Справа № 754/8327/16-к Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/453/2026 Доповідач: ОСОБА_2
11 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючої), ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали виділеного кримінального провадження № 12016100030001858 від 13.02.2016 року за апеляційними скаргами першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 зі змінами та захисників обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 03 серпня 2018 року,
Вироком Деснянського районного суду міста Києва від 03 серпня 2018 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Степанівка Сумської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-20.12.2004 року Сумським районним судом Сумської області, з урахуванням змін внесених апеляційною інстанцією, за ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді 11 років позбавлення волі, без конфіскації майна, 19.02.2015 року звільненого по відбуттю строку покарання,
засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді 7 (семи) років позбавлення з конфіскацією всього належного йому майна;
вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
Відповідно до вироку, обвинувачений ОСОБА_7 , будучи особою, яка раніше вчинила розбій, та обвинувачений ОСОБА_10 , матеріали щодо якого виділено в окреме провадження, за попередньою змовою між собою, 13.02.2016 року вчинили напад на потерпілого ОСОБА_11 , поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу,(розбій), поєднаний з проникненням у житло, за таких обставин.
13.02.2016 року приблизно о 19.30 год. обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , матеріали щодо якого виділено в окреме провадження, за попередньою змовою між собою, реалізуючи злочинний умисел, направлений на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном потерпілого ОСОБА_11 , поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя ОСОБА_11 , поєднаний з проникненням у житло, перебуваючи на п'ятому поверсі будинку АДРЕСА_3 , дочекались, коли потерпілий ОСОБА_11 піднімається на ліфті на п'ятий поверх та вийде з ліфтової кабіни, підійшли до ОСОБА_11 та з метою подолання волі потерпілого до опору, ОСОБА_7 наніс останньому удар кулаком в область грудної клітки, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження у вигляді синця на правій грудній залозі в верхньо-внутрішньому квадранті, після чого проти волі потерпілого ОСОБА_11 проникли до квартири АДРЕСА_4 , де проживав ОСОБА_11 .
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , матеріали щодо якого виділено в окреме провадження, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_4 , почали вимагати у потерпілого ОСОБА_11 гроші та речі, які становлять матеріальну цінність, при цьому ОСОБА_7 руками наніс не менше двох ударів в ділянку голови потерпілого, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження у вигляді синця в лобно-скроневій ділянці справа з переходом на волосисту частину голови та в лобній ділянці зліва на межі росту волосся, а ОСОБА_10 , матеріали щодо якого виділено в окреме провадження, діючи згідно попередньої домовленості, став погрожувати застосуванням насильства, небезпечного для життя потерпілого, а саме погрожувати невстановленим досудовим слідством предметом схожим на пістолет, приставивши його до голови ОСОБА_11 .
Подолавши таким чином волю потерпілого ОСОБА_11 до опору, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , матеріали щодо якого виділено в окреме провадження, заволоділи чужим майном, що належало потерпілому ОСОБА_11 , а саме грошовими коштами у розмірі 3500 грн. та 1000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 13.02.2016 року становило 26083 грн. 67 коп., мобільним телефоном «Lenovo А319» та мобільним телефоном «Bravis NOVA», у якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв'язку «Лайфселл», яка для потерпілого матеріальної цінності не представляє, загальною вартістю 2800 грн., мобільним телефоном «Nokia», який для потерпілого матеріальної цінності не представляє, DVD Player Samsung, вартістю 500 грн., а всього на загальну суму 32 883 грн. 67 коп., після чого з місця вчинення злочину втекли, а викраденим розпорядились на власний розсуд.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 вказав про незаконність оскаржуваного вироку та наявність підстав для його скасування у зв'язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження. На обґрунтування своєї позиції зазначив, що суд безпідставно відхилив доводи сторони захисту про недопустимість протоколу огляду місця події від 13.02.2016 року як доказу, адже ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення огляду відсутня, як і відсутня належним чином зафіксована добровільна згода власника на огляд квартири та відсутній факт невідкладного випадку, який би дозволяв провести такий огляд відповідно до ст. 233 КПК України, а також всупереч ст. 104 КПК України в протоколі не зафіксовані всі учасники слідчої дії, адже конверт з вилученими під час огляду місця події речами підписано слідчим ОСОБА_12 , однак в протоколі відомості про нього відсутні, разом з цим, в кінці протоколу міститься підпис слідчого СУ ОСОБА_13 , однак на додатках до протоколу його підписи відсутні. Крім цього, звернув увагу на те, що на деяких фотографіях (том 2 а.