТОВ «Спецбудзапчастина» повернувся з позначкою «за закінченням терміну зберігання», у зв'язку з чим інформацію розміщено на офіційному вебсайті АМК України. Подання з попередніми висновками та повідомлення про засідання адміністративної колегії також направлялися рекомендованими листами та розміщувалися на офіційному вебсайті відповідно до Порядку розгляду заяв і справ.
Відповідач звертає увагу суду, що апелянт не надав жодної оцінки оскаржуваному рішенню господарського суду, а лише продублював вимоги, наведені у позовній заяві, та посилається на принцип res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України».
Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпорт Логістик Груп" не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Чередко А.Є..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.01.2026р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/4421/25.
Матеріали справи № 904/4421/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2026р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудзапчастина" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2025р. у справі №904/4421/25 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.02.2026р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 28.05.2026р..
Позивачі-1,2 не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Позивачів.
У судовому засіданні 27.05.2026р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
Спір у справі виник у зв'язку з оскарженням рішення Адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №54/65-р/к від 10.06.2025, яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбудзапчастина" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпорт Логістик Груп" визнано такими, що вчинили антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, та накладено штрафи.
Позивачі-1,2 вважають, що вказане рішення є протиправним та необґрунтованим, оскільки під час розгляду справи №54/124-24 відповідачем не було повно та всебічно досліджено обставини, а встановлені факти не свідчать про узгоджений характер дій та спотворення конкуренції. Позивачі-1,2 наполягають, що тендерна пропозиція готувалася та подавалася самостійно, а співпадіння технічних ознак не є доказом змови, також посилалися на процесуальні порушення, допущені відповідачем.
Відповідач заперечує проти позову та вказує, що сукупність встановлених ознак свідчить про узгоджені антиконкурентні дії сторін.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт участі позивачів-1,2 у процедурі закупівлі № UA-2023-10-30-011453-a.
(2) Фактичні дії позивачів-1,2 при підготовці та поданні тендерних пропозицій та їх характер.
(3) Наявність чи відсутність технічних, економічних та інших зв'язків між позивачами під час участі у закупівлі.
(4) Наявність підстав, визначених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", для скасування спірного рішення.
1. Участь позивачів-1,2 у процедурі закупівлі № UA-2023-10-30-011453-a.
Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філія "УГВ-Сервіс" (далі - замовник) оголошено процедуру відкритих торгів за ідентифікатором закупівлі UA-2023-10-30-011453-a щодо придбання товарів за кодом ДК 021:2015-42910000-8 (Апарати для дистилювання, фільтрування чи ректифікації). Вказане підтверджується наявним в матеріалах справи оголошенням про проведення відкритих торгів (а.с. 29-32).
Згідно із спірним рішенням №54/65-р/к від 10.06.2025 (а.с.13-27) до участі у зазначеній процедурі публічних закупівель було подано тендерні пропозиції, зокрема, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудзапчастина" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт Логістик Груп". Обидва позивачі зареєструвалися як учасники торгів, завантажили тендерні пропозиції та подали необхідні документи відповідно до вимог тендерної документації.
За результатами автоматичної оцінки пропозицій система визначила найбільш економічно вигідною пропозицію позивача-2, за наслідком чого замовником було укладено договір поставки. Тендерна пропозиція позивача-1 участі у подальшій кваліфікації не брала, оскільки її цінові показники не були найнижчими.
Вказаним підтверджується участь позивачів-1,2 у процедурі закупівлі № UA-2023-10-30-011453-a, як суб'єктів господарювання, на яких поширюється дія Закону України "Про захист економічної конкуренції". Дана обставина сторонами у справі не заперечується.
2. Дії позивачів-1,2 при підготовці та поданні тендерних пропозицій та їх характер.
Відповідно до вказаного рішення Адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення №54/65-р/к від 10.06.2025 вбачається, що для участі у процедурі закупівлі UA-2023-10-30-011453-a кожен із позивачів сформував та подав окремий пакет тендерних документів через електронну систему закупівель "Prozorro", завантаживши відповідні файли у встановлені строки та здійснивши необхідні процедурні дії, передбачені тендерною документацією.
