13.05.2026 року м.Дніпро Справа № 908/3191/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційні скарги арбітражного керуючого Бурцевої Ірини Юріївни та Адвокатського об'єднання “МІТРА» на постанову Господарського суду Запорізької області від 09.10.2025 (суддя Черкаський В.І.)
у справі № 908/3191/23
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандекорс"
В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/3191/23 про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю “ГРАНДЕКОРС».
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2025 клопотання ПАТ “Запорізький абразивний комбінат» задоволено. Припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРАНДЕКОРС». Припинено повноваження розпорядника майна Бурцевої Ірини Юріївни. Визнано Товариство з обмеженою відповідальністю “ГРАНДЕКОРС» банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРАНДЕКОРС» призначити арбітражного керуючого Тимошенко Анастасію Анатоліївну. Оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРАНДЕКОРС» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Скасовано арешти, накладені на майно Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРАНДЕКОРС» та інші обмеження щодо розпорядження майном банкрута. Зобов'язано ліквідатора здійснити ліквідаційну процедуру відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства. Строк, протягом якого ліквідатор зобов'язаний здійснити ліквідацію боржника - 12 місяців.
Не погодившись з вказаною постановою арбітражним керуючим Бурцевою Іриною Юріївною подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить Постанову Господарського суду Запорізької області від 09.10.2025 року справі № 908/3191/23 - скасувати, справу повернути до Господарського суду Запорізької області на стадію розпорядження майном боржника для подальшого розгляду.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга тезісно мотивована тим, що суд першої інстанції: Не дослідив наявність інвестора; Не дослідив пропозицію мирової угоди; Не провів оцінку фінансового стану з урахуванням нових обставин; Порушив принцип пріоритету відновлення платоспроможності. Отже, перехід до ліквідаційної процедури є завчасним, необґрунтованим.
Детальна аргументація позиції скаржника:
- суд першої інстанції порушив принцип пріоритету відновлення платоспроможності, посилаючись на "відсутність пропозицій щодо санації", фактично замінив аналіз реальних можливостей відновлення формальним висновком, що є порушенням принципу пропорційності;
- суд не виконав обов'язок дослідити всі альтернативи (ст. 49 КУзПБ). У даному випадку суд не дослідив: наявність інвестора, який готовий фінансувати відновлення; пропозиції щодо мирової угоди (можлива на будь-якій стадії, навіть у процедурі розпорядження майном); факт проведення переговорів щодо мирової угоди. Така поверхнева оцінка суперечить ст. 86 ГПК України (повне та всебічне з'ясування обставин) та ст. 2 КУзПБ;
- в даній справі саме інвестор - це об'єктивна обставина, яку суд проігнорував, залишивши поза увагою правову позицію Верховного Суду в постанові від 26.04.2023 у справі №924/1277/20;
- законодавство про банкрутство передбачає укладення мирової угоди на будь-якій стадії провадження, що є одним із механізмів уникнення ліквідації. Так проект Мирової угоди був готовий, наданий на розгляд зборам кредиторів. В своїй більшості по кількості кредиторів - більшість була за укладання мирової угоди (кредитори ТОВ Прогрес та АО Мітра), за своєю більшістю по кількості голосів більшість була проти (АТ «Запорізький абразивний комбінат». Саме більшістю голосів було прийнято рішення відмовити в укладанні мирової угоди, однак перехід до наступної стадії процедури банкрутства покладається «на плечі» саме суду, а протокольне рішення зборів кредиторів є лише позиція більшості голосів кредиторів. До того ж, при розгляді в суді всіх документів, що було надано до матеріалів справи, Суд не дослідив пропозицію боржника, чим порушив його право на захист.
Крім того, Адвокатським об'єднанням “МІТРА» також подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 09.10.2025 у справі № 908/3191/23, справу повернути до Господарського суду Запорізької області на стадію розпорядження майном боржника для подальшого розгляду.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга тезісно мотивована тим, що суд, в описовій та мотивувальній частинах оскаржуваної постанови замість дослідження та правової оцінки дійсного фінансового стану боржника, станом на момент прийняття постанови, фактично продублював зміст виконаного розпорядником майна Аналізу фінансово-господарського стану Боржника від 2024 року. 2. Судом не належно оцінено повноту дій розпорядника майна, зокрема, не надано оцінку тому, що аналіз фінансово-господарського стану Боржника проведений без врахування пропозицій інвестора. 3. Суд, не перевірив можливості застосування до боржника іншої, ніж ліквідація, судової процедури, а саме, запропоновані інвестором санацію та/або відновлення платоспроможності через мирову угоду, а обмежився посиланням на рішення зборів кредиторів. Зазначене вказує на порушення платоспроможності. принципу пріоритету відновлення 4. Суд при прийнятті рішення про введення ліквідаційної процедури не врахував, що рішення зборів / комітету кредиторів не є визначальними для суду.
Детальна аргументація позиції скаржника:
- виявлення господарським судом у підсумковому засіданні ознак неплатоспроможності боржника відбувається на підставі дослідження та правової оцінки, як мінімум, однак не лише, наступних доказів:- Звіту розпорядника майна про фінансово-майновий стан божника;- документів, що підтверджують наведену у Звіті інформацію;- фінансової звітності боржника (балансу підприємства (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів). Отже, саме суд у підсумковому судовому засіданні в залежності від обставин справи визначає наступну судову процедуру щодо боржника та ухвалює судове рішення про її введення. У даній справі аналіз фінансово-господарського стану боржника датований 2024 роком. Наявний в матеріалах справи аналіз проведений без врахування та оцінки пропозицій інвестора як то участі у санації так і відновлення платоспроможності через мирову угоду;
- у даній справі було запропоновано 2 альтернативні процедури, для відновлення платоспроможності боржника: 1) процедуру санації; 2) відновлення платоспроможності через мирову угоду. Тому, висновок в аналізі фінансово-господарського стану боржника від 2024 року, про можливість застосування до боржника лише ліквідаційної процедури не може бути врахований судом, оскільки станом на дату прийняття постанови у даній справі, ТОВ «АРМЕТ БУД» заявило про готовність прийняти участі як у санації, так і через мирову угоду у даній справі. За таких, обставин (наявності потенційного інвестора), розпорядник майна мав провести аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, встановлювати за результатами його проведення наявність або відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства, с урахуванням заявленої інвестором пропозиції. Зазначеного розпорядником майна здійснено не було;
- рішення зборів / комітету кредиторів про перехід до ліквідаційної процедури не є визначальним для суду при визначені наступної процедури у підсумковому засіданні. Тлумачення положень статей 48, 49 КУзПБ свідчить, що господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені положеннями статтею 6 КУзПБ, з застосуванням судового розсуду. Наявність рішення зборів кредиторів про перехід до наступної судової процедури і звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури не є саме по собі безумовною підставою для введення господарським судом ліквідаційної процедури боржника. Таким чином, саме суду надаються повноваження остаточного визначити наступну процедуру у підсумковому засіданні. Суд також проігнорував пропозицію інвестора, а оскаржувану постанову мотивував відхиленням 29.09.2025 року зборами кредиторів пропозиція ТОВ «Армет буд» щодо укладання мирової угоди. При цьому судом не враховано, що на зборах кредиторів ТОВ «ГРАНДЕКОРС», бузи присутні 3 кредитора: АО «Мітра» - 440 голосів, ТОВ «Прогрес» - 35228 голосів, ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» - 43 397. Таким чином, прийняття / відхилення пропозиції інвестора залежить виключно від позиції ПАТ «Запорізький абразивний комбінат». Позиція ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» щодо наступної процедури є категоричною, тільки ліквідаційна процедура. В той же, час АО «Мітра», ТОВ «Прогрес» наголошували на необхідності прийняти пропозицію інвестора, оскільки за відсутності у боржника активів, погашення кредиторських вимог можливе тільки за рахунок інвестора. Зазначене судом також залишено без належної оцінки.
