Дата документу 14.05.2026 Справа № 331/2918/22
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/561/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Єдиний унікальний №331/2918/22Суддя-доповідач у 2-й інстанції ОСОБА_2
Категорія: ч.7 ст.111-1 КК України
14 травня 2026 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 25 лютого 2026 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Донецьк, який зареєстрований у АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України,
За обставин детально викладених у вироку, в якому також наведено посилання на положення Конституції України, законів України та інших нормативно правових актів щодо устрою держави України, процесів, які відбувались у державі, та подальшого введення воєнного стану, ОСОБА_8 було визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
А саме у вироку вказано, що в ході розвитку подій, пов'язаних з військовою агресією рф та окупацією населених пунктів Запорізької області, ОСОБА_8 у невстановлений судом час, але не пізніше 19 години 42 хвилин 16.04.2022, перебуваючи на тимчасово окупованій території АДРЕСА_2 Василівського району Запорізької області, надав невстановленим представникам рф добровільну згоду на участь у незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території вищевказаного регіону.
Так, о 19 годині 42 хвилини 16.04.2022 ОСОБА_8 , перебуваючи на тимчасово окупованій території АДРЕСА_2 Василівського району Запорізької області, яке орієнтовно з 22.03.2022 (більш точна дата та час не встановлені) знаходиться під окупацією збройних сил рф, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, маючи проросійські погляди, добровільно зайняв посаду керівника у незаконному правоохоронному органі - так званому «отделении народной милиции», створеному в АДРЕСА_2 Василівського району Запорізької області, про що було опубліковано у відеозверненні, яке о 19 годині 42 хвилини 16.04.2022 розміщено у глобальній мережі «Інтернет» - проросійському публічному каналі у мобільному додатку «Telegram» під назвою « ОСОБА_9 » за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_2 », зазначивши, що вказаний незаконний правоохоронний орган буде здійснювати охорону прав і свобод людини, протидію злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, фактично узурпувавши виконання повноважень Національної поліції України.
Дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.7 ст.111-1 КК, як добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території. Йому призначено покарання у виді 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування, у правоохоронних органах України строком на 15 років.
Вирішено питання про запобіжний захід та початок строку відбування покарання.
В апеляційній скарзі захисник просив вирок скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 закрити на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК.
Аргументуючи свою позицію захисник зазначив, що вина обвинуваченого не доведена належними та допустимими доказами, зокрема не доведено факт добровільного зайняття обвинуваченим посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території України.
Крім того, матеріали провадження не містять заяви обвинуваченого про прийняття на посаду керівника, належним чином оформленого наказу про його призначення, будь-яких документів за його підписом на вказаній посаді, тобто будь-яких письмових доказів працевлаштування ОСОБА_8 в незаконному правоохоронному органі, створеному в АДРЕСА_2 Василівського району Запорізької області.
Покази допитаного свідка ОСОБА_10 свідчать про те, що факт очолення ОСОБА_8 так званої «народної міліції» став відомий йому не з власного безпосереднього сприйняття, а зі слів інших осіб, які виїжджали з окупованого села, а також із мережі Інтернет. Відтак свідок ОСОБА_10 безпосередньо не сприймав цю обставину. Жоден із допитаних свідків не володіє інформацією про те, чи не чинився на обвинуваченого тиск окупаційною владою, чим мав ОСОБА_8 можливість виїхати з тимчасово окупованої території.
Джерела походження відеозаписів, розміщених у глобальній мережі Інтернет, а саме проросійських публічних каналах у мобільному додатку Телеграм, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх достовірності та допустимості, адже функціонування таких публічних каналів забезпечується адміністраторами та редакторами, пов'язаними з державними чи квазідержавними структурами рф, що унеможливлює перевірку об'єктивності та неупередженості поширюваної ними інформації. Інформація щодо верифікації абонентів (адміністраторів акаунтів каналів у додатку Телеграм відсутня, як і інформація щодо належності номерів операторів мобільного зв'язку. Відтак відомості, отримані з подібних джерел, не можуть розглядатися як такі, що повно та достовірно відображають реальну поведінку обвинуваченого, а тому лише на основі таких відомостей не можна стверджувати, що ОСОБА_8 діяв добровільно, без зовнішнього тиску та примусу.