Позивачі-1,2 стверджують, що тендерні пропозиції готувалися ними самостійно, без узгодження умов участі із будь-якими іншими суб'єктами господарювання. За твердженням позивачів, підготовка документів здійснювалася їх працівниками та з використанням їхніх внутрішніх ресурсів, а технічні співпадіння, зафіксовані відповідачем, є випадковими та зумовлені особливостями функціонування мережевої інфраструктури та електронного майданчика.
Водночас зі спірного рішення №54/65-р/к від 10.06.2025 вбачається, що відповідач дійшов висновку про ознаки узгодженості дій позивачів при участі у процедурі закупівлі, зокрема у зв'язку з:
- використанням однакових IP-адрес під час подання тендерних пропозицій та здійснення технічних дій у системі, що, зокрема, підтверджується листами: №206/01/607/04 від 25.03.2024 та №179 від 03.04.2024 (а.с. 81-82);
- синхронністю завантаження документів та внесення змін у тендерні пропозиції, що зокрема підтверджується листом №179 від 03.04.2024 (а.с. 81-82);
- наявністю господарських зв'язків між позивачами та спільного доступу до певних ресурсів, зокрема, суборенда приміщень за однією адресою та у одного контрагента, що підтверджується відповідними договорами суборенди, укладеними в один день (а.с.86 на звороті - 88).
При цьому позивачі-1,2 заперечують висновки та вказують, що такі обставини не можуть свідчити про узгодженість їхніх дій, а наявні технічні збіги не створюють причинно-наслідкового зв'язку із можливим впливом на результати закупівлі.
3. Наявність чи відсутність технічних, економічних та інших зв'язків між позивачами під час участі у закупівлі.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що при встановленні наявності узгоджених дій між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбудзапчастина" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпорт Логістик Груп" відповідачем оцінювалися ознаки технічних, організаційно-економічних та господарських зв'язків між позивачами.
Зокрема, відповідач у вказаному рішенні вказав на такі обставини, що, на його думку, свідчать про взаємозв'язок компаній:
- використання обома позивачами однієї IP-адреси під час: завантаження тендерних пропозицій; оплати за участь; проведення банківських операцій;
- одночасність подання та редагування документів у системі "Prozorro";
- спільний доступ до інтернет-мережі, що надавалась орендодавцем обом суб'єктам (суборенда складського приміщення в одного суборендодавця);
- наявність господарських операцій між позивачами, у тому числі перерахування коштів один одному;
- надання позик один одному та інші фінансові взаємодії;
- схожі властивості завантажених файлів (метадані), ідентичні назви файлів.
Натомість позивачі-1,2 заперечують наявність будь-яких узгоджених антиконкурентних дій та вказують, що:
- ведення господарських операцій саме по собі не свідчить про координацію дій на торгах;
- суборенда приміщень у одного контрагента не означає узгоджену поведінку;
- використання однакової IP-адреси пояснюється технічними особливостями доступу до інтернету, що надавав орендодавець, і не є доказом обміну інформацією;
- синхронність окремих дій у системі не свідчить про змову, а обумовлена вимогами тендерної процедури та строками завантаження документів.
Позивачі наполягають на відсутності причинно-наслідкових зв'язків між вказаними ознаками й можливим впливом на результати закупівлі. Також зазначають, що їх пропозиції не взаємодіяли, вони не погоджували цінових пропозицій, а конкуренція була реальною, оскільки переможцем став лише один з учасників, без участі іншого у кваліфікації.
4. Наявність підстав, визначених ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", для скасування спірного рішення.
Відповідно до статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України може бути визнано недійсним у разі, якщо:
- неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи;
- обставини, які мають значення для справи, не доведені;
- висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи;
- порушено норми матеріального чи процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, оспорюване рішення адміністративної колегії прийнято за результатами розгляду матеріалів справи №54/124-24, у ході якого відповідачем досліджено технічні, організаційні та господарські зв'язки між позивачами, зокрема спільність IP-адрес, синхронність дій при поданні тендерних пропозицій, здійснення господарських операцій та суборенди приміщення. На підставі сукупності цих обставин відповідач дійшов висновку про наявність ознак антиконкурентних узгоджених дій.
Позивачі-1,2, натомість, стверджують, що такі обставини не є достатніми для встановлення порушення, мають альтернативне пояснення та не підтверджують наявність спільного умислу, направленого на спотворення результатів торгів. Позивачі вважають, що відповідачем не було досліджено їх пояснення, а також не враховано технічну природу спільного доступу до мережі для користування системою "Prozorro", господарський характер фінансових операцій між сторонами та інші фактори.
