19 травня 2026 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченоїОСОБА_6 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської областві від 01.04.2025, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Новоєгорівка Новоукраїнського району Кіровоградської області, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, і призначено їй покарання у виді штрафу у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн., без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Цивільний позов ТОВ «КІТ ТОРГ» задоволено та стягнуто з ОСОБА_6 на користь ТОВ «КІТ ТОРГ» 49932 гривні 50 копійок шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,
Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_6 в період з 21.10.2020 по 02.11.2020 та з 04.11.2020 по 08.11.2020, працюючи на посаді продавця продовольчих товарів у ТОВ «КІТ ТОРГ», виконуючи свої безпосередні обов'язки за посадою, на своєму робочому місці в приміщенні магазину по вул. Святошинській, 46, м. Вишневе, Бучанський район, Київська область, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, вчинила розтрату товарів ТОВ «КІТ ТОРГ», які перебували у її віданні, на користь третіх осіб за наступних обставин.
Реалізуючи свій єдиний продовжуваний злочинний умисел, направлений на розтрату майна, переданого роботодавцем у її відання, ОСОБА_6 в період часу з 07:00 по 22:30 (протягом робочого дня) незаконно систематично відчужувала товар третім особам, а в подальшому, з метою приховання нестачі, проводила скасування розрахункових операцій, забезпечуючи відповідність наявних в касі грошових коштів - чекам, чим вчиняла розтрату товару ТОВ «КІТ ТОРГ», який перебував у її правомірному володінні, заподіявши ТОВ «КІТ ТОРГ» матеріальну в наступних розмірах: 21.10.2020 - на суму 2491,68 грн; 22.10.2020 - на суму 3034,42 грн; 23.10.2020 - на суму 3159,18 грн; 24.10.2020 - на суму 3175,46 грн; 25.10.2020 - на суму 2808,24 грн; 26.10.2020 - на суму 2757,48 грн; 27.10.2020 - на суму 3343,97 грн; 28.10.2020 - на суму 2920,46 грн; 29.10.2020 - на суму 3268,06 грн; 30.10.2020 - на суму 2244,28 грн; 31.10.2020 - на суму 2822,00 грн; 01.11.2020 - на суму 3085,26 грн; 02.11.2020 - на суму 2307,93 грн; 04.11.2020 - на суму 2675,11 грн; 05.11.2020 - на суму 2769,14 грн; 06.11.2020 - на суму 2033,07 грн; 07.11.2020 - на суму 2643,16 грн; 08.11.2020 - на суму 2393,60 грн.
Факт розтрати товарів продавцем ОСОБА_6 виявлений 09.11.2020 роботодавцем, у зв'язку з цим можливість подальшого вчинення тотожних діянь припинено, а ОСОБА_6 звільнено.
Своїми незаконними діями ОСОБА_6 заподіяла ТОВ «КІТ ТОРГ» майнової шкоди на суму 49932 гривні 50 копійок.
Обвинувачена ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким визнати її невинуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.191 КК України та виправдати у зв'язку з недоведеністю, що в її діях є склад кримінального правопорушення, цивільний позов ТОВ «КІТ ТОРГ» залишити без розгляду. Також просить дослідити матеріали кримінального провадження.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги обвинувачена посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Наголошує, що в день її звільнення 09.11.2020 була проведена інвентаризація в її присутності, після чого жодних претензій майнового характеру з боку власників ТОВ «КІТ ТОРГ» не було. Звертає увагу, що протокол прийняття заяви про злочин датований лише 01.04.2021, а не листопадом 2020 року, при цьому матеріали справи не містять доказів, що в період з 09.11.2020 по 01.04.2021 потерпіла повідомляла її про виявлену розтрату і направляла на її адресу вимоги про повернення коштів. Вказує, що ні сторона обвинувачення, ні суд не встановили в чому саме полягає корисливий мотив і мета її діянь. Зауважує про відсутність доказів того, що вона збагатилася особисто чи була зацікавлена у збагаченні інших, адже усі товари були продані різним клієнтам, з якими вона не була знайома, за гроші, які містилися в касі і щоденно здавалися власниці магазину. Стверджує, що матеріали провадження не містять жодного доказу, що вона підраховувала передані безкоштовно товари клієнтам, а потім скасовувала розрахункові операції на відповідні суми з метою приховування нестачі, оскільки суду не надано жодного касового чеку зі скасованої розрахункової операції, жодної щоденної роздруківки з касового апарату, жодного відеозапису з камер спостереження.
Наголошує, що висновок суду про те, що вона правомірно відала майном, яке розтрачала, є безпідставним, оскільки письмовий договір про повну матеріальну відповідальність обвинувачена та потерпіла юридична особа не укладали, а усна домовленість ніколи не досягалася. При цьому посадова інструкція з відповідними положеннями ніколи не надавалася їй на підпис, порядок прийняття товарів від постачальників та зберігання не розроблявся, а регулярна інвентаризація не проводилась. Також звертає увагу, що матеріали провадження не містять жодних відомостей щодо поставок товарів за відповідними цінами і у кількості, яка зазначається потерпілою, жодних експертиз не призначалося, а відомості, зазначені потерпілою у рахункових відомостях, не перевірялися слідчим і не були співставлені з ринковими цінами на аналогічні товари. Також обвинувачена стверджує, що акт інвентаризації від 10.11.2020 не відповідає вимогам ст.ст. 85, 86 КПК України, оскільки інвентаризація була проведена без її участі, при цьому в цей день магазин не зачинявся на переоблік, працював у звичайному режимі, тому результати такої інвентаризації не можуть бути достовірними. Також після закінчення інвентаризації не було складено протокол.
Зазначає, що у матеріалах кримінального провадження відсутній документ, який підтверджує, що слідчий надав їй можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження в порядку ст.290 КПК України. Вказує на недопустимість наказу №13-К від 14.02.2020 про прийняття на посаду ОСОБА_6 ; наказу №22-к від 09.11.2020 про звільнення ОСОБА_6 ; трудової книжки ОСОБА_6 , оскільки дані документи надані суду у копіях, що не засвідчені у встановленому порядку, а оригінали для дослідження в судовому засіданні надані не були. Вважає, що суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження її офіційного працевлаштування, відповідно відсутні підстави для притягнення її до відповідальності як матеріально-відповідальної особи. Наголошує, що показання представника потерпілого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_8 не можуть бути покладені в основу обвинувачення, оскільки вони є зацікавленими особами, а їхні показання не підтверджуються іншими доказами.
В ході апеляційного розгляду обвинувачена ОСОБА_6 заявила клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України, та закриття кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, думки учасників апеляційного розгляду, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею нетяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років.
Згідно з положеннями ст. 12 КК України, інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення є нетяжким злочином, яке вчинене нею в жовтні-листопаді 2020 року.
Відомостей щодо переривання або зупинення строків давності в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Отже, на час апеляційного розгляду минув п'ятирічний строк притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України, а тому кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст.417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілим ТОВ «КІТ ТОРГ» до ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди.
Відповідно до вимог ч.1 ст.129 КПК України рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановленні ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Таким чином, у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та закриття кримінального провадження, цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає розгляду, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п.1 ч.2 ст.284 КПК України, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
Питання речових доказів підлягають вирішенню на підставі ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 284, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Клопотання обвинуваченої ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.04.2025 скасувати і звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.191 КК України на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Цивільний позов ТОВ «КІТ ТОРГ» залишити без розгляду.
Речовий доказ - жорсткий диск з відеозаписом, який зберігається в матеріалах кримінального провадження, повернути представнику ТОВ «КІТ ТОРГ».
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3