Справа № 161/3078/26
Провадження № 2/931/239/26
(заочне)
26 травня 2026 року селище Локачі
Локачинський районний суд Волинської області
у складі: головуючого - судді Кідиби Т.О.,
за участю: секретаря судового засідання - Гупалик А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Локачах в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
10.02.2026 року позивач звернулася до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 23.08.2022 року між ТДВ «СК «Гардіан» та ОСОБА_2 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № EP 210700107, забезпечений транспорт - автомобіль марки «BMW 520D», д.р.н. НОМЕР_1 .
07.02.2023 року о 20 год. 55 хв. в м. Луцьку по вул. Конякіна, 23, мала місце ДТП, за участю транспортного засобу марки «BMW 520D», д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу марки «Skoda Superb», д.р.н. НОМЕР_2 .
Внаслідок даного ДТП було пошкоджено транспортний засіб марки «Skoda Superb», д.р.н. НОМЕР_2 , з вини ОСОБА_2 , його визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, що підтверджується постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі № 161/2772/23 від 02 березня 2023 року.
Згідно з умовами полісу ОСЦПВ № EP-210700107, на підставі страхового акту № G-24803-1, заяви про виплату страхового відшкодування та зібраних документів, розмір виплати за пошкоджений транспортний засіб марки «Skoda Superb», д.р.н. НОМЕР_2 , складає 5791,36 грн, які ТДВ «СК «Гардіан» відшкодувало страховій компанії потерпілого, якому належав транспортний засіб марки «Skoda Superb», д.р.н. НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням № 168854 від 24.03.2023 року.
ТДВ «СК «Гардіан» має право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_2 на суму 5791,36 грн.
14 серпня 2025 року між ТДВ «СК «Гардіан» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір 1/Г про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого право грошової вимоги до ОСОБА_2 перейшло до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .
Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 5791 грн 36 коп. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн 00 коп.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 19.02.2026 року справу передано Локачинському районному суду Волинської області за підсудністю.
Справа надійшла до Локачинського районного суду Волинської області 18.03.2026 року.
Ухвалою судді від 20.03.2026 року позовну заяву було залишено без руху. Позивачем було усунуто вказані судом недоліки.
Ухвалою судді від 30.03.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача у судове засідання не з'явилась, хоча була своєчасно та належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що стверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд". У заявах від 09.02.2026 року та від 24.03.2026 року представник позивача просить розгляд справи проводити без її участі, не заперечує щодо заочного розгляду справи (а.с.16, 66).
Відповідач у судове засідання не з'явився повторно, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України за його зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що повернулися до суду з відміткою органу поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Про причини неявки суд не повідомив, будь яких клопотань, заяв, відзиву на позов від нього не надійшло.
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача та відповідача.
Згідно із ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Зі згоди позивача, а також за одночасного існування вищевказаних умов, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що 23.08.2022 року між ТДВ «СК «Гардіан» та ОСОБА_2 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № 210700107, забезпечений транспорт - автомобіль марки «BMW 520D», д.р.н. НОМЕР_1 (а.с. 58, 59).
07.02.2023 року о 20 год. 55 хв. в м. Луцьку по вул. Конякіна, 23, мала місце ДТП, за участю транспортного засобу марки «BMW 520D», д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу марки «Skoda Superb», д.р.н. НОМЕР_2 . Внаслідок даного ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, визнано ОСОБА_2 , який керував автомобілем «BMW 520D», д.р.н. НОМЕР_1 , що підтверджується постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі № 161/2772/23 від 02 березня 2023 року, відповіддю НПУ (а.с. 25-28, 48-51).
Згідно з умовами полісу ОСЦПВ № EP-210700107, на підставі страхового акту № G-24803-1, заяви про виплату страхового відшкодування та зібраних документів, розмір виплати за пошкоджений транспортний засіб марки «Skoda Superb», д.р.н. НОМЕР_2 , складає 5791,36 грн (а.с. 29-32).
ТДВ «СК «Гардіан» відшкодувало страховій компанії потерпілого - АТ "Страхова група "ТАС" страхове відшкодування згідно із страховим актом № G-24803-1 за пошкоджений транспортний засіб «Skoda Superb», д.р.н. НОМЕР_2 , в сумі 5791,36 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 168854 від 24.03.2023 року (а.с. 33).