Додатково позивачі-1, 2 наголошують, що під час розгляду відповідачем справи, останнім допущено істотні порушення процедури, передбаченої статтею 40 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зокрема, не вжито належних заходів щодо повідомлення осіб про розгляд справи, тим самим не забезпечено права позивачів-1,2 на участь у розгляді справи.
Позивачі-1,2 також зазначають, що відсутність їхньої участі у процедурі розгляду справи прямо вплинула на якість та повноту дослідження доказів, оскільки відповідач не мав можливості отримати їхні пояснення щодо технічних збігів та об'єктивних причин взаємопов'язаних дій, які були неправильно кваліфіковані як узгоджена антиконкурентна поведінка.
Таким чином, встановлення наявності або відсутності підстав, передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", для скасування рішення відповідача є предметом спору та у даній справі.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що здійснений судом аналіз та оцінка поведінки позивачів, а саме: подання тендерних пропозицій з однієї ІР-адреси на одному авторизованому майданчику SmartTender.biz; використання одних і тих самих ІР-адрес; подача тендерних пропозицій в один день та з одного авторизованого електронного майданчика; перерахування коштів електронному майданчику в один день із різницею в часі лише 19 хвилин; наявність господарських відносин та фінансової допомоги; схожі унікальні властивості завантажених файлів; однакові параметри PDF-файлів (в тому числі їх назви), поданих у складі тендерних пропозицій; здійснення суборенди приміщень за однією адресою у одного контрагента та укладення таких договорів суборенди в один день - вказує, що зазначені обставини у своїй сукупності достатні для висновку про узгодженість поведінки позивачів. Суд першої інстанції зазначив, що позивачі не надали жодного доказу на спростування встановлених відповідачем обставин, а саме сукупність обставин, наведених у рішенні антимонопольного комітету і не спростованих позивачами, дає можливість зробити висновок про наявність узгоджених антиконкурентних дій. Щодо процесуальних порушень суд встановив, що відповідач забезпечив дотримання процедури розгляду справи шляхом належного інформування, а Закон України "Про захист економічної конкуренції" не зобов'язує відповідача забезпечувати фактичну участь сторін у розгляді справи.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
У статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» закріплено визначення економічної конкуренції (конкуренції) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Згідно з пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.
Відповідно до статті 51 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За порушення, передбачені, зокрема, п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» накладаються штрафи у розмірі, встановленому ч. 2 ст. 52 цього Закону.
У відповідності до статті 5 Закону України «Про захист економічної конкуренції» узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб'єкта господарювання, об'єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, об'єднання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання, або вступ до такого об'єднання. Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.
Антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
Отже, враховуючи положення статті 5 і частини 1 та пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентні узгоджені дії можуть виявлятись у будь-якій формі. Тобто, у кожній справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», наявні індивідуальні, притаманні саме їй докази, які підлягають оцінці в сукупності обставин і доказів у їх взаємозв'язку.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, для визнання органом АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим, достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб'єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки та участі у торгах, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури торгів. Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).
Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу.
Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов'язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.
У постановах Верховного суду від 07.11.2019 року у справі № 914/1696/18, від 13.08.2019 року у справі № 916/2670/18, від 05.08.2019 року у справі № 922/2513/18, від 11.06.2020 у справі № 910/10212/19, від 27.05.2021 року у справі № 903/23/19 наведено правовий висновок, згідно з яким питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок, у відповідності до статті 86 ГПК України.
Для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов'язковим фактичне настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються, зокрема за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.
Процедура закупівлі передбачає здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця.
Змагальність учасників процедур закупівель ґрунтується на тому, що кожен з них не маючи впевненості щодо змісту та ціни пропозицій інших учасників, пропонує кращі умови за найнижчими цінами.
У випадку, коли учасники тендеру домовляються між собою щодо умов своїх пропозицій - усувається непевність, а відтак усувається конкуренція між ними.
Така домовленість проявляється обміном інформацією, шляхом спільної підготовки документів, надання у будь-якій формі допомоги потенційному конкуренту.
Отже, законом передбачено, що суб'єкти господарювання, які беруть участь у публічних закупівлях є конкурентами, а отже повинні змагатися між собою з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг у цій сфері та не вчиняти будь-яких дій, які можуть негативно вплинути на конкуренцію.
