Постанова від 25.05.2026 по справі 918/1114/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року Справа № 918/1114/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Мельник О.В.

судді Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Новосельська О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Ковальчук Т.Г. Курись О.П. адвокат,

відповідача: Лиховчук Н.М. - голова, Шпортько О.В., Малишева В.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.03.2026 у справі №918/1114/25 (головуючий суддя Селівон А.О., м.Рівне, повний текст складено 19.03.2026)

за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2

до відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Соборна 34"

про визнання нечинним та скасування рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Соборна 34" (Відповідач) про визнання нечинним та скасування рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.03.2026 по справі №918/1114/25 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 17.03.2026 у справі №918/1114/25 та постановити нове рішення, яким подану позовну заяву задовольнити повністю.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 04.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.03.2026 у справі №918/1114/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 25 травня 2026 року.

07 травня 2026 року від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Соборна 34" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просило суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 06.04.2026 відхилити, залишивши в силі рішення Господарського суду Рівненської області від 17.03.2026 у справі №918/1114/25.

ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні 25.05.2026 підтримали доводи апеляційної скарги та надали відповідні пояснення.

Представники Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Соборна 34" в судовому засіданні 25.05.2026 заперечили доводи апеляційної скарги та надали відповідні пояснення.

Північно-західний апеляційний господарський суд, заслухавши позивача, його представника та представників відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечення викладені у відзиві на апеляційну скаргу вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права

ВСТАНОВИВ:

1. Зміст рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції встановив, що пунктом 4 рішенням установчих зборів ОСББ «Соборна 34» від 26.01.2023, оформлених протоколом від 09.02.2023 №1 затверджено порядок сплати внесків на управління багатоквартирним будинком, визначено їх розмір, а також передбачено ведення попід'їзного обліку внесків, відповідно до якого кожен під'їзд має окремий розрахунок та окремий житловий рахунок. Суд дійшов висновку, що співвласники ОСББ фактично погодили порядок зарахування та використання коштів окремо по кожному під'їзду (а.с.21).

Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції також встановив, що ремонтні роботи, які стали предметом спору, здійснювалися саме у першому під'їзді будинку, а доказів проведення аналогічних робіт в інших під'їздах позивачами надано не було. У зв'язку з цим суд визнав правомірним покладення фінансування таких робіт саме на мешканців першого під'їзду, оскільки відповідні витрати стосувалися виключно цього під'їзду.

Крім того, суд першої інстанції врахував, що позивачами не доведено наявності заперечень інших співвласників ОСББ щодо оспорюваного рішення загальних зборів, а також взяв до уваги правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 16.08.2023 у справі №904/1711/22, відповідно до якої суди повинні утримуватися від надмірного втручання у діяльність ОСББ та скасування рішень загальних зборів у випадку, якщо такі рішення підтримані більшістю співвласників і не містять ознак дискримінації чи очевидного порушення прав конкретного співвласника.

Суд першої інстанції також виходив із того, що право на судовий захист виникає лише у разі доведеності факту порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу особи. При цьому суд зазначив, що саме позивач зобов'язаний довести, які саме його права чи інтереси порушені оспорюваним рішенням загальних зборів ОСББ.

Оцінюючи подані докази та доводи сторін, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачами не обґрунтовано та не конкретизовано, які саме їх права або законні інтереси були порушені рішенням загальних зборів ОСББ «Соборна 34», оформлене протоколом від 05.09.2023 №1. Також суд зазначив, що позивачі звернулися з позовом більш ніж через два роки після прийняття спірного рішення, а наведені ними доводи не підтверджують наявності правових підстав для визнання рішення загальних зборів нечинним чи його скасування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність належних доказів порушення прав чи інтересів позивачів, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позову про визнання нечинним та скасування рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Соборна 34» оформлене протоколом від 05.09.2023 №1.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції, хоча й правильно визначив загальні норми права, які регулюють спірні правовідносини, однак не застосував приписи Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», який є спеціальним законом у спірних правовідносинах та підлягав обов'язковому застосуванню під час вирішення спору. На думку апелянта, саме незастосування цього Закону призвело до ухвалення незаконного рішення та помилкових висновків суду щодо порядку фінансування ремонту внутрішньобудинкових мереж.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про правомірність покладення витрат на заміну стояків виключно на мешканців першого під'їзду, виходячи лише з пояснень представників ОСББ, без належних та допустимих доказів і без існування рішення загальних зборів співвласників про зміну встановленого законом порядку розподілу витрат на утримання спільного майна. Апелянт наголошує, що оспорюване рішення загальних зборів ОСББ від 05.09.2023 не містить положень про встановлення окремого порядку фінансування ремонту лише окремими співвласниками чи певним під'їздом будинку.

Скаржник також зазначає, що матеріали справи не містять жодного протоколу загальних зборів співвласників, яким було б визначено інший порядок розподілу витрат на утримання спільного майна між співвласниками будинку. При цьому, на думку апелянта, чинне законодавство передбачає спільний та пропорційний обов'язок усіх співвласників щодо утримання спільного майна багатоквартирного будинку.

Поряд з цим, скаржник наголошує, що посилання суду першої інстанції на попід'їзний облік внесків є помилковим, оскільки рішення установчих зборів ОСББ передбачало лише окремий бухгалтерський облік внесків по кожному під'їзду, а не зміну порядку розподілу витрат між співвласниками.

Крім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції порушив принцип змагальності сторін та рівності учасників процесу, оскільки поклав в основу рішення виключно пояснення представників відповідача за відсутності належних письмових доказів прийняття рішень про проведення ремонтних робіт, визначення їх обсягу та порядку фінансування. На переконання апелянта, саме відповідач мав довести факт прийняття відповідних рішень та їх належного оформлення, чого зроблено не було.

Апелянт також посилається на істотні порушення норм процесуального права під час розгляду справи, зокрема зазначає, що суд першої інстанції не провів стадію судових дебатів, незважаючи на те, що справа розглядалася за правилами загального позовного провадження. За твердженням скаржника, після дослідження матеріалів справи суд одразу перейшов до ухвалення рішення, чим порушив вимоги Господарського процесуального кодексу України.

Також скаржник вважає необґрунтованим висновок суду про те, що ремонтні роботи проводились виключно у першому під'їзді та повинні фінансуватися лише його мешканцями, оскільки відповідні обставини не підтверджені належними доказами, а рішення загальних зборів не містить конкретизації щодо під'їзду чи кола співвласників, які повинні нести такі витрати.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно застосував правову позицію Верховного Суду у справі №904/1711/22 щодо недопустимості надмірного втручання суду в діяльність ОСББ. На думку скаржника, у даній справі предметом спору є не процедурні недоліки проведення зборів, а порушення гарантованих Конституцією України прав співвласників та принципу рівного і пропорційного утримання спільного майна.

