Справа № 950/1224/26
Номер провадження 3/950/582/26
21 травня 2026 року м.Лебедин
Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В.,
розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за частиною другою статті 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
установив:
До Лебединського районного суду Сумської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 779861, складений 22 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за частиною другою статті 173-8 КУпАП.
Зі змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_1 поставлено у провину те, що 21 квітня 2026 року близько 09 год. 00 хв. він, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , нібито порушив умови термінового заборонного припису, винесеного 13 квітня 2026 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 173-8 КУпАП.
У протоколі зазначено, що матеріальна шкода правопорушенням не завдана. У графі пояснень особи міститься короткий запис про згоду з протоколом. Інші письмові пояснення ОСОБА_1 , потерпілої особи або свідків, які б розкривали конкретні обставини події, до матеріалів справи не долучені або не містять достатніх фактичних даних для встановлення події адміністративного правопорушення.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справ повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення судового розгляду від нього не надходило.
Судом досліджено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 779861, відомості, зазначені в ньому уповноваженою особою органу поліції, наявні у матеріалах справи додатки, а також інші документи, подані разом із протоколом.
Оцінивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Зазначена норма підлягає застосуванню у цій справі, оскільки суд вирішує питання про можливість застосування до ОСОБА_1 заходу адміністративного стягнення, а тому будь-які сумніви щодо наявності правових підстав для відповідальності мають оцінюватися з урахуванням принципу законності.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідним є встановлення події правопорушення, протиправності поведінки, винності особи, наявності суб'єкта правопорушення, об'єктивної і суб'єктивної сторони складу, а також відповідності встановлених фактичних обставин саме тій нормі, за якою особу притягають до адміністративної відповідальності.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень. Застосовуючи цю норму, суд виходить із того, що розгляд справи не може обмежуватися формальною перевіркою наявності протоколу, оскільки саме суд має встановити, чи підтверджуються викладені у протоколі відомості належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом, поясненнями особи, потерпілих, свідків, висновками експертів, речовими доказами, показаннями технічних засобів, фото- і відеозаписами та іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складення протоколів.
За змістом статті 252 КУпАП суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Це означає, що суд не вправі покласти в основу постанови припущення, неперевірені твердження або загальні формулювання протоколу, якщо вони не підтверджені конкретними фактичними даними.
Відповідно до статті 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина друга статті 173-8 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений. Отже, склад цього адміністративного правопорушення має спеціальні обов'язкові ознаки. Об'єктом правопорушення є встановлений законом порядок виконання спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству та забезпечення безпеки постраждалої особи. Суб'єктом є лише особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис. Об'єктивна сторона полягає у невиконанні конкретного обов'язку або заборони, прямо визначених у терміновому заборонному приписі. Суб'єктивна сторона характеризується виною у формі умислу, оскільки особа має усвідомлювати наявність припису, його чинність, зміст установлених ним заборон чи обов'язків та всупереч цьому не виконувати їх.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає терміновий заборонний припис як спеціальний захід протидії домашньому насильству, спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров'я постраждалих осіб, недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства. Відповідно до статті 25 цього Закону терміновий заборонний припис може містити зобов'язання залишити місце проживання або перебування постраждалої особи, заборону на вхід та перебування в такому місці, а також заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Суд приходить до висновку, що у справі за частиною другою статті 173-8 КУпАП обов'язковому доказуванню підлягають такі обставини: факт винесення стосовно конкретної особи термінового заборонного припису, дата його винесення, строк дії припису, конкретний зміст покладених на особу заборон чи обов'язків, факт належного вручення припису або інше належне підтвердження обізнаності особи з його змістом, чинність припису на момент події, а також конкретна поведінка особи, яка полягала у невиконанні саме того обов'язку або тієї заборони, які були передбачені приписом.
Судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення містить лише загальне твердження про те, що ОСОБА_1 21 квітня 2026 року близько 09 год. 00 хв. порушив умови термінового заборонного припису від 13 квітня 2026 року. Однак у протоколі не конкретизовано, який саме пункт припису він порушив, у чому саме полягало невиконання, які дії або бездіяльність були вчинені, кому саме вони були спрямовані, у який спосіб вони порушували встановлену заборону, чи був припис чинним на момент події, а також чи був ОСОБА_1 належним чином ознайомлений із його змістом.
Протокол як процесуальний документ фіксує позицію уповноваженої особи органу поліції, однак сам по собі не є безумовним доказом винуватості особи. Його доказове значення залежить від повноти викладених у ньому обставин та наявності інших матеріалів, які підтверджують ці обставини. У цій справі протокол містить лише загальне формулювання правопорушення, яке не дає суду можливості встановити всі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-8 КУпАП.