Справжність змагання при проведенні тендерних процедур закупівель забезпечується таємністю інформації, що міститься у пропозиціях тендерних торгів.
Забезпечити таку таємність можливо лише при умові, що учасники торгів під час підготовки своїх тендерних пропозицій формують свої пропозиції самостійно, незалежно від інших учасників.
Координація (узгоджені дії) суб'єктів господарювання може здійснюватися у будь - якій узгодженій поведінці (дія, бездіяльність) суб'єктів ринку.
Як слідує з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбудзапчастина" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпорт Логістик Груп" брали участь у відкритих торгах за ідентифікатором закупівлі UA-2023-10-30-011453-a щодо придбання товарів за кодом ДК 021:2015-42910000-8 (Апарати для дистилювання, фільтрування чи ректифікації).
У рішенні Адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України встановлено сукупність обставин, що передували висновку про узгодженість дій учасників аукціонів, а саме таких:
- використання однакових IP-адрес під час подання тендерних пропозицій та здійснення технічних дій у системі, що, зокрема, підтверджується листами: №206/01/607/04 від 25.03.2024 та №179 від 03.04.2024 (а.с. 81-82);
- синхронність завантаження документів та внесення змін у тендерні пропозиції, що зокрема підтверджується листом №179 від 03.04.2024 (а.с. 81-82);
- наявність господарських зв'язків між позивачами та спільного доступу до певних ресурсів, зокрема, суборенда приміщень за однією адресою та у одного контрагента, що підтверджується відповідними договорами суборенди, укладеними в один день (а.с.86 на звороті - 88).
Зокрема, висновки адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про існування обставин, що свідчать про ознаки атиконкурентних узгоджених дій є обґрунтованими, оскільки підтверджуються матеріалами даної справи та доказами, які зібрав відповідач в ході розгляду справи №54/124-24.
Так, у вказаному рішенні зазначено, що аналіз матеріалів справи №54/124-24 свідчить про узгоджену поведінку Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудзапчастина" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт Логістик Груп" під час підготовки та участі у торгах, що підтверджується наступним:
1) Використання однієї ІР-адреси:
За інформацією Державного підприємства "Прозорро" (лист №206/01/607/04 від 25.03.2024) Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбудзапчастина" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпорт Логістик Груп" подавали свої початкові пропозиції на торги з авторизованого електронного майданчика SmartTender.biz, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Смарттендер".
Відповідно до інформації Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарттендер" (лист №179 від 03.04.2024), відповідачі на авторизованому електронному майданчику SmartTender.biz здійснювали вхід до своїх особистих кабінетів з однієї ІР-адреси на одному авторизованому електронному майданчику входили до своїх особистих кабінетів та подавали/завантажували тендерні пропозиції.
2) Синхронність дій під час подання та коригування тендерних пропозицій.
Згідно з листом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарттендер" №179 від 03.04.2024, подання та завантаження документів, а також проведення окремих технічних дій у системі здійснювалось позивачами у близькі проміжки часу в рамках одного дня (за п'ять днів до кінцевого строку подання пропозицій).
3) Суборенда одного приміщення у спільного контрагента.
Позивачі уклали договори суборенди із одним суб'єктом господарювання - Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Оланво" за однією адресою - вулиця Братів Пятигорських, будинок 24 у місті Дніпро та в один день - 02.01.2023 (а.с. 86 зворот-88), що, згідно із висновками відповідача, вказує на можливість спільного доступу до технічних засобів, мережевої інфраструктури та наявності узгоджених дій.
4) Схожість електронних властивостей файлів тендерних пропозицій.
Відповідач зазначає про однакові параметри метаданих файлів, що були подані у складі тендерних пропозицій, що, на його переконання, може свідчити про підготовку документів із використанням однакового технічного обладнання та програмного забезпечення.
У оскаржуваному рішенні зроблено висновок, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбудзапчастина" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпорт Логістик Груп" узгодили свою поведінку під час проведення та участі у торгах, замінивши ризик, який породжує конкуренція, на координацію своєї поведінки.
Така координація поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудзапчастина" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт Логістик Груп" призвела до усунення між ними конкуренції під час підготовки та участі у торгах.