Також в матеріалах провадження відсутні будь-які докази фактичного виконання ОСОБА_8 функцій представника незаконного правоохоронного органу (накази, розпорядження, службові інструкції, процесуальні документи підписані обвинуваченим), а самі по собі публікації в мережі Інтернет не можуть підтверджувати реальне здійснення таких повноважень. В умовах окупації та інформаційного впливу рф будь-які повідомлення, розміщені на підконтрольних їй майданчиках, можуть переслідувати політичну або пропагандистську мету. Тому покладення судом у вирок даних з ресурсів, що не гарантують незалежності, достовірності та перевірюваності контенту, суперечить принципу допустимості доказів та стандарту доведення вини поза розумним сумнівом.
Крім того, наведені у матеріалах провадження данні не дають підстав вважати, що ОСОБА_8 діяв добровільно, без зовнішнього тиску та впливу. В свою чергу суд не встановив, чи мав обвинувачений реальну можливість вільно обирати між альтернативними варіантами поведінки, а саме відмовитися від виконання вимог окупаційної адміністрації, залишити тимчасово окуповану територію або уникнути будь-якої взаємодії з незаконно створеними правоохоронними органами. Сторона обвинувачення не надала доказів того, що зайняття посади мало саме добровільний характер, а не було зумовлено примусом, психологічним тиском чи погрозами.
З огляду на те, що зазначене кримінальне провадження було розглянуто судом першої інстанції у спеціальному судовому провадженні, обвинувачений ОСОБА_8 повідомлявся про дату, час і місце апеляційного розгляду шляхом направлення йому повістки про виклик за останньою відомою адресою його проживання та шляхом публікації інформації про виклик в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - в газеті «Урядовий кур'єр», а також шляхом публікування оголошення про виклик на офіційному веб-сайті апеляційного суду. Відтак з моменту опублікування повістки про виклик в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений ОСОБА_8 вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позицію захисника, який повністю підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні; прокурора, який заперечив проти скарги та просив залишити вирок суду без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч.3 ст.374 КПК у разі визнання особи винуватою у вироку, крім іншого, мають бути наведені докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що докази, на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні передбаченого ч.7 ст.111-1 КК кримінального правопорушення достатньо викладено у вироку.
Визнавши ОСОБА_8 винуватим у добровільному зайнятті посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, суд першої інстанції дотримався вимог кримінального процесуального закону та належним чином проаналізував зібрані в провадженні докази. При цьому у вказаному кримінальному провадженні з урахуванням його специфіки було вжито всіх можливих передбачених законом заходів щодо дотримання прав ОСОБА_8 на захист та доступ до правосуддя.
Так, свої висновки суд першої інстанції правильно обґрунтував показаннями свідків ОСОБА_10 , а також дослідженими в порядку ч.11 ст.615 КПК показами свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Зокрема свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він проживав у АДРЕСА_2, яке 26.02.2022 було окуповано. ОСОБА_8 знав по прізвиську « ОСОБА_13 », він зайшов у складі окупаційних військ рф. ОСОБА_8 з іншими бійцями окупаційних військ рф відвідував пункти гуманітарної допомоги, до нього зверталися як « ОСОБА_13 ». Від осіб, які виїжджали з окупованого села, а також із мережі інтернет (телеграм-канал) свідку відомо про те, що приблизно в червні-липні 2022 року ОСОБА_8 очолив так звану «народну міліцію АДРЕСА_2».
Із досліджених показів свідка ОСОБА_11 , наданих ним під час досудового розслідування, суд установив, що свідку відома особа на прізвисько « ОСОБА_13 », який був безпосередньо присутній в поліції при допитах людей, яких вони затримували та утримували в поганих умовах.
Свідок ОСОБА_12 під час допиту зазначила, що їй відомий ОСОБА_8 на прізвисько « ОСОБА_13 ». У квітні 2022 року ОСОБА_8 пропонував їй посаду помічника начальник поліції, або у черговій частині. Крім того, ОСОБА_8 представлявся їй як начальник поліції.
