27.05.2026 року м.Дніпро Справа № 908/2041/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Дарміна М.О., Іванова О.Г.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська консалтингова група "Укрконсалт" на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2025р.
(суддя Горохов І.С., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 09.12.2025р.)
у справі
за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії Акціонерного товариства "Укртелеком", м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська консалтингова група "Укрконсалт", м. Запоріжжя
про стягнення коштів
1. Короткий зміст позовних вимог.
Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Запорізької філії Акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська консалтингова група "Укрконсалт" про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 23Е000-2208/24 від 22.08.2024 в розмірі 739 554,85 грн, з яких: сума основного боргу в розмірі 672 830,29 грн, пеня в розмірі 49 435,21 грн, 3% річних в розмірі 4814,65 грн, інфляційні втрати в розмірі 12 474,70 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.08.2024р. між АТ "Укртелеком" (орендодавцем) та ТОВ "Європейська консалтингова група "Укрконсалт" (орендарем) було укладено договір оренди нерухомого майна № 23Е000-2208/24, за яким орендарю передано у строкове платне користування частину 9-поверхової будівлі загальною площею 4 217,7 кв.м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Козача, 35. Орендар належним чином не виконував зобов'язання зі сплати орендної плати та плати за послуги з утримання орендованого майна, внаслідок чого утворилася заборгованість. Сторонами було укладено додаткові угоди № 1, 2, 3 до договору, якими продовжено строк дії договору до 31.05.2025. У пункті 3 додаткової угоди № 3 від 01.05.2025р. орендар підтвердив наявність дебіторської заборгованості на загальну суму 635 659,01 грн. станом на 30.04.2025. Відповідач здійснив часткову оплату у розмірі 100 000,00 грн., проте решту заборгованості не погасив. З урахуванням рахунку за травень 2025 року загальна сума непогашеного основного боргу склала 672 830,29 грн. Позивач також нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.12.2025р. у справі №908/2041/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товарситва з обмеженою відпоавідальністю "Європейська консалтингова група "Укрконслат" на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії акціонерного товариства "Укртелеком" суму основного боргу, в розмірі 672 830,29 грн., пеню, в розмірі 49 435,21 грн., 3% річних, у розмірі 4814,65 грн., інфляційні втрати, у розмірі 12 474,70 грн.. Стягнуто з Товарситва з обмеженою відпоавідальністю "Європейська консалтингова група "Укрконслат" на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії акціонерного товариства "Укртелеком" судовий збір, у сумі 8874,66 грн..
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейська консалтингова група "Укрконсалт", через систему "Електронний суд", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2025р. у справі №908/2041/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Одночасно, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Апелянт вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що 22.08.2024 між АТ "Укртелеком" (орендодавцем) та ТОВ "Європейська консалтингова група "Укрконсалт" (орендарем) було укладено договір оренди нерухомого майна № 23Е000-2208/24, за яким орендарю передано у строкове платне користування частину 9-поверхової будівлі літери «А-9» загальною площею 4 217,7 кв.м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Козача, 35. Фактично за актом приймання-передачі від 04.09.2024 орендар прийняв у користування 3 837,9 кв.м. Згідно з п. 3.1 договору орендна плата складається з плати за користування нерухомим майном (65 535,98 грн з ПДВ) та плати за надання послуг з утримання орендованого майна, порядок розрахунків та розмір якої визначено у Додатку № 2 до договору, відповідно до якого орендар відшкодовує орендодавцю витрати на електроживлення, водопостачання за даними лічильників, витрати на обслуговування пожежної сигналізації та водовідведення за розрахунком.