Вказані факти в сукупності свідчать про те, що на стадії підготовки своїх тендерних пропозицій відповідачі були обізнані щодо тендерних пропозицій один одного, що дозволило їм забезпечити перемогу у відкритих торгах певному суб'єкту господарювання.
Отже, у діях Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбудзапчастина" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпорт Логістик Груп" вбачається узгодження дій, які усували конкуренцію між ними під час підготовки та участі у торгах, в їх діях вбачається чіткий закономірний алгоритм поведінки, який полягає у наявності тісного взаємозв'язку у відповідних осіб та спрямованості дій на викривлення прозорого конкурентного відбору.
Тобто, встановленими у справі №54/124-24 обставинами в їх сукупності доведено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбудзапчастина" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпорт Логістик Груп" вчинили антиконкурентні узгоджені дії під час підготовки та участі у торгах.
При цьому, колегія суддів зазначає, що для встановлення факту вчинення антиконкурентних узгоджених дій достатньо довести наявність факту обміну важливою інформацією між підприємствами-конкурентами, а обмін інформацією та координація поведінки суб'єктів господарювання може бути доведена сукупністю доказів за відсутності прямих доказів таких дій. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.10.2019р. у справі № 910/2988/18 та від 24.06.2021р. у справі №904/5655/20.
Щодо встановлення відповідачем спільного подання тендерних пропозицій, при використанні одного і того ж електронного майданчика та використання однієї і тієї ж IP-адреси, то доречно зауважити, що використання одного майданчика саме по собі не є беззаперечним доказом узгоджених дій учасників справи. Синхронність дій із врахуванням інших обставин справи та доказів у сукупності та взаємозв'язку виключає можливість випадкового збігу та свідчить про узгодження поведінки. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2023р. у справі №924/1230/21, від 05.12.2023р. у справі №924/1266/21.
Колегія суддів також звертає увагу на правовий висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 08.07.2021р. у справі № 914/938/20, у якій вказано: «... спільні IP-адреси, наявність господарських відносин, схожість в оформленні тендерних пропозицій ... .наявність спільних властивостей у файлах, не можуть бути випадковим збігом обставин чи наслідком дій об'єктивних чинників, а свідчить про узгодженість (координацію) учасників торгів своєї поведінки під час підготовки та участі в торгах, зокрема про обмін інформацією між ними ».
Верховний Суд у постанові від 25.02.2021р. у справі № 910/1668/19 вказав, що порушення антиконкурентного законодавства шляхом встановлення таких обставин: одночасна пов'язаність трудовими відносинами декількох працівників; використання відповідачами спільного доменного імені; спільне використання однієї електронної поштової скриньки; спільні господарські відносини; пропонування однакового товару; завищення цінових пропозицій; подання однакових документів у складі своїх пропозицій; отримання банківських гарантій в одному й тому ж самому банку; обмін інформацією.
У своїх постановах від 26.01.2021р. у справі № 910/2576/20, від 08.04.2021р. у справі № 916/191/20, від 08.07.2021р. у справі №914/938/20, від 28.05.2020р. у справі № 910/1490/19, від 18.10.2018р. у справі №916/3214/17, від 04.12.2018р. у справі № 914/1912/17, від 18.12.2018р. у справі № 922/5617/15, від 20.11.2018р. у справі № 910/1339/18 Верховний Суд прийшов до висновку, що змагання під час проведення торгів забезпечується таємністю інформації; змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи ст. 1, 5, 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов'язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією; встановлені органом Комітету обставини виключають таку змагальність, що свідчить про узгоджену поведінку суб'єкта господарювання, яка й призвела до спотворення результатів торгів.
Для визнання органом Комітету порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб'єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що разом із тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору, з метою визначення переможця процедури закупівлі. Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами). Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу (постанова Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 910/19150/20).
У постанові від 15.07.2021 у справі № 922/2940/20 Верховний Суд прийшов до висновку, що для визнання вчинення суб'єктом господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції органу Комітету достатньо встановити й довести наявність наміру суб'єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що, у свою чергу, призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі, оскільки наслідки у вигляді спотворення результатів процедури закупівлі не сталися не у зв'язку з тим, що суб'єкти господарювання відмовилися від своїх дій щодо координації своєї поведінки в процесі проведення процедури закупівлі, не у зв'язку з добровільним припиненням ними таких дій, а з інших причин (через відміну торгів замовником).
