вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" травня 2026 р. Справа № 910/10629/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Євсікова О.О.
Ходаківської І.П.
розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія"
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 (повне судове рішення складено та підписано 17.12.2025)
у справі № 910/10629/25 Господарського суду міста Києва (суддя Котков О.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія"
про стягнення заборгованості у розмірі 85 457,25 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У серпні 2025 року Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (далі - АТ "ОГС "Харківгаз", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" (далі - ТОВ "Регіональна газова компанія", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 85 457,25 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до умов договору № 07/300920-18-РГК-GIS/38S610-20622-20 від 30.09.2020 (далі також - Договір) позивачем було сплачено відповідачу грошові кошти в загальній сумі 3 919 700,00 грн, тоді як відповідач надав позивачу послуги на суму 3 695 640,00 грн. З урахуванням повернення відповідачем частини коштів попередньої оплати в сумі 155 000,00 грн, заборгованість за невикористаними відповідачем коштами передоплати склала 69 060,00 грн, яку позивач просив суд стягнути з відповідача. Також позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 13 031,28 грн та 3 % річних у сумі 3 365,97 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 у справі № 910/10629/25 позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ "Регіональна газова компанія" на користь АТ "ОГС "Харківгаз" 69 060,00 грн основного боргу, 1 596,67 грн інфляційних втрат, 403,01 грн 3 % річних та 2 014,28 грн судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що у позивача виникла переплата за Договором у сумі 69 060,00 грн, у зв'язку із чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача коштів передоплати за Договором у сумі 69 060,00 грн визнані судом обґрунтованими.
Здійснивши власний розрахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, правильно визначивши період прострочення, суд першої інстанції встановив, що належними до стягнення з відповідача на користь позивача є інфляційні втрати в сумі 1 596,67 грн та 3 % річних у сумі 403,01 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 у справі № 910/10629/25, ТОВ "Регіональна газова компанія" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині стягнення з ТОВ "Регіональна газова компанія" на користь АТ "ОГС "Харківгаз" 69 060,00 грн основного боргу, 1 596,67 грн інфляційних втрат, 403,01 грн 3 % річних та 2 014,28 грн судового збору та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Скаржник, зокрема, вказує, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не навів правових аргументів відхилення найважливіших доводів відповідача; в матеріалах справи відсутні докази щодо припинення дії Договору та припинення фактичного його виконання; АТ "Харківгаз" не повідомляло про намір припинення договірних відносин, не повідомляючи про будь-які наміри змінити порядок надання послуг за Договором, отримувало в січні-березні 2023 року права користування програмним продуктом та послуги з обслуговування вказаного програмного продукту від ТОВ "Регіональна газова компанія" та користувалося вказаними правами.
На переконання скаржника, фактичним виконанням Договору і користуванням програмними продуктами позивачем не лише з жовтня 2020 року по грудень 2022 року, а й у подальшому, є фактичне користування АТ "Харківгаз" програмним продуктом, а також приналежність співробітників, логіни яких відображуються у наданих відповідачем скрін-шотах, до користувачів АТ "Харківгаз", а також одночасно підтверджують період активності облікових записів користувачів та спростовують твердження позивача і висновки суду першої інстанції щодо відсутності доказів користування програмними продуктами за Договором у спірний період.
За доводами скаржника, під час розгляду справи № 910/3881/25 судом надано правову оцінку доказам фактичного виконання відповідачем договірних зобов'язань до 16.01.2023, отже, сума грошових коштів, яка підлягає сплаті позивачем на користь відповідача за договором № 07/300920-18-РГК-GIS/38S610-20622-20 від 30.09.2020 за період з 01.01.2023 до 16.01.2023 включно становить 91 354,84 грн (177 000,00 грн / 31 день * 16 днів), що відповідно вказує на наявність заборгованості позивача перед відповідачем навіть за 16 днів січня 2023 року користування програмними продуктами за даним Договором у сумі 22 294,84 грн (91 354,84 грн - 69 060,00 грн), а не переплати в сумі 69 060,00 грн, про яку стверджує позивач.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 (колегія суддів у складі: головуючого Демидової А.М., суддів Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Регіональна газова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 у справі № 910/10629/25; постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 30.01.2026.
У зв'язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у довготривалій відпустці з 17.02.2026 по 18.03.2026 та з 19.03.2026 по 17.04.2026, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2026 для розгляду справи № 910/10629/25 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді: Євсіков О.О., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 апеляційну скаргу ТОВ "Регіональна газова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 у справі № 910/10629/25 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Ходаківська І.П.
Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій та забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.
Позиції учасників справи
Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, вказуючи, зокрема, що судом першої інстанції встановлено наявність заборгованості, яка підтверджена належними доказами; позивачем надано всі необхідні документи, що підтверджують і факт надання послуг, і обсяг нарахувань, і розмір заборгованості; відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції щодо відсутності грошового зобов'язання, тобто доказів реальності господарської операції, на яких ним збудовано свою позицію.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 30.09.2020 між ТОВ "Регіональна газова компанія" (сторона-1) та АТ "ОГС "Харківгаз" (сторона-2) був укладений договір № 07/300920-18-РГК-GIS/38S610-20622-20 (Договір), за умовами якого сторона-1 надає стороні-2 право строкового платного користування програмними продуктами, в тому числі оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу та консультаційні послуги по їх використанню (далі - послуги), а сторона-2 зобов'язується сплатити за надані права обумовлену цим Договором суму.
Відповідно до п. 1.2 Договору програмний продукт, на який передається право користування: RGS GIS - геоінформаційна система, яка призначена для збору, зберігання, аналізу та графічної візуалізації просторових (географічних) даних і пов'язаної з ними інформації про необхідні об'єкти, зазначені в цьому пункті Договору.
Переліком послуг, що надаються за цим Договором, є консультування з питань використання програмних продуктів, зазначених у пункті 1.2 (п. 1.3 Договору).
У п. 3.1 Договору в редакції додаткової угоди від 01.07.2022 сторони погодили, що у 2020 році за право користування програмними продуктами, зазначеними в п. 1.2 Договору, сторона-2 щомісячно сплачує стороні-1 кошти в сумі 130 000,00 грн без ПДВ, а за надані послуги, які зазначені в п. 1.3 Договору, - кошти в сумі 20 000,00 грн, у тому числі ПДВ 3 333,33 грн; у 2021 році за право користування програмними продуктами, зазначеними в п. 1.2 Договору, - кошти в сумі 134 000,00 грн без ПДВ, а за надані послуги, які зазначені в п. 1.3 Договору, - кошти в сумі 21 000,00 грн, у тому числі ПДВ 3 500,00 грн; у 2022 році за право користування програмними продуктами, зазначеними в п. 1.2 Договору, - кошти в сумі 56 580,00 грн без ПДВ, а за надані послуги, які зазначені в п. 1.3 Договору, - кошти в сумі 8 890,00 грн, у тому числі ПДВ 1 481,67 грн; у 2023 році за право користування програмними продуктами, зазначеними в п. 1.2 Договору, - кошти в сумі 153 000,00 грн без ПДВ, а за надані послуги, які зазначені в п. 1.3 Договору, - кошти в сумі 24 000,00 грн, у тому числі ПДВ 4 000,00 грн; у 2024 році за право користування програмними продуктами, зазначеними в п. 1.2 Договору, - кошти в сумі 163 000,00 грн без ПДВ, а за надані послуги, які зазначені в п. 1.3 Договору, - кошти в сумі 25 680,00 грн, у тому числі ПДВ 4 280,00 грн.
Строк проведення розрахунків - до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг та користування програмними продуктами.
Відповідно до п. 3.2 Договору за підсумками звітного місяця сторона-1 складає акт приймання-передачі, який до 7 числа місяця, наступного за звітним, надає стороні-2.
Сторона-2 протягом п'яти робочих днів з дня отримання акту підписує його та повертає один примірник акту або мотивовану відмову від його підписання на адресу сторони-1. У випадку ненадання у зазначений строк стороні-1 підписаного акту або мотивованої відмови послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті стороною-2 (п. 3.3 Договору).
Згідно з п. 8.1 Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, діє з 01.01.2020 по 31.12.2024 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Згідно з п. 8.2 Договору цей Договір може бути розірваний будь-якою стороною шляхом письмового попередження іншої сторони за один місяць до розірвання.
Якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним законодавством України, зміни у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору (п. 8.3 Договору).
Відповідно до п. 8.5 Договору цей Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді/цьому Договорі або у чинному законодавстві України.
У період з 09.11.2020 по 15.12.2022 позивач перерахував відповідачу кошти на загальну суму 3 919 700,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку позивача.