с. 13-14), які наявні в матеріалах справи, відсутні відомості про те, до якого протоколу чи процесуального документу вони є додатком чи фототаблицею і якщо припустити, що вони є додатком до протоколу огляду від 13.02.2016 року, то вони повинні бути засвідчені підписами учасників слідчої дії, містити дати їх складання, а в вступній частині протоколу мало бути зазначено про застосування технічних засобів фіксації, однак такі відомості відсутні. Захисник також зазначив, що в протоколі не конкретизовано які саме двері та в якому місці квартири пошкоджені, в чому ці пошкодження проявилися, не конкретизовано в чому полягало порушення обстановки, не вказано конкретних місць, де було виявлено сліди папілярних узорів, а також спосіб їх вилучення. Апелянт вважає, що визнання протоколу огляду місця події від 13.02.2016 року відповідно тягне за собою недопустимість висновку експерта № 1729/д від 29.03.2016 як такого, що є похідним від вказаного проколу. Так само недопустимим доказом захисник вважає і протокол проведення слідчого експерименту від 27.05.2016 року, оскільки він не містить відомостей про надання добровільної згоди ОСОБА_11 на проведення слідчої дії в квартирі, відсутні відомості про застосування технічних засобів фіксації, відсутні відомості про будь-які додатки чи фототаблиці, при цьому, що така фототаблиця додана, проте не підписана понятими. Також зазначив, що ні з протоколу, ні з фотографій не вбачається, щоб ОСОБА_11 показував яким саме чином та куди саме йому наносилися удари обвинуваченими, яке їхнє розташування та не зафіксовано детального опису дій і обставин, яким чином відбувались погрози пістолетом. Вважає, що висновки експертиз № 448 від 17.02.2016 року та № 1156/е від 22.06.2016 року носять ймовірний характер, оскільки лише припускає, що тілесні ушкодження були нанесені у термін, вказаний в постанові, тоді як первинний огляд ОСОБА_11 у лікаря проводився 15.02.2016, тобто зі спливом певного часу. Також захисник вказав, що затвердження обвинувального акту та погодження повідомлення про підозру ОСОБА_7 здійснювала прокурор ОСОБА_14 , яка незаконно призначена старшим групи прокурорів з огляду на те, що постановою від 13.02.2016 року визначено групу прокурорів у вказаному кримінальному провадженні, куди вона не входила і саме цю постанову отримав обвинувачений під час надання доступу до матеріалів, а тому подальша зміна групи прокурорів є незаконною. Захисник вважає, що оскаржуваний вирок фактично ґрунтується на одних показаннях потерпілого, не підкріплених необхідною та достатньою сукупністю інших доказів, при цьому, що показання потерпілого спростовуються показами обвинувачених, яким суд не надав належної оцінки, а також тим, що жодної речі чи грошей, якими нібито заволодів ОСОБА_7 не виявлено та не виявлено предмету, схожого на пістолет, яким нібито погрожували потерпілому. Також звернув увагу на безпідставне відхилення клопотання захисника про виклик свідків, дослідження доказів, що призвели до порушення права обвинуваченого на захист та в свою чергу призвели до неповноти судового розгляду. За таких обставин просив оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_7 скасувати, а кримінальне провадження щодо нього - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9 також вказав про незаконність оскаржуваного вироку та наявність підстав для його скасування у зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. На обґрунтування своєї позиції зазначив, що допит потерпілого ОСОБА_11 , проведений 13.02.2016 року з 21-40 год до 22-10 год, є очевидно недопустимим доказом, оскільки проведений до внесення відомостей до ЄРДР, що свідчить в свою чергу про недопустимість проведених на його основі додаткових допитів, протоколу слідчого експерименту від 27.05.2016, висновку експерта № 1154/е від 22.06.2016, висновок експерта № 308/тв від 06.06.2016, а також довідку директора КМНЕДКЦ, яка незрозуміло на підставі яких документів отримана і не є висновком експерта. Вважає, що протокол огляду від 13.02.2016 року має бути визнаний недопустимим доказом з огляду на порушення ст. 233, 234 КПК України, а саме відсутність ухвали слідчого судді, відсутність згоди власника житла та потерпілого. Також захисник зазначив про відсутність у прокурорів та слідчих повноважень у цьому кримінальному провадженні, оскільки згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування 12.02.2016 року винесено постанову про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні, тоді як саме кримінальне провадження зареєстроване тільки 13.02.2016, до того ж це був вихідний день, а також вважає, що визначена