Справа № 466/12188/25
28 травня 2026 року м.Львів
Залізничний районний суд м.Львова в складі головуючого - судді Колодяжного С.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
ТОВ «Свеа Фінанс» через систему «Електронний суд» 26.12.2025 року звернулося в Шевченківський районний суд м.Львова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №7878948 від 11.05.2024 року у розмірі 65400 грн.
Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м.Львова від 31.12.2025 року цивільну справу за позовом ТОВ «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, на підставі ч.1 ст.31 ЦПК України передано в Залізничний районний суд м.Львова.
23.01.2026 року справа надійшла до Залізничного районного суду м.Львова та згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана для розгляду до провадження судді Колодяжного С.Ю.
Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 27.01.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
03.02.2026 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він, зокрема, зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази про те, що він пройшов ідентифікацію в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Авентус Україна» при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через номер телефону чи електронну пошту, яку він сам зазначив.
Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 26.03.2026 року витребувано у ТОВ «Свеа Фінанс» оригінали електронних доказів, а саме: договору про надання споживчого кредиту №7878948 від 11.05.2024 року у форматі XML; Паспорту споживчого кредиту від 11.05.2024 року у форматі XML; Додаткової угоди від 12.05.2024 року до Договору №7878948 про надання споживчого кредиту від 11.05.2024 року у форматі XML; Паспорту споживчого кредиту від 12.05.2024 року у форматі XML; технічні дані укладення електронного договору про надання споживчого кредиту №7878948 від 11.05.2024 року та додаткової угоди від 12.05.2024 року до Договору №7878948 про надання споживчого кредиту від 11.05.2024 року, а саме: лог-файли входу до особистого кабінету; IP-адреси; дані щодо використання одноразового ідентифікатора; підтвердження ідентифікації через систему BankID; інформацію про здійснення/нездійснення фото- чи відеофіксації особи. При цьому встановлено, що позивач у позовній заяві сам зазначає про наявність у нього оригіналів письмових доказів, копії яких додано до справи.
02.04.2026 року від уповноваженого представника позивача ТОВ «Свеа Фінанс» - Ярьомко О.Ю. через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшло клопотання про витребування доказів, яке ухвалою суду від 08.04.2026 року повернуто представнику позивача.
Однак, позивачем ТОВ «Свеа Фінанс» витребувані судом докази подані не були, та не повідомлено причини неподання таких доказів.
Відповідно до вимог п.9 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
Частинами 1, 3 ст.13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, одним з прав учасників судового розгляду є право подавати докази, що передбачено ч.1 п.2 ст.43 ЦПК України.
Зі змісту зазначених норм закону слідує, що саме позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог. Відтак, саме позивач має право надати суду докази, необхідні та достатні в тій мірі, в якій він визнає за необхідне для доведеності переконливості перед судом його аргументів.
Відповідно до ч.10 ст.84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Норма ч.10 ст.84 ЦПК України кореспондується з нормою п.9 ч.1 ст.257 ЦПК України, відповідно до якої суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
Системне тлумачення п.9 ч.1 ст.257 ЦПК України свідчить, що його слід застосовувати у взаємозв?язку з положеннями ч.7-10 ст.84 ЦПК України, а залишення позову без розгляду можливе лише у випадку неподання позивачем витребуваних доказів без поважних причин, тобто, коли позивач володіє певними доказами, які необхідні для повного і всебічного з'ясування обставин справи, але свідомо ухиляється від надання їх суду. В іншому випадку суд, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, зобов'язаний розглянути справу по суті на підставі тих доказів, які надані учасниками справи.
Також положення ч.10 ст.84 ЦПК України містять альтернативні варіанти дій суду першої інстанції в разі ухилення від виконання учасником справи вимог щодо надання доказів. Залишення позову без розгляду є лише одним з них і може застосовуватися тільки в разі неможливості здійснення судом розгляду справи за відсутності таких доказів.
Тобто, залишення позову без розгляду у випадку неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин неподання доказів може бути застосовано у випадку, якщо за результатами з'ясування питання щодо того, яке значення мають витребувані докази, суд дійде висновку про неможливості здійснення судом розгляду справи і вирішення її по суті за відсутності таких доказів.
Відтак, необхідною передумовою для залишення позову без розгляду у випадку неподання позивачем з неповажних причин або ж без повідомлення причин неподання доказів є з?ясування судом питання відносно того, яким чином не подання позивачем витребуваних судом документів перешкоджає вирішенню спору та у чому полягають перешкоди для розгляду та вирішення спору по суті заявлених позовних вимог за відсутності витребуваних документів.
Аналогічний правовий підхід було викладено Верховним Судом у постановах від 10.01.2024 року у справі №753/16924/20, від 29.05.2023 року у справі №523/20414/21.
У постанові від 10.01.2024 року у справі №753/16924/20 Верховний Суд зазначив, що системний аналіз ст.13, 84 та п.9 ч.1 ст.257 ЦПК України дозволяє дійти до висновку, що залишення позову без розгляду у випадку неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин неподання доказів може бути за умови з'ясування питання яке значення мають ці докази, при цьому суд має процесуальні підстави для визнання певної обставини, для з'ясування якої витребовувався доказ, або для відмови у визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Позивачем на підтвердження заявлених вимог подано копії письмових та електронних доказів. Разом із тим, з огляду на характер спірних правовідносин, відсутність у суду можливості самостійно перевірити достовірність поданих копій, а також враховуючи позицію відповідача, який заперечує про те, що він пройшов ідентифікацію ІТС ТОВ "Авентус Україна" при вході в особистий кабінет, суд визнав за необхідне дослідити саме оригінали відповідних доказів, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог.
Витребування оригіналів письмових (електронних) доказів у даному випадку було зумовлене необхідністю перевірки факту укладення кредитного договору, належності платіжного інструменту відповідачу, факту перерахування кредитних коштів та підтвердження акцепту умов договору.
Без дослідження зазначених доказів суд позбавлений можливості всебічно, повно та об'єктивно встановити обставини справи і надати належну оцінку доводам позивача та викладеним у відзиві запереченням відповідача.
Враховуючи, що позивачем не надано суду витребуваних ухвалою суду від 26.03.2026 року письмових доказів, а також не повідомлено про неможливість подання таких доказів у строк встановлений судом, що унеможливлює встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд дійшов висновку про залишення вказаного позову без розгляду на підставі п.9 ч.1 ст.257 ЦПК України.
Керуючись ст.13, 84, 257, 258-261 ЦПК України, суд
постановив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без розгляду.
Роз?яснити позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.261 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя: С.Ю. Колодяжний