Також рішення суду про винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується даними, встановленими із аналізу сукупності зібраних у ході досудового розслідування письмових доказів, наданих стороною обвинувачення і досліджених судом першої інстанції, зокрема, даними:
- протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.07.2022, відповідно до якого свідок ОСОБА_14 впізнала на фото ОСОБА_8 як особу, яка після окупації АДРЕСА_2 добровільно погодилась на співпрацю представниками рф та за їх підтримки була призначена на посаду «начальника» незаконно створеної ними так званої «народної міліції» в АДРЕСА_2;
- протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.07.2022, відповідно до якого свідок ОСОБА_12 впізнала на фото чоловіка на ім'я ОСОБА_8 з позивним « ОСОБА_13 », якого після окупації АДРЕСА_2 призначено на посаду «начальника» незаконно створеної так званої «народної міліції» в АДРЕСА_2;
- протоколів огляду від 15.06.2022 та від 16.07.2022 року з додатками, відповідно до змісту яких слідчим за участю спеціаліста, свідка ОСОБА_12 оглянуто інформацію, розміщену на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у мобільному додатку «Telegram». На головній стрічці виявлено публікацію, розміщену ІНФОРМАЦІЯ_4 о 19.42 за посиланням, що являє собою відеозапис під назвою: «В районном центре ОСОБА_16 освобожденной от киевского режима Запорожской области открыто отделение органов внутренних дел», тривалістю 33 секунди. В ході подальшого огляду додатку виявлено публікацію, розміщену 02.05.2022 о 15.20, за посиланням із назвою: «В село Малая Белозерка Запорожской области доставили гуманитарную помощь» та відео-фрагмент новин телеканалу «Южный ПлацДарм», тривалістю 28 секунд. В ході подальшого огляду головної стрічки каналу в додатку «Telegram» виявлено публікацію, розміщену 05.05.2022 о 17.28, за посиланням, що являє собою відеозапис під назвою: «В селе Гюновка Запорожской области местным жителям выдали гуманитарную помощь», тривалістю 53 секунди. В ході подальшого огляду головної стрічки каналу в додатку «Telegram» виявлено публікацію, розміщену 06.05.2022 о 18.17, за посиланням, що являє собою відеозапис під назвою: «Гуманитарная помощь жителям Гагарино Запорожской области», тривалістю 33 секунди. В ході проведення огляду свідок ОСОБА_12 зазначила, що на переглянутих вище відеозаписах відображений ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який використовує позивний « ОСОБА_13 » та який добровільно погодився на співпрацю з окупаційними військами рф на території населеного пункту Велика Білозерка та інших прилеглих сіл Запорізької області, та перебував на посаді і представлявся як начальник районного відділу «народної міліції» у АДРЕСА_2. Також свідок ОСОБА_12 вказала, що на відеозаписі, на якому повідомляють про те, що у АДРЕСА_2 відкрито «отдел полиции», відображено ОСОБА_8 , який має позивний « ОСОБА_13 »;
- протоколів огляду від 15.06.2022 та від 16.07.2022 відповідно до яких слідчим за участі спеціаліста, свідка ОСОБА_12 було оглянуто інформацію, розміщену на каналі «ЗАПОРОЖЬЕ СЕГОДНЯ» у мобільному додатку «Telegram». На головній стрічці виявлено публікацію, розміщену ІНФОРМАЦІЯ_5 о 21.50 за посиланням, що являє собою відеозапис під назвою: «Очередная партия гуманитарной помощи от МЧС России доставлена в село Великая Белозерка Запорожской области!», тривалістю 43 секунди. В ході огляду свідок ОСОБА_12 зазначила, що на переглянутому вище відеозаписі зображений ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який використовує позивний « ОСОБА_13 » та який добровільно погодився на співпрацю з окупаційними військами рф на території населеного пункту Велика Білозерка та інших прилеглих сіл Запорізької області, а також перебував на посаді та представлявся як начальник районного відділу «народної міліції» у АДРЕСА_2;
- протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 23.06.2022 з додатками, відповідно до якого було знято інформацію з мобільного телефону: НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який перебуває у користуванні останнього, терміном з 24.05.2022 по 22.06.2022. Зі змісту зафіксованих розмов вбачається, що у вказаний період часу ОСОБА_8 спілкується з невстановленими особами, які його називають як «Шприц», який перебуває у АДРЕСА_2, працює у місцевому відділку «міліції», займається і координує діяльність інших осіб щодо оперативно-розшукової діяльності органу, звітує про показники роботи вищестоящому органу (особі) у м.Енергодарі, погрожує місцевим мешканцям, затримує осіб, вилучає їх майно, тощо.
Вказані докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності. Об'єктивних підстав не довіряти показанням свідків та відомостям, що містяться в письмових доказах, у суду першої інстанції не було.
Отже, дослідивши докази, надавши кожному з них оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Приймаючи таке рішення, суд дотримався критеріїв доведеності винуватості поза розумним сумнівом, наведених у висновках Європейського суду з прав людини.
У своїй апеляційній скарзі захисник стверджував про недоведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину. Зокрема захисник посилався на відсутність у матеріалах справи заяви обвинуваченого про прийняття на посаду керівника, належним чином оформленого наказу про його призначення, будь-яких документів за його підписом на вказаній посаді. Вказане, на переконання захисту, свідчить про відсутність доказів зайняття обвинуваченим посади в незаконному правоохоронному органі.
