27.05.2026 м. Дніпро Справа № 908/3933/25 (908/227/26)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),
суддів: Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.,
за участю секретаря судового засідання Янкіної Г.Д.,
та представників:
від скаржника (відповідача): Кулик С.А. (в режимі відеоконференції);
від позивача: Литвиненко С.С. (в режимі відеоконференції);
розпорядник майна: Шелест Ю.В. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія"
на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 (ухваленого суддею Сушко Л.М. у м. Запоріжжі, повне рішення складене 01.04.2026) у справі № 908/3933/25 (908/227/26)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс" (м.Запоріжжя)
до Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (м. Київ)
про стягнення 35 358 483 грн 40 коп.
в межах справи № 908/3933/25
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс";
розпорядник майна - Шелест Юлія Вікторівна (м. Київ),
У провадженні Господарського суду Запорізької області на стадії процедури розпорядження майном перебуває справа № 908/3933/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс".
Так, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.01.2026 відкрито провадження у справі № 908/3933/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс"; введений мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Шелест Юлію Вікторівну.
У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс" (далі по тексту - позивач) через систему "Електронний суд" звернулось до Господарського суду Запорізької області в межах справи про банкрутство № 908/3933/24 із позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (далі по тексту - відповідач) заборгованість за Договором на виконання робіт № 565-2 від 20.09.2024 у загальному розмірі 35 358 483 грн 40 коп.
У подальшому, 11.03.2026 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій він просив суд стягнути з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс" заборгованість у розмірі 31 879 867 грн 07 коп. Заява була прийнята та задоволена судом на підставі статті 46 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 у справі №908/3933/25 (908/227/26):
- позовні вимоги задоволені частково;
- стягнуто з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс" 25 699 136 грн 40 коп. основного боргу, 1 498 967 грн 96 коп. втрат від інфляції, 719 682 грн 27 коп. 3% річних;
- стягнуто з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в дохід Державного бюджету України 418 766 грн 80 коп. судового збору;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс" в дохід Державного бюджету України 59 431 грн 21 коп. судового збору;
- в іншій частині позову - відмовлено.
Рішення обґрунтовано наступним:
- матеріалами справи підтверджується, що відповідач (замовник), у порушення умов Договору на виконання робіт № 565-2 від 20.09.2024, виконані роботи позивачу своєчасно та у повному обсязі не оплатив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за Актом здачі-приймання робіт № 2 від 26.11.2024 на суму 22 765 662 грн 00 коп. та Актом здачі-приймання робіт № 3 від 16.12.2024 на суму 2 933 474 грн 40 коп.;
- факт наявності у відповідача заборгованості у розмірі 25 699 136 грн 40 коп. належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем зі свого боку не спростований, у зв'язку чим суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 25 699 136 грн 40 коп. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню повністю;
- здійснивши перевірку розрахунку заявлених до стягнення 1 498 967 грн 96 коп. інфляційних втрат та 721 794 грн 53 коп. 3% річних, з врахуванням граничного дня оплати робіт та визначеного позивачем періоду нарахування, а також суми нарахування, зважаючи на імперативність приписів частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині заявлених 1 498 967 грн 96 коп. інфляційних втрат за період з березня 2025 року по грудень 2025 року та 719 682 грн 27 коп. 3% річних за період з 19.02.2025 по 28.01.2026;
- крім того, оскільки сторонами в Договору на виконання робіт № 565-2 від 20.09.2024 не було передбачено розмір пені та строк, за який сторони мають право її нараховувати, позивач на підставі частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) та статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" просить стягнути з відповідача пеню у сумі 3 959 968 грн 20 коп. Оскільки сторонами в договорі не передбачено умови щодо нарахування пені за порушення замовником (відповідачем) грошового зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт, та такий вид забезпечення виконання грошового зобов'язання законом до спірних правовідносин також не визначений, вимоги позивача про стягнення 3 959 968 грн 20 коп. пені задоволенню не підлягають.