Відповідно до постанови Верховного Суду від 13.08.2019р. у справі № 916/2670/18, Закон України "Про захист економічної конкуренції" не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції", оскільки така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. Питання наявності узгоджених антиконкурентних дій вирішується господарським судом виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у цій справі, в їх взаємозв'язку.
Недосягнення суб'єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"(постанова Верховного Суду від 21.01.2021р. у справі № 917/1983/19).
Сама по собі відповідність дій суб'єктів господарювання цивільному, господарському законодавству не може автоматично свідчити про дотримання ними норм та вимог антимонопольного законодавства. Факт пов'язаності суб'єктів господарювання, які брали участь у торгах, і наявність між ними господарських відносин та інші встановлені в рішенні Комітету обставини в сукупності підтверджують як раз ту обставину, яка надавала їм можливість обмінюватися інформацією та координувати свою діяльність (постанова Верховного Суду від 02.06.2022р. у справі № 910/267/20).
Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, зазначених у мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині (постанова Верховного Суду від 29.11.2022р. у справі № 910/13451/20).
Для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію. При цьому, мотиви, з яких учасники торгів узгоджують власну конкурентну поведінку, не впливають на кваліфікацію правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції". (постанова Верховного Суду від 05.08.2019р. у справі № 922/2512/18).
Для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов'язковим фактичне настання наслідків у формі, відповідно, недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію. Подібних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 14.05.2020р. у справі № 922/1373/18, від 21.01.2021р. у справі № 917/1983/19, від 26.01.2021р. у справі № 910/2576/20, від 08.04.2021р. у справі № 916/191/20, від 08.07.2021р. у справі № 914/938/20.
У своїх постановах від 15.07.2021р. у справі № 922/2940/20, від 28.05.2020р. у справі № 910/1490/19 Верховний Суд дійшов висновку, що негативним наслідком є сам факт спотворення результатів торгів/аукціонів (через узгодження поведінки конкурсантами).
Отже, вказані факти у своїй сукупності свідчать про те, що на всіх стадіях підготовки пропозицій для участі в торгах "Позивачі" у справі Комітету були обізнані щодо участі один одного в торгах, що підтверджується, зокрема, таким: використання обома позивачами однієї IP-адреси під час: завантаження тендерних пропозицій; оплати за участь; проведення банківських операцій; одночасність подання та редагування документів у системі "Prozorro"; спільний доступ до інтернет-мережі, що надавалась орендодавцем обом суб'єктам (суборенда складського приміщення в одного суборендодавця); наявність господарських операцій між позивачами, у тому числі перерахування коштів один одному; надання позик один одному та інші фінансові взаємодії; схожі властивості завантажених файлів (метадані), ідентичні назви файлів.
Відповідач у спірному рішенні дійшов правильного висновку, що ТОВ "Спецбудзапчастина" та ТОВ "Імпорт Логістик Груп" під час підготовки документів для участі у торгах за ідентифікатором закупівлі UA-2023-10-30-011453-a щодо придбання товарів за кодом ДК 021:2015-42910000-8 (Апарати для дистилювання, фільтрування чи ректифікації) діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов'язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель за Законом України "Про публічні закупівлі".
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.07.2019 р. у справі №910/23000/17, господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень АМК не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, але при цьому зобов'язані перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм.
Колегія суддів вважає, що скаржником не спростовано обставини, встановлені Адміністративною колегією Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 10.06.2025 у рішенні №54/65-р/к, а заперечення апелянта проти висновків викладених у рішенні АМК зводяться до переоцінки встановлених відповідачем обставин, подій та фактів та не підтверджені належними та допустимими доказами.
На підставі вищевикладеного, враховуючи сукупність обставин, що передували висновку відповідача про узгодженість дій учасників аукціонів, апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржуване рішення Адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №54/65-р/к від 10.06.2025р., є законним та скасуванню не підлягає.
В той же час, колегія суддів щодо доводів апеляційної скарги щодо порушення права позивачів на участь в адміністративному провадженні колегія суддів відхиляє, як безпідставні, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справа, копії Розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції від 19.12.2024р. № 54/131-рп/к надіслані:
- Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецбудзапчастина" листом від 20.12.2024р. №54-02/3693е (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-номером № 0600995769724), який повернувся до Відділення з позначкою "за закінченням терміну зберігання";
- Товариству з обмеженою відповідальністю "Імпорт Логістик Груп" листом від 20.12.2024 №54-02/3694е (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-номером № 0600995768086), який отримано 07.01.2025р..