Апелянт наголошує, що позивачі у справі чітко обґрунтували порушення своїх прав, оскільки оспорюване рішення фактично покладає витрати на утримання спільного майна не на всіх співвласників пропорційно, а лише на окрему їх частину, без належного рішення загальних зборів про зміну такого порядку. У зв'язку з цим скаржник вважає помилковими висновки суду першої інстанції про відсутність порушених прав позивачів та відсутність підстав для скасування рішення загальних зборів ОСББ.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, заперечуючи доводи апеляційної скарги посилається на те, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства. Відповідач зазначає, що апелянтом допущено розширення позовних вимог у порівнянні з тими, які були заявлені у суді першої інстанції, оскільки первісно оскаржувалася лише частина рішення загальних зборів ОСББ від 05.09.2023 щодо питання №3 порядку денного, тоді як в апеляційній скарзі оспорюється вже зміст усього пункту 3 рішення загальних зборів, що, на думку ОСББ, прямо суперечить вимогам частини 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, яка забороняє в апеляційній інстанції розглядати нові позовні вимоги та нові підстави позову. По суті спору представники ОСББ «Соборна 34» наголошують, що ведення обліку надходжень і витрат у будинку здійснюється відповідно до рішення установчих зборів співвласників від 09.02.2023, яким передбачено окремий попід'їзний облік, тобто окремий розрахунок витрат і надходжень по кожному під'їзду. Цей порядок, за твердженням відповідача, був підтверджений рішенням суду першої інстанції, щомісячними квитанціями для мешканців та не оскаржується в апеляційній скарзі. ОСББ вказує, що будинок експлуатується понад 50 років, а внутрішньобудинкові мережі значно зношені та потребували термінового ремонту, особливо у першому під'їзді зі східної сторони, де аварійний стан стояків холодної води та каналізації створював загрозу підтоплення підвалу та антисанітарні умови. Саме через це загальними зборами ОСББ 05.09.2023 було прийнято рішення про фінансування ремонту загальнобудинкових мереж у квартирах за рахунок власників тих квартир, які безпосередньо користуються відповідними стояками, із визначенням механізму компенсації для мешканців першого під'їзду.

Відповідач посилається на частину 2 статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», яка передбачає можливість встановлення зборами співвласників іншого порядку розподілу витрат на управління будинком. На думку ОСББ, оскаржуване рішення не порушує принципу пропорційності розподілу витрат між співвласниками, а лише змінює порядок фінансування ремонту стояків, покладаючи обов'язок сплати на тих власників квартир, які користуються відповідними мережами. ОСББ зазначає, що мешканці 16 квартир першого під'їзду протягом 2023- 2025 років самостійно фінансували заміну стояків, ремонт яких завершено у вересні 2025 року, тоді як мешканці другого під'їзду та квартир із західної сторони першого під'їзду у цих витратах участі не брали. При цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за твердженням ОСББ, залишаються єдиними власниками, які не сплатили свою частку вартості проведених робіт, хоча користуються відремонтованими мережами, а їхню частку тимчасово сплатило саме ОСББ, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність будь-якого порушення їхніх прав.

Також у відзиві відповідач заперечує твердження скаржника про те, що рішення суду першої інстанції ґрунтувалося виключно на поясненнях відповідача. ОСББ вказує, що суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі норм законодавства, Статуту ОСББ, рішень загальних зборів та досліджених доказів. Окремо наголошує, що судові дебати під час розгляду справи 17.03.2026 фактично відбулися, що підтверджується аудіозаписом судового засідання, а твердження апелянта про порушення рівності прав співвласників є необґрунтованими, оскільки конкретні порушення прав позивачів у скарзі не наведені.

Крім заперечень по суті спору, ОСББ звертає увагу суду апеляційної інстанції на низьку якість підготовки апеляційної скарги адвокатом Курися О.П., вказуючи на численні неточності, суперечливі формулювання, перекручення фактичних обставин справи, а також на прояви неповаги до рішення суду першої інстанції, яке в апеляційній скарзі названо незаконним. Відповідач вважає такі висловлювання неприпустимими та такими, що суперечать правилам адвокатської етики. Також зазначається, що адвокатом апелянта були замовчані істотні для справи обставини, зокрема право загальних зборів змінювати порядок розподілу витрат відповідно до частини 2 статті 12 зазначеного Закону, факт проведення ремонтних робіт у квартирі позивачів та обставина добровільного надання ОСОБА_2 доступу до вертикальної шахти для проведення ремонту, що, на думку відповідача, свідчить про її мовчазну згоду з виконанням відповідних робіт.

3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини другої статті 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з свідоцтвом про право власності на житло ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , володіють на праві приватної спільної сумісної власності квартирою АДРЕСА_2 (а.с.25).

Частиною першою статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Предметом регулювання Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (надалі - Закон №417-VIII) є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов'язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

Відповідно до визначень, які наявні в Законі №417-VIII, а саме в статті 1 вказаного Закону, багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна; нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна; співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Тож в силу наведених вище визначень та відповідно до поняття, наведеного у статті 380 ЦК України, багатоквартирний будинок є житловим будинком, будівлею капітального типу, спорудженою з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, призначеною для постійного в ній проживання. Співвідношення площі житлових приміщень (квартир) у багатоквартирному будинку та площі нежитлових приміщень у ньому зумовлене особливостями розміщення нежитлових приміщень у житловому будинку, тобто за загальним правилом є об'єктивним фактором.

За змістом статей 1, 9 Закону №417-VIII, управління багатоквартирним будинком - це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку. Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).

За частинами першою-третьою статті 12 Закону №417-VIII, витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому статтею 10 Закону №417-VIII. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Згідно з частиною другою статті 10 Закону №417-VIII, до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком. Рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, крім рішень з питань, зазначених у пунктах 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, які вважаються прийнятими зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить 50 відсотків або більше загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосувало більш як 75 відсотків загальної кількості співвласників, а рішення з питань, зазначених у пунктах 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосувало більш як 50 відсотків загальної кількості всіх співвласників (частина шоста статті 10 Закону №417-VIII).

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (надалі - Закон №2866-III), відповідно до статті 1 якого об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Співвласники багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м.Рівне, вул.Соборна, будинок №34, скористалися своїм правом та створили ОСББ, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ 45130220) (а.с. 41).

