Справа № 496/870/26
Провадження № 2/496/2202/26
12 травня 2026 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Пендюри Л.О.
за участю секретаря - Сурженко К.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про споживчий кредит № 2625400 від 08.07.2020 року у розмірі 49200 грн та понесені судові витрати.
Свої вимоги мотивує тим, що 08.07.2020 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Авентус Україна» кредитний договір № 2625400, згідно умов якого, відповідач отримав 15000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. ТОВ «Авентус Україна» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, перерахувавши грошові кошти на рахунок з використанням карти відповідача. Відповідач умови кредитного договору не виконав. Укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ «Авентус Україна» вчинили дії, визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. В зв'язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору, 26.02.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір про відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021. Відповідно до умов договору відбулося відступлення прав вимоги і за кредитним договором № 2625400 від 08.07.2020 року. Відповідно до реєстру боржників ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 49200 грн, з яких: 15000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 34200 грн - заборгованість за процентами.
У зв'язку з прийняттям прав грошової вимоги до боржника ОСОБА_2 , позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але в позовній заяві просив справу розглянути у його відсутність та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся про день слухання справи належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, а тому суд, приймаючи до уваги заяву представника позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 08.07.2020 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Авентус Україна» договір про надання споживчого кредиту № 2625400. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Підписанням цього договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами правил надання коштів у позику. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтвердив, що він повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися цих правил. Підписанням цього договору відповідач підтвердив, що він ознайомився за посиланням на сайті з повною інформацією щодо позикодавця та його послугами, що передбачені ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також погодився, що до моменту підписання договору позики вивчив вказаний договір та правила надання грошових коштів у кредит, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладання вказаного договору. Відповідно до договору про надання споживчого кредиту № 2625400 від 05.10.2023 року встановлені наступні умови кредитування: п. 1.3 Сума (загальний розмір) кредиту становить 15000,00 грн; п. 1.4 Строк кредиту 30 днів; п. 1.5.1 Знижена процентна ставка 1,81% в день від суми кредиту, застосовується в межах строку, зазначеного в п. 1.4 цього договору; п. 1.5.2 Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день від суми кредиту; п. 1.6 Мета отримання кредиту - споживчі (особисті) потреби; п. 1.7 Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: п. 1.7.1 за зниженою ставкою 662,63% річних; п. 1.7.2 за стандартною ставкою 695,40% (а.с. 33-38).
Додатком № 1 до Договору про надання споживчого кредиту № 2625400 від 08.07.2020 року, є Графік платежів, який підписаний відповідачем 08.07.2020 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 39).
На виконання переддоговірних обов'язків 08.07.2020 року відповідача було ознайомлено з паспортом споживчого кредиту до договору № 2625400 від 08.07.2020 року, в якому наявні основні умови договору, який підписаний відповідачем 08.07.2020 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відповідно до Додатку № 1 реальна річна процентна ставка становить 21836,00% річних. Відповідно до Договору про надання споживчого кредиту та Паспорту споживчого кредиту реальна річна процентна ставка за зниженою ставкою становить 660,63 % річних, а за стандартною ставкою становить 695,40 % річних (а.с. 40-43).
Вказаний Договір про надання споживчого кредиту, паспорт споживчого кредиту та Додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту укладені з використанням інформаційно-комунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», шляхом направлення через телекомунікаційну систему одноразового ідентифікатора «А928676», що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с. 44).
На підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів, позивачем надано:
-лист ТОВ ФК «Вей Фор Пей» вих. № 6513-ВП від 16.12.2025 року, відповідно до угоди на переказ коштів № ВП-200417-1 від 20.04.2017 року, здійснило переказ коштів 08.07.2020 року на суму 15000 грн, маска карти НОМЕР_1 , номер транзакції в системі WayForPey - 8904619 (а.с. 45);
-лист АТ «Райффайзен Банк» від 24.03.2026 року за № 81-15-9/5109-БТ, згідно якого рахунок НОМЕР_2 (банківська картка НОМЕР_3 ) належить ОСОБА_3 . Відповідно до виписки по рахунку, 08.07.2020 року на ім'я відповідача було зараховано 15000,00 грн (а.с. 90-91).
Позивачем в якості доказу користування відповідачем кредитними коштами надана відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 2625400 від 08.07.2020 року, в якій зазначені дані щодо надання кредиту у сумі 15000 грн, в якому зазначена відсутність погашення тіла кредиту та відсутність оплати процентів по кредиту, а також нарахування процентів (а.с. 47-56).
Правовідносини, що виникли між сторонами у зв'язку з укладенням кредитних договорів регламентуються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію» та інших нормативно-правових актів у сфері регулювання ринків фінансових послуг.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
В ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до ст. 8 вказаного Закону юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги».
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документу з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документу.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частина перша стаття З Закону України «Про електронну комерцію»).
Також, приписами ст. 12 цього Закону передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наведене вище, у свою чергу, свідчить про належне укладення кредитних договорів, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.
Аналогічна правова позиція сформована у ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України "Про електронну комерцію", містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі N 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).
Аналізуючи положення вищевказаного законодавства, вбачається, що з урахуванням особливостей Договору № 2625400 від 08.07.2020 року, його було укладено в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позивача за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України «Про електронну комерцію».