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського від 22.12.2025 об'єднано апеляційну скаргу Адвокатського об'єднання “МІТРА» на постанову Господарського суду Запорізької області від 09.10.2025 у справі № 908/3191/23 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Запорізької області від 09.10.2025 у справі № 908/3191/23.
Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.
29.12.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від кредитора ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» надійшов відзив на апеляційні скарги арбітражного керуючого Бурцевої І.Ю. та АО «Мітра», в якому просить скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Решта учасників справи про банкрутство ТОВ «ГРАНДЕКОРС» своїм правом на подання відзиву не скористалися.
За приписами ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
12.05.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого Бурцевої І.Ю. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому просить відкласти розгляд справи № 908/3191/23, призначений на 13 травня 2026 року о 12:20 год., на іншу дату з урахуванням графіку судових засідань, оскільки у вказаний час (13.05.2026 о 12:20 год.) арбітражна керуюча Бурцева І.Ю. зобов'язана брати участь в іншому судовому засіданні у іншій справі, що призначено раніше та є обов'язковим до явки.
13.05.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ «Прогрес» надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, в якому просить суд відкласти на іншу дату та час розгляд справи, що призначена до розгляду на 13.05.2026 о 12.20, оскільки представник кредитора ТОВ “Прогрес» не зможе взяти участь у судовому розгляді справи через особисті обставини (участь у похованні).
13.05.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від АО «Мітра» надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, в якому повідомляється, що керуючий партнер АО “МІТРА» Нікітенко М.О. не має змоги прийняти участь у справі з огляду на перебування у день судового засіданні у дорозі, маршрутом Запоріжжя-Київ, а представник АО “МІТРА» адвокат Бистров Д.А. перебуває у відпустці з 04.05.2026р. по 15.05.2026р. включно, тому просить відкласти розгляд апеляційних скарг арбітражного керуючого Бурцевої Ірини Юріївни та Адвокатського об'єднання “МІТРА» на іншу дату.
В судовому засіданні 13.05.2026 брав участь представник кредитора ПАТ «Запорізький абразивний комбінат». Інші учасники провадження № 908/3191/23, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час судового засідання, не з'явилися, явку уповноважених представників не забезпечили.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Так, апеляційне провадження у даній справі здійснюється на підставі поданих арбітражним керуючим Бурцевою І.Ю. та АО «Мітра» апеляційних скарг, в межах їх доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.
Жодних доповнень протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.
Крім того, у справі вже відбулися судові засідання 04.03.2026, 15.04.2026, на якому присутні учасники справи (представники кредиторів АО «Мітра» (апелянта) та ПАТ «Запорізький абразивний комбінат») надали свої пояснення по суті заявлених апеляційних скарг, висловили свої вимоги та заперечення. ОСОБА_1 , ТОВ “Прогрес» та ТОВ «ГРАНДЕКОРС» участь своїх представників в згаданих судових засіданнях також не забезпечили, про причини відсутності суд не проінформували.
При цьому як учасники судового процесу, останні не були позбавлені права забезпечити участь у судовому засіданні 13.05.2026 будь-якого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, в тому числі в режимі відеоконференції.
Аналогічна за змістом позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17.
В свою чергу, варто наголосити на тому, що визначення пріоритету щодо участі в тому чи іншому судовому процесі у випадку невизнання судом обов'язкової явки представника, не тягне за собою неможливість здійснення розгляду справи, тобто відсутність уповноваженого представника в судовому засіданні не є безумовною підставою для його відкладення.
Натомість обставин неможливості вирішення спору у відповідному судовому засіданні 13.05.2026 судом не встановлено.
Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги тривалість провадження та необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає можливим здійснити перевірку постанови суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі учасників справи, які не з'явилися.
Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Представник ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» з підстав, викладених у відзиві, вказав на необхідності залишення апеляційних скарг без задоволення, а оскаржуваної постанови - без змін.
Апеляційний господарський суд, заслухавши присутнього представника кредитора, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дійшов наступних висновків.
Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (зі змінами, що набрав чинності 21.10.2019р.) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 9 КУзПБ).
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю “ГРАНДЕКОРС» зареєстровано 06.03.2008, номер запису в реєстрі - 10741020000029167.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.10.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНТАН Україна». Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого арбітражного керуючого Бурцеву Ірину Юріївну.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.05.2025 року у справі №908/3191/23, за результатами попереднього засідання, судом визначений розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС» - 35 228 273,08 грн. (4 черга).
2. Адвокатське об'єднання «МІТРА» - 440 000 грн. 00 коп. (4 черга).
3. Приватне акціонерне товариство «Запорізький абразивний комбінат» - 43 397 784 грн. 23 коп. (4 черга).
Протоколом зборів кредиторів від 14.07.2025 визначено кількість складу комітету кредиторів у складі 3 кредиторів - ТОВ “ПРОГРЕС», АО “МІТРА» та ПрАТ “Запорізький абразивний комбінат».
Протокол зборів кредиторів від 14.07.2025 свідчить про прийняття рішення обрати головою комітету кредиторів боржника - ПрАТ “Запорізький абразивний комбінат».
Відповідно до протоколів зборів кредиторів від 14.07.2025 та від 04.08.2025 на цих засіданнях розпорядник майна звітувала за проведену роботу.