На виконання умов Договору, ТОВ "Регіональна газова компанія" надало позивачу послуги на загальну суму 3 695 640,00 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами надання послуг: № РЕЯ80002344 від 31.10.2020; № РЕЯ80002535 від 30.11.2020; № РЕЯ80002876 від 31.12.2020; № РЕЯ81000167 від 31.01.2021; № РЕЯ81000454 від 28.02.2021; № РЕЯ81000763 від 31.03.2021; № РЕЯ81001047 від 30.04.2021; № РЕЯ81001341 від 31.05.2021; № РЕЯ81001642 від 30.06.2021; № РЕЯ81001950 від 31.07.2021; № РЕЯ81002233 від 31.08.2021; № РЕЯ81002509 від 30.09.2021; № РЕЯ81002761 від 31.10.2021; № РЕЯ81003008 від 30.11.2021; № РЕЯ81003295 від 31.12.2021; № РЕЯ82000205 від 31.01.2022; № РЕЯ82001093 від 28.02.2022; № РЕЯ82001759 від 31.03.2022; № РЕЯ82002800 від 30.04.2022; № РЕЯ82003783 від 31.05.2022; № РЕЯ82004565 від 30.06.2022; № РЕЯ82005210 від 31.07.2022; № РЕЯ82005892 від 31.08.2022; № РЕЯ82006836 від 30.09.2022; № РЕЯ82007596 від 31.10.2022; № РЕЯ72000374 від 30.11.2022; № РЕЯ72000757 від 31.12.2022.
Отже, за Договором виникла переплата в сумі 224 060,00 грн (3 919 700,00 грн - 3 695 640,00 грн).
15.12.2021 ТОВ "Регіональна газова компанія" повернуло частину переплати за Договором у сумі 155 000,00 грн.
10.01.2025 АТ "ОГС "Харківгаз" надіслало ТОВ "Регіональна газова компанія" вимогу від 09.01.2025 № 17 про повернення переплати за Договором у сумі 69 060,00 грн у семиденний строк від дня пред'явлення цієї вимоги. Згідно з трекінгом відправлень Укрпошти зазначене поштове відправлення 27.01.2025 повернуто відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що за Договором виникла переплата в сумі 69 060,00 грн (3 919 700,00 грн - 3 695 640,00 грн - 155 000,00 грн), яку позивач просить повернути. Також позивач на суму переплати нарахував та заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 13 031,28 грн, 3 % річних у сумі 3 365,97 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що матеріали справи не містять доказів припинення господарських відносин за Договором, отже, сума коштів в розмірі 69 060,00 грн, яку позивач вважає переплатою, є оплатою послуг, наданих відповідачем у січні-березні 2023 року.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України, який був чинний до 28.08.2025), й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).
Укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.
Стаття 901 ЦК України визначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, оскільки відповідно до статей 11, 509 ЦК України саме договір є підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов'язків сторін.
Основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як-то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність, а наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Таким чином, під час розгляду спору між сторонами, який стосується виконання умов договорів щодо надання послуг/виконання робіт, до предмета доказування, серед іншого, входить не лише встановлення обставин щодо обсягу, якості та вартості послуг (робіт), що є предметом відповідного договору, строків їх надання (виконання) та порядку прийняття, а й аналіз у сукупності інших обставин та доказів, які можуть свідчити про реальне надання/ненадання послуг (виконання/невиконання робіт).
Визначаючи наявність/відсутність підстав для оплати наданих послуг (виконаних робіт) робіт у випадку непідписання замовником відповідних актів прийняття наданих послуг (виконаних робіт), суд повинен виходити з доведення/недоведення сторонами факту реального надання послуг (виконання робіт). Адже непідписання актів приймання наданих послуг (виконаних робіт) без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання може свідчити про недобросовісність поведінки замовника, який таким чином намагається уникнути оплати цих послуг (робіт), оскільки фактично у всіх договірних відносинах факт оплати ставиться у залежність від підписання актів наданих послуг (виконаних робіт), що має на меті настання узгодження сторонами обсягу та якості робіт та встановлення терміну відліку виникнення зобов'язання з оплати. Ігнорування замовником підписання актів та/або безпідставне ухилення від прийняття наданих послуг (виконаних робіт) не може бути підставою, яка звільняє його від обов'язку оплатити надані послуги (виконані роботи).
Подібну за змістом правову позицію викладено Верховним Судом у справі № 910/5352/21.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 910/16586/18, від 12.01.2021 у справі № 910/3726/20.