постановою від 13.02.2016 року група слідчих не могла бути винесена за 16 хвилин 24-00 год 13 лютого 2016 року з урахуванням необхідності її підпису уповноваженою особою в нічний час, а підпис начальника СВ Деснянського УП ГУНП в м. Києві на постанові про визначення групи слідчих від 31.05.2016 року суттєво відрізняється від підпису на постанові від 13.02.2016 року, що тягне за собою недопустимість зібраних доказів. Звернув увагу на те, що суд першої інстанції не навів мотиви відхилення доказів сторони захисту, які мають суттєве значення для ухвалення законного рішення, зокрема факт неодноразових дзвінків ОСОБА_7 . ОСОБА_11 з метою розмови щодо відшкодування шкоди, наявність якої не заперечується самими потерпілим, рішення суду від 15.05.2017 року про стягнення з потерпілого шкоди, заподіяного ним в салоні краси, з приводу чого власниці салону ОСОБА_15 , ОСОБА_16 попросили ОСОБА_7 поговорити з потерпілим щодо відшкодування шкоди, про що надали свої покази, а жодної речі чи грошей, якими нібито заволодів ОСОБА_7 не виявлено та не виявлено предмету, схожого на пістолет, яким нібито погрожували потерпілому, що підтверджує його невинуватість. Просив оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_7 скасувати, а кримінальне провадження щодо нього - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, та невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
В апеляційній скарзі зі змінами прокурор просив вирок Деснянського районного суду міста Києва від 03 серпня 2018 року щодо ОСОБА_7 скасувати, а кримінальне провадження щодо нього - закрити на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку зі смертю обвинуваченого, адже ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується актовим записом про смерть № 32 від 18.04.2023 року.
19 червня 2023 року на адресу суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 про продовження апеляційного розгляду з метою реабілітації померлого, до якого ним долучено відповідну заяву матері ОСОБА_7 - ОСОБА_17 , яка заперечувала проти закриття кримінального провадження та просила продовжити розгляд справи з метою реабілітації померлого сина.
За змістом ст. 405 КПК України апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених глави 31 цього Кодексу. Частиною 4 вказаної норми передбачено, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Вирішуючи питання про можливість проведення апеляційного розгляду вищевказаного кримінального провадження, колегія суддів враховує, що в судовому засіданні 11.03.2026 року захисники обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , матір ОСОБА_7 - ОСОБА_17 , потерпілий ОСОБА_11 та його представники були відсутні.
При цьому, як вбачається з матеріалів судового провадження, в попередні судові засідання, призначені на 04.08.2025 та 05.11.2025, захисники обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , матір ОСОБА_7 - ОСОБА_17 , потерпілий ОСОБА_11 та його представники не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату та час апеляційного розгляду, причини неявки не повідомили, клопотань про неможливість явки або відкладення розгляду справи не надсилали.
Крім того, після направлення 19 червня 2023 року клопотання про продовження апеляційного розгляду з метою реабілітації померлого ОСОБА_7 , його захисники - адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , і матір ОСОБА_17 жодного разу в судові засідання, призначені іншими колегіями суддів Київського апеляційного суду, не з'являлись та розгляд кримінального провадження фактично не здійснювався.
Врахувавши думку прокурора, який не заперечував проти проведення апеляційного розгляду за відсутності захисників померлого обвинуваченого, матері ОСОБА_7 - ОСОБА_17 , потерпілого ОСОБА_11 та його представників, колегія суддів вважає, що неприбуття вказаних осіб не перешкоджає апеляційному розгляду, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату та час судового розгляду, жодного разу не з'явилися до суду апеляційної інстанції, для реабілітації померлого ОСОБА_7 вимоги апеляційних скарг захисники не підтримали та не довели перед судом своєї позиції, при цьому, доказів того, що вони були позбавлені можливості прибути за викликом до суду (в тому числі шляхом здійснення дистанційного судового провадження) ними не надано, а тому на підставі ч. 4 ст. 405 КПК України колегія суддів вважає, що апеляційний розгляд можливо провести за відсутності захисників обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , матері ОСОБА_7 - ОСОБА_17 , потерпілого ОСОБА_11 та його представників.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; пояснення прокурора, який апеляційну скаргу в редакції поданих змін підтримав та просив їх задовольнити, в задоволенні апеляційних скарг захисників просив відмовити; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі смерті обвинуваченого, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок і закрити кримінальне провадження.