Згідно з пунктом 1 розділу І Статуту ОСББ Соборна 34 (далі - Статут), який затверджений рішенням установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку м.Рівне від 26.01.2023, оформленого протоколом від 09.02.2023 №1, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Соборна 34" (далі - об'єднання), створено власниками квартир та нежитлових приміщень (далі - співвласники) багатоквартирного будинку (далі - будинок), що розташований місцезнаходженням: 33028, Україна, м.Рівне, вул. Соборна, 34 відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №2866-III, основною метою створення об'єднання є забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. А згідно з частиною четвертою статті 4 цього Закону, діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Статуту метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Статуту завданням та предметом діяльності об'єднання є:

- забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном;

- забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території;

- сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами;

- забезпечення виконання співвласниками своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Статуту Об'єднання має право:

- утворювати органи управління, визначати умови та розмір плати за їхню діяльність;

- приймати рішення про надходження та витрати коштів Об'єднання, отримання позик та кредитів;

- визначати порядок користування спільним майном;

- укладати договори, виступати замовником робіт з капітального ремонту, реконструкції будинку;

- встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів;

- здійснювати для виконання статутних завдань господарче забезпечення діяльності Об'єднання в порядку визначеному законом;

- визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою, здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів;

- захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності;

- використовувати допоміжні приміщення у будинку для потреб Об'єднання;

- встановлювати сервітути, здавати в оренду допоміжні приміщення та інше спільне майно будинку;

- робити співвласникам попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог вимагати їх дотримання;

- вимагати відшкодування збитків, заподіяних спільному майну з вини власника або інших осіб які користуються його власністю;

- вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених законом та цим Статутом внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів;

- звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені законом та цим Статутом внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів;

- виступати засновником (учасником) інших юридичних осіб.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Статуту органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія (ревізор) об'єднання.

Пунктом 3 розділу ІІІ Статуту передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів належать: затвердження Статуту об'єднання, внесення змін до нього; обрання голови правління та членів правління об'єднання; затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного або місячного звіту; попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує 50 000 (п'ятдесят тисяч грн.), а також договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників та обліку внесків; загальний або попід'їзний (кожний під'їзд має свій окремий розрахунковий рахунок); прийняття рішення про реконструкцію та капітальний ремонт будинку або про зведення господарських споруд; обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном будинку повністю або частково асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку; визначення розміру матеріального та іншого заохочення членів правління; прийняття рішень про припинення роботи об'єднання, приєднання/ від'єднання до нього інших юридичних осіб або участь у товариствах, асоціаціях; обрання та відкликання ревізійної комісії (ревізора) об'єднання, прийняття рішень щодо отримання кредитів та позик. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники (їхні представники), які разом мають, більше половини від загальної кількості голосів співвласників.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Статуту рішення на загальних зборах приймаються шляхом відкритого поіменного голосування. Рішення про розмір внеску на управління багатоквартирним будинком вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники (їх представники), які разом мають 2/3 голосів від загальної кількості голосів співвласників. Рішення про порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, про зведення господарських споруд, реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку, вважається прийнятим, якщо за нього проголосували 2/3 від загальної кількості голосів співвласників. Рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників вважається прийнятим, якщо за нього проголосували більше половини від загальної кількості голосів співвласників. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості голосів співвласників. Рішення загальних зборів викладається письмово та засвідчується особистим підписом кожного хто проголосував із зазначенням результату його голосування (за чи проти). Загальні збори можуть встановити інший порядок голосування на зборах та прийняття рішення на них.

Згідно з пунктом 1 розділу ІV Статуту, джерелами фінансування є кошти об'єднання, які складаються з залишків коштів на утримання і ремонт багатоквартирного будинку на рахунках особи, що здійснювала управління таким будинком до створення об'єднання, внесків і платежів співвласників, коштів отриманих об'єднанням у результаті здавання в оренду допоміжних приміщень та іншого спільного майна багатоквартирного будинку, коштів отриманих об'єднанням як відшкодування за надані окремим категоріям громадян пільги на оплату житлово-комунальних послуг та призначені житлові субсидії, коштів та майна, що надходять для забезпечення потреб основної діяльності об'єднання, добровільних майнових, у тому числі грошових, внесків фізичних та юридичних осіб, коштів залучених на умовах кредиту або позики, коштів державного та/або місцевого бюджетів, отриманих на підставі спільного фінансування для утримання, реконструкції, реставрації, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення будинку, пасивних доходів, доходів від діяльності заснованих об'єднанням юридичних осіб, що спрямовуються на виконання статутних цілей об'єднання, коштів, отриманих з інших джерел, що спрямовуються на виконання статутних цілей об'єднання.

За рішенням загальних зборів в об'єднанні можуть створюватися ремонтний, резервний фонди, кошти яких спрямовуються на цілі, визначені загальними зборами об'єднання.

Відповідно до абзаців першого-третього пункту 2 розділу ІV Статуту, сплата встановлених загальними зборами об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного резервного фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами об'єднання, є обов'язковою для всіх співвласників.

Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об'єднання відповідно до законодавства та Статуту.

За приписами статті 10 Закону №2866-III загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об'єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.

Відповідно до частин третьої та п'ятої статті 10 Закону №2866-III загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об'єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників.

Таким чином, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків та платежів співвласників будинку відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників відповідно до положень частини 9 статті 10 Закону №2866-III, частини 2 статті 12 Закону №417-VIII та згідно із законодавчо встановленим порядком голосування на зборах об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Із зазначених норм Закону вбачається, що право на участь у зборах ОСББ, право голосувати по питаннях порядку денного та право висловлювати незгоду з прийнятими ОСББ рішеннями належить власникам житлових або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.

Статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою.

За змістом статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" дискримінація - це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними; непряма дискримінація- це ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Разом із тим не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.

Відповідно до позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 04.06.2018 у справі №753/10763/17 у якій вказано, що стаття 20 Закону №2866-III ставить у залежність розмір коштів, які сплачуються співвласником на утримання будинку та прибудинкової території, до загальної площі приміщення, яке перебуває у нього у власності, та не містить імперативної норми про встановлення однакового розміру внеску для власників квартир та нежитлових приміщень. Визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків та платежів співвласників відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників, що узгоджується з положеннями частини дев'ятої статті 10 Закону №2866-III.

26 січня 2023 року рішеннями установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходження: м.Рівне, вул.Соборна, 34, оформлені протоколом від 09.02.2023 №1, зокрема п.4 рішення затверджено порядок сплати на управління багатоквартирним будинком ОСББ «Соборна 34» проводити оплату внеску до 20 числа за попередній період в розмірі: 6,05 грн за 1м2 загальної площі квартир 2-10 поверхів; 4,95 грн за 1м2 загальної площі квартир 1-го поверху. 4,55 грн за 1м2 загальної площі нежитлових приміщень, приміщень комерційного призначення. Перелік внесків: щомісячний та разовий. По під'їздний облік внесків, кожний під'їзд має свій окремий розрахунок. Нарахування проводити з 01.03.2023 року, але не раніше підписання акту прийому-передачі житлового будинку на управління житлового будинку на управління ОСББ (а.с.21-22).