Проте ці твердження захисника, на переконання судової колегії, є необґрунтованими.
Так, суд першої інстанції цілком обґрунтовано зазначив у вироку про те, що факт зайняття ОСОБА_8 посади у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, повністю доводиться як показами свідків, так і сукупністю зібраних у справі письмових доказів. Зокрема свідок ОСОБА_12 , яка була особисто знайома з ОСОБА_8 та безпосередньо з ним спілкувалась, зазначила, що ОСОБА_8 особисто представлявся їй як начальник поліції, пропонуючи при цьому працевлаштування у цьому органі. Свідок ОСОБА_11 вказав на те, що особа на прізвисько « ОСОБА_13 » (яким є ОСОБА_8 ) був безпосередньо присутній в поліції під час допиту затриманих осіб.
Більш того, під час проведення огляду інформації, розміщеної на каналі «Южный ПлацДарм» та «ЗАПОРОЖЬЕ СЕГОДНЯ», свідок ОСОБА_12 підтвердила, що на усіх переглянутих відеозаписах, в тому числі і на відеозверненні, в якому повідомляється про те, що у АДРЕСА_2 відкрито «отделение органов внутренних дел» відображений ОСОБА_8 .
Крім того, зміст протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 23.06.2022 поза розумним сумнівом підтверджує ту обставину, що ОСОБА_8 займав керівну посаду у незаконному правоохоронному органі так званому «отделении народной милиции». Адже зміст зафіксованих розмов між ОСОБА_8 та невстановленими особами свідчить про те, що до ОСОБА_8 звертаються як до особи, яка працює у місцевому відділку «міліції», при цьому ОСОБА_8 призначає зустрічі у «райотделе», на питання невстановленої особи відповідає, що він з поліцією. ОСОБА_8 координує діяльність інших осіб щодо оперативно-розшукової діяльності органу, повідомляє про наявність у нього в «райотделе» зброї, вирішує питання про затримання осіб і поміщення їх до камери відділку «міліції», звітує про показники роботи його відділу, тощо.
Сама по собі відсутність у матеріалах цього провадження заяви обвинуваченого про прийняття на роботу, наказу про його призначення на посаду, тощо з огляду на наявність у цій справі інших беззаперечних доказів жодним чином не ставить під сумнів висновок суду про доведеність факту зайняття ОСОБА_8 посади в незаконному правоохоронному органі. Крім того, відсутність заяв, наказів, про які йдеться в апеляційній скарзі захисника, вочевидь зумовлена специфікою даного кримінального провадження.
У своїй апеляційній скарзі захисник також стверджував про відсутність в матеріалах справи доказів фактичного виконання ОСОБА_8 функцій представника незаконного правоохоронного органу (наказів, розпоряджень, тощо), тобто реального здійснення обвинуваченим таких повноважень.
Втім такі доводи захисника не узгоджуються з формулюванням диспозиції ч.7 ст.111-1 КК, якою встановлено відповідальність саме за зайняття посади в такому органі, а не за конкретну діяльність особи під час виконуваної нею роботи. А факт зайняття ОСОБА_8 посади у незаконному правоохоронному органі підтверджено сукупністю беззаперечних доказів, наведених у вироку суду. Отже зазначені захисником в цій частині доводи правильності висновків суду першої інстанції також не спростовують.
Не погоджується судова колегія і з доводами апеляційної скарги захисника про те, що покази свідка ОСОБА_10 є показами з чужих слів, а тому такі покази не відповідають вимогам допустимості доказів.
Так, процесуальним законом дано визначення, що слід розуміти під показаннями з чужих слів, тобто це є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи (частина 1 статті 97 КПК).
Між тим, із показів свідка ОСОБА_10 вбачається, що про факт очолення ОСОБА_8 так званої «народної міліції» свідку стало відомо не лише від осіб, які виїжджали з окупованого села, а й з мережі інтернет (телеграм-каналу). Вказане свідчить про те, що свідок сприймав вказаний факт не лише з висловлювань інших осіб, а й особисто, а саме із мережі інтернет. Такі покази свідка є взаємопідтвердженими та не суперечать письмовим доказам.
Відтак колегія суддів погоджується з правильністю оцінки судом показань свідка ОСОБА_10 з точки зору допустимості і зазначає, що свідком були повідомлені зокрема і відомості, які він особисто сприймав, а тому підстави вважати їх показаннями виключно з чужих слів відсутні.
Що стосується тверджень сторони захисту про те, що протоколи огляду телеграм-каналів є недопустимими й неналежними доказами, через відсутність інформації щодо верифікації абонентів (адміністраторів акаунтів каналів у додатку Телеграм), то колегія суддів вважає їх неспроможними з таких міркувань.