Не погодившись з вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" з апеляційною скаргою (вх. № суду 49840 від 21.04.2026), в якій просить:
- скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 12.11.2025 по справі №908/3933/25 (908/227/26);
- ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Будівельна компанія "Олімпікс" у стягненні з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" втрат від інфляції у сумі 1 498 967 грн 96 коп. та 3% річних в сумі 719 682 грн 27 коп.;
- здійснити розподіл судових витрат відповідно до задоволених вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована наступними обставинами:
- відповідно до пункту 7.5. Договору № 565-2 від 20.09.2024, у разі невиконання виконавцем (позивачем) робіт в обсязі, зазначеному у технічному завданні на місяць, замовник (відповідач) стягує з виконавця (боржника) штраф у розмірі вартості робіт, що не були виконані у звітному місяці, у разі невиконання допоміжних робіт - штраф у розмірі 30% від вартості робіт, обсяг яких визначений технічним завданням на відповідний звітний місяць, у якому не виконано додаткові роботи;
- замовником (відповідачем) була надіслана претензія щодо сплати штрафних санкцій вих. № 234/4159 від 19.12.2024 за жовтень та листопад 2024 року на загальну суму 58 999 296 грн 00 коп. (копія претензії та докази надсилання додаються). У даній претензії відповідачем було встановлено позивачу строк для сплати штрафних санкцій - 30 календарних днів, тобто до 18.01.2026. Грошові кошти на рахунок замовника (відповідача) від позивача (боржника) не надходили. Отже, позивач порушив умови Договору № 565-2 внаслідок чого у відповідача виникли збитки;
- частиною 4 статті 613 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора. На підставі чого відповідач заявляє, що позивачем вчинено прострочення кредитора, оскільки роботи не були виконані у належному об'ємі, без правових підстав та претензій зі сторони позивача, останні роботи були виконані 16.12.2024 тобто за 2 календарних місяця до настання зобов'язання відповідача щодо сплати. Роботи не були виконані належним чином, об'єми робіт згідно з технічним завданням не виконані. Відповідно до пункту 12.1. договору, строк дії договору - до 31.03.2025. Тобто позивач без наявних підстав припинив виконувати умови договору за 3 місяці та 16 днів, або ж у перерахунку на календарні дні - за 106 днів до моменту закінчення строку дії договору;
- відповідач вказує, що строк оплати за виконані роботи відповідно до Акту здачі-приймання робіт № 2 від 26.11.2024 на суму 22 765 662 грн 00 коп. сплив 18.02.2025; строк оплати за виконані роботи відповідно до Акту здачі-приймання робіт № 3 від 16.12.2024 на суму 2 933 474 грн 40 коп. сплив 10.03.2025. Однак, замовником (відповідачем) була надіслана претензія щодо сплати штрафних санкцій вих. № 234/4159 від 19.12.2024 за жовтень та листопад 2024 року на суму 58 999 296 грн 00 коп., яку того ж дня відповідачем було направлено позивачу. Відповідач вважає, що здійснення оплати у лютому 2025 року позивачу, який порушив умови договору, на якого накладені санкції, що передбачені умовами договору та чинним законодавством України, у вигляді стягнення пені на користь самого відповідача та у розмірі, що значно перевищують вартість робіт, є недоцільним використанням грошових коштів, виходячи з принципів розумності та справедливості. При цьому, станом на той час і до 17.06.2025, підприємство відповідача перебувало у стадії приватизації та знаходилось у державній власності, розпорядником якого був Фонд державного майна України. Тож у разі здійснення таких дій могла б наступити кримінальна відповідальність. Судом жодним чином не спростовано доводи відповідача щодо вчинення позивачем прострочення кредитора; будь-яка аргументація або спростування у рішенні суду відсутня;
- відповідач зазначає, що з боку позивача не було досудового врегулювання спору - жодних претензій, листів та переговорів. Дані питання можливо було б врегулювати шляхом проведення переговорів, листування та здійснення взаєморозрахунку між сторонами договору, укладення договору реструктуризації тощо, що відповідає вимогам чинного законодавства України та звичаям ділового обороту;
- підсумовуючи відповідач зазначає, що позивач втратив будь-яке законне право на відшкодування будь-яких штрафних санкцій, відсотків чи інфляційних втрат;