Пунктом 5 вказаного рішення затверджено кошторис об'єднання. Вказаний кошторис складається з двох частин: 1. "Проект кошторису доходів та витрат (житлові приміщення) 2 під'їзди", в якому зокрема затверджено розмір внеску за утримання будинку, грн за 1м.кв. загальної площі приміщень на поточний ремонт конструктивних елементів будинку та елементів зовнішнього упорядження. Технічне обслуговування загальнобудинкових (в т.ч. внутрішньобудинкових) систем: водопостачання, водовідведення, елктроживлення, зливної каналізації - 0,5 м.кв., сума за 1 місяць 2018,45 грн, сума доходів за рік - 24221,4 грн; 2. "Проект кошторису доходів та витрат (не житлові приміщення) 2 під'їзди", в якому зокрема затверджено розмір внеску за утримання будинку, грн за 1м.кв. загальної площі приміщень на поточний ремонт конструктивних елементів будинку та елементів зовнішнього упорядження. Технічне обслуговування загальнобудинкових (в т.ч. внутрішньобудинкових) систем: водопостачання, водовідведення, елктроживлення, зливної каналізації - 0,80 м.кв., сума за 1 місяць 712,00 грн, сума доходів за рік - 8544 грн (а.с.23 в т.ч. зворот).

05 вересня 2023 року відбулись загальні збори співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: м.Рівне, вул.Соборна,34.

На порядок денний, винесені наступні питання:

1. Обрання голови та секретаря зборів;

2. Прибирання клумб біля першого під'їзду та витрати на оплату;

3. Фінансування витрат на ремонт загальнобудинкових мереж в квартирах (стояки між квартирами до підвалу) проводити за кошти власників квартир з компенсацією: 1-й під'їзд, компенсацію проводити 100,00 грн. в місяць, згідно рішення правління; 2-ий під'їзд не компенсовувати. Загальнобудинкові мережі горища та підвалу будинку - за кошти ОСББ;

4. Нараховувати додаткові кошти на заміну лічильників електроенергії в будинкових щитових.

5. Об'єднання проти встановлення загальнобудинкових додаткових приладів обліку так як відсутня технічна документація (повний комплект відсутній).

Рішеннями загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: м.Рівне, вул.Соборна,34, які оформлені протоколом від 05.09.2023 №1, вирішено:

по першому питанню порядку денного: обрати головою загальних зборів ОСОБА_3 , а секретарем - ОСОБА_4 ;

по другому питанню порядку денного: прибирання клумб біля першого під'їзду та витрати на оплату - не прийнято;

по третьому питанню порядку денного: фінансування витрат на ремонт загальнобудинкових мереж в квартирах (стояки між квартирами до підвалу) проводити за кошти власників квартир з компенсацією: 1-ий під'їзд, компенсацію проводити 100,00 грн. в місяць згідно рішення правління, 2-ий під'їзд не компенсовувати. Загальнобудинкові мережі горища та підвалу будинку - за кошти ОСББ;

по четвертому питанню порядку денного: на виконання припису ПрАТ "Рівнеобленерго" провести додаткові нарахування для заміни льчильників обліку електроенергії в будинкових щитових та модернізації будинкових електрощитових. Сума додаткових нарахувань становить: 497,00 грн. - 1-ий під'їзд, 456,00 грн. - 2-ий під'їзд, 497,00 грн. - нежитлові приміщення;

по п'ятому питанню порядку денного: Об'єднання проти встановлення загальнобудинкових додаткових приладів обліку так як відсутня технічна документація (повний комплект відсутній).

Як вбачається з оспорюваного рішення загальних зборів ОСББ, оформленого протоколом від 05.09.2023 №1 кількість квартир - АДРЕСА_3 в т.ч.квартира АДРЕСА_4 , яка згідно свідоцтва про право власності на житло від 28.08.2001 належить на праві приватної спільної сумісної власності в рівних долях гр. ОСОБА_5 1/3; ОСОБА_2 - 1/3; ОСОБА_1 - 1/3 (а.с.25). Поряд з цим, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.06.2024 спадкоємцем 1/3 частки трикімнатної квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_2 ( а.с.25 на звороті).

Частиною восьмою статті 10 Закону №2866-III передбачено, що рішення загальних зборів можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Статтею 20 Закону №2866-III врегульовано визначення часток внесків і платежів на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна. Так, частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення. Спори щодо визначення частки співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, експлуатацію, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку вирішуються в судовому порядку.

Приписами статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Відповідно, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії) від зобов'язаних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Як вбачається з позовної заяви, предметом позову позивачі визначили визнання нечинним та скасувати рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , оформлене протоколом від 05.09.2023 №1, а саме питання третє вказаного рішення загальних зборів співвласників в частині «Фінансування витрат на ремонт загальнобудинкових мереж в квартирах (стояки між квартирами до підвалу) проводити за кошти власників квартир з компенсацією: 1-ий під'їзд, компенсацію проводити 100 грн. в місяць згідно рішення правління; 2-ий під'їзд не компенсувати».

Вирішуючи спір про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, суд повинен установити наявність порушених прав позивача внаслідок порушення процедури скликання та проведення зборів, тобто не тільки недотримання норм закону під час скликання і проведення зборів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.05.2019 у справі №686/8227/17.

Позивачі, не погоджуючись із питанням третім рішення загальних зборів ОСББ «Соборна 34», оформленого протоколом від 05.09.2023 №1, фактично обґрунтовують свої вимоги тим, що прийняте рішення порушує їх права як співвласників багатоквартирного будинку, оскільки передбачає здійснення фінансування витрат на ремонт загальнобудинкових мереж у квартирах (стояків між квартирами до підвалу) виключно співвласниками першого під'їзду без покладення відповідного фінансового навантаження на співвласників другого під'їзду. На переконання позивачів, оскільки внутрішньобудинкові мережі є спільним майном багатоквартирного будинку, витрати на їх утримання та ремонт повинні нестися усіма співвласниками будинку пропорційно, незалежно від фактичного користування окремими елементами таких мереж.