Апелянт стверджує, що позивачем до позовної заяви не додано жодного доказу, який би слугував підставою для здійснення нарахувань щодо відшкодування витрат за використану електроенергію та послуг з її розподілу у вигляді розрахунку, здійсненого за показниками приладу обліку спожитої електроенергії (електролічильника). Також не надано жодного допустимого доказу, який міг би слугувати підставою для здійснення відшкодування витрат на обслуговування пожежної сигналізації з окремим розрахунком суми такого відшкодування, та не надано жодного допустимого доказу, який міг би слугувати підставою для здійснення відшкодування витрат за водовідведення за окремим розрахунком. Наявність зазначених розрахунків, на думку апелянта, є обов'язковою для здійснення нарахувань, які підлягали б відшкодуванню. Крім того, до матеріалів справи не додано жодного доказу, який свідчив би про фіксацію показників лічильників.
Щодо додаткових угод № 1, 2, 3 до договору оренди, апелянт зазначає, що пунктом 3 додаткової угоди № 3 встановлено обов'язок орендаря здійснити розрахунок з орендодавцем, сплативши дебіторську заборгованість на загальну суму 635 659,01 грн станом на 30.04.2025. Проте, на думку апелянта, із зазначеної додаткової угоди неможливо встановити, з яких саме сум розрахована сума компенсації в розмірі 635 659,01 грн, а також неможливо встановити, які саме послуги з утримання орендованого майна були надані орендодавцем на користь орендаря.
Апелянт заперечує проти посилання позивача на акти звірки взаєморозрахунків як на належний доказ заборгованості. Зазначає, що відомості, які містяться в актах звіряння, мають відповідати фактичним обставинам та мають бути підтверджені документами первинної бухгалтерської звітності, зокрема належним чином зафіксованими показниками приладів обліку, розрахунками та іншими документами, як визначено в Додатку № 2 до договору оренди. Апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, в якій зазначено, що акт звірки може бути визнаний судом належним доказом у підтвердження наявності заборгованості за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами. Також апелянт посилається на правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, згідно з яким акт звірки розрахунків не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, має інформаційний характер та підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства, означає відсутність у акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.
Таким чином, апелянт вважає, що суд першої інстанції неповно встановив обставини, які мають значення для справи, та неправильно оцінив наявні у справі докази, зокрема в частині підтвердження розміру заборгованості за послуги з утримання орендованого майна, оскільки позивачем не надано первинних документів, які б підтверджували здійснені нарахування відповідно до умов Додатку № 2 до договору оренди.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Запорізької філії Акціонерного товариства "Укртелеком" подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська консалтингова група "Укрконсалт" та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на наступне:
Позивач вважає доводи апелянта про відсутність доказів нарахування витрат на утримання майна безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи, встановленим судом першої інстанції. Зазначає, що відповідачем без жодних зауважень та застережень було підписано акти звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2025 та 30.04.2025. Акти підписані уповноваженою особою відповідача та скріплені печаткою підприємства. Протягом усього періоду оренди відповідач не оскаржував нараховані суми та не надавав жодних претензій щодо обсягу або вартості послуг, що, на думку позивача, свідчить про повну згоду орендаря з нарахованими сумами.
Позивач стверджує, що твердження апелянта про непідтвердженість витрат на електроенергію, водопостачання та охорону первинними документами повністю спростовуються наданими суду доказами. До матеріалів справи долучено договори та акти приймання-передачі послуг з постачальниками: ТОВ "Запоріжжяелектропостачання", КП "Водоканал", ТОВ "Кереміда" (охорона). Ці документи підтверджують обсяг спожитих ресурсів саме у приміщеннях, якими користувався відповідач. Розрахунок вартості послуг з утримання майна є прозорим, арифметично коректним та не спростований відповідачем, а будь-який контррозрахунок в матеріалах справи відсутній.
Позивач посилається на принцип заборони суперечливої поведінки (estoppel), зазначаючи, що відповідач здійснив часткову оплату заборгованості та підписав додаткові угоди № 2 та № 3 до договору, в яких визнав суму боргу перед позивачем на відповідну дату. Додаткові угоди є правочинами, які не визнані відповідачем недійсними у судовому порядку. До додаткових угод додаються акти звіряння, в яких зазначено рахунки-акти, які надавались відповідачу, отже з нарахуваннями він був ознайомлений, суми не заперечував та прийняв на себе зобов'язання їх сплатити. Здійснення часткового платежу та підписання додаткових угод і актів звіряння є конклюдентною дією, яка підтверджує визнання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди в цілому. Відповідно до принципу «venire contra factum proprium», апелянт не може спочатку частково оплачувати рахунки (визнавати їх), а після винесення рішення суду стверджувати, що ці ж самі нарахування є «недоведеними».