Відповідно до положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За нормами ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Тобто, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Отже, вина відповідача ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 07.02.2023 року о 20 год. 55 хв. в м. Луцьку по вул. Конякіна, 23, внаслідок якої був пошкоджений автомобіль марки «Skoda Superb», д.р.н. НОМЕР_2 , власнику якого було здійснено страхове відшкодування, була встановлена постановою Луцького міськрайонного суду від 02.03.2023 року і додатковому доказуванню не підлягає.
Крім того, із вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_2 було визнано винним як у спричиненні ДТП, так і за ст. 122-4 КУпАП - залишення місця ДТП, до якої він був причетний, до приїзду правцівників поліції.
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV, чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1961-IV).
Статтею 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 3 Закону України № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно із ст. 6 Закону України № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України № 1961-IV передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України № 1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Пунктом 3 частини 1 статті 988 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 ЦК України.
Положеннями ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно із вимогами ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується ; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Частиною 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до підп. в) п. 38.1.1. ст. 38 Закону України № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.
Доказами наявності у позивача права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, є платіжна інструкція від 24.03.2023 року №168854, яка підтверджує виплату регламентної виплати (страхового відшкодування).
Таким чином, на підставі вищезазначеного, враховуючи, що ОСОБА_2 залишив місце ДТП, що мало місце 07.02.2023 року до ТДВ «СК «Гардіан», який виплатив страхове відшкодування, перейшло в порядку ч.1 ст.1191 ЦК України та п. 38.1.1. ст. 38 Закону України № 1961-IV право вимоги (регресу) до винної особи ОСОБА_2 .
Із роз'яснень, викладених у п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вбачається, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.
Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Статтею 512 ЦК України передбачено, що однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
14 серпня 2025 року між ТДВ «СК «Гардіан» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір 1/Г про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого право грошової вимоги від ТДВ «СК «ГАРДІАН» до ОСОБА_2 перейшло до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (а.с. 17-22).
01.09.2025 року позивачем на адресу відповідача направлялась претензія про відшкодування шкоди за вих. №G-24803/АК (а.с.55)
Станом на день звернення з даним позовом кошти відповідачем не перераховані.
Відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували докази, надані позивачем щодо суми виплаченого страхового відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, дослідивши матеріали справи в повному обсязі, враховуючи те, що вина відповідача у вчиненні правопорушення встановлена та не підлягає доказуванню, а встановлені та зазначені в даному рішенні факти вказують на те, що фізична особа- підприємець ОСОБА_1 , як правонаступник ТДВ «СК «Гардіан», у порядку регресу, має право на відшкодування збитків, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Отже, з відповідача на користь позивача належить стягнути виплачену суму страхового відшкодування у розмірі 5791,36 грн.
Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1064,96 грн.
Щодо вирішення питання стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
На підтвердження факту надання професійної правничої допомоги представником позивача до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги № 4 від 20.08.2025 року, укладений між адвокатом Капля А.С. та ФОП ОСОБА_1 , акт приймання-передачі наданих послуг від 20.01.2026 року, з яких вбачається перелік наданих правових та юридичних послуг на суму 3000 грн.
Крім того, у матеріалах справи наявні копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 6115/10, виданого 07.07.2017 року Капля А.С. та копія ордера на надання правничої допомоги позивачу (а.с. 14, 15, 52-54).
Відповідно до ч.5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач не заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та не доводив їх неспівмірність.
Враховуючи наведене, те, що позов задоволено повністю, вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню у повному обсязі, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути документально підтверджені витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 274-279, 280-282, 289, 354, 355 ЦПК України, ст. 11, 979, 988, 993, 1166, 1077, 1078, 1187, 1188, 1191 ЦК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , IBAN НОМЕР_4 у «ПриватБанк», МФО 305299, РНОКПП НОМЕР_5 ) 5791 (п'ять тисяч сімсот дев'яносто одна) грн 36 коп. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Локачинського районного суду Т. О. Кідиба