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, належить зробити висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Зміст статей 610, 612 ЦК України регламентує, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а ч. 2 вказаної статті передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно полягає виконанню у цей строк (термін). Цивільно-правове зобов'язання - це правовідношення, в якому одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші та ін.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. З цього визначення випливає, що цивільно-правове зобов'язання - це таке правовідношення, в якому управомочна особа діє як кредитор, а зобов'язана особа - як боржник.
26.02.2021 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як новий кредитор та ТОВ «Авентус Україна», як кредитор, було укладено Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021, відповідно до умов якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові права вимоги до боржників, які виникли у кредитора внаслідок укладення з боржниками кредитних договорів та надання кредитором боржникам кредиту коштів, які входять до портфелю (а.с. 57-64).
Згідно копії Акту приймання-передачі Реєстру Боржників від 26.02.2021 року та Витягу з Реєстру до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021 від 26.02.2021 року, до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , за кредитним договором № 2625400. Розмір заборгованості складає 49200 грн (а.с. 65, 66).
Відповідно до платіжної інструкції № 25759 від 26.02.2021 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило грошові кошти ТОВ «Авентус Україна» згідно договору відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021 від 26.02.2021 року, грошові кошти у розмірі 1633761,43 грн (а.с. 67).
Відповідно до картки обліку Договору (розрахунок заборгованості) за договором № 2625400 від 08.07.2020 року, виконаного первісним кредитором, наявна заборгованість відповідача у розмірі 49200 грн, з яких: основний борг - 15000 грн; проценти - 34200 грн (а.с. 49).
З наявного розрахунку заборгованості вбачається нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку дії договору про надання споживчий кредит, який складає 30 днів.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
А тому позивач є правонаступником за вказаним кредитним договором до відповідача.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, проте відповідач своє зобов'язання по поверненню кредитних коштів не виконує, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, а тому суд вважає, що права позивача порушені та підлягають судовому захисту.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом суд приходить до такого висновку.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 суд, формуючи практику, дійшов такого висновку: «проценти за користування кредитом проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Позивач вказує, що станом на дату подання позову (12.01.2026 року), відповідно до розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості по процентам становить 34200 грн.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (№ 1953-ІХ) відносини, що виникають на ринку фінансових послуг, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", цим Законом, спеціальними законами та нормативно-правовими актами Регулятора. Захист прав споживачів здійснюється відповідно до законодавства про захист прав споживачів з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та спеціальними законами.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України, «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. При цьому, для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Відповідні правові висновки щодо застосування зазначених норм ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів» у спірних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 06.12.2019 у справі №664/1261/16-ц (провадження №61-25248св18), від 27.01.2020 у справі №754/6091/18 (провадження №61-11473св19), від 07.10.2020 у справі №132/1006/19 (провадження №61-1602св20), від 07.04.2021 у справі №623/2936/19 (провадження №61-1416св20).
Згідно з умовами кредитного договору та паспорту споживчого кредиту наявна орієнтовна реальна річна процентна ставка: орієнтована реальна процентна ставка на дату укладення договору становить: за зниженою ставкою - 660,63% річних; за стандартною ставкою - 695,40 % річних (а.с. 34, 41), що на переконання суду є непомірним тягарем для споживача фінансових послуг. Позивач просить суд стягнути відсотки у розмірі, що значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов'язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Конституційний Суд України зазначив, що з огляду на ч. 4 ст. 42 Конституції участь у договорі споживача як слабшої сторони, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту (рішення КСУ від 11.07.2013 №7-рп/2013).
З огляду на наведене, суд, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, встановивши співмірність нарахованих відсотків по невиконаному зобов'язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає за необхідне зменшити розмір відсотків до розміру 50% від суми позики (15000 грн), а саме: до 7500 грн.
Ураховуючи те, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти разом з процентами вчасно не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість за договором про споживчий кредит № 2625400 від 08.07.2021 року, яка складає 22500 грн, з яких: 15000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7500 грн - заборгованість за процентами, яка підлягає стягненню.
Щодо витрат на правову допомогу суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі жовтня статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу, суд зважає на таке.
Як убачається з матеріалів справи, 01.07.2025 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об'єднанням «Апологет» укладено договір № 0107 про надання правової (правничої) допомоги, за умовами якого клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги (а.с. 73).
З акту наданих послуг № 494 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 12.01.2026 року, адвокатом Адвокатським об'єднанням «Апологет» надані послуги, сума яких складає - 8000 грн (а.с. 74).
Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданою послугою); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, зваживши на необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 3000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з наданої платіжної інструкції № 3044 від 16.01.2026 року (а.с. 6), позивач за подання даного позову до суду, сплатив судовий збір в розмірі 2662 грн 40 к., а тому, у зв'язку з частковим задоволенням позову з відповідача підлягає стягненню сума судового збору, пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 1217 грн 56 к. (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 22500 грн х 2662 грн 40 к./49200 грн). При цьому суд враховує роз'яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. № 36 постанови № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».
Керуючись ст.ст. 207, 509, 525, 526, 536, 628, 634, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», Законом України «Про електронну комерцію», Закон України «Про захист прав споживачів», суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_5 банк отримувача АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) заборгованість за договором про споживчий кредит № 2625400 від 08.07.2020 року, яка складає 22500 грн, з яких: 15000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7500 грн - заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_5 банк отримувача АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1217 грн 56 к.
В іншій частині позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту через Біляївський районний суд Одеської області.
Повний текст рішення складено 12 травня 2026 року.
Суддя Л.О. Пендюра