- позивачем було подано дану позовну заяву, відповідачем в свою чергу 18.02.2026 було подано заяву про грошові вимоги кредитора (в порядку статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства) в межах справи № 908/3933/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс"; сума позовних вимог становить 64 261 863 грн 20 коп.;
- розгляд основної справи № 908/3933/24, в частині вимог кредитора - АТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", які підлягають стягненню з боржника, який перебуває в банкрутстві, повинні враховуватись під час розгляду справи № 908/3933/25 (908/227/26). Прийняття рішення по справі № 908/3933/25 (908/227/26) без врахування вимог кредитора (АТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія") по основній справі № 908/3933/24, з урахуванням обставин, які мають істотне значення для прийняття вірного рішення, є порушенням. Прийняття рішення по справі № 908/3933/25 (908/227/26), без врахування основної справи №908/3933/24, змусить відповідача здійснити перерахунок грошових коштів позивачу, який перебуває у процесі банкрутства. Натомість розрахунок позивача на користь відповідача за основною справою № 908/3933/24 досягає нульової вірогідності з урахуванням кількості кредиторів та їх грошових вимог, що є порушенням принципів справедливості, верховенства права та принципу розумності. Судом не враховано, що позивач є боржником по основній справі № 908/3933/24, а відповідач є кредитором (стягувачем). Розмір боргу позивача перед відповідачем значно перевищує такий розмір боргу відповідача перед позивачем. Право на стягнення боргу та вимога про стягнення такого боргу у відповідача з позивача виникли раніше. Суд був обізнаний про дану обставини, відповідач про це неодноразово повідомляв як у відзиві на позовну заяву так і в запереченні на відповідь на відзив. Тим не меш, суд першої інстанції проігнорував дані обставини, що порушує права кредитора (АТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія"), якими останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнових прав та інтересів;
- відповідач не користувався коштами позивача та не має обов'язку щодо сплати будь-яких коштів за договором № 565-2, окрім суми основної заборгованості.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.
Апеляційну скаргу було подано без додержання вимог, встановлених статтею 258 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2026 апеляційну скаргу було залишено без руху та скаржнику надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Від скаржника за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. № суду 5797/26 від 05.05.2026) щодо усунення недоліків апеляційної скарги.
Враховуючи вказане, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2026, зокрема, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 27.05.2026.
Від позивача (ТОВ "Будівельна компанія "Олімпікс") до Центрального апеляційного господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № суду 6239/26 від 13.05.2026), в якому він просить суд залишити апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 26.03.2026 у справі № 908/3933/25 (908/227/26) - без змін.
Відзив обґрунтований позивачем наступними обставинами:
- відповідачем не оплаченим залишились роботи, надані згідно з Актом здачі-приймання робіт № 2 від 26.11.2024 на суму 22 765 662 грн 00 коп. та Актом здачі-приймання робіт № 3 від 16.12.2024 на суму 2 933 474 грн 40 коп. Отже, станом на дату звернення з відповідним позовом, основне зобов'язання АТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" перед ТОВ "Будівельна компанія "Олімпікс" становить 25 699 136 грн 40 коп. Останнім банківським днем на сплату Акту № 2 здачі-приймання робіт від 26.11.2024 є 18.02.2025; останнім банківським днем на сплату Акту № 3 здачі-приймання робіт від 16.12.2024 є 10.03.2025. Фактично, відповідач визнає основну суму заборгованості, але не погоджується з нарахуванням інфляційних втрат та 3% річних;
- оплата по договору визначалась з прив'язкою до підписання сторонами акту здачі-приймання робіт, і відповідно до умов договору оплата мала бути здійснена протягом 60 (шістдесяти) робочих днів після підписання сторонами акту здачі-приймання. Отже, договором ніяким чином не було передбачено, що замовник звільняється від сплати за фактично виконану роботу (послуги), якщо ТОВ "Будівельна компанія "Олімпікс" в порушення умов договору не буде здійснено іншу роботу (послуги). Відповідальність за не належне/несвоєчасне виконання робіт/послуг встановлена іншим пунктом договору, який дає право замовнику на отримання штрафних санкцій згідно з нормами діючого законодавства. Однак, вищенаведене ніяким чином не впливає на обов'язок з оплати актів виконаних робіт. З огляду на вищезазначене, аргументи АТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в апеляційній скарзі, є хибними, а нараховані ТОВ "Будівельна компанія "Олімпікс" інфляційні втрати та 3% річних на суму основного зобов'язання є компенсаційними платежами, які нараховуються на прострочене зобов'язання, незалежно від наявності збитків, вини або зазначенні цього в договорі;