ОСОБА_8 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, яке належить до злочинів проти основ національної безпеки України. Доказами в зазначеній категорії кримінальних проваджень є, зокрема електронні (цифрові) докази, як-от: матеріали фотозйомки, звуко-, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп'ютерні дані), що містяться у відкритих мережах (інтернет; різноманітні засоби масової інформації; соціальні мережі) чи закритих (приватні месенджери та телеграм-канали, особисте листування з використанням комп'ютерної техніки і мобільних телефонів, флешносії, карти пам'яті тощо).
Крім того, відповідно до ч.1 ст.223 КПК слідчими (розшуковими) діями є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
Згідно з ч.1 ст.237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження слідчий провів огляди інформації, розміщеної на каналі «Южный ПлацДарм» та «ЗАПОРОЖЬЕ СЕГОДНЯ» у мобільному додатку Телеграм, зробивши скриншоти, скопіювавши зображення й завантаживши відеофайли, які є додатками до протоколів огляду, оформлених відповідно до вимог КПК.
Огляди зазначених телеграм-каналів проведено із дотриманням вимог ст.237 КПК, зафіксовано (за допомогою функцій скриншоту, друку та запису на технічні носії інформації) зміст відображеної в телеграм-каналах як електронних документах інформації, що підтверджує існування обставин, які підлягають доказуванню в цьому кримінальному провадженні.
Підстав для визнання вказаних вище протоколів, у яких зафіксовано хід і результати оглядів телеграм-каналів, недопустимими і неналежними доказами колегія суддів не вбачає, оскільки ці фактичні дані отримано в порядку, передбаченому КПК.
Крім того, сторона захисту не дала жодних відомостей щодо спростування цієї інформації і не аргументувала, що інформація, надана органом досудового розслідування, не відповідає дійсності, зокрема, містить ознаки фальсифікації та/або навмисного спотворення даних.
Не вбачає колегія суддів слушними і доводи захисника у скарзі про недоведеність добровільності зайняття обвинуваченим посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
Так, у кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК, однак яких суд першої інстанції у цьому кримінальному провадженні не встановив.
Під добровільним заняттям посади необхідно розуміти зайняття громадянином України посади у відповідних незаконно створених органах з власної волі та за відсутності фізичного чи психічного примусу, крайньої необхідності.
Добровільне зайняття посади є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин.
Так, свідок ОСОБА_12 , яка особисто знайома з ОСОБА_8 і яка, виходячи з її показів, неодноразово спілкувалася з ОСОБА_8 , не зазначала про те, що останній висловлював скарги з приводу примусу його до зайняття посади в незаконному правоохоронному органі. Навпаки ОСОБА_8 пропонував свідку також зайняти посаду у цьому незаконному правоохоронному органі.
Більш того, аналіз розмов ОСОБА_8 з іншими невстановленими особами, які зафіксовані у протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 23.06.2022, свідчить про те, що ОСОБА_8 добровільно зайняв посаду керівника незаконного правоохоронного органу, він впевнений у своїй діях, діє без жодного примусу з боку інших осіб, не висловлює жодних побоювань своїм співрозмовникам, а навпаки активно координує діяльність інших осіб щодо діяльності цього незаконного правоохоронного органу, надає вказівки, тощо.
Жодних відомостей про те, що ОСОБА_8 будь-яким чином повідомляв кому-небудь про здійснення на нього тиску з боку представників окупаційної влади, в матеріалах кримінального провадження немає.
З цих підстав колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що сукупність наведених обставин безумовно свідчить про свідомий вибір обвинуваченого і про абсолютну добровільність вчинених ним незаконних дій.
Будь-які данні, які б дійсно свідчили про вчинення відносно обвинуваченого дій, передбачених статтями 39-40 КК, в матеріалах справи відсутні та не були надані ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду.
Отже встановлені судом обставини цього кримінального провадження є беззаперечним свідченням невимушеності поведінки обвинуваченого, а відтак, і цілковитої добровільності його дій.
Підсумовуючи наведене колегія суддів вважає, що будь-яких переконливих аргументів на спростування висновків районного суду в апеляційній скарзі захисника не наведено. Вирок суду першої інстанції належним чином вмотивований і відповідає вимогам ст.ст.370, 374 КПК, а тому відсутні передбачені ст.409 КПК підстави для його скасування, як того вимагав захисник у апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 25 лютого 2026 року щодо ОСОБА_8 в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу її проголошення.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4