27 травня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 598/1958/17
Провадження № 11-кп/820/334/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі :
судді - доповідача ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах розгляду апеляційних скарг захисників обвинуваченого ОСОБА_9 - ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 17.02.2026 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого (ст. 89 КК України),
визнано виннуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 115 ч. 2 п. 10, ст. 153 ч. 3, 70 КК України (в редакції станом на 21.06.2017), та призначено покарання у виді 15 років позбавлення волі -
В провадженні апеляційного суду перебувають на розгляді апеляційні скаргизахисників обвинуваченого ОСОБА_9 - ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 17.02.2026 року.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 15 квітня 2026 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 13 червня 2026 року включно.
Прокурор звернувся до апеляційного суду із клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 строком на два місяці без визначення розміру застави. В обґрунтування клопотання зазначає, що на теперішній час уданому кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначені ст. 177 ч.1 п.п.1,3,4,5 КПК України, які не зменшилися та не можуть бути усунені шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_9 більш м'якого запобіжного заходу. Вказує, що 02.02.2017 року обвинувачений незаконно заволодів транспортним засобом, за що вироком Збаразького районного суду Тернопільської області від 08.12.2017 року його було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.289 ч.1 КК України, що свідчить про систематичність його протиправної поведінки. Зауважує, що після застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу - домашнього арешту обвинувачений, ігноруючи покладені на нього обов'язки, 23.10.2024 року вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.178 ч.1 КУпАП. Зазначає, що під час розгляду провадження судом першої інстанції, обвинувачений порушив умови домашнього арешту, що стало підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Окрім того, перебуваючи в умовах Чортківської УВП №26 ОСОБА_9 неодноразово порушував правила внутрішнього розпорядку, а також намагався впливати на учасників кримінального провадження, використовуючи заборонений до зберігання мобільний телефон. У судових засіданнях обвинувачений також порушував порядок в залі суду, з метою залякати учасників процесу, зірвати судовий розгляд, а також умисно завдав собі тілесних ушкоджень задля уникнення відповідальності за вчинене.
Сторона обвинувачення також зазначає, що ОСОБА_9 проживає разом із матір'ю - законним представником ОСОБА_10 , яка є громадянкою РФ, раніше притягувалася до кримінальної відповідальності за побої та мордування, а також щодо неї застосовувався привід у зв'язку з неприбуттям за викликом до суду.
На думку сторони обвинувачення, з урахуванням особистісних характеристик ОСОБА_9 , тяжкості правопорушень, систематичності його протиправної поведінки та маніпулятивних дій, спрямованих на уникнення відповідальності, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 під час апеляційного перегляду провадження є доцільним та повністю виправданим.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 наполягала на продовженні обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обвинувачений та його захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 заперечували проти продовження запобіжного заходу та просили обрати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи клопотання, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.
У відповідності до статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Статтею 21 Конституції України встановлено, що усі люди вільні і рівні у своїй гідності та правах.
Згідно з положеннями ст. 176 ч. 3 КПК України, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
За положеннями ст. 177 ч. 1 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Статтею 183 ч. 1, 3 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 176 цього Кодексу. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ст.331 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників провадження, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Апеляційний суд враховує, що вироком Кременецького районного суду Тернопільської області від 17.02.2026 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 115 ч. 2 п. 10, ст. 153 ч. 3 КК України (в редакції станом на 21.06.2017) та призначено покарання на підставі ст.70 КК України у вигляді 15 років позбавлення волі. Цим же вироком запобіжний захід застосований до ОСОБА_9 - тримання під вартою продовжено до 17.04.2026 року. Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 15.04.2026 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 13.06. 2026 року включно.
Апеляційнийи суд вважає, що завершити апеляційний розгляд кримінального провадження до спливу строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, до 13.06.2026 року неможливо, оскільки апеляційний розгляд перебуває на початковій стадії, учасники провадження, крім захисників ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , не висловлювалися з приводу апеляційних вимог, клопотання захисту, викладені в апеляційних скаргах не вирішувалися.
Приймаючи рішення за клопотанням прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів виходить з того, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень проти життя та статевої свободи особи, передбачених п. 10 ч. 2 ст. 115 та ч. 3 ст. 153 КК України (в редакції станом на 21.06.2017), одне з яких передбачає покарання у виді довічного позбавлення волі. Суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_9 розуміючи суворість покарання, яке може бути йому призначено, може вчинити спроби переховування від суду. Колегія суддів також враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за ст. 289 ч. 1 КК України вироком Збаразького районного суду Тернопільської області від 08.12.2017 року, а також до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП. Отже, обвинувачений схильний до протиправної поведінки, тому ризик продовження злочинної діяльності вважає обґрунтованим. Апеляційний суд бере до уваги і те, що обвинувачений під час судового розгляду провадження в суді першої інстанції порушував покладені на нього процесуальні обов'язки, що було підставою для зміни запобіжного заходу на тримання під вартою.
За таких обставин, з урахуванням тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, суворості можливого покарання, даних про особу обвинуваченого та його попередньої процесуальної поведінки, колегія суддів приходить до висновку про наявність реальних ризиків того, що, перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_9 може переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, продовжити злочинну діяльність та впливати на інших учасників кримінального провадження з метою зміни показів.
Колегія суддів також виходить з того, що на даний час триває апеляційний перегляд вироку, у зв'язку з чим можливий повторний допит потерпілих, свідків та експертів, що зумовлює наявність ризику незаконного впливу з боку обвинуваченого ОСОБА_9 на цих осіб шляхом умовлянь, психологічного тиску, погроз або інших способів впливу з метою зміни чи відмови від раніше наданих показань.
На думку колегії суддів, інкримінування особі особливо тяжкого умисного злочину само по собі може бути значним і вагомим мотивом для обвинуваченого переховуватися від суду, адже суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти, на що наголошував Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії».
З огляду на викладене, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого в ході апеляційного провадження, а також забезпечення виконання можливих процесуальних рішень у справі, за доведенням існування вагомих ризиків, передбаченихст. 177 ч. 1 п. 1,3,4,5 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Менш суворий запобіжний захід, з урахуванням обставин інкримінованих кримінальних правопорушень, їх наслідків та даних про особу обвинуваченого, на переконання колегії суддів, не зможе забезпечити запобігання зазначеним ризикам.
Колегія суддів виходить з того, що з урахуванням особистісних характеристик ОСОБА_9 , тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, систематичності його протиправної поведінки та дій, спрямованих на уникнення кримінальної відповідальності, продовження тримання обвинуваченого під вартою є необхідним та пропорційним запобіжним заходом.
За таких підстав, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.177, 178, 199, 331, КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 25 липня 2026 року включно.
Ухвала набирає законної сили негайно та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3