З матеріалів справи вбачається, що на загальних зборах ОСББ «Соборна 34» 05.09.2023 прийнято рішення з третього питання порядку денного щодо фінансування витрат на ремонт внутрішньобудинкових мереж, а саме стояків холодного та гарячого водопостачання, а також одного стояка каналізації, розташованих у вертикальній шахті між квартирами дев'яти поверхів до точок приєднання у кожній квартирі. Вказаним рішенням фактично визначено, що фінансування таких робіт має здійснюватися саме за рахунок тих власників квартир, які безпосередньо користуються відповідними стояками, отримують через них водопостачання та здійснюють скид стічних вод у систему каналізації, оскільки інші співвласники будинку до вказаних стояків не підключені та фактично ними не користуються. Відтак загальні збори ОСББ, реалізуючи надані ст.10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", статями 10, 20 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та положеннями п.3 розділу ІІІ та п.1-5 розділу ІV Статуту ОСББ "Соборна 34" повноваження щодо управління будинком і визначення порядку фінансування ремонтних робіт, виходили із принципу справедливого та пропорційного розподілу витрат між співвласниками залежно від фактичного користування відповідними елементами внутрішньобудинкових мереж.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходить з того, що неправомірним було б покладення частини витрат на співвласників другого під'їзду, які не користуються відповідними стояками, не отримують через них комунальні послуги та фактично не мають жодного відношення до проведених ремонтних робіт. Інше тлумачення призвело б до необґрунтованого покладення фінансового навантаження на осіб, які не отримують результату від проведених робіт, що суперечило б засадам розумності, добросовісності та справедливості у сфері управління спільним майном багатоквартирного будинку.

Як вбачається з рішень загальних зборів, оформлених протоколом загальних зборів ОСББ «Соборна 34» від 05.09.2023 №1, з третього питання порядку денного співвласниками вирішено: фінансування витрат на ремонт загальнобудинкових мереж у квартирах (стояки між квартирами до підвалу) здійснювати за кошти власників квартир із компенсацією для мешканців першого під'їзду у розмірі 100 грн щомісячно відповідно до рішення правління, при цьому для другого під'їзду компенсація не передбачалась. Водночас мережі горища та підвалу будинку, які обслуговують будинок загалом та використовуються усіма співвласниками, вирішено ремонтувати саме за рахунок коштів ОСББ. Наведене свідчить про те, що загальні збори чітко розмежували ремонтні роботи, які стосуються окремих співвласників та окремого під'їзду, і роботи щодо мереж, які є спільними для всього будинку та використовуються усіма співвласниками без винятку.

Крім того, суд апеляційної інстанції відзначає, що з пояснень відповідача вбачається, що у першому під'їзді зі східної сторони до стояків холодного та гарячого водопостачання, а також до стояка каналізації підключено 17 квартир. Саме у цьому під'їзді у вересні 2025 року були проведені роботи із заміни відповідних стояків. При цьому виконані роботи не обмежувались лише заміною самих стояків, а включали також заміну труб до запірних кранів у туалетах кожної із 17 квартир, у тому числі і квартири АДРЕСА_4 , яка належить позивачам. Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що ремонтні роботи безпосередньо проводились і в частині внутрішніх мереж квартири позивачів, а тому твердження останніх про те, що ОСББ не здійснювало жодних робіт у межах їх квартири, не відповідають фактичним обставинам справи.

Більше того, з матеріалів справи вбачається, що для забезпечення доступу до вертикальної шахти під час проведення заміни стояків у першому під'їзді на кожному поверсі здійснювався демонтаж частини стін туалетів однієї з квартир (а.с. 12-14). Зокрема, на четвертому поверсі демонтаж здійснювався саме у квартирі АДРЕСА_4 , яка належить позивачам, що ними не заперечується. При цьому ОСОБА_2 добровільно надала доступ до вертикальної шахти шляхом надання дозволу на руйнування частини стіни у своєму туалеті, хоча мала можливість не допускати проведення таких робіт. Такі дії суд апеляційної інстанції оцінює як фактичне погодження із проведенням ремонтних робіт та мовчазна згода на їх виконання, що також спростовує доводи позивачів про відсутність будь-яких робіт у межах їх квартири.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про безпідставність та необґрунтованість доводів позивачів щодо того, що ОСББ «Соборна 34» не проводило жодних робіт стосовно інженерних мереж у межах квартири, яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки такі доводи повністю спростовуються наявними у справі доказами, фактичними обставинами проведення ремонту та характером виконаних робіт.

Також колегією суддів враховано, що відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, послідовно зазначав, що оскаржуване третє питання рішення загальних зборів ОСББ стосувалося виключно фінансування ремонтних робіт у першому під'їзді, оскільки роботи фактично проводились лише там. Відповідно, покладення обов'язку щодо фінансування таких робіт на мешканців другого під'їзду, які не користуються відповідними стояками та не отримують жодного результату від проведеного ремонту, було б безпідставним та суперечило б самому змісту спірних правовідносин.

При цьому, колегія суддів відзначає, що позивачами не подано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що аналогічні ремонтні роботи проводились одночасно у двох під'їздах, однак фінансувались виключно за рахунок мешканців одного під'їзду. Відсутність таких доказів свідчить про недоведеність відповідних тверджень позивачів та спростовує їх доводи про дискримінаційний чи несправедливий характер прийнятого рішення загальних зборів, оформлених протоколом загальних зборів ОСББ «Соборна 34» від 05.09.2023 №1.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що в ОСББ «Соборна 34» фактично запроваджено попід'їзний облік внесків та окреме фінансування витрат кожного під'їзду. Так, відповідно до рішення установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку, оформленого протоколом від 09.02.2023 №1, співвласниками затверджено порядок сплати внесків із визначенням окремого попід'їзного обліку, згідно з яким кожен під'їзд має власний окремий розрахунок. Вказаним рішенням співвласники фактично погодили механізм окремого зарахування та використання коштів залежно від конкретного під'їзду, що свідчить про попереднє погодження співвласниками можливості окремого фінансування витрат, пов'язаних із утриманням та ремонтом відповідних частин будинку.

Таким чином, співвласники ОСББ ще на етапі створення об'єднання та визначення порядку його діяльності погодилися із попід'їзним принципом обліку та використання коштів, а тому подальше прийняття рішення про фінансування робіт у першому під'їзді саме його мешканцями повністю узгоджується із раніше встановленим порядком діяльності ОСББ та не суперечить ані ст.10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", статей 10, 20 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", ані положенням п.3 розділу ІІІ та п.1-5 розділу ІV Статуту ОСББ "Соборна 34".

Також судова колегія зазначає, що хоча у самому тексті оспорюваного третього питання порядку денного прямо не конкретизовано, в якому саме під'їзді проводитимуться ремонтні роботи, однак сукупність досліджених доказів, фактичний характер проведених робіт, коло квартир, підключених до відповідних стояків, а також обставини проведення ремонту свідчать про те, що роботи фактично здійснювались виключно у першому під'їзді. Будь-яких належних доказів зворотного позивачами суду не надано.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що фінансування ремонтних робіт, які проводились виключно у першому під'їзді та стосувались лише його мешканців, правомірно було покладено саме на співвласників цього під'їзду, які користуються відповідними мережами та отримують результат від їх ремонту.

Крім того, колегією суддів враховано, що позивачами не доведено існування заперечень щодо спірного рішення з боку інших співвласників ОСББ, що також свідчить про відсутність порушення прав та законних інтересів більшості співвласників будинку прийнятим рішенням загальних зборів.

