Справа № 461/972/26
Провадження № 1-кс/461/3261/26
27.05.2026 м. Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
слідчої судді - ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції),
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області капітана юстиції ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лубни Полтавської області, українця, громадянина України, не одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого який не є депутатом, адвокатом або нотаріусом,
у кримінальному провадженні,внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026140000000038 від 23.01.2026 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, -
Слідчий звернувся до слідчої судді зі вказаним клопотанням, у якому просить продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах визначеного строку досудового розслідування, а саме до 02.07.2026, без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання зазначає, що слідчим відділом УСБУ у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22026140000000038 від 23.01.2026 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, за процесуального керівництва Львівської обласної прокуратури.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи громадянином України, діючи у порушення вимог чинного законодавства, усвідомлюючи та достовірно знаючи зі засобів масової інформації та інших джерел інформації про введення правого режиму воєнного стану на всій території України, а також введеної органами державної влади заборони щодо збору та передачі даних про розміщення сил та засобів Збройних сил України, діючи умисно, 15.12.2025, перебуваючи поблизу готелю «Власта», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Клепарівська, 30, о 14:18 год., виконав відеозаписи, на яких зображене перебування та відвідування військовослужбовцями Збройних сил України вищевказаного готелю «Власта», у якому перебувають та проживають такі військовослужбовці, та у подальшому вказані відеозаписи надіслав невстановленій особі на профіль під іменем « ОСОБА_7 » в електронному застосунку для обміну текстовими та графічними повідомленнями «Telegram».
У подальшому ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, передбачаючи негативні наслідки своїх дій та діючи умисно, з метою реалізації своїх злочинних намірів, 04.01.2026, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , о 07:45 год., виконав відеозаписи, на яких зображене місце розташування військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України, які у подальшому надіслав невстановленій особі на профіль під іменем « ОСОБА_7 » в електронному застосунку для обміну текстовими та графічними повідомленнями «Telegram».
Як встановлено у ході досудового розслідування, передана (поширена) ОСОБА_4 за вищевикладених обставин інформація щодо місцезнаходження військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України та готелю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », у якому перебувають та проживають військовослужбовці Збройних сил України, не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України, Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України, Службою безпеки України або іншими уповноваженими державними органами.
Таким чином, ОСОБА_4 за вищевикладених обставин підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, тобто у поширенні інформації про розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану.
02.02.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 вказаного вище кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 02.04.2026 підозрюваному ОСОБА_4 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, строком до 31.05.2026.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 02.04.2026 строк досудового розслідування у вказаному кримінальному продовжений до п'яти місяців тобто до 02.07.2026, у зв'язку з тим, що для завершення досудового розслідування необхідно провести/завершити такі слідчі та процесуальні дії:
- отримати висновок за результатами проведення експертизи відео-звукозапису (фоноскопічної експертизи);
- із врахуванням здобутих доказів провести допит підозрюваного ОСОБА_4 ;
- виконати вимоги ст.290, 291 КПК України з наданням достатнього часу стороні захисту для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження;
- провести інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії, пов'язані із закінченням досудового розслідування.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
А тому, з метою забезпечення кримінального провадження та виконання підозрюваною покладених на нього процесуальних обов'язків, є необхідність продовження застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, є всі підстави вважати, що підозрюваний може залишити місце свого постійного проживання та буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами впливати на свідків та інших осіб у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначеного злочину, а також знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, продовжуватиме вчиняти злочини проти основ національної безпеки України. З метою запобігання вказаним ризикам об'єктивно необхідним є продовжити застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ст. 178 КПК України, у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено таке:
- зібрані під час досудового розслідування докази є вагомими та підтверджують причетність ОСОБА_4 до вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України;
- підозрюваний ОСОБА_4 вчинив тяжке кримінальне правопорушення (злочин), за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'яти до восьми років позбавленням волі, тож тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, є достатньою та співрозмірною для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
- вік та стан здоров'я підозрюваного дозволяють йому перебувати в слідчому ізоляторі під час досудового розслідування, що є необхідним для забезпечення її належної процесуальної поведінки.
В органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 .
Застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не забезпечить його належної процесуальної поведінки, оскільки, зважаючи на особу підозрюваного, це не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації.
Неможливе застосування до ОСОБА_4 і запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки на момент повідомлення про підозру та звернення до слідчого судді зі вказаним клопотанням до органу досудового розслідування не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно підозрюваної саме такого запобіжного заходу.
Застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть зі застосуванням електронних засобів контролю та при забороні цілодобово залишати житло, не зможе унеможливити вчинення останньою кримінальних правопорушень (злочинів). Викладене вище унеможливлює застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Єдиним запобіжним заходом, на думку органу досудового розслідування, який здатен забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків та унеможливить реалізацію викладених вище ризиків, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи викладене вище, в органу досудового розслідування є всі достатні та обґрунтовані підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 , а тому останньому необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що зумовлено необхідністю безумовного виконання передбаченого ст. 2 КПК України завдання кримінального провадження, для чого орган досудового розслідування звертається із клопотанням до слідчого судді.
Прокурор ОСОБА_3 , який брав участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, підтримав клопотання з підстав, викладених у ньому, та просив таке задовольнити. Водночас, уточнив прохальну частину клопотання та просив продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 на 60 діб.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на те, що клопотання є необґрунтованим, ризики не доведені. Однак зазначили, що уразі, якщо суд визнає вказане клопотання обґрунтованим, просили визначити розмір застави.
Слідча суддя, заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши клопотання та документи, якими воно обґрунтоване, дійшла до таких висновків.
Згідно з частиною другою статті 131 КПК України, одними зі заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно зі змістом ст. ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Згідно з положеннями ст.178 КК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу, що передбачено частиною першою статті 183 КПК України.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до частини третьої статті 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею у межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: (1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; (2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
У положеннях частин третьої та п'ятої статті 199 КПК України визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: (1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; (2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Відповідно до вимог статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідча суддя встановила, що слідчим відділом Управління СБ України у Львівській області, за процесуального керівництва Львівської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22026140000000038 від 23.01.2026 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.
02.02.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, тобто у поширенні інформації про розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 02.02.2026 до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, з утриманням в ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)», без визначення розміру застави до 02.04.2026 включно.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 02.04.2026 підозрюваному ОСОБА_4 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, з утриманням в ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)», без визначення розміру застави, до 31.05.2026.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 02.04.2026 строк досудового розслідування у вказаному кримінальному продовжений до п'яти місяців тобто до 02.07.2026.
Щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий у клопотанні та прокурор у судовому засіданні довели, що закінчити досудове розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою не є можливим, оскільки з метою закінчення досудового розслідування необхідно отримати низки вже розпочатих слідчих (розшукових) дій, направлених на зібрання усіх доказів та проведення повного, всебічного, об'єктивного досудового розслідування усіх обставин кримінального провадження, а саме:
- отримати висновок за результатами проведення експертизи відео-звукозапису (фоноскопічної експертизи);
- із урахуванням здобутих доказів провести допит підозрюваного ОСОБА_4 ;
- виконати вимоги ст.290, 291 КПК України з наданням достатнього часу стороні захисту для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження;
- провести інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії, пов'язані зі закінченням досудового розслідування.
Отримані внаслідок виконання вищеперерахованих слідчих (розшукових) та процесуальних дій результати встановлюватимуть наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають істотне значення для кримінального провадження, у тому числі міститимуть дані про обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, відповідно до вимог ст. 91 КПК України.
Окрім цього, результати проведення вищенаведених слідчих і процесуальних дій мають важливе значення для повноти встановлення обставин, мотивів і мети вчинення кримінальних правопорушень, встановлення можливих співучасників вказаного кримінального правопорушення, правильної кваліфікації діянь підозрюваного.
Щодо обґрунтованості підозри.
Ухвалюючи судове рішення, слідча суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та прокурора та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на цьому етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, разом з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарь проти Молдови»), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, які могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин.
Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів на даній стадії кримінального судочинства, слідча суддя позбавлена можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації його дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- повідомленням заступника начальника ГВ КР УСБУ у Львівській області від 22.01.2026 про кримінальне правопорушення, у якому зазначено про протиправну діяльність ОСОБА_4 ;
- повідомленням начальника відділу ВВ та ВБ по 7 прикордонному загону ГВ ЗВ та ВБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ДПС України від 22.01.2026 про кримінальне правопорушення, у якому зазначено про протиправну діяльність ОСОБА_4 ;
- протоколом обшуку від 29.01.2026;
- протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_4 від 30.01.2026;
- протоколом за результатами проведення слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 26.01.2026;
- відповіддю на запит від військової частини НОМЕР_1 ЗСУ;
- відповідями на доручення слідчого від оперативного підрозділу;
- іншими матеріалами, отриманими в установленому порядку під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
За таких умов, слідча суддя, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшла до обґрунтованого висновку про наявність доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що підозрювана могла вчинити цей злочин.
Питання щодо наявності чи відсутності у діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, а також більш вагомі докази причетності до кримінального правопорушення, належність та допустимість цих доказів, можуть бути більш ретельно досліджені у подальшому органами досудового розслідування та/або судом при розгляді кримінального провадження в судовому засіданні.
