вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про відмову у забезпеченні позову
"27" травня 2026 р. Справа№ 910/14656/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Руденко М.А.
перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Розумники"
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 (повний текст складено 10.04.2026)
у справі №910/14656/25 (суддя Удалова О.Г.)
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Розумники"
про стягнення 1 474 000,00 грн, -
До Господарського суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Розумники" про стягнення 1 474 000,00 грн вартості частки, що підлягає виплаті позивачу як колишньому учаснику товариства відповідача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі №910/14656/25 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Розумники" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі №910/14656/25 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/14656/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.
Ухвалою суду від 04.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Розумники" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі №910/14656/25 та призначено справу до розгляду на 02.06.2026.
25.05.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ «Видавництво «Розумники» (код ЄДРПОУ 38105096), у межах суми 1 474 000,00 грн., що знаходяться на рахунках: IBAN НОМЕР_1 валюта UAH (Українська гривня) в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 300711; IBAN НОМЕР_2 UAH (Українська гривня) в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 300711 ; IBAN НОМЕР_3 валюта PLZ (Польський злотий) в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 300711.
Подана заява обґрунтована тим, що ухвалення рішення від 16.03.2026 створило для відповідача чітке розуміння неминучості примусового стягнення значної грошової суми. Оскільки предмет позову має суто грошовий характер, існує об'єктивна загроза умисного або вимушеного зменшення майнових активів відповідача під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Також заявник посилається на наявність доказів системного переведення господарської діяльності відповідача на афілійовану особу - ТОВ «Мультімедійне Видавництво «Розумники», а саме падіння доходів відповідача від участі в державних закупівлях з 4,5 млн грн у 2023р. до 99 тис. грн у 2024р. (у 45 разів) одночасно з активізацією афілійованої особи.
Також заявник посилається на те, що відповідач не має значних капітальних активів (нерухомості, землі), його діяльність зводиться до отримання тендерних коштів, а тому його активи (гроші) є мобільними і можуть бути виведені з рахунків протягом одного банківського дня.
У зв'язку із рішенням Вищої ради правосуддя від 07.05.2026 про відсторонення судді Кропивної Л.В. від здійснення правосуддя, розпорядженням Північного апеляційного господарського суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/14656/25.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №910/14656/25 сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя - Барсук М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
27.05.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, розглянувши подану заяву про забезпечення позову, дійшла до висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
За змістом п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.01.2024 у справі № 915/772/23 при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта постановленого саме у цій справі.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, а також викладених ним доводів, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (кошти) яке є відповідача може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, про що неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, також у постанові від 01.07.2024 у справі №916/795/24.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач вказує на те, що ухвалення рішення від 16.03.2026 створило для відповідача чітке розуміння неминучості примусового стягнення значної грошової суми, тоді як факт того, що відповідач оскаржує суму боргу в апеляційному порядку, повторно подав клопотання про призначення експертизи, підтверджує намагання останнього відтермінувати набрання рішенням законної сили, що є очевидним ризиком.
В той же час, сам по собі факт оскарження рішення суду в апеляційному порядку не може розцінюватися як доказ недобросовісної поведінки відповідача чи його наміру ухилитися від виконання судового рішення, оскільки реалізація права на апеляційне оскарження є гарантованим процесуальним правом учасника справи, передбаченим Господарським процесуальним кодексом України. Звернення з апеляційною скаргою, подання заяв та клопотань у межах апеляційного перегляду справи є формою реалізації стороною своїх процесуальних прав та не може тлумачитися як зловживання лише з підстав незгоди іншої сторони з відповідними процесуальними діями.
Крім того, в контексті вказаних вище доводів колегія суддів враховує, що на момент розгляду заяви про забезпечення позову відповідне рішення суду не набрало законної сили, оскільки переглядається судом апеляційної інстанції.
Доводи заявника про наявність ризику переведення майна (коштів) на інше підприємство (ТОВ «Мультімедійне Видавництво «Розумники») у будь-який момент, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки заявником не надано жодних доказів фактичного відчуження відповідачем майна, безоплатного передання активів, перерахування коштів на користь іншої юридичної особи без належних правових підстав, припинення господарської діяльності або інших конкретних дій, які б свідчили про реальне зменшення платоспроможності відповідача чи створення перешкод для виконання можливого судового рішення.
Отже, наведені заявником доводи ґрунтуються виключно на власному припущенні щодо взаємозв'язку між зміною фінансових показників відповідача та діяльністю іншої юридичної особи, що саме по собі не є належним доказом вчинення відповідачем дій, спрямованих на виведення коштів або ухилення від виконання судового рішення.
Зважаючи на обов'язковість врахування судами висновків Верховного Суду, судова колегія звертається до правової позиції суду касаційної інстанції, у відповідності до якої застосування процесуальних норм статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України у справах залежить від конкретних обставин справи та наданих заявником доказів, доводів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, і саме цим обґрунтована відмінність судових рішень, адже не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору (висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2024 у справі №916/938/24).
Як зазначалося вище, заявник не навів достатньо обґрунтованого припущення недобросовісних дій відповідача, які спрямовані на виведення активів, тоді як доводи позивача ґрунтуються на припущеннях, і як наслідок не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову у майбутньому істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Колегія суддів наголошує, що забезпечення права на ефективний спосіб захисту позивача, за відсутності достатньо обґрунтованого припущення недобросовісних дій відповідача, не може виправдовувати втручання у право останнього на мирне володіння своїм майном, у зв'язку з поданням необґрунтованої заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача.
А тому, враховуючи вищенаведене у сукупності та беручи до уваги те, що у даному випадку позивачем належним чином не обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову, не зазначено будь-яких обставин, з якими заявник пов'язує ймовірність невиконання у майбутньому судового рішення, має місце недоведеність співмірності обраного засобу забезпечення позову до предмету спору, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 925/233/24.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 235 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Руденко