Позивач також зазначає, що матеріалами справи (додаткові угоди № 1, № 2, № 3) підтверджується продовження терміну дії договору до 31.05.2025, а відповідач не надав жодного доказу звільнення приміщень раніше цього терміну, тому нарахування орендної плати та плати з утримання майна до травня 2025 року включно є правомірним.
Крім того, позивач вважає подання апеляційної скарги зловживанням процесуальними правами з боку відповідача, оскільки апелянт оскаржує рішення в частині нарахувань, які ним були повністю визнані шляхом підписання актів звірки та часткового погашення заборгованості, а подання скарги за відсутності реального правового спору щодо суми боргу свідчить про єдину мету апелянта- перешкоджання виконанню законного рішення суду та затягування часу.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.12.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Іванов О.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.01.2026р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/2041/25.
Матеріали справи № 908/2041/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2026р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська консалтингова група "Укрконсалт" на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2025р. у справі №908/2041/25 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2026р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 27.05.2026р..
Позивач та Відповідач не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Від представника Позивача до суду надійша заява про розгляд справи за його відсутності.
Від представника Відповідача до суду надійшло клопотання, у якому він просить суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з неможливістю особистої явки на судове засідання через сімейні обставини.
Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Явка в судове засідання представника сторони - це право, а не обов'язок сторони, і відповідно до положень ст. 202 ГПК України справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без її участі, якщо нез'явлення представника сторони не перешкоджає розгляду справи по суті.
За змістом ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
По-перше, заявником не надано жодного доказу на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про відкладення розгляду справи.
По-друге, вищенаведене клопотання про відкладення розгляду справи не містить жодного обґрунтування неможливості проведення судового засідання за відсутності належним чином повідомленого заявника, приймаючи до уваги, що правова позиція представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська консалтингова група "Укрконсалт" викладена в апеляційній скарзі.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі №361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Таким чином відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинні створюватися в зайвий раз передумови для порушення процесуальних строків розгляду справи.
У ході апеляційного розгляду даної справи Центральним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 "Якименко проти України"; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 "Мороз та інші проти України" та інші).
Враховуючи те, що явка представників учасників справи у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а нез'явлення в судове засідання представників не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку без участі відсутніх представників учасників справи, за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 27.05.2026р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
Запорізька філія АТ "Укртелеком" є відокремленим підрозділом Акціонерного товариства "Укртелеком", який діє на підставі Положення про філію та не має статусу юридичної особи і здійснює від імені товариства частину його господарської та іншої діяльності в Запорізької області, а також функції представництва.
22.08.2024 між АТ "Укртелеком" (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Європейська консалтингова група "Укрконсалт" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 23Е000-2208/24 (договір).
Відповідно до п. 1.1, 1.1.1 договору, АТ "Укртелеком" передало відповідачу у строкове платне користування нерухоме майно, а саме: частину 9-поверхової будівлі літери "А-9" загальною площею 4217,7 кв.м., розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Козача, 35 для ведення господарської діяльності.
Згідно з п. 11.1 договору, договір набирає чинності після підписання сторонами Акту приймання-передачі і діє протягом 6 місяців включно.
04.09.2024 між стронами підписано Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна площею 3837,9 кв.м.
Згідно з п. 3.1 договору, за користування орендованим майном орендар зобов'язаний щомісячно сплачувати орендодавцю орендну плату, яка складається з:
- плати за користування нерухомим майном, яка за 1 кв.м становить 14,23 грн, без ПДВ. Відповідно за оренду 3837,9 кв.м орендованої площі орендна плата становить 54 613,2 грн без ПДВ. З урахуванням 20% податку на додану вартість орендна плата становить 65 535,98 грн, п. 3.1.1 договору.