Перевіряючи доводи скаржника щодо надання позивачу послуг у період січень-березень 2023 року та користування працівниками останнього програмним продуктом, що також підтверджується судовим рішенням у справі № 910/3881/25, колегія суддів зазначає таке.
За умовами п. 3.2 Договору за підсумками звітного місяця сторона-1 складає акт приймання-передачі, який до 7 числа місяця, наступного за звітним, надає стороні-2.
Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що сторона-2 протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта підписує його та повертає один примірник акта або мотивовану відмову від його підписання на адресу сторони-1. У випадку ненадання у зазначений строк стороні-1 (ТОВ "Регіональна газова компанія") підписаного акта або мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті стороною-2.
Отже, передумовою для здійснення оплати позивачем отриманих послуг за Договором є покладений на відповідача обов'язок складання акта приймання-передачі.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за умовами Договору саме акт, підписаний сторонами, або неповернення такого позивачем відповідачу чи ненадання мотивованої відмови від підписання акта є підтвердженням надання відповідачем позивачу послуг за Договором, у зв'язку із чим посилання скаржника на відомості (скрін-шоти з журналу робіт, виконаних на об'єктах АТ "ОГС "Харківгаз" по відключених пристроях, по газопроводах середнього тиску, по комбінованих регуляторах тиску газу) як на підтвердження користування працівниками позивача програмним продуктом та, відповідно, надання відповідачу послуг за січень-березень 2023 року, відхиляються за неспроможністю.
Апеляційний господарський суд також зауважує, що скаржник, вказуючи про відсутність доказів припинення дії Договору, не надав суду доказів на підтвердження надання послуг у січні-березні 2023 року, як це передбачено умовами Договору, у зв'язку із чим такі доводи скаржника також підлягають відхиленню.
Отже, суд першої інстанції правильно встановив, що матеріали справи не містять доказів складення відповідачем актів приймання-передачі за січень-березень 2023 року, вручення таких позивачу та неповернення вказаних актів останнім.
Колегія суддів зауважує, що рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 ГПК України. Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих сторонами.
Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Регіональна газова компанія" на виконання умов Договору надало позивачу послуги на загальну суму 3 695 640,00 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами надання послуг:
№ РЕЯ80002344 від 31.10.2020 на суму 150 000,00 грн;
№ РЕЯ80002535 від 30.11.2020 на суму 150 000,00 грн;
№ РЕЯ80002876 від 31.12.2020 на суму 150 000,00 грн;
№ РЕЯ81000167 від 31.01.2021 на суму 155 000,00 грн;
№ РЕЯ81000454 від 28.02.2021 на суму 155 000,00 грн;
№ РЕЯ81000763 від 31.03.2021 на суму 155 000,00 грн;
№ РЕЯ81001047 від 30.04.2021 на суму 155 000,00 грн;
№ РЕЯ81001341 від 31.05.2021 на суму 155 000,00 грн;
№ РЕЯ81001642 від 30.06.2021 на суму 155 000,00 грн;
№ РЕЯ81001950 від 31.07.2021 на суму 155 000,00 грн;
№ РЕЯ81002233 від 31.08.2021 на суму 155 000,00 грн;
№ РЕЯ81002509 від 30.09.2021 на суму 155 000,00 грн;
№ РЕЯ81002761 від 31.10.2021 на суму 155 000,00 грн;
№ РЕЯ81003008 від 30.11.2021 на суму 155 000,00 грн;
№ РЕЯ81003295 від 31.12.2021 на суму 155 000,00 грн;
№ РЕЯ82000205 від 31.01.2022 на суму 165 470,00 грн;
№ РЕЯ82001093 від 28.02.2022 на суму 165 470,00 грн;
№ РЕЯ82001759 від 31.03.2022 на суму 165 470,00 грн;
№ РЕЯ82002800 від 30.04.2022 на суму 165 470,00 грн;
№ РЕЯ82003783 від 31.05.2022 на суму 165 470,00 грн;
№ РЕЯ82004565 від 30.06.2022 на суму 165 470,00 грн;
№ РЕЯ82005210 від 31.07.2022 на суму 65 470,00 грн;
№ РЕЯ82005892 від 31.08.2022 на суму 65 470,00 грн;
№ РЕЯ82006836 від 30.09.2022 на суму 65 470,00 грн;
№ РЕЯ82007596 від 31.10.2022 на суму 65 470,00 грн;
№ РЕЯ72000374 від 30.11.2022 на суму 65 470,00 грн;
№ РЕЯ72000757 від 31.12.2022 на суму 65 470,00 грн.
