Постанова від 25.05.2026 по справі 905/169/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Харків Справа № 905/169/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В. , суддя Гребенюк Н.В.

за участю секретаря судового засідання Федорової Т.О.

за участю представників сторін,

апелянта - не з'явився;

кредиторів- не з'явився;

арбітражного керуючого - не з'явився;

боржника - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 781Д)

на ухвалу Господарського суду Донецької області від 16.03.2026 постановлену в приміщенні Господарського суду Донецької області (суддя Величко Н.В.), повний текст якої складено 16.03.2026 та на ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25, постановлену в приміщенні Господарського суду Донецької області (суддя Величко Н.В.), повний текст якої складено 01.04.2026

за заявою ініціюючого кредитора ОСОБА_2 , місто Покровськ

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», місто Краматорськ

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.03.2026 у справі визнано грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) в сумі 288789,10 грн.; в решті вимог - відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 визнано кредиторами у справі № 905/169/25 по відношенню до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) відповідних осіб, що мають право вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів боржника; зобов'язано розпорядника майна організувати проведення зборів кредиторів у відповідності до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства, вирішити питання відносно подальшого розгляду справи та відповідні протоколи надати суду; встановлено дату проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів: 15.04.2026; зобов'язано кредиторів забезпечити участь своїх представників у зборах кредиторів; визначено дату проведення підсумкового судового засідання у справі № 905/169/25: 12.05.2026 об 12:00 год., що відбудеться у приміщенні Господарського суду Донецької області за адресою: м. Харків, пр-т Науки, 5, каб. № 318.

ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду через систему “Електронний Суд» з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 16.03.2026, яка оскаржується разом з ухвалою від 30.03.2026, в частині не задоволених грошових вимог, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права судом першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким грошові вимоги кредитора про стягнення заборгованості по заробітній платі, заявлених до Товариства з обмеженою відповідальністю “Краснолиманське» задовольнити у повному обсязі.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає наступне.

За змістом статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед працівником має довести саме роботодавець. ТОВ «Краснолиманське», проігнорувало, як адвокатський запит, щодо надання розміру заборгованості заявника так і ухвалу у справі № 226/2080/24 від 10.01.2025, якою, зокрема, витребувано докази про заборгованість по заробітній платі.

У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суду, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ.

ТОВ “Краснолиманське» зазначає, що розрахунок заборгованості ними проведено на підставі первинних бухгалтерських документів, особових рахунків працівників та відомостей нарахувань заробітної плати. Однак до пояснень таких документів не надано, тому суд першої інстанції безпідставно прийняв їх до уваги.

Апелянт також вказує, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повноважень Чеботенка Вадима Олександровича, діяти від імені ТОВ “Краснолиманське». До пояснень ТОВ “Краснолиманське» надано довіреність видану на Чеботенка В.О., водночас, частинами першою, другою статті 58 ГПК України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу. Оскільки матеріали справи не містять свідоцтва на права зайняття адвокатською діяльністю, Чеботенко В.О., позбавлений можливості діяти від імені ТОВ “Краснолиманське».

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Жельне С.Ч. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В., суддя Гребенюк Н.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського сулу від 13.04.2026 у справі витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи № 905/169/25.

Ухвалою Східного апеляційного господарського сулу від 16.04.2026 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми “Електронний суд» (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи за засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua.

20.04.2026 на адресу суду з Господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи № 905/169/25 про банкрутство.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 16.03.2026 та на ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу № 905/169/25 до розгляду на "25" травня 2026 р. о 12:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №131.