Верховний Суд у постанові від 16.08.2023 року у справі №904/1711/22 зазначив, що визнання рішень щодо обрання органів управління, затвердження кошторису та розміру внесків, інших важливих для діяльності ОСББ рішень недійсними в судовому порядку, як правило, відбувається через значний проміжок часу після їх прийняття і має негативні наслідки на діяльність ОСББ, адже створює ситуацію правової невизначеності для всіх співвласників і самого ОСББ. За таких умов суд повинен приділяти ще більше уваги дослідженню питань балансу інтересів співвласників ОСББ, з'ясуванню того, яке саме право співвласника було порушено оскаржуваним рішенням і можливості його відновлення саме через скасування рішень, а не іншим шляхом.

Суд має утримуватися від зайвого втручання в питання діяльності ОСББ, у тому числі і шляхом скасування рішень, у разі, якщо вони поза жодним сумнівом підтримані більшістю співвласників і за своїм змістом не мають ознак дискримінації або іншого порушення прав чи законних інтересів конкретного співвласника, який оскаржує такі рішення в судовому порядку.

Оскільки права одного співвласника ОСББ не можуть превалювати над правами та інтересами інших співвласників ОСББ, а суд при вирішенні спору повинен уникати зайвого втручання в питання діяльності ОСББ.

Отже, з урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи, відсутності належних та допустимих доказів порушення прав позивачів, а також враховуючи, що оскарження спірного рішення загальних зборів ОСББ "Соборна 34", оформлене протоколом від 05.05.2023 №1 здійснено позивачами більш ніж через два роки після його прийняття, доводи позивачів щодо наявності правових підстав для визнання недійсним та скасування оспорюваного рішення загальних зборів ОСББ суд апеляційної інстанції визнає необґрунтованими та безпідставними.

Судова колегія враховує, що тривалий час після прийняття оспорюваного рішення позивачі фактично не ставили під сумнів його законність, не вживали жодних заходів щодо його оскарження, не ініціювали перегляду чи скасування такого рішення у межах діяльності ОСББ та не доводили наявності істотного порушення своїх прав. Більше того, за цей період на виконання спірного рішення були фактично проведені ремонтні роботи, здійснено заміну стояків та інших елементів внутрішньобудинкових мереж, а також сформовано відповідний порядок фінансування таких робіт між співвласниками першого під'їзду. Таким чином, оспорюване рішення було реалізоване, а його наслідки фактично настали та були прийняті співвласниками будинку.

При цьому саме по собі подальше суб'єктивне невдоволення позивачів прийнятим рішенням або зміна їх ставлення до порядку фінансування ремонтних робіт не може бути достатньою підставою для втручання суду у діяльність ОСББ та скасування рішення загальних зборів, прийнятого компетентним органом у межах наданих законом повноважень. Інакше це призвело б до порушення принципу стабільності правовідносин у сфері управління багатоквартирним будинком та створило б ситуацію правової невизначеності для інших співвласників, які діяли добросовісно та виконували прийняті загальними зборами рішення.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 14 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» здійснення співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників. Вказана норма закону закріплює необхідність дотримання балансу інтересів усіх співвласників багатоквартирного будинку та недопустимість реалізації окремим співвласником своїх прав у спосіб, який створює необґрунтовані обтяження чи негативні наслідки для інших мешканців будинку.

У даному випадку вимоги позивачів фактично спрямовані на перекладення частини витрат на проведення ремонтних робіт у першому під'їзді на співвласників другого під'їзду, які відповідними стояками не користуються, не підключені до них та не отримують жодного результату від проведених робіт. Такий підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності та пропорційності у розподілі витрат на утримання спільного майна, а також фактично призвів би до порушення прав інших співвласників, які були б безпідставно зобов'язані фінансувати роботи, що їх не стосуються.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що загальні збори ОСББ як вищий орган управління об'єднанням наділені законом правом самостійно визначати порядок фінансування витрат на ремонт та утримання відповідних елементів будинку, а втручання суду у такі рішення можливе виключно у випадку очевидного порушення закону, статуту або прав співвласників. Однак у даному випадку позивачами не доведено ані порушення процедури прийняття спірного рішення, ані перевищення загальними зборами своїх повноважень, ані наявності реального порушення їх прав чи законних інтересів.

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості рішення Господарського суду Рівненської області від 17.03.2026 у справі №918/1114/25, а фактично зводяться до незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та до довільного тлумачення змісту рішення загальних зборів ОСББ «Соборна 34», оформленого протоколом від 05.09.2023 №1.

Насамперед судова колегія вважає безпідставними твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не застосував положення Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Сам по собі факт відсутності прямого цитування окремих норм цього Закону у мотивувальній частині рішення не свідчить про неправильне застосування матеріального права. Суд першої інстанції встановив правову природу спірних відносин, застосував положення ЦК України, Закону України «Про ОСББ», Статуту ОСББ та фактично врахував принципи спільного утримання спільного майна співвласниками. При цьому Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» не містить імперативної заборони співвласникам визначати окремий порядок фінансування певних робіт щодо окремих інженерних мереж, які фактично використовуються лише частиною співвласників будинку. Навпаки, частина 2 статті 10 зазначеного Закону прямо передбачає право співвласників вирішувати питання управління будинком на зборах, а у разі створення ОСББ - відповідно до Закону України «Про ОСББ». Отже, саме загальні збори були уповноважені визначити механізм фінансування робіт щодо відповідних стояків.

Необґрунтованими є також доводи скаржника про те, що рішення зборів начебто перекладає витрати на одних співвласників та звільняє інших від участі в утриманні спільного майна. Судом першої інстанції встановлено, що спірне рішення стосувалося не всього спільного майна будинку, а конкретних внутрішньобудинкових мереж - стояків холодної та гарячої води та каналізації у першому під'їзді, якими користуються лише певні квартири. При цьому суд встановив, що до відповідних стояків підключено 17 квартир, у тому числі квартиру АДРЕСА_4 позивачів, а заміна мереж фактично проводилась лише у першому під'їзді. Отже, рішення зборів було обумовлене реальним функціональним використанням відповідних мереж конкретною групою співвласників та спрямоване на справедливий розподіл витрат між особами, які безпосередньо отримують результат відповідних ремонтних робіт.

Посилання апелянта на статтю 382 ЦК України та положення про спільну сумісну власність не спростовують законності рішення зборів. Наявність статусу спільного майна сама по собі не означає абсолютної заборони встановлення диференційованого механізму фінансування окремих робіт залежно від фактичного користування певними елементами інженерної інфраструктури. В даному випадку, внутрішньобудинкові мережі обслуговують конкретні вертикальні групи квартир, а не всіх співвласників будинку одночасно. Саме тому загальні збори, реалізуючи свої дискреційні повноваження у сфері управління будинком, мали право визначити особливий порядок фінансування ремонту відповідних стояків.