- відповідно до частини 5 статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства, погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора (кредиторів), за умови що це не порушує майнові права інших кредиторів;
- з апеляційної скарги стає зрозуміло, що АТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", фактично, оскаржуючи рішення суду першої інстанції, намагається змінити черговість задоволення вимог кредиторів, зменшити свої кредиторські вимоги за рахунок визнаних рішенням суду першої інстанції інфляційних втрат та 3% річних, що є нічим іншим, як заліком зустрічних однорідних вимог, які відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства можуть відбуватись виключно за згодою кредиторів та якщо це не порушує майнові права інших кредиторів. Залік зустрічних однорідних вимог між АТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" та ТОВ "Будівельна компанія "Олімпікс" порушить майнові права інших кредиторів у справі № 908/3933/25.
У судове засідання 27.05.2026 з'явилися представники скаржника (відповідача) та позивача, а також розпорядник майна.
Судом відзначено, що у даному випадку всі учасники справи отримали ухвалу суду від 11.05.2026 завчасно; підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні 27.05.2026, визначені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні.
У судовому засіданні 27.05.2026 представник скаржника (відповідача) просив апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 12.11.2025 по справі № 908/3933/25 (908/227/26); ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Будівельна компанія "Олімпікс" у стягненні з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" втрат від інфляції у сумі 1 498 967 грн 96 коп. та 3% річних в сумі 719 682 грн 27 коп.; здійснити розподіл судових витрат відповідно до задоволених вимог, посилаючись на доводи, наведені в апеляційній скарзі.
Представник позивача у судовому засіданні 27.05.2026 просив апеляційний господарський суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення Господарського суду Запорізької області від 12.11.2025 по справі № 908/3933/25 (908/227/26) залишити без змін, посилаючись на доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу.
Розпорядник майна у судовому засіданні 27.05.2026 просив апеляційний господарський суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення Господарського суду Запорізької області від 12.11.2025 по справі № 908/3933/25 (908/227/26) залишити без змін.
Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції під час апеляційного провадження.
У судовому засіданні 27.05.2026, відповідно до статей 240, 283 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
20.09.2024 між Акціонерним товариством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (далі по тексту - замовник, відповідач), від імені якого виступає філія "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" АТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс" (далі по тексту - виконавець, позивач) укладено Договір на виконання робіт № 565-2 (далі по тексту - Договір), згідно з умовами пункту 1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи щодо розроблення кар'єру (ДК 021:2015 45110000-1 руйнування та знесення будівель і земляні роботи (земляні роботи з розроблення кар'єрів)) (надалі - роботи), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконавцеві зазначені роботи на умовах, визначених договором.
У пунктах 12.1., 12.2. Договору сторони передбачили, що договір набирає чинності з дати підписання та діє до 31.03.2025. Закінчення строку договору не звільняє жодну із сторін договору від виконання своїх зобов'язань по договору та від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього договору.
Вказаний договір підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками обох сторін.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п'ятої Цивільного кодексу України.
Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплені печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до пункту 1.2. Договору, роботи включають в себе такий комплекс робіт:
- розкривні роботи - розкривні, виймально-вантажні роботи з перевезенням ґрунту (надалі - розкривні роботи);
- допоміжні роботи - формування дамб, відвалів, відкосів, переміщення ґрунту, відвалоутворення, догляд технологічних доріг, пилопригнічення, чищення кузовів автотранспорту.
Згідно з пунктом 1.3. Договору обсяг виконання розкривних робіт складає 1 800 000 м3 з транспортуванням ґрунту на відстань до 1 км, від 1 км (включно) до 1,5 км та від 1,5 км (включно) до 2,0 км. Місячні обсяги виконання розкривних робіт визначаються замовником у технічному завданні кожного місяця. Орієнтовні (планові) місячні обсяги виконання розкривних робіт від 100 000 м3 до 500 000 м3, залежно від виробничої необхідності. Орієнтовний (плановий) період виконання робіт - вересень-грудень 2024 року, який може бути змінено, залежно від виробничої необхідності замовника.
Пунктом 1.4. договору передбачено, що виконавець здійснює роботи з використанням свого власного або орендованого обладнання, механізмів, транспорту, техніки тощо.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України свобода договору є однією із засад цивільного законодавства.
В силу норм статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами 1, 2 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Частинами 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України унормовано, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Так, умови щодо вартості договору та порядку розрахунків сторони передбачили у розділі 2 договору, а саме:
- сума договору становить 115 839 000 грн 00 коп. без ПДВ, 20% ПДВ 23 167 800 грн. 00 коп., 139 006 800 грн 00 коп. у т. ч. ПДВ та включає в себе суму вартості всіх робіт, що підлягають виконанню в період дії договору (пункт 2.1. Договору);
- вартість розкривних робіт з транспортуванням ґрунту на відстань до 1 км за 1 м3, від км (включно) до 1,5 км за 1 м3 та від 1,5 км (включно) до 2,0 км за 1 м3, що визначена за результатами процедури закупівлі, та її складові частини викладені в додатку 1 до договору, який є невід'ємною частиною цього договору. Вартість допоміжних робіт включена до вартості розкривних робіт та не оплачується окремо. Вартість розкривних робіт включає в себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, сплачуються замовником, вартість всіх робіт, визначених пунктом 1.2. цього договору, вартість використання обладнання, механізмів, транспорту, техніки виконавця та всі інші витрати виконавця, що пов'язані з виконанням цього договору (пункт 2.2. Договору);
- вартість розкривних робіт з транспортуванням ґрунту на відстань до 1 км за 1 м3, від 1 км (включно) до 1,5 км за 1 м3 та від 1,5 км (включно) до 2,0 км за 1 м3 може бути переглянута за згодою сторін у разі зміни середньоринкової регіональної вартості дизельного палива по Дніпропетровській обл. не раніше ніж через 30 календарних днів з дня підписання цього договору (пункт 2.3. Договору);
- оплата виконаних робіт здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів замовником на поточний рахунок виконавця (пункт 2.8. Договору);
- оплата робіт здійснюється протягом 60 (шістдесяти) робочих днів після підписання сторонами акту здачі-приймання робіт (пункт 2.9. Договору).
Згідно з пунктом 5.4. Договору Акт здачі-приймання робіт є підставою для здійснення розрахунку за виконані роботи відповідно до даного договору.
Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Відповідно до пункту 5.2. Договору на підтвердження робіт, що виконані, виконавець щомісячно надає замовнику в строк не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним такі документи:
- два примірники акту здачі-приймання робіт, оформлених зі своєї сторони;
- акт про проведення маркшейдерського заміру;
- копії подорожніх листів або інших документів, що підтверджують роботу техніки, механізмів тощо.