- плати за надання послуг з утримання орендованого майна, порядок розрахунків та розмір якої визначено у додатку № 2 до договору, п. 3.1.2 договору. У складі послуги з утримання відповідно до додатку № 2 до договору орендар відшкодовує орендодавцю витрати на електроживлення, водопостачання за даними лічильників; витрати на обслуговування пожежної сигналізації та водовідведення за розрахунком з нарахуванням на вартість послуги податку на додану вартість.
Згідно з п. п. 3.2, 3.4 договору, ондодавець в односторонньому порядку має право змінювати плату за послуги з утримання орендованого майна без внесення змін та доповнень до договору в односторонньому порядку шляхом направлення чергового рахунку-акту , в якому відображено такі зміни.
Відповідно до пункту 3.7.1 договору, орендна плата (за виключенням плати за надання послуг з утримання майна) сплачується орендарем не пізніше 20 числа розрахункового (поточного) місяця.
Пунктом 3.7.2 договору передбачено, що плата за надання послуг з утримання орендованого майна сплачується до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Орендна плата та інші платежі сплачуються орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на банківський рахунок орендодавця відповідно до умов пункту 3.7 договору.
Сторонами погоджено у пункті 3.10 договору, що будь-які грошові зобов'язання орендаря перед орендодавцем забезпечуються грошовою заставою в сумі 72 000,19 грн, яку орендар повинен сплатити орендодавцю протягом 5 банківських днів і моменту укладання договору, до моменту передачі орендованого майна у користування.
01 березня 2025 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1/0103/25 до договору оренди нерухомого майна № 23Е000-2208/24 від 22.08.2024, якою внесено зміни до редакції пункту 11.1 договору та продовжено термін дії договору до 31.03.2025.
З 01.03.2025 по 31.03.2025 сторонами погоджено розмір плати за користування орендованим майном в кількості 3837,90 кв.м, відповідно до п. 3.1.1 договору, в сумі 32 767,99 грн з урахуванням ПДВ.
01 квітня 2025 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2/0104/25 до договору оренди нерухомого майна № 23Е000-2208/24 від 22.08.2024, якою внесено зміни до редакції пункту 11.1 договору та продовжено термін дії договору до 30.04.2025.
З 01.04.2025 по 30.04.2025 сторонами погоджено розмір плати за користування орендованим майном в кількості 3837,90 кв.м, відповідно до п. 3.1.1 договору, в сумі 32767,99 грн з урахуванням ПДВ.
01 травня 2025 року між сторонами укладено додаткову угоду № 3/0105/25 до договору оренди нерухомого майна № 23Е000-2208/24 від 22.08.2024, якою внесено зміни до редакції пункту 11.1 договору та продовжено термін дії договору до 31.05.2025. Внесено зміни до п. 3.1.1 та зазначено, що починаючи з 01.01.2025 по 31.05.2025 сторонами погоджено розмір плати за користування орендованим майном в кількості 3837,90 кв.м в сумі 65 535,98 грн з урахуванням ПДВ.
31.05.2025 орендоване майно повернуто, що підтверджується підписаним актом між сторонами.
Умовами пункту 3.8 договору передбачено, що орендна плата сплачується на підставі рахунку-акту, що надсилається орендарю на його електронну адресу zhan.burov@ukr.net. У разі не отримання орендарем рахунку-акту орендар зобов'язаний здійснити оплату орендної плати не пізніше 20 числа місяця, у якому має бути здійснена така оплата. При цьому розмір плати з утримання майна визначається у розмірі, що дорівнює попередній оплаті за надання таких послуг (з подальшим коригуванням переплати орендодавцем)/
Орендарю надсилались рахунки-акти для оплати орендної плати, у тому числі за послуги з утримання орендованого майна на електронну пошту, зазначену в договорі, а саме: рахунок-акт № 23Е000/25-77 від 31 січня 2025 року на суму 187 482,97 гр; рахунок - акт № 23Е000/25-180 від 28 лютого 2025 року на суму 171 516,52 грн; рахунок-акт № 23Е000/25-285 від 31 березня 2025 року на суму 139 205,45 грн; рахунок-акт № 23Е000/25-394 від 30 квітня 2025 року на суму 131 977,98 грн; рахунок - акт № 23Е000/25-501 від 31 травня 2025 року на суму 137 171,28 грн, усього на суму 707 354,20 грн.