06.05.2026 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому боржник просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду Донецької області від 16.03.2026 та ухвалу господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Обґрунтовуючи свою правову позицію у справі, боржник, зокрема, посилається на те, що ТОВ «Краснолиманське» подало суду пояснення, в яких зазначалось про часткове визнання заборгованості перед кредитором по заробітній платі. Відповідно до загальних засад доказування, саме заявник зобов'язаний довести належними, допустимими та достовірними доказами правомірність нарахування решти суми вимог. Проте заявником не надано достатніх доказів, які б підтверджували обґрунтованість заявленої до стягнення суми у повному обсязі. Окрім того, одним із доводів апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції повинен був визнати встановленим розмір заборгованості, у зв'язку з ненаданням ТОВ «Краснолиманське» витребуваних доказів. ТОВ «Краснолиманське» вважає, що апелянт помилково стверджує, що факт ненадання відповідачем витребуваних судом доказів автоматично тягне за собою обов'язок суду визнати обставини, на які він посилається, доведеними. Відповідно до положень цивільного процесуального законодавства, застосування наслідків ненадання доказів є правом суду, а не його обов'язком. ОСОБА_3 є належною уповноваженою особою, через яку ТОВ «Краснолиманське» здійснює участь у справі на засадах самопредставництва, а доводи скаржника щодо відсутності у нього відповідних повноважень є безпідставними та необґрунтованими.

Представники учасників справи про банкрутство в судове засідання 25.05.2026 не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представник апелянта - адвокат Трун О.В., боржник та арбітражний керуючий були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку процесуальних документів до Електронного кабінету.

Явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Відповідно до частини п'ятої статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Східний апеляційний господарський суд 27.04.2026 склав акт про те, що ухвала від 22.04. 2026 не відправлена Східним апеляційним господарським судом в установленому порядку на адресу АДРЕСА_1 ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 , у зв'язку з тим, що тимчасово відсутній обмін з відділенням поштового зв'язку № 85327, 85302 в умовах воєнного стану.

Таким чином, на території місцезнаходження ОСОБА_1 поштові відділення не функціонують згідно з офіційною інформацією, розміщеною на сайті АТ “Укрпошта».

Крім того, учасники справи про банкрутство повідомлялися шляхом розміщення повідомлення-оголошення на сайті Східного апеляційного господарського суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вжив всі залежні від нього заходи для належного повідомлення учасників справи про банкрутство про хід розгляду судової справи.

Оскільки явка представників учасників справи про банкрутство в судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази їх належного повідомлення дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за їх відсутності.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (частина 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Суд першої інстанції встановив такі обставини справи.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі № 905/169/25, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 та постановою Верховного суду від 24.09.2025, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну; вирішені інші процедурні питання.

На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (№75623 від 26.03.2025).

В межах строку, визначеного частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), 21.04.2025 ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трун О.В., в системі “Електронний суд» подана заява про грошові вимоги до боржника на суму 619854,12 грн. (вх.№ 2587/25 від 22.04.2025), що є заборгованістю із заробітної плати, що не виплачена роботодавцем після звільнення (в тому числі компенсація за невикористану відпустку).

В обґрунтування грошових вимог у своїй заяві ОСОБА_1 посилався на наявність боргу ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» у розмірі 619854,12 грн, що виник у зв'язку із порушенням роботодавцем обов'язків з повної та своєчасної виплати заробітної плати, у тому числі після звільнення. За розрахунком заявника у період з 26.02.2018 по 07.08.2024 нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 430667,16 грн. Крім того заявник зазначає про наявну заборгованість з компенсації за невикористану відпустку (85 днів) у розмірі 189186,96 грн.

На підтвердження вимог заяви заявник надав суду наступні документи: правовстановлюючі документи представника заявника, паспортні дані та картка платника податків ОСОБА_1 , розрахункові листки за травень-червень 2024, посвідчення НОМЕР_2 , адвокатський запит від 08 серпня 2024 року з доказами направлення з описом вкладення, виписки АТ КБ “ПриватБанк» про рух коштів по рахунку від 08.10.2024, довідка, сформована засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості про застраховану особу від 30.01.2025, витяг з трудової книжки, ухвала суду по справі №226/2080/24 (провадження №2/226/578/2024).

10.11.2025 на адресу Господарського суду Донецької області від ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» надійшли додаткові пояснення про результати розгляду між іншим заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника (вх. № 01-41/10518/25), в яких вказує, що частково визнає вимоги - лише у сумі 288789,10 грн. заборгованості по заробітній платі, а заявлена кредитором сума у розмірі 619854,12 грн. значно перевищує фактичну заборгованість.

Розпорядником майна подав до Господарського суду Донецької області повідомлення про результати розгляду грошових вимог кредитора до боржника (вх. № 01-41/11528/25 від 15.12.25), в якому зазначено, що частково визнано грошові вимоги ОСОБА_1 на загальну суму 288789,10 грн.

