Справа № 496/1559/26
Номер провадження № 2/521/5020/26
28 травня 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді Громіка Д.Д.,
при секретарі Котигорох Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Одесі, цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум пенсійних виплат,-
встановив:
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум пенсійних виплат.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 28.01.2023 (о/р НОМЕР_2 МО).
31.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності І групи з 28.01.2023 - безстроково (довідка МСЕК від 15.02.2023 серії 12ААГ № 451176).
Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 28.10.2025 № 4958/25/1512/В ОСОБА_1 була змінена група інвалідності з І на ІІ з 09.10.2025.
У зв'язку з цим виникла переплата пенсії в сумі 6210,27 грн. за період з 01.11.2025 по 30.11.2025.
Згідно службової записки відділу з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян від 02.12.2025 № 57907/03-16 переплата взята на облік 10.12.2025 відділом з питань відрахувань.
ОСОБА_1 було надіслано листа від 10.12.2025 № 1500-0404-8/198878, в якому повідомлено про виявлену переплату з проханням надати заяву щодо згоди на утримання переплати з пенсії або повернути кошти самостійно на рахунок Пенсійного фонду України Станом на теперішній час переплата не погашена, тому просили здійснити заходи щодо вирішення питання повернення переплаченої суми пенсії в розмірі 6210,27 грн.
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача надміру отримані кошти в розмірі 6210,27 грн.
Ухвалою суду від 20.04.2026 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.
Відповідно до ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
07.05.2026 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій він зазначив, що вимоги позивача, викладені у позовній заяві не визнає з наступних підстав. Відповідач наголошує на тому, що він наразі не працюючий, отримує пенсію по інвалідності, особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни - ветеран російсько-української війни. Після отриманих тяжких поранень у населеному пункті Пески Донецької області та на підставі рішення військової - лікарської комісії був звільнених з лав ЗСУ. У 2023 році комунальною установою «Одеський обласний центр медико-соціальною експертною комісією № 1» на підставі проведених досліджень стану здоров'я, йому було встановлено 1 (першу) «Б» групу інвалідності, що у подальшому слугувало для отримання статусу особа з інвалідністю І групи внаслідок війни - ветеран війни. В кінці 2025 року відповідачу комісією з експертного дослідження стану здоров'я було призначено ІІ групу інвалідності, про що відповідач одразу повідомив ГУ ПФУ в Одеській області із наданням підтверджуючих документів. В грудні 2025 року, після отриманого листа ГУ ПФУ в Одеській області, відповідач звернувся до відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Одеській (м. Одеса, вул. Прохорівська, 3/5) та подав заяву на добровільну сплату коштів шляхом стягнення відсотку суми з його пенсії кожного місяця на рахунок ГУ ПФУ в Одеській області. У подальшому, 25.02.2026 року ,відповідачу стало відомо, що ГУ ПФУ в Одеській області звернулось до суду із вимогою про стягнення з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсійних виплат. Відповідачем невідкладно (впродовж 3 робочих днів) знову здійснено звернення до відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Одеській (м. Одеса, вул. Прохорівська, 3/5) із вже вирішеним питанням. Працівники даного відділу йому повідомили, що його заява була втрачена (журнал реєстрації підтвердив моє попереднє звернення) та потрібно подати знову. Відповідачем було повторно подано заяву на добровільну сплату коштів шляхом стягнення відсотку суми з його пенсії кожного місяця на рахунок ГУ ПФУ в Одеській області. Починаючи з дня подання заяви, з його пенсії стягуються кошти до повного погашення заборгованості. Станом на день подання клопотання, вже 2 (двічі) стягнення відбулось. Тобто, у разі ухвалення судом рішення на користь ГУ ПФУ в Одеській області без врахування вказаних вище обставин може призвести до подвійного стягнення з особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни - ветерана війни сум пенсійних виплат. Звертає увагу суду, що він добровільно погодився на відшкодування коштів, з метою вирішення даного питання у досудовому порядку, хоча дана переплата відбулася виключно з вини та бездіяльності працівників ГУ ПФУ в Одеській області.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше і, з урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, дослідивши матеріали справи, письмові докази надані позивачем на підтвердження позовних вимог, відзив на позовну заяву докази на спростування обставин позову, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позову з огляду а наступне.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ч. 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 передбачено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого ст. 32 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.
Згідно ч. 1 ст. 50 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Зловживанням є умисні протиправні дії пенсіонера, спрямовані на безпідставне отримання пенсій, або отримання пенсії у більшому, ніж визначено законом, розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення (далі Порядок), затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України № 6-4 від 21 березня 2003 року.