Твердження апелянта про відсутність рішення загальних зборів щодо розподілу витрат між під'їздами також не заслуговують на увагу. Як встановлено судом апеляційної інстанції, п.3 розділу ІІІ Статуту ОСББ "Соборна 34" прямо передбачає можливість попід'їзного обліку внесків та окремого розрахунку для кожного під'їзду. Це прямо закріплено у пункті 3 розділу ІІІ Статуту, де визначено, що загальні збори мають повноваження встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків співвласників, у тому числі із застосуванням попід'їзного обліку. Аналогічні положення містилися і в рішенні установчих зборів ОСББ від 21.01.2023, оформлене протоколом від 09.02.2023 №1. Таким чином, твердження апелянта про відсутність будь-яких рішень щодо окремого обліку витрат по під'їздах спростовується матеріалами справи та Статутом ОСББ "Соборна 34" (а.с.9, 21-22) .

Безпідставними є також доводи апелянта про те, що суд першої інстанції нібито ґрунтував свої висновки виключно на поясненнях представників відповідача. Зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що суд першої інстанції у рішенні послався не лише на пояснення сторін, а й на рішення установчих зборів ОСББ "Соборна 34" від 21.01.2023, оформлене протоколом від 09.02.2023 №1, рішення загальних зборів ОСББ "Соборна 34", оформлене протоколом від 05.09.2023 №1, Статут ОСББ "Соборна 34", обставини фактичного проведення ремонту у конкретному під'їзді, а також встановив фактичне коло квартир, підключених до відповідних стояків. Отже, висновки суду першої інстанції ґрунтуються на досліджених доказах у їх сукупності, що повністю відповідає вимогам статті 86 ГПК України.

Посилання апелянта на те, що у тексті спірного рішення прямо не зазначено про користування стояками лише певними квартирами, не свідчить про незаконність рішення зборів. Суд першої інстанції правильно виходив не лише з буквального змісту окремої фрази протоколу, а й з фактичних обставин, характеру робіт та призначення відповідних мереж. Зміст рішення зборів повинен оцінюватися системно та з урахуванням реальної мети його прийняття, а не ізольовано від фактичних обставин експлуатації будинку.

Крім того, апелянтом фактично не доведено, які саме його права були порушені спірним рішенням загальних зборів. Позивачі не були позбавлені права участі у зборах, не довели порушення процедури їх скликання чи проведення, не встановили відсутності кворуму або прийняття рішення поза межами компетенції зборів. Так само відсутні докази того, що спірне рішення суперечить імперативним приписам Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" чи Статуту ОСББ "Соборна 34". Відтак відсутні ті безумовні підстави недійсності рішень загальних зборів, які визначені сталою судовою практикою Верховного Суду.

До матеріалів справи позивачем також не долучено доказів на обґрунтування того, що розмір визначених для позивачів платежів, є явно несправедливим чи надмірним.

Твердження скаржника про ненадання відповідачем витребуваних документів на запити представника позивачів адвоката Куриса О.П. від 20.10.2025 та заяви позивачів від 27.10.2023 (а.с.18-20), колегія суддів вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.

Згідно приписів частин 1, 2 ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Таким чином, за змістом частин 1, 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України витребування доказів судом є процесуальним механізмом, який застосовується виключно у разі об'єктивної неможливості учасника справи самостійно надати відповідні докази. При цьому саме на особу, яка заявляє відповідне клопотання, покладається обов'язок належним чином обґрунтувати як необхідність витребування доказів судом, так і неможливість їх самостійного отримання, із зазначенням конкретного доказу, обставин, які ним підтверджуються, підстав вважати, що такий доказ перебуває у відповідної особи, а також доказів вжиття заходів для самостійного отримання такого доказу.

Водночас матеріали справи не містять жодного клопотання позивачів або їх представника адвоката Куриса О.П. про витребування судом доказів у порядку статті 81 ГПК України. Так само відсутні будь-які докази звернення позивачів до суду із заявами про неможливість самостійного подання доказів чи обґрунтування причин, які об'єктивно перешкоджали б їм реалізувати свої процесуальні права щодо подання відповідних доказів.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що посилання позивачів на ненадання відповідачем певних доказів є необґрунтованими, оскільки саме позивачі, як учасники справи, були зобов'язані належним чином реалізувати передбачені процесуальним законом права та ініціювати питання витребування доказів у разі неможливості їх самостійного отримання. Однак таких процесуальних дій позивачами вчинено не було.

Крім того, суд апеляційної інстанції відзначає, що господарське судочинство ґрунтується на принципах змагальності сторін та диспозитивності, відповідно до яких кожна сторона повинна самостійно доводити обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, а суд не наділений повноваженнями збирати докази замість сторін або діяти в інтересах однієї із них. Відтак відсутність у матеріалах справи певних доказів за відсутності відповідного належним чином оформленого клопотання про їх витребування не може ставитися у провину суду чи іншій стороні спору.

Таким чином, позивачі фактично не скористалися передбаченим статтею 81 ГПК України процесуальним механізмом витребування доказів, не довели наявності об'єктивних перешкод для самостійного подання доказів та не виконали покладений на них процесуальний обов'язок щодо належного обґрунтування своїх вимог, а тому відповідні доводи не можуть бути прийняті судом до уваги як підстава для скасування оскаржуваного рішення.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу позивачів на приписи частини першої статті 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" згідно якої співвласники мають право: 1) вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників; 2) брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника; 3) одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання; 4) безоплатно одержувати інформацію про суб'єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом; 5) знайомитися з протоколами зборів співвласників (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), власними листками опитування, зведеною інформацією про результати голосування кожного із співвласників (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), а також за власний рахунок робити з них виписки і копії та отримувати їх копії в електронній формі; 6) на відшкодування винною особою збитків, завданих спільному майну багатоквартирного будинку, у розмірі, що відповідає частці кожного співвласника; 7) інші права, визначені законом.

Отже, за наведеними нормами співвласник має право: 1) знайомитися з: рішеннями (протоколами) загальних зборів, робити з них виписки, копії; листками опитування, робити з них копії; 2) знайомитись із затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії; 3) одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об'єднання; 4) одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання; 5) безоплатно одержувати інформацію про суб'єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом. Об'єднання на вимогу співвласника зобов'язане надати йому для ознайомлення всі свої фінансові звіти.

Отже, будь-які створені у процесі діяльності ОСББ документи можуть бути надані для ознайомлення співвласникам як такі, що містять інформацію про діяльність ОСББ. Подібні за змістом висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.04.2024 у справі №925/1440/22.

Згідно зі ст. 18 Закону України "Про ОСББ" виконання зобов'язань об'єднанням належить до повноважень його правління відповідно до статуту об'єднання.

Відповідно до п.п.4 п.1 розділу V Статуту ОСББ "Соборна 34" співвласник має право одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об'єднання.