Оскаржувані ухвали Господарський суд Донецької області постановив відповідно 16.03.2026 та 30.03.2026, з підстав викладених вище.

Заслухавши доповідь головуючого у справі (суддю доповідача), дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 26.02.2018 був прийнятий за переводом до ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» електрослюсарем підземним 5 розряду з повним підземним робочим днем у шахті, 07.08.2024 звільнений згідно ч.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується витягом з трудової книжки заявника НОМЕР_3 .

Як зазначає заявник, роботодавцем (боржником) не проведено виплат сум, що належать йому при звільненні, заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати становить 430667,16 грн, а також не виплачено компенсацію за невикористані дні відпустки у сумі 189186,96 грн., разом заборгованість складає 619 854,12 грн.

Відповідно до частин 4 та 7 статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною 5 статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

За змістом ст.ст. 47, 115, 116 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) вказано, що під “належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів.

Матеріали справи не містять доказів виконання роботодавцем свого обов'язку як з повідомлення працівника про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні), так і доказів фактичної виплати такому працівнику всіх сум, що йому належать від підприємства при звільненні у встановлений ч. 1 ст. 116 КЗпП України строк.

Роботодавцем також не надано суду будь-яких первинних документів, у тому числі з обліку та розрахункових по заробітній платі ОСОБА_1 за період його роботи у ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ».

Заявник у свою чергу не надав суду розрахункові листки (табуляграму) за весь час роботи на підприємстві боржника.

До заяви додано лише розрахункові листки за квітень 2024 відповідно до якого ОСОБА_1 нараховано заробітну плату у розмірі 65586,92 грн, після утримання належних податків та зборів до видачі на банкомат - 52141,60 грн., за травень 2024 нараховано - 65761,12 грн, до видачі на банкомат - 52280,09 грн, за червень 2024 нараховано 60698,62 грн, до видачі на банкомат - 48255,40 грн.

Разом з тим, зміст заяви не містить обґрунтованого детального розрахунку пред'явлених вимог із зазначенням вихідних даних для розрахунку.

Розрахунок здійснений відповідно до довідки № 3008610994345027, сформованої засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України від 30.01.2025, про індивідуальні відомості про застраховану особу “Дані про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення)», яку місцевий господарський суд правильно не прийняв як належні докази щодо розміру заробітної плати та розміру заборгованості по ній, оскільки офіційні відомості Пенсійного фонду України щодо розміру заробітної плати стосовно працівника підтверджують лише його страховий стаж. (Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31.05.2021 у справі № 242/3051/18 (провадження № 61-1021св19).

Працівнику на руки виплачується “чиста» сума заробітної плати, яка є результатом відрахування з нарахованого доходу податків та зборів роботодавцем як податковим агентом. Основні утримання це податок на доходи фізичних осіб (ПДФО - утримується у розмірі 18%) та військовий збір (утримується у розмірі 1,5%).

Відтак, сукупність долучених до заяви з грошовими вимогами документів не підтверджує обґрунтованість та розмір заявлених вимог. Рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору у матеріалах справи також відсутнє. Заявником підтверджено лише заборгованість за квітень-червень 2024 у розмірі 152677,09 грн заборгованості по заробітній платі.

Відповідно до статті 74 КЗпП, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

За змістом статті 83 КЗпП, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Заявник зазначає про наявність заборгованості з компенсації за невикористану відпустку у кількості 85 днів.

Однак, у заяві з грошовими вимогами не зазначено та не обґрунтовано, а також не надано будь-яких доказів, про те, що у конкретний період ОСОБА_1 дійсно не використав дні щорічної відпустки (основної чи додаткової), перебував на роботі і виконував покладені на нього посадові обов'язки.

Водночас згідно додаткових пояснень ТОВ “Краснолиманське» у справі (вх. № 01-41/10518/25) та повідомлення розпорядника майна, боржник частково визнає грошові вимоги кредитора на загальну суму 288789,10 грн (заборгованість по заробітній платі).

Згідно з частиною 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Визнанню судом і включенню до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство підлягають лише дійсні вимоги кредиторів, що відповідають чинному законодавству.

