Справа № 709/947/26
про прийняття цивільної справи до свого провадження
27 травня 2026 року селище Чорнобай
Суддя Чорнобаївського районного суду Черкаської області Шарая Л.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про встановлення факту перебування дітей на утриманні,
26.05.2026 адвокат Охріменко Наталія Іванівна в ОСОБА_1 звернулася до Чорнобаївського районного суду Черкаської області у порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту перебування дітей на утриманні, заінтересована особа - ОСОБА_2 .
Заява мотивована тим, що заявник ОСОБА_1 з лютого 2017 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 та проживає з нею однією сім'єю. На до складу сімї входять: син дружини від першого шлюбу - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Як зазначає заявник, він здійснює фінансове та матеріальне забезпечення дітей, зокрема забезпечує їх харчуванням, одягом, лікуванням, навчанням та іншими необхідними для належного розвитку потребами. Така допомога має постійний, систематичний та істотний характер, у тому числі щодо неповнолітнього пасинка ОСОБА_3 , оскільки з серпня 2024 року заявник проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , дружина заявника на даний час не працює та перебуває у відпустці по догляду за дитиною у зв'язку з народженням сина ОСОБА_6 . Крім того, відповідно до відомостей Управління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації, заявник та його дружина мають статус багатодітних батьків. Зазначає, що у квітні 2026 року заявником було подано рапорт командиру мінометної батареї мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років. Однак, як зазначено у заяві, йому було роз'яснено необхідність встановлення факту перебування дітей на утриманні заявника, у тому числі дитини дружини від попереднього шлюбу. Посилаючись на положення статей 293, 315 ЦПК України, а також статей 180, 181, 189 СК України, заявник просить суд встановити факт перебування на його утриманні трьох дітей: неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
При постановленні ухвали суддя керувалася такими правовими нормами.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 7 статті 19 ЦПК України передбачено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (ч. 1 ст. 315 ЦПК України ).
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України ).
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спором є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18.09.2023 у справі № 582/18/21, провадження № 61-20968сво21 наголосив на тому, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Статтею 51 СК України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Права та обов'язки батьків щодо виховання та утримання дитини передбачені у статтях 150, 151, 180-197 СК України.
За приписами ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами 1-3 статті 181 СК України унормовано, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У батьків дитини зберігається обов'язок утримання своєї дитини з моменту її народження до досягнення нею повноліття, при чому такий обов'язок не залежить від наявності зареєстрованого шлюбу між батьками, факту позбавлення батьківських прав, визнання батьків недієздатними тощо, а припиняється лише фактом смерті батьків.
Суд урахував, що відповідно до ст. 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Так, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
Отже, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Суд також урахував правові висновки щодо застосування норм права, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 у справі N 201/5972/22 та Касаційним цивільним судом Верховного Суду у постановах від 15.08.2025 у справі № 709/1954/24, від 14.01.2026 у справі № 333/6839/24, від 27.03.2025 у справі № 353/886/24, від 30.07.2025 у справі № 670/373/24, урахування яких згідно зі .ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч. 4 ст. 263 ЦПК України є обов'язковим іншими судами.
Так, Верховний Суд у вказаних постановах виснував, що з урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов'язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов'язків виховання та утримання дитини, то питання встановлення факту перебування дитини на утриманні батька не може з'ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні.
Водночас Верховний Суд вказав про те, що слід ураховувати, що доведення факту утримання дитини батьком (вітчимом) пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати/батько дитини/пасинка не виконують своїх батьківських обов'язків, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання батьками своїх батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси цих осіб, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. З огляду на зазначене вбачається, що у таких справах наявний спір про право, зокрема спір щодо участі батьків у матеріальному забезпеченні (утриманню) дитини та/або ухилення від участі у матеріальному забезпеченні/утриманню, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що дане питання не може бути вирішене шляхом встановлення факту, що має юридичне значення під час розгляду заяви ОСОБА_7 в окремому провадженні, з огляду на таке.
Заявник просить встановити факт перебування на його утриманні трьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заявлені вимоги пов'язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу - батька, який утримує дитину. Проте, встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини. Доведення факту перебування дитини на утриманні батька, тоді як дитина наразі проживає з матір'ю, оскільки заявник - батько дітей з серпня 2024 року проходить службу в Збройних Силах України, стосується зміни обсягу сімейних прав та безумовно впливає на права й інтереси матері дітей та самих дітей, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо утримання та виховання дитини, а визначена ч. 1 ст. 15 СК України "невідчужуваність" сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо утримання дитини, то факт утримання дитини лише батьком може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі щодо виконання батьками обов'язків з виховання та утримання дитини.
З огляду на зазначене вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право, зокрема, спір щодо участі батьків у вихованні та утриманні дитини та/або ухилення від такої участі, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника, і підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.
Близьких за змістом висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 у справі № 201/5972/22, провадження № 14-132цс23, здійснюючи перегляд у касаційному порядку цивільної справи за заявою особи про встановлення факту самостійного виховання дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Суд вважає, що зазначені у заяві ОСОБА_1 обставини щодо утримання ним трьох дітей, які проживають з матір'ю, можуть доводитися при вирішенні справи в порядку цивільного судочинства, але не окремого, а позовного провадження, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України.
Разом з тим, суд роз'яснює заявнику право звернутися до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення в порядку позовного провадження.
Покликаючись на положення статей 260, 261, 293, 315, 353-355 ЦПК України, суддя,
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про встановлення факту перебування дітей на утриманні, поданою в порядку окремого провадження.
Ухвалу суду направити заявнику та його представнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення, що є датою її ухвалення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Л.О. Шарая