Статтею 417 КПК України регламентовано порядок закриття кримінального провадження судом апеляційної інстанції. Так, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 КПК України, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 18 квітня 2023 року, виданого виконавчим комітетом Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер10 квітня 2023 року, про що складено відповідний актовий запис № 32 (том 5 а.с. 58).
У вказаному кримінальному провадженні матір померлого обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_17 звернулась до Київського апеляційного суду із заявою про продовження судового розгляду з метою реабілітації померлого ОСОБА_7 .
Так, перевіряючи вирок Деснянського районного суду міста Києва від 03 серпня 2018 року, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в частині фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у його вчиненні та правильності кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 187 КК України відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на повно та об'єктивно досліджених у судовому засіданні і належним чином оцінених та наведених у вироку доказах, а саме: показах потерпілого ОСОБА_11 , свідка ОСОБА_18 ; даних, що містяться у протоколі прийняття заяви ОСОБА_11 про вчинене кримінальне правопорушення від 13.02.2016 року; даних, що містяться у протоколі огляду місця події від 13.02.2016 року, з фототаблицею; даних, що містяться у висновку експерта №1729\д від 29.03.2016 року; даних, що містяться у висновку експерта № 448 від 17.02.2016 року; даних, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 27.05.2016 року, за участю ОСОБА_11 , в ході якого він детально розповів та показав за яких обставин на нього було вчинено ОСОБА_7 та ОСОБА_10 розбійний напад; даних, що містяться у висновку експерта № 1154\е від 22.06.2016 року; даних, що містяться у висновку експерта № 308\тв від 06.06.2016 року; даних, що містяться у висновку судово-психіатричного експерта № 451 від 09.06.2016 року; даних, що містяться у висновку судово-психіатричного експерта № 453 від 09.06.2016 року.
Дослідивши вказані докази та надавши їм належну юридичну оцінку суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_7 та правильності кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 187 КК України.
На підтвердження вказаного висновку колегією суддів враховується і те, що кримінальне провадження за фактом розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_11 було предметом розгляду Верховного Суду, який, розглядаючи кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_10 , матеріали щодо якого були виділені в окреме провадження, однак який відповідно до оскаржуваного вироку разом з ОСОБА_7 вчинив напад на потерпілого ОСОБА_11 , констатував, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України зроблено з дотриманням ст. 23 КПК України і він ґрунтується на з'ясованих в ході судового розгляду обставинах, підтверджених дослідженими та належним чином оціненими доказами, тобто таким чином суд касаційної інстанції підтвердив всі фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, правильність правової кваліфікації за ч. 3 ст. 187 КК України та правильність висновків суду щодо допустимості та належності досліджених доказів.
Зважаючи на зазначені вище обставини, а також неодноразову неявку в судові засідання захисників померлого ОСОБА_7 та його матері, які заявили про необхідність реабілітації померлого, однак жодних дій, спрямованих на доведення перед судом своєї позиції, яка викладена в апеляційних скаргах не вчинили, колегія суддів вважає, що усі висновки суду, які викладені у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, закон України про кримінальну відповідальність застосований правильно, порушень вимог кримінального процесуального закону у ході кримінального провадження, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення колегією суддів не виявлено, а тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність необхідності реабілітації померлого ОСОБА_7 та відсутність підстав для закриття кримінального провадження щодо нього у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, та невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливостей їх отримати, як про це ставились вимоги в апеляційних скаргах захисників.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що доводи прокурора про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України у зв'язку з смертю останнього є обґрунтованими, а тому апеляційні скарги захисників обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 слід задовольнити частково в частині вимог про скасування вироку Деснянського районного суду міста Києва від 03 серпня 2018 року, а апеляційну скаргу прокурора зі змінами задовольнити, скасувавши вирок і закривши кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. п. 5 ч. 1 ст. 284, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги захисників обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 зі змінами задовольнити.
Вирок Деснянського районного суду міста Києва від 03 серпня 2018 року щодо ОСОБА_7 скасувати.
Кримінальне провадження № 12016100030001858 від 13.02.2016 року щодо ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 187 КК України закрити на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку зі смертю обвинуваченого.
Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4