Поштові відправлення були направлені на юридичні адреси позивачів, зазначени в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Так, Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецбудзапчастина" на адресу: 49101, м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, буд. 18, кв. 51, а Товариству з обмеженою відповідальністю "Імпорт Логістик Груп" на адресу: 49089, м. Дніпро, вул. Алана Шепарда, буд.14, секція 3, кв. 96.
Водночас, колегія суддів констатує, що в апеляційній скарзі, в якості своєї адреси, Скаржником зазначено саме вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (49101, м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, буд. 18, кв. 51).
Нормами Закону України «Про захист економічної конкуренції» та Правилами не встановлено вимоги щодо надсилання рішень Антимонопольного комітету України виключно листом з описом вкладення, а доказом такого направлення може бути будь-який документ, виданий поштовою установою, який підтверджує факт прийняття кореспонденції до відправлення та/або вручення її адресату. В даному випадку, таким належним доказом направлення на адресу ТОВ «Спецбудзапчастина» є надане рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0600995769724 з проставленими на ньому штемпелем «Укрпошти». Подібних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29.05.2018р. у справі №922/3513/17, від 20.09.2018р. у справі №922/4227/17.
Добросовісна поведінка суб'єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Невиконання чи неналежне виконання господарських зобов'язань ПАТ «Укрпошта», навіть якщо б останнє і мало місце (чого у цій справі позивачем-1 не доведено, а судом попередньої інстанції не встановлено), не може бути підставою для звільнення суб'єкта господарювання від обов'язкових для виконання розпоряджень, рішень, вимог органу Антимонопольного комітету України та відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб'єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).
У зв'язку із неможливістю вручення Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецбудзапчастина" копії розпорядження про початок розгляду справи № 54/124-24, керуючись п. 1 р. VII Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв та справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994р. № 5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 р. за № 90/299 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 р. № 169-р) (зі змінами), інформацію про початок розгляду справи №54/124-24 розміщено 20.01.2025р. на офіційному вебсайті Антимонопольного комітету України (субсайті Відділення) за посиланням https://southeastmtv.amcu.gov.ua/news/do-uvahytov-spetsbudzapchastyna.
Відповідно до п. 1 р. VII Порядку розгляду заяв і справ, розпорядження вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів із дня розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Антимонопольного комітету України.
Крім того, матеріали адміністративного провадження містять належні докази направлення позивачам листа №54-02/2382е від 02.06.2025р. про засідання адміністративної колегії (а.с. 161-163), а також докази того, що інформація про розгляд справи та засідання колегії була розміщена на офіційному вебсайті Антимонопольного комітету України (https://southeastmtv.amcu.gov.ua/news/informatsiia-pro-poperedni-vysnovky-u-spravi-54124-24-pro-porushennia-tov-spetsbudzapchastyna-ta-tov-import-lohistik-hrup-zakonodavstva-pro-zakhyst-ekonomichnoi-konkurentsii), що є загальнодоступним ресурсом.
При цьому, суд першої інстанції доречно наголосив на тому, що Закон України "Про захист економічної конкуренції" не зобов'язує відповідача забезпечувати фактичну участь сторін у розгляді справи; в той час обов'язком відповідача є створення можливості для такої участі шляхом належного інформування.
Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, матеріали справи не містять доказів того, що позивачам-1,2 перешкоджали реалізувати інші процесуальні права, передбачені законом. Навпаки, аналіз спірного рішення свідчить, що відповідач діяв у межах наданих повноважень, дотримуючись установленої процедури розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, належно дослідив наявні докази та належним чином їх оцінив.
Вказане свідчить, що відповідач забезпечив дотримання процедури розгляду справи, передбаченої законом.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що висновки суду грунтуються на припущеннях, колегія суддів також вважає необгрунтованими.
При цьому, в оцінці дотримання судом першої інстанції норм процесуального права щодо аналізу зібраних у справі доказів апеляційний суд врахував, що неподання стороною позивачів належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог стало однією з підстав для вмотивованого висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки саме зазначені позивачами обставини, а не висновки суду грунтуються на припущеннях. Позивачі мали довести належними та допустимими доказами, що відповідачем порушені їх цивільні права, які підлягають захисту та поновленню.