Пунктом 5.3. Договору сторони передбачили, що замовник протягом 5-ти робочих днів із дня отримання акту здачі-приймання робіт повертає виконавцю один з двох примірників, підписаний уповноваженою особою та скріплений печаткою. У випадку мотивованої відмови від приймання робіт замовник у зазначений строк передає виконавцю в письмовій формі перелік своїх претензій із зазначенням причин відмови в прийманні робіт. Виконавець усуває допущені ним недоліки за свій рахунок у строки, погоджені сторонами з урахуванням претензій замовника. Днем приймання виконаних робіт є день підписання сторонами акту здачі-приймання робіт у двосторонньому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно з пунктом 3.2.1. Договору замовник зобов'язаний прийняти виконані роботи, якщо вони відповідають умовам договору, та підписати відповідний акт протягом п'яти робочих днів із дня його надання виконавцем.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в період з 28.10.2024 по 16.12.2024 позивачем були виконані та передані відповідачу роботи на загальну суму 31 575 403 грн 20 коп., на підтвердження чого позивачем та відповідачем були складені та підписані відповідні Акти здачі-приймання робіт, а саме:
- Акт здачі-приймання робіт № 1 від 28.10.2024 до договору № 565-2 від 20.09.2024 на суму 5 876 266 грн 80 коп.;
- Акт здачі-приймання робіт № 2 від 26.11.2024 на суму 22 765 662 грн 00 коп.;
- Акт здачі-приймання робіт № 3 від 16.12.2024 на суму 2 933 474 грн 40 коп.
Колегія суддів враховує, що відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Як було зазначено вище, 28.10.2024, 26.11.2024 та 16.12.2024 на виконання умов Договору позивачем та відповідачем складені та підписані Акти здачі-приймання робіт на загальну суму 31 575 403 грн 20 коп.
Зазначені Акти свідчать, що відповідачем роботи були виконані належним чином та позивачем зазначені в Актах роботи були прийняті без жодних зауважень до якості, обсягу, строку їх виконання.
Враховуючи викладене, замовник не має правових підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення своєчасної оплати виконаних робіт за договором.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку виконавця за договором виконати роботи відповідає обов'язок замовника оплатити вартість цих робіт.
Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Як було зазначено вище, відповідно до умов пунктів 2.8., 2.9. та 5.4. Договору оплата виконаних робіт здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів замовником на поточний рахунок виконавця. Оплата робіт здійснюється протягом 60 (шістдесяти) робочих днів після підписання сторонами акту здачі-приймання робіт. Акт здачі-приймання робіт є підставою для здійснення розрахунку за виконані роботи відповідно до даного договору.
У той же час, матеріалами справи підтверджується, що обов'язок щодо оплати виконаних позивачем робіт за Договором № 565-2 від 20.09.2024 був виконаний відповідачем лише частково - на суму 5 876 266 грн 80 коп., а саме:
- 01.10.2024 відповідач сплатив 3 000 000 грн 00 коп.;
- 27.11.2024 відповідач сплатив 2 876 266 грн 80 коп.
Отже, фактично, відповідач оплатив лише роботи за Актом здачі-приймання робіт № 1 від 28.10.2024 до Договору № 565-2 від 20.09.2024 на суму 5 876 266 грн 80 коп.
У той же час, частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи умови Договору, строк оплати виконаних позивачем робіт на суму 96 183 грн 80 коп. є таким, що настав, а саме:
- граничним строком оплати робіт за Актом здачі-приймання робіт № 2 від 26.11.2024 на суму 22 765 662 грн 00 коп. є 18.02.2025;
- граничним строком оплати робіт за Актом здачі-приймання робіт № 3 від 16.12.2024 на суму 2 933 474 грн 40 коп. є 10.03.2025.