Положеннями частини 6 статті 45 КУзПБ унормовано, що за результатами розгляду заяв з кредиторськими вимогами до боржника господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Системний аналіз статей 45-47 КУзПБ свідчить про те, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника - потенційного кредитора, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог.

Відповідно до частини 6 статті 41 КУзПБ під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п'ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

Абзацом першим частини п'ятої статті 41 КУзПБ унормовано, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється зокрема на вимоги про виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів.

Матеріали справи не містять доказів виплати визаної боржником перед боржником заборгованості з заробітної плати.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 4 ст. 13, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 74 ГПК України).

Таким чином, сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи № 905/169/25, свідчать про наявність підстав для визнання ОСОБА_1 кредитором боржника - ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства на суму 288789,10 грн. фактичної заборгованості по заробітній платі. В іншій частині вимог слід відмовити за недоведеністю.

При цьому колегія суддів не погоджується з аргументами апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно врахував пояснення боржника без надання первинних бухгалтерських документів, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції визнав грошові вимоги апелянта у відповідній частині саме з підстав їх підтвердження належними доказами, при цьому відмовив у решті вимог через відсутність належного доказового підтвердження їх розміру та підстав виникнення.

Отже, на думку судової колегії, сам по собі факт надання боржником пояснень без додання первинних документів не вплинув на правильність вирішення спору, оскільки суд не поклав такі пояснення в основу відмови у задоволенні вимог, а виходив із оцінки доказів, поданих самим заявником.

Фактично доводи апелянта зводяться до довільного тлумачення мотивів судового рішення та не містять посилань на конкретні обставини, які б свідчили про неправильність висновків суду першої інстанції.

Посилання апелянта на те, що у разі неподання учасником справи витребуваних доказів суд може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ доведеною не звільняє заявника від обов'язку обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Норми процесуального законодавства покладають обов'язок доказування саме на учасника справи, який заявляє відповідні вимоги, тоді як витребування доказів судом є правом суду.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_3 позбавлений можливості діяти від імені ТОВ “Краснолиманське», оскільки матеріали справи не містять свідоцтва на права зайняття адвокатською діяльністю, не приймаються судовою колегією, оскільки згідно з Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Чеботенко Вадим Олександрович є представником ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (Повноваження: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо, подавати документи для державної реєстрації від імені юридичної особи).

Верховний Суд у своїх постановах звернув увагу, що згідно з відомостями у державному реєстрі, особа, яка підписала апеляційну скаргу, має повноваження вчиняти дії від імені суб'єкта владних повноважень в порядку самопредставництва, суд дійшов висновку, що такі відомості на підтвердження повноважень підписанта є достатнім та належним доказом. Вказана інформація є доступною і, у випадку сумніву щодо процесуальної дієздатності особи, яка підписала апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції мав можливість скористатися безкоштовним запитом про отримання відомостей з державного реєстру на офіційному сайті Міністерства юстиції України. Про те, що витяг з державного реєстру, в якому зазначені відомості про особу, яка підписала процесуальний документ (позовну заяву та/або апеляційну скаргу), як таку, яка може вчиняти дії від імені суб'єкта владних повноважень в порядку самопредставництва, є належним і достатнім доказом підтвердження таких повноважень зазначав Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах від 16 вересня 2021 у справі № 280/8728/20, від 28 квітня 2022 у справі № 160/9003/21, від 04 серпня 2022 у справі № 640/12628/21.

Окрім того, Верховний Суд у своїх постановах дотримується єдиної й послідовної позиції щодо належності й достатності як доказу наявності повноважень в особи діяти від імені суб'єкта владних повноважень в порядку самопредставництва Витягу з державного реєстру, в якому зазначені відомості про особу, яка підписала процесуальний документ (постанова Верховного Суду від 25.10.2023 у справі № 320/7566/23).

Усі інші доводи, обґрунтування, посилання враховані судом апеляційної інстанції, проте є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції викладених у постанові.

Отже, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому не можуть бути підставою для зміни або скасування ухвал суду першої інстанції.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до положень статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 16.03.2026 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.05.2026.

Головуючий суддя С.Ч. Жельне

Суддя П.В. Тихий

Суддя Н.В. Гребенюк