Додатково в спростування позиції відповідача, позивачем до матеріалів справи надано наступні документи:
щодо витрат на охорону
- договір № 23М000-925/24 від 01.04.2024 про надання послуг з підключення та спостерігання за системами протипожежного захисту на об'єктах, укладений між Акціонерним товариством в особі Запорізької філії АТ "Укртелеком" та Товарисством з обмеженою відповідальністю "Кереміда", з додатком № 1 Специфікація послуг; акт від 31.01.2025 приймання-передачі наданих послуг № 120 за договором про надання послуг від 01.04.2024 № BS 23М000-925/24 на суму 3552,60 грн, у т.ч. за адресою вул. Козача 35 - 236,84 грн; акт від 28.02.2025 приймання-передачі наданих послуг № 252 за договором про надання послуг від 01.04.2024 № BS 23М000-925/24 на суму 3552,60 грн, у т.ч. за адресою вул. Козача 35 - 236,84 грн; акт від 31.03.2025 приймання-передачі наданих послуг № 350 за договором про надання послуг від 01.04.2024 № BS 23М000-925/24 на суму 3552,60 грн, у т.ч. за адресою вул. Козача 35 - 236,84 грн;
щодо витрат на електроенергію ТОВ "Запоріжжяелектропостачання"
- рахунок на оплату № 55003817250119 від 06.02.2025 (договір № 3817 від 01.01.2019) на суму 108 445,85 грн; акт про спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію за січень 2025 року; акт № 3817/01 прйиняття-передавання товарної продукції за договором про постачання електричної енергії споживачу № 3817 від 01.01.2019 на суму 108 445,85 грн; акт № 3817/02 прйиняття-передавання товарної продукції за договором про постачання електричної енергії споживачу № 3817 від 01.01.2019 на суму 90 217,64 грн; акт про спожиту протягом періоду активну електричну енергію за лютий 2025 року; рахунок ТОВ "Запоріжжяобленерго" на оплату № 55003817250219 від 6 березня 2025 року на суму 90 217,64 грн; рахунок на оплату № 55003817250319 від 6 квітня 2025 року на суму 100 060,37 грн; акт № 3817/03 прйиняття-передавання товарної продукції за договором про постачання електричної енергії споживачу № 3817 від 01.01.2019 на суму 100 060,37 грн; акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за березень 2025 року; акт № 3817/04 прйиняття-передавання товарної продукції за договором про постачання електричної енергії споживачу № 3817 від 01.01.2019 на суму 86 852,83 грн; акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за квітень 2025 року; рахунок ТОВ "Запоріжжяобленерго" на оплату № 55003817250419 від 6 травня 2025 року на суму 86 852,83 грн;
щодо водопостачання КП "Водоканал"
- акт-рахунок № 179647 від 20.01..2025 на суму 2839,81 грн; акт-рахунок № 179680 від 28.01.2025 на суму 24 963,36 грн; акт рахунок № 187370 від 26.02.2025 на смуу 3078,86 грн; акт-рахунок № 187682 від 28.02.2025 на суму 17 646,54 грн; акт рахунок № 195247 від 28.03.2025 на суму 3664,01 грн; акт - рахунок № 195249 від 28.03.2025 на смуу 14 772,13 грн; акт-рахунок № 203051 від 28.04.2025 на суму 3357,70 грн; акт-рахунок № 203031 від 28.04.2025 на суму 16 076,94 грн.
31.03.2025 між сторонами підписано та скріплено печатками акт звіряння за даними якого станом на 31.03.2025 за відповідачем обліковувалась заборгованість у сумі 672 419,86 грн.