Зборами кредиторів (протоколи від 14.07.2025 та від 04.08.2025) прийнято рішення звернутися до Господарського суду з клопотанням про перехід в ліквідаційну процедуру.
Протоколом зборів кредиторів від 04.08.2025 визначено кандидатуру ліквідатора боржника арбітражного керуючого Тимошенко Анастасії Анатоліївни (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1898 від 21.12.2018 р.)) та уповноважено голову комітету кредиторів звернутися до суду з відповідним клопотанням.
Арбітражним керуючим Тимошенко А.А. подано заяву № 01-21/59/25 від 30.07.2025 якою надано згоду на призначення її ліквідатором у справі.
Відповідно до листа ГУ ДПС в Запорізькій області за боржником заборгованість не обліковується.
Згідно листа ГУ ПФУ в Запорізькій області за боржником заборгованість не обліковується.
Розпорядником майна на адресу керівника (директора) ТОВ “ГРАНДЕКОРС» направлено лист вих. № 02-47/683 від 13.11.2023 із повідомленням про його права та обов'язки, а також необхідністю надати розпоряднику майна необхідний пакет документів, у тому числі суму заборгованості по заробітній платі.
Відповідно до листа керівника заборгованість зі сплати заробітної плати відсутня.
Як свідчать витяги з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно, записи про заставу (іпотеку) відсутні.
Згідно відповіді РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях за боржником не зареєстровано транспортних засобів.
Відповідно до листа Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці реєстраційні дії боржником щодо великовантажних або інших технологічних транспортних засобів не здійснювались.
Як свідчить відповідь Міндовкілля боржнику дозволи на ввезення на територію України хімікатів різної категорії та сортів не видавались.
Згідно повідомлення Державного космічного агентства зареєстрованих унікальних об'єктів космічної діяльності у боржника не має.
Відповідно до відповіді Державного підприємства “Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» будь-яка інформація про наявність тварин відсутня, оскільки боржник не зареєстрований в Реєстрі тварин як власник тварин.
Як свідчить лист Управління надання адміністративних послуг у сферах морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України за боржником не зареєстровано судна в Державному судновому реєстрі України та Суднової книзі України.
Згідно відповіді Державної служби геології та надр України боржнику спеціальних дозволів на користування надрами не надавалось.
Відповідно до листа Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення документи на отримання ліцензії до ради не надходили.
Як свідчить відповідь Департаменту сервісних послуг Державної інспекції архітектури та містобудування України за боржником не виявлено інформації та документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання.
Згідно відповіді Державної авіаційної служби України у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України за боржником повітряні судна не зареєстровані, інформація про наявність аеродромів, злітно - посадкових майданчиків, авіаційної наземної техніки та аеродромного обладнання у боржника відсутня.
Відповідно до листа Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей від боржника на отримання ліцензії на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей до КРАІЛ не надходило.
Як свідчить відповідь Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів за Боржником не зареєстрована сільськогосподарська техніка.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань боржник не є засновником інших юридичних осіб.
Відповідно до відкритих реєстрів Український інститут інтелектуальної власності (Укрпатент) за боржником не зареєстровано торговельну марку, не зареєстровано патенти чи інші права на інтелектуальну власність.
Як свідчить лист Міністерства юстиції України боржник на виконанні в органах державної виконавчої служби не перебуває.
Згідно листа приватного виконавця Шавлуковой З.А. на виконанні перебуває виконавче провадження по стягненню грошових коштів, яке наразі зупинено (стягувач - ПАТ “Запорізький абразивний комбінат»).
Розпорядником майна станом на 22.12.2023 проведено Інвентаризацію майна боржника, про що складено відповідний наказ № 1 від 22.12.2023.
За бухгалтерськими даними боржника встановлено наступне: основні засоби; нематеріальні активи; незавершене виробництво; незавершене капітальне будівництво; незавершений ремонт; товарно - матеріальні цінності (товари); грошові кошти в касі; грошові кошти в банківських установах; цінні папери; бланки суворої звітності; довгострокові та короткострокові інвестиції в частки (паї) в статутних капіталах інших товариств; кредиторська заборгованість перед банківськими установами з отриманих кредитів; кредиторська заборгованість зі сплат податків та зборів; біологічні активи; витрати майбутніх періодів - відсутні; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги складає 90 836 992,16 грн.; дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги складає 270,00 грн.
Розпорядником майна проведено аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника яким установлено: 1. Показники поточної неплатоспроможності ТОВ “ГРАНДЕКОРС» по періодах, що передують прийняттю рішення про подальшу долю підприємства (31.12.2020 - 31.12.2022) мають від'ємний результат. У ТОВ “ГРАНДЕКОРС» мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, що відповідає законодавчому визначенню його як боржника. 2. Ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства ТОВ “ГРАНДЕКОРС» станом на 31.12.2022, мають місце. За підсумками періоду, що передує даті прийняття рішення про подальшу долю Підприємства, мали місце ознаки поточної неплатоспроможності, показники коефіцієнтів покриття, забезпечення власними засобами та автономії (фінансової незалежності) були значно менші за їх нормативне значення. 3. За підсумками останнього (за обсягом всіх наявних звітних даних) звітного періоду (станом на 31.12.2022 року), Кп менший за нормативний показник, господарська діяльність збиткова, фінансовий результат від'ємний, що дає підстави вважати неплатоспроможність ТОВ “ГРАНДЕКОРС» на цю дату понадкритичною, коли задоволення вимог кредиторів можливо тільки в ліквідаційній процедурі. 4. Економічні ознаки дій з доведення Підприємства до банкрутства не виявлені. 5. У показниках ТОВ “ГРАНДЕКОРС» не вбачаються ознаки фіктивного банкрутства. В результаті проведеного аналізу встановлено, що на кінець останнього звітного періоду, який передував прийняттю кредитором рішення про звернення до Господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Підприємства, були присутні всі ознаки його понадкритичної неплатоспроможності. 6. Арбітражний керуючий не має яких - небудь підтверджуючих даних відносно надання боржником контрагентам недостовірних відомостей про своє майно в бухгалтерському балансі або в інших документах, які свідчать про його фінансовий або майновий стан, який фактично характеризується ознаками понадкритичної неплатоспроможності. 7. Коефіцієнт Бівера за результатами аналізу діяльності Підприємства протягом 2020 - 2022 не відповідав нормативному показнику, що підтверджує негативні тенденції у діяльності протягом трьох останніх років. 8. Викладене дає підстави стверджувати, що до ТОВ “ГРАНДЕКОРС» неможливо застосувати процедуру санації.
