Справа № 515/1715/23
Провадження № 1-в/515/1420/26
Татарбунарський районний суд Одеської області
27 травня 2026 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Білгород-Дністровського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області про передачу матеріалу до суду звільнення від відбування покарання з випробуванням у зв'язку із закінченням строку відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого вироком Татарбунарського районного суду Одеської області від 19.10.2023 за ч. 1 ст. 162 КК України до 2-х років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання із випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,
До Татарбунарського районного суду Одеської області звернулася начальник Білгород-Дністровського районного сектору №2 філії Державна установа «Центр пробації» в Одеській області ОСОБА_4 з поданням про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання, призначеного за вироком Татарбунарського районного суду Одеської області від 19.10.2023 року, у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Подання обґрунтовано тим, що засуджений ОСОБА_3 за період строку з випробуванням зарекомендував себе з негативної сторони та за період відбування покарання за вироком суду неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.
06.05.2024 року ОСОБА_3 засуджений Саратським районним судом Одеської області за ч. 4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі та у вироку зазначено, що вирок Татарбунарського районного суду Одеської області від 19.10.32023 року виконувати окремо.
15.01.2025 року ухвалою Одеського апеляційного суду вищезазначений вирок змінено та перекваліфіковано дії ОСОБА_3 з ч.4 ст.185 КК України на ч.1 ст.162 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, із вказівкою, що вирок Татарбунарського районного суду Одеської області від 19.10.32023 року виконувати окремо.
26.03.2025 року Татарбунарським районним судом Одеської області задоволено подання Білгород-Дністровського районного сектору згідно ч.5 ст.57 КК України про направлення до виправного центру в порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі.
10.12.2025 року Татарбунарським районним судом Одеської області винесено вирок, яким на підставі затвердженої угоди про визнання винуватості, ОСОБА_3 визнано винуватим у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного даним вироком суду, частково приєднати невідбуту частину покарання, з урахуванням правил, передбачених ч.1 ст.72 КК України, за вироком Саратського районного суду Одеської області від 06 травня 2024 року у виді 3 місяців позбавлення волі, який змінено згідно з ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 січня 2025 року за перекваліфікування дій з ч.4 ст.185 КК України на ч.1 ст.162 КК України й призначено покарання у виді 2 років обмеження волі, визначивши ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на п'ять років три місяці.
За останнім вироком від 01.12.2025 року злочин було скоєно 24.06.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та відділенням №2 СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області відкрито кримінальне провадження 11.10.2025 року №12025162240001387.
Таким чином, під час винесення вироку від 06.05.2024 року Саратським районними судом Одеської області зазначено, що вирок Татарбунарського районного суду Одеської області від 19.10.2023 року виконується окремо, а під час винесення вироку від 01.12.2025 року Татарбунарським районним судом Одеської області не враховувався вирок Татарбунарського районного суду Одеської області від 19.10.2023 року.
Враховуючи викладене, на підставі ч.1 ст.78 КК України просила вирішити питання про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання за вироком Татарбунарського районного суду Одеської області від 19.10.2023 року.
Прокурор у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, в якій подання про звільнення від відбування покарання з випробуванням у зв'язку із закінченням іспитового строку відносно ОСОБА_3 підтримала, просила його задовольнити та справу розглядати за її відсутності .
Засуджений ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Представник Білгород-Дністровського районного сектору №2 філії Державна установа «Центр пробації» в Одеській області у судове засідання не з'явилася, належним чином повідомлена про день та час розгляду справи. 20 травня 2026 року подала суду заяву про розгляд справи без її участі, подання підтримала у повному обсязі.
Відповідно до ч.5 ст. 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Суд постановив справу слухати за відсутності прокурора, представника Білгород-Дністровського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області та засудженого.
Суд, вивчивши матеріали особової справи №23/ЗВП/2024, дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку.
У випадках, передбачених частинами першою, другою ст.75 КК України, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки (ч. 3 ст. 75 КК України).
З матеріалів подання вбачається, що вироком Татарбунарського районного суду Одеської області від 19.10.2023 року ОСОБА_3 засуджений за ч. 1 ст. 162 КК України до 2-х років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
Вироком Саратського районного суду Одеської області від 06.05.2024 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років. Також, зазначено, що вирок Татарбунарського районного суду Одеської області від 19 жовтня 2023 року, яким ОСОБА_3 засуджено за ч.1 ст. 162 КК України до 2 років обмеження волі, відповідно до ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України - виконувати самостійно.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.01.2025 року вирок Саратського районного суду Одеської області від 06.05.2024 року змінено, дії ОСОБА_3 перекваліфіковано з ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
Зазначено, що вирок Татарбунарського районного суду Одеської області від 19.10.2023 року, яким ОСОБА_3 визнано винуватими у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, слід виконувати самостійно.
Вироком Татарбунарського районного суду Одеської області від 01.12.2025 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначено йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного даним вироком суду, частково приєднано невідбуту частину покарання, з урахуванням правил, передбачених ч.1 ст.72 КК України, за вироком Саратського районного суду Одеської області від 06 травня 2024 року у виді 3 місяців позбавлення волі, який змінено згідно з ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 січня 2025 року та перекваліфікування дій з ч.4 ст.185 КК України на ч.1 ст.162 КК України й призначено покарання у виді 2 років обмеження волі, визначивши ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на п'ять років три місяці.
Згідно з ч.1 ст.78 КК України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 165 КВК України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, нагляд припиняється і засуджений знімається з обліку в зазначеному органі.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 , будучи засудженим вироком Татарбунарського районного суду Одеської області від 19.10.2023 року до покарання у виді обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та, маючи непогашену судимість, будучи засудженим до покарання у вигляді обмеження волі, в період іспитового строку, повторно 24 червня 2025 року скоїв умисне кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.
Таким чином, ОСОБА_3 не виконав покладені на нього вироком Татарбунарського районного суду Одеської області від 19.10.2023 року обов'язки, передбачені ст.75 КК України, що виключає можливість звільнення його від відбування покарання по закінченні строку з випробуванням.
Керуючись ст.ст. 75, 78 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд, -
У задоволенні подання Білгород-Дністровського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання, призначеного вироком Татарбунарського районного суду Одеської області від 19.10.2023 року відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Татарбунарський районний суд Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1