Отже, за систематичного підписання сторонами актів у період із жовтня 2020 року по грудень 2022 року та відсутності складення таких у період січень-березень 2023 року, суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи скаржника про надання позивачу послуг у вищевказаний період.
Щодо судового рішення у справі у справі № 910/3881/25, колегія суддів зазначає таке.
З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/3881/25 за позовом АТ "ОГС "Харківгаз" до ТОВ "Регіональна газова компанія" про стягнення 146 186,89 грн передплати за договором № 07/082-141/19-АДС/38S610-1897-20 від 30.09.2019.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника, що в мотивувальній частині рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2025 у справі № 910/3881/25 судом надано правову оцінку доказам фактичного виконання відповідачем договірних зобов'язань до 16.01.2023 (відповідно до умов договору № 07/082-141/19-АДС/38S610-1897-20 від 30.09.2019) та внесення до вказаного програмного забезпечення інформації про звернення громадян про аварійні випадки до 16.01.2023.
Однак, апеляційний господарський суд зауважує, що у справі № 910/3881/25 спірні правовідносини виникли на підставі договору № 07/082-141/19-АДС/38S610-1897-20 від 30.09.2019, згідно з умовами якого програмним продуктом, на який передавалося право користування, були "Автоматизована система керування аварійно-диспетчерською службою" та "Оперативна диспетчерська".
Натомість у даній справі № 910/10629/25, яка переглядається апеляційним господарським судом, спірні правовідносини виникли на підставі договору № 07/300920-18-РГК-GIS/38S610-20622-20 від 30.09.2020, за умовами якого програмним продуктом, на який передавалося право користування, є RGS GIS - геоінформаційна система, яка призначена для збору, зберігання, аналізу та графічної візуалізації просторових (географічних) даних і пов'язаної з ними інформації про необхідні об'єкти, зазначені у п. 1.2 Договору.
Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, встановлені у справі № 910/3881/25 обставини щодо надання послуг за договором № 07/082-141/19-АДС/38S610-1897-20 від 30.09.2019 не є преюдиційними для даної справи № 910/10629/25 щодо надання послуг за договором № 07/300920-18-РГК-GIS/38S610-20622-20 від 30.09.2020.
Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень передбачає неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи з конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинне порушувати права та свободи інших осіб.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Отже, приватноправовий інструментарій (як в договірних, так і в позадоговірних відносинах) має використовуватись особами добросовісно, не зловживаючи правом. Зокрема, такий інструментарій не може використовуватись особою на шкоду іншим учасникам правовідносин.
Доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документа чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.
Відтак поведінка відповідача, який спочатку 15.12.2021 повертає частину переплати за Договором у сумі 155 000,00 грн, а надалі вказує про надання послуг то за період із січня по березень 2023 року, то за період з 01.01.2023 до 16.01.2023 включно на суму 91 354,84 грн (177 000,00 грн / 31 день * 16 днів), та, відповідно, на наявність заборгованості позивача перед відповідачем у сумі 22 294,84 грн, свідчить про порушення принципу добросовісності.
Доводи скаржника, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не навів правових аргументів відхилення найважливіших доводів відповідача, відхиляються колегією суддів за неспроможністю як такі, що спростовуються мотивувальною частиною оскаржуваного судового рішення.
Відтак, оскільки матеріали справи не містять доказів надання відповідачем позивачу послуг у січні-березні 2023 року, позивач правомірно заявив вимогу про повернення суми попередньої оплати, а неповернення такої є порушенням грошового зобов'язання, що, в свою чергу, є підставою для покладання на відповідача відповідальності у вигляді стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
Так, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України. Тож приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, положення статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника, що формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому інфляційні втрати та 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на ту обставину, що оскільки внаслідок невиконання відповідачем (боржником) грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Місцевий господарський суд, правильно визначивши період прострочення повернення суми попередньої оплати, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 1 596,67 грн та 3 % річних у сумі 403,01 грн.
Апеляційний господарський суд, у свою чергу, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, встановив його відповідність вимогам законодавства.
Відтак, позовні вимоги в оскаржуваній відповідачем частині правомірно задоволено судом першої інстанції.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного в даній справі судового рішення відсутні.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 у справі № 910/10629/25 залишити без змін.
3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді О.О. Євсіков
І.П. Ходаківська