Суд першої інстанції виснував, що з наданого розпорядником майна звіту про свою діяльність у процедурі слідує, що у боржника недостатньо майна для продовження своєї діяльності та погашення кредиторської заборгованості. Вартості майнових активів боржника для погашення кредиторської заборгованості недостатньо. Жодних доказів можливості відновлення платоспроможності боржника суду не надано. Таким чином, розпорядником майна вжито достатніх та всіх можливих заходів для з'ясування необхідної інформації про боржника та про його майновий стан.
З Відповіді № 1667753 від 14.08.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ТОВ “ВЕНТАН УКРАЇНА» змінено найменування на ТОВ “ГРАНДЕКОРС» та адресу місцезнаходження: вул. Лабораторна, буд. 93, м. Дніпро, 49010, код ЄДРПОУ 35745630.
За таких обставин, враховуючи відсутність пропозицій щодо санації боржника, відсутність заперечень боржника, у зв'язку з недостатністю вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якої прийнято рішення про ліквідацію, для задоволення вимог кредиторів боржника, господарський суд вважав за необхідне клопотання ПАТ “Запорізький абразивний комбінат» (вх. № 17094/08-08/25 від 25.08.2025) задовольнити, припинити процедуру розпорядження майном боржника. Припинити повноваження розпорядника майна Бурцевої І.Ю., визнати Товариство з обмеженою відповідальністю “ГРАНДЕКОРС» банкрутом та відкрити ліквідаційну процедуру.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства. Водночас, захист приватного інтересу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів (див. висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).
Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Провадження у справі про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, які істотно відрізняють це провадження від позовного.
Застосування судами законодавства про банкрутство зобов'язує суди відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України також використовувати відображені у нормах цього законодавства особливі принципи інституту неплатоспроможності для забезпечення мети законодавства про банкрутство - якнайповнішого задоволення вимог кредиторів боржника.
Одним із принципів, які характерні для правового інституту неспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство, що зобов'язує суд з достатньою повнотою встановити об'єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства.
Тож на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження (схожий за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).
Застосування судами принципу судового контролю у процедурах банкрутства щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства, в тому числі і процедури санації.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до КУзПБ кожна судова процедура у справі про банкрутство має своє завдання та мету, а їх запровадження має здійснюватися із дотриманням правил (наявності визначених КУзПБ для цього умов) переходу від однієї судової процедури до наступної.
За визначеною КУзПБ процедурою здійснення провадження у справі про банкрутство в процедурі ліквідації передує, зокрема, процедура розпорядження майном, зміст якої, відповідно до частини першої статті 44 КУзПБ, полягає у запровадженні системи заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 3 ст. 44 КУзПБ розпорядник майна зобов'язаний: розглядати заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, що надійшли в установленому цим Кодексом порядку; вести реєстр вимог кредиторів; повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог; вживати заходів для захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства; скликати збори і комітет кредиторів та організовувати проведення їх засідань; надавати державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі; не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість; за можливості проведення санації боржника розробити план санації боржника та подати його на розгляд зборам кредиторів; виконувати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до частин першої, другої статті 49 Кодексу України з процедур банкрутства у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.
Частиною третьою статті 49 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.
Завданням підсумкового засідання суду на стадії розпорядження майном полягає у з'ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі, виходячи, зокрема, з клопотання комітету кредиторів. Проте остаточна оцінка зазначених обставин надається господарським судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство, виходячи з того, чи є можливим відновлення платоспроможності боржника без введення його ліквідаційної процедури, чи не приймалось рішення про введення ліквідаційної процедури комітетом кредиторів на шкоду більшості кредиторів - членів комітету кредиторів та чи є реальна можливість відновити платоспроможність боржника через застосування до нього процедури санації за наявності інвестора, чи наявні ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності тощо.
При цьому суд має з'ясувати актив і пасив боржника та співставити відомості щодо обох величин. Розмір пасиву боржника підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом у порядку статті 47 КУзПБ реєстру вимог кредиторів. Відомості про актив боржника має містити звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан боржника. Зазначений звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів (комітету кредиторів), які на його підставі приймають рішення клопотати про перехід до наступної судової процедури.
Якщо встановлення пасиву боржника відбувається у попередньому засіданні суду, то остаточна правова оцінка активу і пасиву боржника та можливість відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом надається у підсумковому засіданні суду з огляду на перебування провадження у справі у процедурі розпорядження майном боржника.
Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 904/1693/19, від 23.01.2020 у справі № 924/1155/18.
Отже, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність. У зв'язку з чим, при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та при відкритті ліквідаційної процедури суд в обов'язковому порядку повинен з'ясувати як актив, так і пасив боржника та порівняти їх дані і показники (правова позиція Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 910/15831/16).
Підставою для визнання боржника банкрутом є недостатність його майна для задоволення вимог кредиторів, що встановлюється судом шляхом зіставлення активів і пасивів боржника. Без встановлення фінансового стану боржника (зазначення конкретних показників, що відображають наявність фінансових ресурсів), наявності чи відсутності майнових активів у нього, за рахунок яких можна продовжити виробничу діяльність з метою погашення кредиторської заборгованості, без перевірки можливості застосування до боржника іншої, ніж ліквідація, судової процедури, висновок про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є передчасним, адже таке рішення повинно прийматися за наявності належних та допустимих доказів про відсутність можливості відновити платоспроможність боржника та погасити вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури (див. висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 08.03.2023 у справі №910/1800/22, від 13.02.2024 у справі № 920/986/22).
Визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим з'ясувати його актив і пасив та співставити дані обох величин. Рішення суду не може ґрунтуватись лише на клопотанні комітету кредиторів. Суд повинен встановити неплатоспроможність боржника шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, що передбачені у процедурі розпорядження майном та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном (аналогічні висновки наведено у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №916/1950/16, від 29.07.2021 у справі № 925/409/20).
Таким чином, боржник визнається банкрутом за умови встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
Тож, завдання підсумкового засідання суду полягає у з'ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі. При винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, має бути доведено факт неплатоспроможності боржника, як того вимагає стаття 205 ГК України, відповідно до положень частини четвертої якої суб'єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів. Такі правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/866/20, від 26.10.2022 у справі № 922/3529/20, від 18.05.2023 у справі № 923/954/20.
Положеннями статті 12 КУзПБ на розпорядника майна покладено обов'язок із здійснення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника з метою забезпечення ефективного використання його майнових активів та подальшого застосування щодо нього господарським судом оптимальної судової процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі чи частково вимог кредиторів.
Одними із обов'язків розпорядника майна боржника, визначеними ч. 3 ст. 44 КУзПБ є:
- проведення аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника;
- виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства.
Звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан божника повинен містити відомості про активи боржника. Такий звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів (комітету кредиторів), і на його підставі кредитори приймають рішення про введення наступної судової процедури. У подальшому відомості про фінансово-майновий стан боржника (актив) мають бути предметом розгляду в судовому засіданні у справі про банкрутство (див. п. 38.1 постанови Верховного Суду від 02.07.2024 у справі № 904/4261/22).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неплатоспроможність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, які передбачені в процедурі розпорядження майном, та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном, зокрема, передбаченої у частині третій статті 44 КУзПБ (позиція Верховного Суду у постановах від 23.03.2023 у справі № 911/1609/21, від 08.12.2022 у справі № 908/2415/21).
Тлумачення положень КУзПБ свідчить, що дійсний фінансово-господарський стан боржника у справі про банкрутство встановлюється господарським судом на підставі комплексного дослідження всіх наявних у справі доказів, зокрема й аналізу фінансового стану боржника, подання якого до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, є обов'язком розпорядника майна боржника, визначеним пунктом 5 частини третьої статті 44 КУПБ, що дозволить суду встановити наявність чи відсутність підстав для висновку про платоспроможність боржника (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 908/2755/19, від 23.12.2021 у справі № 924/1155/18, від 25.05.2023 у справі № 902/207/22).
Відсутність аналізу та дослідження дійсного фінансово-господарського стану боржника на момент вирішення питання про запровадження у справі про банкрутство судової процедури ліквідації суперечить норми КУзПБ.
Аналогічні висновки наведені також в постановах Верховного Суду від 25.03.2023 у справі № 902/207/22, від 11.07.2024 у справі № 904/5725/21.
Як вже було зазначено, Звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан божника має містити відомості про актив боржника; такий звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів (комітету кредиторів), на підставі якого кредитори приймають рішення про введення наступної судової процедури, у подальшому відомості про фінансово-майновий стан боржника (актив) має бути предметом розгляду у судовому засіданні у справі про банкрутство.
При цьому відповідно до п. 1 Порядку проведення аналізу фінансово-господарського стану суб'єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 10.09.2020 № 3105/5, аналіз фінансово-господарського стану суб'єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (далі - Аналіз) проводиться згідно з Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 № 1361) (далі - Методичні рекомендації). Арбітражний керуючий, призначений судом розпорядником майна, проводить Аналіз до проведення перших зборів кредиторів та подає результати Аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у постановах від 15.09.2020 у справі № 915/1261/16, від 19.11.2020 у справі № 908/2755/19, від 29.07.2021 у справі №925/409/20 та від 12.10.2021 у справі № 916/3619/19 на підставі аналізу положень статті 49 КУзПБ дійшов висновку, що господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені положеннями статтею 6 КУзПБ, з застосуванням судового розсуду.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими КУзПБ, ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
В свою чергу, Верховного Суд у постановах від 15.06.2021 у справі № 916/1950/16, від 29.07.2021 у справі № 925/409/20, від 31.05.2022 у справі № 905/2852/16 неодноразово наголошував на тому, що рішення суду не може ґрунтуватись лише на клопотанні комітету кредиторів. Суд повинен встановити неплатоспроможність боржника шляхом здійсненні аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, що передбачені у процедур розпорядження майном, та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном.
Наявність рішення зборів кредиторів про перехід до наступної судової процедури і звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури не є саме по собі безумовною підставою для введення господарським судом ліквідаційної процедури боржника. Адже, частиною четвертою статті 49 КУзПБ законодавцем надано право суду навіть за відсутності відповідного рішення зборів кредиторів боржника, але за наявності обставин (після закінчення термінів визначених КУзПБ щодо тривалості процедури розпорядження майном, за наявності ознак банкрутства та за відсутності пропозицій щодо санації боржника), прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою (див. постанови Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 918/420/16, від 16.02.2022 у справі № 927/885/17, від 26.04.2023 у cправі № 924/1277/20).
Отже, завдання підсумкового засідання суду на стадії розпорядження майном полягає в з'ясуванні ознак неплатоспроможності для визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі, виходячи з клопотання комітету кредиторів, однак остаточна їх оцінка надається судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство.
З матеріалів справи вбачається, що 14.07.2025 року зборами кредиторів ТОВ «ГРАНДЕКОРС» сформовано комітет кредиторів у кількості 3 кредиторів: АО «Мітра» - 440 голосів, ТОВ «Прогрес» - 35 228 голосів, ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» - 43 397.
14.07.2025 року зборами комітету кредиторів ТОВ «ГРАНДЕКОРС», прийнято рішення обрати головою комітету кредиторів боржника - ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат».
04.08.2025 року комітетом кредиторів ТОВ «ГРАНДЕКОРС» прийнято рішення: звіт арбітражного керуючого - розпорядника майна ТОВ «Вентан Україна» в рамках справи справі № 908/3191/23 прийняти до відома. Роботу розпорядника майна вважати задовільною; Схвалити звіт арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат в рамках справи справі № 908/3191/23 про банкрутство ТОВ «Вентан Україна» (відповідно до вимог ст. 30 Кодексу України з питань банкрутства) в цілому; призначити арбітражного керуючого Тимошенко Анастасію Анатоліївну (свідоцтво Мінюсту 1898 від 21.12.2018 року) ліквідатором ТОВ «Вентан Україна». Відповідне клопотання доручити подати Голові комітету кредиторів ПАТ «Запорізький абразивний комбінат».