Оцінюючи протокол серії ВАД № 779861, суд приходить до висновку, що він не містить достатнього опису об'єктивної сторони правопорушення. Із його змісту неможливо встановити, чи полягало нібито невиконання припису у перебуванні в певному місці, у вході до житла постраждалої особи, у спробі контакту, у спілкуванні особисто або через засоби зв'язку, у неповідомленні певних відомостей чи в іншій поведінці. За відсутності такого опису суд не може перевірити, чи відповідає поведінка ОСОБА_1 диспозиції частини другої статті 173-8 КУпАП.
Оцінюючи відомості про терміновий заборонний припис від 13 квітня 2026 року, суд зазначає, що саме посилання на його існування не доводить складу правопорушення. Для встановлення вини особи необхідно з'ясувати зміст припису, строк його дії, конкретні заборони або обов'язки, факт вручення припису особі, а також те, що особа усвідомлювала обов'язковість припису і свідомо його не виконала. У наданих матеріалах відсутні належні фактичні дані, які дозволяли б безсумнівно встановити ці обставини.
Суд окремо оцінює запис у протоколі про те, що ОСОБА_1 із протоколом згоден. Такий запис не може бути визнаний достатнім доказом вини особи. По-перше, він не містить розгорнутого пояснення особи щодо фактичних обставин події. По-друге, згода з фактом складення протоколу не є тотожною визнанню всіх елементів складу адміністративного правопорушення. По-третє, навіть у разі визнання особою певних обставин суд зобов'язаний перевірити, чи підтверджуються вони належними доказами та чи утворюють вони склад саме того правопорушення, за яким складено протокол.
Суд оцінює відсутність у матеріалах справи належних пояснень потерпілої особи. У справах зазначеної категорії пояснення постраждалої особи мають істотне значення для встановлення факту порушення припису, оскільки саме вони можуть підтвердити обставини контакту, перебування кривдника у забороненому місці, наближення, спілкування або інші дії, що порушують безпеку постраждалої особи. У цій справі таких пояснень суду не надано, а тому обставини, викладені в протоколі, залишаються непідтвердженими.
Суд оцінює відсутність належних пояснень свідків. У протоколі можуть міститися підписи або відомості про осіб, однак самі по собі такі записи не розкривають, які саме обставини вони підтверджують. Матеріали справи не містять змістовних пояснень свідків про те, що ОСОБА_1 перебував у забороненому місці, контактував із постраждалою особою, відмовився виконати покладений на нього обов'язок або іншим способом порушив конкретну вимогу припису. За таких обставин суд не має правових підстав визнавати ці відомості доказами події правопорушення.
Суд оцінює відсутність технічних доказів. До матеріалів справи не долучено фото-, відеозаписів, аудіозаписів, даних із засобів зв'язку, рапортів із конкретним викладом обставин виявлення порушення, відомостей про виклик поліції, повідомлення потерпілої особи або інших документів, які б об'єктивно підтверджували факт невиконання ОСОБА_1 термінового заборонного припису.
Суд відхиляє позицію органу поліції про те, що для притягнення особи до відповідальності достатнім є складення протоколу із зазначенням кваліфікації за частиною другою статті 173-8 КУпАП. Такий підхід суперечить статтям 245, 251, 252 та 280 КУпАП, оскільки судове рішення повинно ґрунтуватися на доказах, а не на припущеннях або формальному викладі обставин. Протокол не може підміняти собою належні докази змісту припису, його чинності, вручення особі та конкретного способу невиконання.
Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а, згідно з яким принцип презумпції невинуватості підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, а всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи тлумачаться на її користь; недоведені подія та вина особи прирівнюються до доведеної невинуватості. Зазначений підхід є релевантним для цієї справи, оскільки матеріали не містять сукупності доказів, достатніх для безсумнівного висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у справі відсутні належні та допустимі докази того, що стосовно ОСОБА_1 був чинний терміновий заборонний припис із конкретними заборонами або обов'язками, що він був належно ознайомлений із його змістом, а також що 21 квітня 2026 року він умисно не виконав конкретну вимогу такого припису.
За таких обставин у діях ОСОБА_1 не доведено об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-8 КУпАП. Не доведено також суб'єктивну сторону у формі умислу, оскільки матеріали справи не містять належних доказів обізнаності особи зі змістом конкретного обов'язку та свідомого його невиконання.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Відповідно до статті 284 КУпАП у такому випадку виноситься постанова про закриття справи.
Оскільки суд не встановив події та складу адміністративного правопорушення, підстав для накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення немає. Судовий збір з особи не підлягає стягненню, оскільки постанова про накладення адміністративного стягнення не ухвалюється.
Керуючись статтями 7, 9, 245, 247, 251, 252, 256, 268, 280, 283, 284, 294 КУпАП, статтею 62 Конституції України, статтями 1, 24, 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суддя
постановив:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Роман БАКЛАНОВ