Для керівництва поточною діяльністю об'єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об'єднання, визначених статутом. Правління є виконавчим органом об'єднання і підзвітне загальним зборам. До компетенції правління відноситься, зокрема, підготовка кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності про діяльність об'єднання (частини 17, 18, 20 ст. 10 Закону "Про ОСББ").

Тобто, створене власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку ОСББ є особою, у володінні та розпорядженні якого знаходиться інформація щодо багатоквартирного будинку, в якому його створено, щодо діяльності такого об'єднання.

Отже, законодавством передбачено право співвласників на одержання інформації щодо діяльності створеного ОСББ і реалізація такого права покладена саме на розпорядника такої інформації, тобто на ОСББ в особі його статутних органів.

Компетенція правління об'єднання визначена у ч.20 ст.10 Закону "Про ОСББ", відповідно до якої, зокрема, відноситься ведення діловодства, складовою якого є діловодство за зверненнями (з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями) і скаргами) громадян (співвласників багатоквартирного будинку).

Отже виконання покладеного на ОСББ обов'язку з надання передбаченої законом інформації забезпечує саме правління об'єднання у межах своїх повноважень відповідно до визначеної законом компетенції щодо ведення діловодства в об'єднанні. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 22.05.2024 у справі №904/2559/23.

Таким чином, у разі не надання ОСББ "Соборна 34" витребуваних документів на запити представника позивачів адвоката Куриса О.П. від 20.10.2025 та заяви позивачів від 27.10.2023, останні, як співвласники мали право звернутися до господарського суду з позовом до ОСББ "Соборна 34" про визнання неправомірною бездіяльність ОСББ та зобов'язання вчинити дії, зокрема надати позивачам для ознайомлення та виготовлення копій з документів та відомостей про діяльність ОСББ "Соборна 34". Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду викладені в постанові від 26.03.2026 у справі №752/9416/23.

Проте, доказів звернення позивачів, як співвласників будинку по вул.Соборній,34, м.Рівне до суду за захистом свого права на одержання інформації щодо діяльності ОСББ "Соборна 34", суду позивачами не надано та матеріали справи не містять.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість вимог позивачів про визнання нечинним та скасування рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 в частині питання третього порядку денного, яке оформлене протоколом від 05.09.2023 №1, з огляду на те, що позивачами не підтверджено належними та допустимими доказами проведення ремонтних робіт у другому під'їзді та фінансування таких робіт за рахунок співвласників ОСББ, що мешкають у першому під'їзді, а тому і не доведено, які саме права та законні інтереси позивачів порушено, що в свою чергу є підставою для висновку, що заявлені позивачами вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо доводів скаржника в обґрунтування підстав скасування рішення суду першої інстанції про порушення норм процесуального права в частині прядку проведення стадій судового засідання від 17.03.2026, зокрема не проведення стадії судових дебатів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст.217 ГПК України, про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

Частиною 1 ст.218 ГПК України встановлено, у судових дебатах виступають з промовами (заключним словом) учасники справи. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 219 ГПК України, після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.

Відповідно до даних протоколу судового засідання №6084791 від 17.03.2026 після дослідження матеріалів справи суд перейшов до стадії ухвалення рішення (а.с.95-97).

Колегією суддів з'ясовано, що зі змісту протоколу судового засідання від 17.03.2026 вбачається, що розгляд справи по суті, з'ясування обставин та перевірки їх доказами в суді першої інстанції 17.03.2026 тривало з 14 год 34 хв до 16 год 15 хв, тобто сторони були забезпечені можливістю брати участь у судовому розгляді, надавати пояснення, заявляти клопотання, подавати докази та висловлювати свою правову позицію щодо предмета спору.

За змістом статі 218 ГПК України судові дебати є завершальною стадією судового розгляду, під час якої учасники справи підсумовують свої доводи та оцінку досліджених доказів. Водночас сам по собі факт незазначення у протоколі судового засідання окремої стадії судових дебатів або безпосередній перехід суду до ухвалення рішення після дослідження доказів не свідчить автоматично про істотне порушення норм процесуального права, яке є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише у випадку, якщо таке порушення призвело до неправильного вирішення справи. Отже, процесуальне порушення саме по собі не тягне автоматичного скасування судового рішення, якщо апелянтом не доведено, що таке порушення мало істотний характер, вплинуло на повноту встановлення обставин справи, оцінку доказів або призвело до ухвалення неправильного по суті рішення.

У даному випадку апелянтом не доведено, яким саме чином відсутність окремо зафіксованої стадії судових дебатів вплинула на правильність вирішення спору або позбавила його можливості реалізувати процесуальні права. Матеріали справи не містять доказів того, що позивачі або їх представник заявляли клопотання про надання їм можливості виступити у судових дебатах, заперечували проти переходу суду до ухвалення рішення чи були позбавлені можливості викласти свою правову позицію під час розгляду справи по суті.

Крім того, з протоколу судового засідання вбачається, що судом першої інстанції було забезпечено безпосереднє дослідження доказів та заслухано пояснення учасників справи, а відтак принципи змагальності сторін та рівності учасників процесу були дотримані. Відсутність же окремої формалізованої стадії дебатів за обставин, коли сторони фактично мали можливість викласти свої доводи та заперечення під час судового розгляду, не свідчить про істотне обмеження процесуальних прав учасників справи.

Колегія суддів враховує, що чинний ГПК України не відносить пропуск стадії судових дебатів до безумовних підстав для скасування судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що допущення судом першої інстанції процесуального недотримання щодо послідовності окремих стадій судового засідання, зокрема стадії судових дебатів під час судового засідання 17.03.2026, таке порушення не може розцінюватися як безумовна підстава для скасування рішення суду першої інстанції.

Додані відповідачем до відвизу на апеляційну скаргу нові докази: дві типові місячні розрахунки внесків по особових рахунках мешканців кожного з під'їздів за квітень 2026 року; заява ОСОБА_3 від 05.05.2026 на ім'я голови правління ОСББ «Соборна 34» не приймаються до уваги відповідно до приписів ст.269 ГПК України, оскільки вказані нові докази не існували на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 11.09.2019 у справі №922/393/18 зробив висновок, що неіснування певних доказів на момент постановлення рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції таких додаткових доказів незалежно від інших причин неподання позивачем таких доказів до суду.

Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (постанова Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №754/695/20).

4. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, у апеляційній скарзі ОСОБА_1 не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла дійти висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, суд апеляційної інстанції виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, суд апеляційної інстанції вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, дійшла висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 17.03.2026 у справі №918/1114/25 без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 17.03.2026 у справі №918/1114/25, без змін.

2. Справу №918/1114/25 повернути Господарському суду Рівненської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "28" травня 2026 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Бучинська Г.Б.