Водночас у серпні 2025 року ТОВ «Армет буд» звернулось до ТОВ «ГРАНДЕКОРС», арбітражного керуючого Бурцевої І.Ю., з пропозицією прийняти участь у справі у якості інвестора у санації, про намір чого подано відповідну заяву. Також, для підготовки плану санації було запитано ряд документів Боржника, а саме: ТОВ «АРМЕТ БУД» для формування проекту плану санації, просить надати для ознайомлення наступні документи:
- Копію виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
- Копію статуту зі всіма змінами та доповненнями;
- Копію довідки 1із управління статистики про включення до ЄДРПОУ;
- Копію довідки за формою 4-ОПП щодо взяття підприємства на податковий облік;
- Копію свідоцтва платника ПДВ;
- Копії документів щодо призначення керівника (рішення, контракт, наказ тощо);
- Штатний розклад підприємства станом на дату отримання цього листа;
- Копії балансів підприємства (форма 1) за 2020-2024 роки;
- Копії звітів про фінансові результати (форма 2) за 2020-2024 роки;
- Копії звітів про рух коштів (форма 3) за 2020-2024 роки;
- Копії звітів про власний капітал (форма 4) за 2020-2024 роки;
- Примітки до річної фінансової звітності (форма 5) за 2020-2024 роки;
- Копії документів податкової (бухгалтерської) звітності (квартальні та річні), які подаються в податкові органи, небюджетні фонди, органи статистики тощо за 2020-2024 роки;
- Копії останніх актів інвентаризації, інвентаризаційних відомостей, в тому числі, товарно - матеріальних цінностей, що обліковуються на позабалансових рахунках, протоколи інвентаризації;
- Копії аудиторських висновків (за наявності);
- Інформацію про наявність коштів підприємства, що знаходяться у банківських установах, найменування та реквізити банківських установ (зазначити всі поточні рахунки);
- Інформацію щодо майна (рухомого та нерухомого), що належить підприємству на праві власності або на праві господарського відання, його фактичні утримувачі;
- Копії правовстановлювальних документів, що підтверджують право власності (оренди), право господарського відання, оперативного управління на об'єкти нерухомого майна (свідоцтва про власність, витяги з реєстру права власності на нерухоме майно, технічні паспорти, договори купівлі - продажу, міни, рішення власника майна про передачу його боржнику на праві господарського відання оперативного управління тощо);
- Копії правовстановлювальних документів, що підтверджують право власності або право користування (оренди, постійного користування) землею (договори оренди землі, акти постійного користування, земельними ділянками, акти на право власності щодо земельних ділянок);
- Інформацію про земельні ділянки, що знаходяться у фактичному користуванні боржника, із зазначенням кадастрових номерів;
- Інформацію про наявність транспортних засобів, причепів, іншої техніки, із наданням копії відповідних правовстановлювальних документів;
- Інформацію щодо майна підприємства, що є предметом застави, та його повний перелік; е Інформацію про відкриті виконавчі провадження, у яких підприємство виступає стягувачем / боржником, копії відповідних документів;
- Інформацію про накладення арешту на майно підприємства в процедурі виконавчого провадження, за рішенням суду або постановою слідчого;
- Повний перелік кредиторів у справі про банкрутство (найменування кредиторів, юридична адреса, сума заборгованості, підстави виникнення заборгованості);
- Повний перелік дебіторів (найменування кредиторів, юридична адреса, сума заборгованості, підстави виникнення заборгованості);
- Інформацію щодо заборгованості по заробітній платі працівникам підприємства, виплаті авторської винагороди, аліментів, вимогам щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, а також заборгованості із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування по податках і зборах (обов'язкових платежах);
- Інформацію стосовно облікового складу та кваліфікації працівників підприємства;
- Інформацію стосовно корпоративних прав відносно інших юридичних осіб (найменування, місцезнаходження, розмір долі у статутному капіталі);
- Інформацію про наявність у власності акцій, їх місцезнаходження;
- Інформацію про векселі, видані та отримані за товари, роботи, послуги; про векселі, придбані за грошові кошти; про наявність облігацій (придбаних та емітованих);
- Інформацію про наявність ліцензій, дозволів, патентів, авторських свідоцтв тощо з наданням відповідних копій;
- Копії актів перевірок діяльності підприємства державними контролюючими органами;
- Перелік справ у судах загальної юрисдикції, господарських та адміністративних судах, у яких підприємство є учасником провадження.
На підставі вказаного листа арбітражним керуючим Бурцевою І.Ю. було здійснено запит на отримання згаданих документів до ТОВ «ГРАНДЕКОРС».
02.09.2025 арбітражним керуючим Бурцевою І.Ю. направлено відповідь ТОВ «АРМЕТ БУД» «Щодо розгляду пропозиції» за №02-47/412, в якій, зокрема, повідомлено, що відповідно до ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства Розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника… на адресу Боржника додатково було направлено лист із проханням надати перелік документів, які Вами було зазначено у пропозиції. Станом на дату підготовки даного листа, від Боржника не було отримано будь-яких документів, які стосувались би вашої пропозиції.
Згодом, ТОВ «Армет буд» подало до ТОВ «ГРАНДЕКОРС», арбітражного керуючого Бурцевої І.Ю., пропозицію щодо укладання мирової угоди, в якій висловило бажання та готовність взяти участь у відновленні платоспроможності ТОВ «ВЕНТАН УКРАЇНИ» (нове найменування ТОВ «ГРАНДЕКОРС») шляхом погашення вимог кредиторів. Було запропоновано розглянути дане питання на зборах кредиторів. Додатково повідомлено, шо умовами укладання Мирової угоди між Боржником, ТОВ «АРМЕТ БУД» та кредиторами передбачено:
1. 100% частки у Статутному капіталі переходить до ТОВ «АРМЕТ БУД» з дати затвердження судом мирової угоди.
2. Визнана судом кредиторська заборгованість списується на 70%.
3. Розстрочка залишку боргу на п'ять років, рівними частинами з щомісячною сплатою.
До вказаної заяви долучено проект Мирової угоди у справі №908/3191/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандекорс» (поперд.назва ТОВ «Вентан-Україна») (код ЄДРПОУ 35745630) від 29 вересня 2025 року.
У зв'язку з чим, арбітражним керуючим Бурцевою І.Ю. 05.09.2025 на адреси учасників справи направлено запрошення на збори кредиторів, які мали відбутися 29 вересня 2025 року о 12 годині 00 хвилин з наступним порядком денним: Розгляд проекту Мирової угоди у справі №908/3191/23:прийняття рішення щодо погодження або відхилення умов Мирової угоди.
Як слідує з Протоколу № 4 зборів кредиторів у справі № 908/3191/23 про банкрутство ТОВ «Вентан Україна» код ЄДРПОУ 35745630 від 29 вересня 2025 року на Порядок денний було винесено єдине питання «Розгляд проекту Мирової угоди у справі №908/3191/23:прийняття рішення щодо погодження або відхилення умов Мирової угоди»:
«Питання перше порядку денного: Слухали розпорядника майна, яка повідомила про те, що заздалегідь нею був підготовлений та направлений на адреси кредиторів проект Мирової угоди, узгоджений із Інвестором. Запропонувала висловитись кредиторів із цього питання. Виступив представник ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» Романяк М.Я., який повідомив про те, що на сьогодні відсутній порядок укладання Мирової угоди КУзПБ, оскільки норма Кодексу відсилає на статтю 192 ГПК України. Також повідомив, що керівництвом було розглянуто проект Мирової угоди та відхилено, оскільки проект передбачає списання заборгованості (70%), що на думку кредитора є суттєвою. Також зауважив, що відсутність представника Інвестора на даних зборах ставить під сумнів реальну реалізацію вимог Мирової угоди Інвестором та Боржником. Слухали представника АО Мітра Бистрова Д.А., який висловив думку про необхідність відкласти розгляд даного питання з огляду на відсутність на даних зборів кредиторів Інвестора чи його представника. приводу укладання Мирової угоди не заперечує на тих умовах, що було направлено в проекті розпорядником майна. Слухали представника ТОВ Прогрес Острика С.Ю. який підтримав позицію представника АО Мітра щодо відкладення зборів кредиторів та повідомив, що не заперечує з приводу укладання Мирової угоди на тих умовах, що було направлено в проекті розпорядником майна. Вважає, що укладання Угоди дасть можливість погасити хоча б якусь заборгованість, що не можливо буде зробити в процедурі ліквідації враховуючи відсутність майна у Боржника.