Щодо обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Слідча суддя встановила, що ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які наведені в ухвалах слідчих суддів Галицького районного суду м. Львова від 02.02.2026 та 02.04.2026, та існування яких стало підставою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу тримання під вартою на теперішній час не зменшилися та продовжують існувати.
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, підтверджується тим, що останній не володіє сталими соціальними зв'язками, оскільки він не має постійного місця праці та сталого заробітку, зареєстрований в м. Лубни Полтавської області, однак фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 , тобто вільно змінює місця проживання, а також підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, який є тяжким злочином в розумінні ст. 12 КК України, санкцією якої передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а отже, розуміючи наслідки притягнення до відповідальності, з метою її уникнення, існують ризики того, що він може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Попри ситуацію, пов'язану з введенням в Україні воєнного стану, а саме неможливості перетину Державного кордону України у легальний спосіб, ОСОБА_4 може покинути територію України у спосіб, не передбачений законодавством України, оскільки лінія Державного кордону України частково непідконтрольна органам державної влади України станом на даний час.
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме знищити, сховати, або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, що на даний час у ході досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, зокрема, не встановлені всі причетні особи до вчинення вказаного кримінального правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, у випадку застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, останній достовірно знаючи про місце перебування документів або речей, за допомогою яких було реалізовано злочинний намір, може їх знищити, спотворити, приховати, не надавши органам досудового розслідування встановити місце їх перебування та вилучити у встановленому законом порядку. Крім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може спілкуватися з причетними до вчинення кримінального правопорушення особами з приводу планів укриття злочинної діяльності, знищення, приховання та спотворення речових доказів, що негативно вплине на подальше здійснення досудового розслідування та притягнення винних до кримінальної відповідальності, так зможе надавати останнім допомогу або отримувати від них допомогу у переховуванні від органу досудового розслідування.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, виражається у тому, що підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати на інших осіб, невідомих на даній стадії органу досудового розслідування, яким відомі обставини вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, з метою примушування їх до дачі завідомо неправдивих показів або відмови від їх надання, що негативно вплине на хід досудового розслідування в цілому.
У випадку застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, призведе до забезпечення конспірації злочинної діяльності шляхом надання порад та вказівок стосовно показань майбутніх свідків у вказаному кримінальному провадженні.
Зважаючи на те, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , спрямований на шкоду державі, у якій на цей час запроваджено воєнний стан, не виключено, що останній може продовжити злочинну діяльність, в тому числі і з метою уникнення від відповідальності, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З огляду на викладене, слідча суддя вважає, що обставини у кримінальному провадженні з часу застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу не змінилися, встановлені ризики на момент розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу не зникли та продовжують існувати. Сторона захисту не спростувала ризиків доведених слідчим та прокурором.
Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, визначені ст.178 КПК України.
При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу слідча суддя враховує, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 114-2 КК України, яке є тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
При продовженні запобіжного заходу слідча суддя враховує дані про особу підозрюваної, а саме те, що він є неодружений, раніше не судимий, непрацевлаштований, має постійне місце проживання.
Оцінивши у сукупності всі обставини, на підставі наявних матеріалів, враховуючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, яке належить до тяжкого злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, та доведених ризиків визначених пунктами 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, відомості щодо особи підозрюваного ОСОБА_4 , слідча суддя вважає, що об'єктивно необхідним є продовження застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення дієвості вказаного кримінального провадження.
Щодо неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Слідча суддя вважає, що на теперішній час застосування більш м'якого запобіжного заходу не здатне забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 та запобігти наявним ризикам.
Європейський суд з прав людини зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто, у справах, де особа обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване відносно підозрюваного.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішення повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З урахуванням вищевикладеного, слідча суддя приходить до висновку, що інші запобіжні заходи з об'єктивних причин не забезпечать законослухняну поведінку підозрюваного, та для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, підозрюваній слід продовжити строк тримання під вартою на 60 діб, що є достатнім та необхідним для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків.
Щодо можливості визначення розміру застави.
За приписами ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Водночас, згідно з п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
З огляду на характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , а також наведені вище встановлені у ході розгляду клопотання обставини, зокрема ризики, керуючись п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідча суддя не вбачає підстав для визначення розміру застави підозрюваному.
Враховуючи наведене, слідча суддя приходить до висновку про задоволення клопотання.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст.176-178, 182, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 199, 309, 372, 376 КПК України, слідча суддя -
1. Клопотання - задовольнити.
2. Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто до 25 липня 2026 року, з утриманням його в ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)».
3. Відповідно до положень п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави підозрюваному ОСОБА_4 не визначати.
4. Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 22026140000000038 від 23.01.2026.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний цієї текст ухвали проголошений 28.05.2026 о 09:00 год.
Слідча суддя ОСОБА_8