30.04.2025 між сторонами підписано та скріплено печатками акт звіряння за даними якого станом на 31.04.2025 за відповідачем обліковувалась заборгованість у сумі 762 419,86 грн.
Відповідач здійснив часткову оплату виставлених рахунків-актів на суму 94 523,91 грн, частина від суми платежу на загальну суму 100 000 грн, перерахованого платіжного інструкцією № 13435 від 08.05.2025. З урахуванням часткової оплати виникла заборгованість у розмірі 672 830,29 грн = (767 354,20 грн - 94 523,91 грн). Розрахунок додано до позову.
У п. 3 додаткової угоди № 3/0105/25 від 01.05.2025 до договору оренди нерухомого майна № 23К-2208/24 від 22.08.2024 сторони передбачили, що орендар повине здійснити розрахунок з орендодавцем, сплативши дебіторську заборгованість. а саме: сплатити орендну плату, що складається з плати за користування нерухомим майном та плати за надання орендодавцем послуг з утримання орендованого майна, на загаьну суму, що станом на 30.04.2025 становить 635 659,01 грн. Крім того, орендар зобов'язаний сплатити рахунок за травень 2025 року в термін, встановлений догвоором.
08.05.2025 відповідач платіжною інструкцією № 13435 здійснив перерахування коштів у сумі 100 000 грн. Залишок боргу було зменшено до 535 659,01 грн.
З урахуванням виставленого до сплати рахунку за травень 2025 року в сумі 137 171,28 грн, сума несплачених коштів станом на 31.05.2025 склала 672 830,29 грн = 535 659,01 грн + 137 171,28 грн.
Згідно з п. 6.2 договору, у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим догвоором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню відс уми простроченого зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки національного банку України за весь час прострочення.
Відповідно до п. 5.3.12 договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.
Відповідно до п. 6.1 договору в разі невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків за договором, сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чиннимзаконодавством України.
26.06.2025 відповідачу було направлено на електронну пошту zhan.burov@ukr.net досудове попередження, підписане електронним цифровим підписом представника з копією розрахунків основного боргу, рахунків - актів, з вимогою сплатити борг.
Додатково Позивачем нараховано Відповідачу пеню, за період прострочення з 21.01.2025р. по 26.06.2025р., в сумі 49 435,21 грн., з урахуванням рахунків, які виставлялися із строком оплати до 20-го числа відповідного місяця.
На підставі ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу 3% річних, за період з 21.01.2025р. по 26.06.2025р., у розмірі 12 474,70 грн та інфляційні втрати, у розмірі 6266,11 грн. за період з березня по травень 2025 року.
Вищезазначені обставини і стали причиною звернення Позивача з позовом до суду.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами було укладено договір оренди нерухомого майна № 23Е000-2208/24 від 22.08.2024, за яким орендодавець передав орендарю у строкове платне користування частину 9-поверхової будівлі площею 3 837,9 кв.м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Козача, 35. Факт передачі об'єкта оренди підтверджено актом приймання-передачі від 04.09.2024. Строк дії договору неодноразово продовжувався додатковими угодами, остання з яких (№ 3 від 01.05.2025) продовжила його до 31.05.2025. Орендоване майно повернуто за актом від 31.05.2025.
Суд першої інстанції встановив, що орендарю надсилались рахунки-акти для оплати орендної плати, у тому числі за послуги з утримання орендованого майна, на електронну пошту, зазначену в договорі. Позивачем до матеріалів справи надано документи, що підтверджують витрати на електроенергію (договір з ТОВ "Запоріжжяелектропостачання", акти приймання-передавання товарної продукції, рахунки), витрати на водопостачання (акти-рахунки КП "Водоканал"), витрати на охорону (договір з ТОВ "Кереміда", акти приймання-передачі послуг). Між сторонами підписано акти звіряння станом на 31.03.2025 та 30.04.2025, якими підтверджено наявність заборгованості. У пункті 3 додаткової угоди № 3 від 01.05.2025 орендар визнав дебіторську заборгованість у сумі 635 659,01 грн станом на 30.04.2025.