1) Постановлено на голосування пропозицію перенести збори кредиторів на іншу дату і час у зв'язку із необхідністю повторно повідомити Інвестора про дату та час зборів, отримати від нього додаткову інформацію.
Проведено голосування:
АО Мітра ПАТ: ЗА - 440 голосів
«Запорізький абразивний комбінат»: ПРОТИ - 43 397 голосів
ТОВ «Прогрес»: ЗА - 35 668 голоси
УТРИМАВСЯ - 0 голосів
Рішення зборів: пропозиція відхилена.
2) Постановлено на голосування пропозицію погодити (схвалити) Мирову угоду між кредиторами та Боржником, проект якої було попередньо направлено розпорядником майна.
Проведено голосування:
АО Мітра ПАТ: ЗА - 440 голосів
«Запорізький абразивний комбінат»: ПРОТИ - 43 397 голосів
ТОВ «Прогрес»: ЗА - 35 668 голоси
УТРИМАВСЯ - 0 голосів
Таким чином, більшістю голосів на зборах кредиторів 29.09.2025 року пропозиція ТОВ «Армет буд» відхилена.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 09.10.2025 року у справі №908/3191/23 клопотання ПАТ “Запорізький абразивний комбінат» задоволено. Визнано ТОВ “ГРАНДЕКОРС» банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРАНДЕКОРС» призначено арбітражного керуючого Тимошенко Анастасію Анатоліївну.
Дослідивши зміст оскаржуваної постанови та матеріали справи, колегія суддів встановила наступні обставини.
У даній справі аналіз фінансово-господарського стану боржника датований 2024 роком. Наявний в матеріалах справи аналіз проведений без врахування та оцінки пропозицій інвестора як то участі у санації так і відновлення платоспроможності через мирову угоду. При цьому висновок розпорядника майна про неможливість застосування до ТОВ “ГРАНДЕКОРС» процедури санації є невмотивованим, позаяк ним не досліджувався проект плану санації та його умови.
В свою чергу, згідно з ч. 9 ст. 10 КУзПБ фізичні особи та/або юридичні особи, які бажають взяти участь у санації боржника (далі - інвестори), можуть подати розпоряднику майна заяву про участь у санації боржника та свої пропозиції щодо санації боржника (план санації тощо).
Тобто, законодавець передбачив право потенційного інвестора подати заяву про участь у санації боржника із пропозиціями щодо санації боржника, зокрема, у вигляді проекту плану санації.
Натомість ч. 10 ст. 45 КУзПБ визначено, що в процедурі розпорядження майном розпорядник майна за участю боржника розробляє план санації боржника відповідно до вимог цього Кодексу та подає його на розгляд зборів кредиторів.
Відтак підготовка та розроблення плану санації відноситься до повноважень розпорядника майна, звідси відсутність проекту плану санації при зверненні ТОВ «Армет буд» із пропозицією прийняти участь у справі у якості інвестора у санації не перешкоджає можливості вчинення подальших заходів, необхідних для запровадження відповідної процедури, адже виготовлення такого та подання його на розгляд зборам кредиторів є обов'язком розпорядника майна (ч. 3 ст. 44 КУзПБ).
Тобто у даному випадку складання проекту плану санації могло бути наступним кроком після подання інвестором заяви про участь у санації боржника.
Поряд з цим, як встановлено апеляційним судом, Лист ТОВ "Армет Буд" окрім пропозиції містив ще вимогу про надання фінансових документів Боржника.
07 серпня 2025 року розпорядником майна Бурцевою І.Ю. на адресу боржника було направлено запит про надання інформації та документів із повідомленням про пропозицію ТОВ "Армет Буд".
У зв'язку з не отриманням відповіді від Боржника, на електронну адресу ТОВ "Армет Буд" було направлено лист вих. №02-47/412 від 02.09.2025 року з повідомленням про відсутність у розпорядника майна затребуваних документів.
Варто зауважити, що ненадання ТОВ “ГРАНДЕКОРС» запитуваних первинних та бухгалтерських документів об'єктивно перешкоджає визначенню умов санації та заходів, які можуть бути застосовані для відновлення його платоспроможності, втім господарський суд наведеного не врахував та не сприяв в порядку судового контролю належному виконанню учасниками справи своїх процесуальних обов'язків.
04 вересня 2025 року на електронну адресу розпорядника майна від ТОВ "Армет Буд" надійшов лист, відповідно для якого останній повідомив про можливість взяти участь у відновленні платоспроможності боржника шляхом погашення вимог кредиторів та запропонував розглянути дане питання на зборах кредиторів. До вказаного звернення було долучено проект Мирової угоди із запропонованими умовами: 1. 100% частки у Статутному капіталі переходить до ТОВ «АРМЕТ БУД» з дати затвердження судом мирової угоди. 2. Визнана судом кредиторська заборгованість списується на 70%. 3. Розстрочка залишку боргу на п'ять років, рівними частинами з щомісячною сплатою.
Слід зауважити, що відповідно до ч. 1 ст. 49 КУзПБ, у підсумковому засіданні суду в процедурі розпорядження майном здійснюється перехід до наступної судової процедури (санації, ліквідації) або закривається провадження (у тому числі шляхом укладання мирової угоди). Також ст. 90 КУзПБ передбачена можливість закрити провадження у справі про банкрутство шляхом укладення мирової угоди між боржником та кредиторами відповідно до статті 192 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, законодавство про банкрутство передбачає можливість укладення мирової угоди на будь-якій стадії провадження, що є одним із механізмів уникнення ліквідації.
Отже, у даній справі фактично було запропоновано 2 альтернативні процедури для відновлення платоспроможності боржника: 1) процедуру санації; 2) відновлення платоспроможності через мирову угоду.