Щодо доводів Скаржника про те, що судом першої інстанції не досліджено суттєві обставини господарських відносин (умови договорів оренди, можливість подібності найменувань файлів, відключення електроенергії), колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ст. 161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним. (ч.5 ст. 161 ГПК України).
В постанові від 27.11.2019р. у справі № 923/236/19, Верховний Суд зауважив, що відповідно до п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити в т.ч. зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
З аналізу п.5 ч.3 ст. 162 ГПК України слідує, що саме на позивача покладається обов'язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову. Тобто, саме на позивача покладено обов'язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини.
У даному випадку, з позовної заяви вбачається, що звертаючись з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення про накладення штрафу, позивачі, в якості обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги, послалися на те, що: під час розгляду справи №54/124-24 відповідачем неповно з'ясовано фактичні обставини та зроблено помилкові висновки щодо наявності узгоджених антиконкурентних дій між позивачами під час участі у процедурі публічної закупівлі; що тендерні пропозиції готувалися та подавалися ними самостійно, а встановлені відповідачем технічні та господарські зв'язки не свідчать про узгодженість поведінки та спотворення результатів торгів; на порушення відповідачем ст. 40 Закону України "Про захист економічної конкуренції" в частині гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.
При цьому, в позовній заяві на вищевказані доводи (щодо договорів оренди, можливість подібності найменувань файлів, відключення електроенергії) позивачі не посилались, та останнім не надавалася оцінка судом першої інстанції.
Доводи Скаржника щодо відмови судом першої інстанції у задоволенні клопотання про витребування доказів колегія суддів відхиляє, як безпідставні, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4, 5, 8 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Тобто, Господарський процесуальний кодекс встановлює певний порядок подання доказів до суду.
Так, у разі неможливості позивачем надати до суду докази у встановлений законом строк останній повинен був повідомити про це суд першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач до суду в порядку ч. 2 ст. 80 ГПК України не звертався.
Відповідно до ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Як свідчать матеріали справи, після закриття підготовчого провадження позивач-1 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про витребування доказів, в обгрунтування якого послався на те, що в судовому засіданні 13.11.2025р. представник позивача-1 усно заявив клопотання про необхідність відкласти судове засідання з метою подання адвокатських запитів до поштового перевізника АТ "Укрпошти" з метою отримання інформації щодо листа від 20.12.2024 №54-02/3693е (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-номером № 0600995769724) та листа від 20.12.2024 №54-02/3694е (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за трек номером № 0600995768086). Адвокатський запит був направлений 14.11.2025р. на електронну адресу АТ «Укрпошта» та зареєстрований 17.11.2025р., однак станом на 25.11.2025р. жодної відповіді від АТ «Укрпошта» не надано.
Разом з тим, в даному випадку, вказане свідчить, що з клопотанням про витребування доказів Позивач-1 звернувся до суду, з пропуском встановлено строку. При цьому, в порушення вимог ст. 81 ГПК України, прохальна частина клопотання скаржника не містить причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Позивач-1 посилається лише на те, що станом на 25.11.2025р. жодної відповіді від АТ «Укрпошта» не надано.
Водночас, з доданої позивачем-1 до клопотання копії скріншоту листа, що надійшов 17.11.2025р. з електронної адреси ukrposhta@ ukrposhta.ua на електронну адресу представника позивача-1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що АТ«Укрпошта» повідомила клієнта, що прийняла звернення в роботу, і що про результати розгляду повідомить додатково.
Тобто, з аналізу вказаного повідомлення не вбачається того, що АТ «Украпошта» відмовила у наданні необхідної позивачу-1 інформації, і що позивач-1 не може самостійно отримати вказані в клопотанні докази.
При цьому, колегія суддів зауважує, що позивач-1 мав право заявити клопотання про чергове відкладення розгляду справи, з метою отримання відповіді на адвокатський запит, однак такою можливістю не скористався.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів є обґрунтованим, таким, що відповідає нормам ст.ст. 80, 81 ГПК України.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудзапчастина" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2025р. у справі №904/4421/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 28.05.2026 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін
Суддя А.Є. Чередко