Суд зазначив, що відповідач здійснив часткову оплату на суму 100 000,00 грн (платіжна інструкція № 13435 від 08.05.2025), проте решту заборгованості не погасив. З урахуванням рахунку за травень 2025 року загальна сума основного боргу склала 672 830,29 грн. Суд перевірив розрахунки пені за період з 21.01.2025 по 26.06.2025 у розмірі 49 435,21 грн, 3% річних за аналогічний період у розмірі 4 814,65 грн та інфляційних втрат у розмірі 12 474,70 грн і визнав їх обґрунтованими. Суд дійшов висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування своєї позиції щодо спростування доводів позивача, умови договору порушено, кошти не сплачено, а тому позов підлягає задоволенню повністю.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд послався на те, що Відповідачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування своєї позиції щодо спростування доводів позивача, наведених у позові. Умови договору порушено, кошти не сплачено.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком господарського суду , виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
У відповідності до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
За приписами частин 1, 2, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п. 5.3.12 договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.
Відповідно до п. 6.1 договору в разі невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків за договором, сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чиннимзаконодавством України.
Суд першої інстанції встановив, що з наявних у матеріалах справи розрахунків вбачається, що заборгованість Відповідача перед Позивачем зі сплати орендної плати за Договором оренди нерухомого майна № 23Е000-2208/24 станом на 31.05.2025 становить 672 830,29 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що доводи Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про відсутність доказів нарахування витрат на утримання майна є безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи, оскільки з наданих до позову документів вбачається як формувалась сума заборгованості з урахуванням умов Договору, а також з урахуванням зарахованих платежів Позивачем.
Відповідно до матеріалів справи, Відповідачем без зауважень було підписано Акти звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2025 та 30.04.2025.
Акти підписані уповноваженою особою Відповідача та скріплені печаткою підприємства. Доказів оскарження чи незгоди Відповідача з цими сумами суду не надано, як і не спростовано обсягів або вартості послуг, що свідчить про його згоду з розмірами нарахувань.
Доводи скаржника про те, що витрати на електроенергію, водопостачання та охорону не підтверджені первинними документами, спростовуються залученими у справі докзами: Договори та Акти приймання-передачі послуг з постачальниками: ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», КП «Водоканал», ТОВ «Кереміда» (охорона). Зазначені документи підтверджують обсяг спожитих ресурсів саме у приміщеннях, якими користувався Відповідач.
Суд першої інстанції обгрунтовно встановив, що за умовами Договору оренди, Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу послуги з утримання майна. Розрахунок вартості послуг з утримання майна Позивача є арифметично коректним та не спростований відповідачем, контррозрахунок в матеріалах справи відсутній.
Також, колегія суддів приймає до уваги те, що Відповідач здійснив часткову оплату заборгованості та підписав Додаткові угоди до Договору № 2 та 3, в яких визнав суму боргу перед позивачем на відповідну дату.
Додаткові угоди є правочинами, які не визнані відповідачем недійсними у судовому порядку.
До Додаткових угод додаються Акти звіряння, в яких зазначено рахунки-акти, які надавались Відповідачу. Отже з нарахуваннями останній був ознайомлений, суми не заперечував та, відповідно, прийняв на себе зобов'язання їх сплатити.
Верховний Суд неодноразово (зокрема, у постановах від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 14.05.2020 у справі № 910/7515/19, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18, від 09.04.2019 у справі № 903/394/18) звертав увагу на доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). Дана доктрина базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Таким чином, здійснення часткового платежу та підписання додаткових угод, Актів звіряння підтверджує визнання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди в цілому.
Додатковими угодами №1, №2, №3 підтверджується, що термін дії договору було продовжено за згодою сторін до 31.05.2025. Відповідач доказів звільнення приміщень раніше цього терміну не надав. Отже, нарахування орендної плати та плати з утримання майна до травня 2025 року включно є правомірним.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська консалтингова група "Укрконсалт" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2025р. у справі №908/2041/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 28.05.2026р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.Г. Іванов