Доказів оплати робіт за Актом здачі-приймання робіт № 2 від 26.11.2024 на суму 22 765 662 грн 00 коп. та Актом здачі-приймання робіт № 3 від 16.12.2024 на суму 2 933 474 грн 40 коп. матеріали справи не містять.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає однією із засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження оплати виконаних позивачем робіт на залишкову суму 25 699 136 грн 40 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Більше того, під час розгляду справи судом відповідач наявність вказаної заборгованості не заперечував.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення основного боргу за договором є обґрунтованою та доведеною належними доказами, у зв'язку з чим підлягає задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
В частині вимог про стягнення пені в сумі 7 438 584 грн 53 коп. рішення суду першої інстанції не оскаржується, отже в цій частині апеляційним господарським судом не переглядається.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача:
- за Актом здачі-приймання робіт № 2 від 26.11.2024: 1) інфляційні втрати за період з березня 2025 року по грудень 2025 року в сумі 1 327 865 грн 55 коп.; 2) 3% річних за період прострочення з 19.02.2025 по 28.01.2026 в сумі 643 675 грн 70 коп.;
- за Актом здачі-приймання робіт № 3 від 16.12.2024: 1) інфляційні втрати за період з березня 2025 року по грудень 2025 року в сумі 171 102 грн 41 коп.; 2) 3% річних за період прострочення з 11.03.2025 по 28.01.2026 в сумі 78 118 грн 83 коп.
Скаржник (відповідач) вважає, що вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних задоволенню не підлягають, з огляду на допущене самим позивачем порушення зобов'язань за Договором № 565-2 від 20.09.2024, у зв'язку з чим відповідач звернувся до позивача із претензією вих. № 234/4159 від 19.12.2024 щодо сплати штрафних санкцій в сумі 58 999 296 грн 00 коп. У зв'язку з несплатою зазначеної суми позивачем, на думку скаржника (відповідача), у даній справі наявне прострочення кредитора. Скаржник також посилається на те, що жодних претензій від позивача щодо врегулювання заборгованості до відповідача не надходило. Також скаржник зазначає, що ним 18.02.2026 було подано заяву про грошові вимоги кредитора (в порядку статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства) в межах справи № 908/3933/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс"; сума позовних вимог становить 64 261 863 грн 20 коп.; отже, задоволення вимог позивача суперечить принципам справедливості, верховенства права та принципу розумності.
З приводу доводів скаржника щодо наявності заборгованості самого позивача перед відповідачем зі сплати штрафних санкцій в сумі 58 999 296 грн 00 коп. апеляційний господарський суд зазначає, що обставини щодо наявності вказаної заборгованості не входять в предмет доказування у даній справі. Вказані обставини також не звільняють відповідача від виконання його зобов'язань перед позивачем за спірним Договором в частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем в період з 28.10.2024 по 16.12.2024 робіт.
З цих же підстав колегією суддів відхиляються доводи скаржника щодо його звернення із заявою з грошовими вимогами кредитора в порядку статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства в межах справи № 908/3933/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс".
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності претензій позивача з приводу наявності заборгованості за спірний період розцінюються колегією суддів критично, з огляду на таке.
Вибір способу захисту своїх прав та порушених інтересів є правом позивача. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002, положення частини 2 статті 124 Конституції України передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина 5 статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа, має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі - судовий захист.
Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Враховуючи викладене, висновки скаржника в частині того, що відсутність претензій позивача свідчить про відсутність заборгованості є помилковими.
При цьому застосування положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредитору (такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17).
Отже, право вимоги сплати суми інфляційних втрат та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21).
Дослідивши здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, судом першої інстанції були виявлені помилки у розрахунку 3% річних, у зв'язку з чим вказані вимоги правомірно були визнані судом першої інстанції такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 719 682 грн 27 коп.
Розрахунок інфляційних втратна суму 1 498 967 грн 96 коп., здійснений позивачем (арк.с. 5-6 в томі 1), визнається апеляційним господарським судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 1 498 967 грн 96 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.
За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 у справі № 908/3933/25 (908/227/26) таким, що підлягає залишенню без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
З підстав наведеного та керуючись статтями 3, 13, 74 - 80, 129, 269, 270, 275 - 284, 287 - 289, 331 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 у справі № 908/3933/25 (908/227/26) - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 у справі №908/3933/25 (908/227/26) - залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія".
4. Матеріали справи № 908/3933/25 (908/227/26) повернути до Господарського суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України та статтею 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повна постанова складена та підписана 27.05.2026.
Головуючий суддя Ю.В. Фещенко
Суддя Я.С. Золотарьова
Суддя С.В. Мартинюк