Тому висновок в аналізі фінансово-господарського стану боржника від 2024 року про можливість застосування до боржника лише ліквідаційної процедури є необґрунтованим та помилково врахований судом першої інстанції, оскільки станом на дату прийняття оскаржуваної постанови ТОВ «АРМЕТ БУД» заявило про готовність брати участь в якості потенційного інвестора як у санації, так і через мирову угоду у даній справі.
За таких обставин, розпорядник майна мав провести аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, з урахуванням заявленої інвестором пропозиції та здійснити наведений комплекс заходів, що вимагаються від нього КУзПБ, для розробки плану санації з урахуванням позицій учасників справи.
Проте зазначеного розпорядником майна здійснено не було, а судом не надано оцінки повноті дій розпорядника майна, зокрема, тому, що аналіз фінансово-господарського стану Боржника проведений без врахування пропозицій інвестора.
Тобто фактичні обставини справи свідчать про невиконання у межах справи №908/3191/23 про банкрутство усіх передбачених КУзПБ заходів в процедурі розпорядження майном та недотримання вимог щодо повноти дій, вчинення яких вимагається ст. 44 Кодексу в тому числі для того, щоб визначити можливість переходу до наступної судової процедури.
Колегія суддів вкотре зазначає, що відповідно до КУзПБ кожна судова процедура у справі про банкрутство має своє завдання та мету, а їх запровадження має здійснюватися із дотриманням правил (наявності визначених КУзПБ для цього умов) переходу від однієї судової процедури до наступної.
Такою метою для процедури санації з урахуванням визначення поняття санації наведеного у абзаці другому частини першої статті 50 КУзПБ є оздоровлення фінансового-господарського становища боржника (іншими словами - відновлення його платоспроможності) та задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів боржника.
Надання судом оцінки фінансово-економічного стану боржника задля встановлення ознак економічної ефективності, доцільності заходів відновлення платоспроможності боржника відповідає завданню та цілям судової процедури санації.
При цьому необхідно враховувати, що санація є пріоритетною судовою процедурою у справі про банкрутство, адже за своє метою є направленою на усунення ознак неплатоспроможності боржника, що відповідає сутнісній характеристиці санації - від латинського "sanare", що означає "видужання", "оздоровлення".
Натомість визнаючи ТОВ “ГРАНДЕКОРС» банкрутом господарський суд не перевірив вигідність запропонованих інвестором умов відновлення платоспроможності боржника як через застосування санаційних заходів, так і безпосередньо шляхом укладення мирової угоди, а саме чи буде розмір задоволених вимог кредиторів меншим у процедурі ліквідації, ніж розмір вимог, який може бути задоволений у разі введення процедури санації або у випадку примирення.
В той же час, у постанові від 27.10.2021 у справі № 908/3411/20 Верховний Суд виснував, що саме на суд покладено обов'язок встановити чи є вигідним виконання плану санації для кредиторів порівняно з ліквідацією, опираючись на відомості ліквідаційного аналізу.
Крім того, як вже було зазначено, виходячи з аналізу ст. 49 КУзПБ та завдань у підсумковому засіданні суду належить перевіряти економічну доцільність переходу до ліквідації. Ліквідація не може застосовуватися лише формально через рішення зборів кредиторів, якщо є альтернативні способи задоволення вимог кредиторів (повністю або частково) без припинення юридичної особи.
Мотивуючи оскаржувану постанову відхиленням 29.09.2025 року зборами кредиторів пропозиції ТОВ «Армет буд» щодо укладання мирової угоди, суд не надав оцінки відсутності у боржника будь-яких активів, що безумовно вказує на існування єдиного джерела погашення кредиторських вимог - тільки за рахунок інвестора. Тобто суд усунувся від перевірки можливості застосування до боржника іншої, ніж ліквідація, судової процедури, а саме, запропоновані інвестором санацію та/або відновлення платоспроможності через мирову угоду, а керувався виключно рішенням зборів кредиторів, що вказує на недотримання балансу між публічним та приватних інтересом та суперечить принципам пріоритету відновлення платоспроможності боржника та судового розсуду.
Фактично суд першої інстанції обмежився лише цитуванням вчинених розпорядником майна дій в межах провадження та висновку звіту за результатом проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника без надання їм відповідного правового аналізу, чим припустився порушень норм процесуального права.
Також, суд не з'ясував дійсну позицію боржника щодо умов мирової угоди, наявність в учасників справи пропозицій щодо їх зміни.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що хоча суд і має враховувати рішення зборів кредиторів (комітету кредиторів) та їх клопотання щодо введення наступної судової процедури, однак, при визначенні наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі керується судовим розсудом, з огляду на що повинен наводити достатньо мотивовані підстави прийняття відповідного рішення.
Щодо заперечень ПрАТ "Запорізький абразивний комбінат" стосовно особи інвестора, такі можуть бути оцінені наряду з запропонованими ним умовами відновлення платоспроможності боржника, зокрема, при розгляді питання про схвалення поданого проекту плану санації. Натомість сумніви кредитора у можливості здійснення реальних заходів оздоровлення фінансово-господарського становища боржника не ґрунтуються на жодних конкретних запропонованих інвестором умовах, до яких законом віднесено, зокрема, зовнішні позики тощо.
За встановлених обставин в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що визнання ТОВ “ГРАНДЕКОРС» банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури є передчасним, оскільки відбулося без належної оцінки доводів учасників справи та за неповного дослідження усіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Необхідно акцентувати увагу на п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, в якому зазначено, що за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах.
Принцип справедливості судового розгляду в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet V. France, заява №23805/94) ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним, з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988, серія A № 140, с. 29, п. 46).
Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011).
Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Постанова Господарського суду Запорізької області від 09.10.2025 в повній мірі цим вимогам не відповідає.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
В свою чергу, як передбачено ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, визначені положеннями ст. 269 ГПК України, та враховуючи все вищевикладене, постанова Господарського суду Запорізької області від 09.10.2025 прийнята за неповного встановлення обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, а, отже, апеляційні скарги належить задовольнити, оскаржувану постанову скасувати з направленням справи для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області на стадію розпорядження майном боржника.
Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 236, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційні скарги арбітражного керуючого Бурцевої Ірини Юріївни та Адвокатського об'єднання “МІТРА» на постанову Господарського суду Запорізької області від 09.10.2025 у справі № 908/3191/23 задовольнити.
Постанову Господарського суду Запорізької області від 09.10.2025 у справі №908/3191/23 скасувати.
Справу № 908/3191/23 передати для продовження розгляду до Господарського суду Запорізької області на стадію розпорядження майном боржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 27.05.2026
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя А.Є. Чередко