Відповідно до п. 4 вказаного порядку у разі припинення виплати пенсії відповідно до ч.1 ст. 49 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.
Згідно п. 3 цього Порядку, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до ст. 50 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058, рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно зі ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17.
При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц, постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц.
Суд звертає увагу, що зловживанням з боку пенсіонера в розумінні ч. 1 ст. 103 Закону № 1788-ХІІ є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 року у справі № 686/26486/14-а та постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі №340/644/15-а та від 21 лютого 2020 року у справі №173/424/17(2-а/173/41/2017).
Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити, що факт переплати пенсії, що враховуються при її обчисленні, відбувся у зв'язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей.
Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, суд виходить з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.
Правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-91цс14 (постанова від 02 липня 2014 року) визначено, що до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.
Тобто, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц та постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц зазначено, що: «правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум».
Суд зазначає, що обов'язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.
З 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Постанова № 1338). Вказаною постановою затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності. Відповідно до п. 3 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених Постановою № 1338. П. 6 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи передбачено, що оцінювання проводиться: Центром оцінювання функціонального стану особи (далі - ЦОФСО); експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров'я.
Згідно п. 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи права та обов'язки ЦОФСО за рішенням МОЗ покладаються на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ, та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.
П. 10 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи визначено, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності цієї постанови переглядаються ЦОФСО з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 03 грудня 2024 року № 2022 права та обов'язки ЦОФСО покладено на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України». Зазначеним наказом затверджено Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи. Згідно норм ст. 35 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» передано інформацію про скасування рішень медикосоціальних експертних комісій за результатами перевірки обґрунтованості рішень експертними командами ЦОФСО.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 28.01.2023 (о/р НОМЕР_2 МО).
31.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності І групи з 28.01.2023 - безстроково (довідка МСЕК від 15.02.2023 серії 12ААГ № 451176).
Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 28.10.2025 № 4958/25/1512/В ОСОБА_1 була змінена група інвалідності з І на ІІ з 09.10.2025
30 жовтня 2025 року ОСОБА_1 самостійно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про долучення до матеріалів пенсійної справи копії витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 28.10.2025 № 4958/25/1512/В.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та доводи позовної заяви, дійшов висновку, що позивач не навів належних та допустимих доказів щодо подання ОСОБА_1 свідомо фальшивих документів, документів із неправильними відомостями або приховання достовірних даних про свій стан здоров'я та інші обставини, що впливають на встановлення права особи з інвалідністю на пенсію по інвалідності. До справи не долучені докази на підтвердження того, що відповідач будь-яким чином вплинув на рішення медико-соціальної комісії від 15.02.2023 серії 12ААГ № 451176 року щодо встановлення йому І групи інвалідності.
Отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактів подання ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області завідомо неправдивих документів, які стали підставою для призначення пенсії, а також зловживання з боку відповідача, або його недобросовісності.
Відсутність недобросовісної поведінки з боку відповідача також підтверджується його особистою заявою про долучення до матеріалів пенсійної справи копії витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 28.10.2025 № 4958/25/1512/В направленою начальнику Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Крім цього, з витребуваної судом інформації вбачається, що відповідач також самостійно звернувся до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про надання згоди на утримання переплаченої йому суми, що складає 6210,27 грн. у розмірі 20% щомісячно, починаючи з 01.03.2026 року.
Таким чином, позивачем не доведено факт зловживань з боку відповідача ОСОБА_1 його винуватості чи недобросовісності щодо надання недостовірних даних та отримання пенсії, оскільки правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються. Позивач не надав до суду будь-які докази наявності вини чи зловживань з боку відповідача при отриманні пенсії та до позовної заяви не надано належні та допустимі докази вчинення відповідачем неправомірних дій для отримання пенсії.
Отже, за відсутності рахункової помилки та зловживань з боку відповідача, стягнення надміру виплачених сум пенсії з отримувача пенсійних виплат не допускається.
З огляду на зазначене, позивач (платник грошових коштів) не довів недобросовісності у діях відповідача (набувача пенсії), а тому немає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення надмірно отриманих коштів у вигляді нарахованої та виплаченої пенсії за період з 01.11.2025 по 30.11.2025 року у розмірі 6210,27 грн.
Відповідно до положення п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1212, 1215 ЦК України, ст.ст. 13, 76-78, 83, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд, -
У задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум пенсійних виплат - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 28 травня 2026 року.
Суддя: Д.Д. Громік