Справа № 523/6892/21
Провадження №6/523/93/26
"26" травня 2026 р. м. Одеса
Пересипський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого-судді Малиновського О.М.
за участю секретаря Березніченко В.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №15 в місті Одеса, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» про заміну сторони стягувача у виконавчому листі та видачу дубліката виконавчого листа,
До суду звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» - Сідак-Жарова Н.О. із заявою про заміну сторони стягувача у виконавчому листі та видачу дубліката виконавчого листа, мотивуючи заяву тим, що заочним рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 05 липня 2021 року по цивільній справі № 523/6892/21 позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» суму боргу за тілом кредиту в розмірі 15179,19грн., суму заборгованості за відсотками в розмірі 4181,64грн., судовий збір в розмірі 2270,00грн.
22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» було укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, відповідно до якого АТ КБ «ПриватБанк» відступило ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС», а ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Кредитним договором б/н від 11.01.2011 року.
Враховуючи зазначене, заявник просить суд постановити ухвалу якою замінити стягувача - АТ КБ «ПриватБанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» у виконавчому листі № 523/6892/21 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Враховуючи, що оригінал виконавчого листа ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» первісним стягувачем не передавався, на виконані не перебуває, а тому на думку заявника є втраченим, просить видати дублікат виконавчого листа.
Представник заявника та інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, повідомлялись про дату та час судового засідання у встановлено законом порядку, з заявами про відкладення розгляду справи не звертались, відповідно до ч.3 ст. 442 ЦПК України, неявка інших учасників процесу не перешкоджає розгляду заяви. Представник заявника у прохальній частині заяви про заміну стягувача просив зазначену справу розглянути за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною першою статті 442 ЦПК України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником
Відповідно ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ.
Так, судом встановлено, що 05 липня 2021 року Суворовський районний суд міста Одеси ухвалив рішення, яким позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» суму боргу за тілом кредиту в розмірі 15179,19грн., суму заборгованості за відсотками в розмірі 4181,64грн., судовий збір в розмірі 2270,00грн.
22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» було укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, відповідно до якого АТ КБ «ПриватБанк» відступило ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС», а ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Кредитним договором б/н від 11.01.2011 року.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами в зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) таке зобов'язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на стадіях судового процесу.
Частиною п'ятою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки попередника.
Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Водночас, відповідно до статті 55 ЦПК України заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, вказаних у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), "реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони у справі на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, а тому потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.
Ураховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони у справі (стягувача у виконавчому документі), є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження.
Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Отже, обов'язковою умовою для процесуального правонаступництва є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про заміну стягувача на його правонаступника у справі, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку.
Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про заміну стягувача на його правонаступника у справі суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Пунктом 17.4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, названим вище положенням процесуального закону визначено, що суд може видати дублікат виконавчого листа, якщо заява про це подана до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, або якщо є судове рішення про поновлення цього строку у разі його пропущення з поважних причин.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 серпня 2019 року (справа №2-836/11, провадження №14-308цс19), якщо строк пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі №260/2595/22, від 03 серпня 2023 року в справі №420/10415/22, від 09 листопада 2023 року в справі №0440/5997/18, від 19 червня 2024 року в справі №278/6265/13, від 18 липня 2024 року в справі №796/198/2018.
Таким чином, враховуючи, що у відповідності до ст. 512 ЦК України однією з підстав заміни кредитора у зобов'язані іншою особою є правонаступництво, тому вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» дійсно є правонаступником АТ КБ «ПриватБанк» за правом грошової вимоги за кредитним договором №б/н від 11.01.2011року.
Як вбачається з матеріалів заяви, на виконання рішення суду від 05 липня 2021 року Суворовським районним судом міста Одеси видано 05 серпня 2021 року виконавчий лист №523/6892/21. 21 вересня 2021 року було відкрито виконавче провадження. 22 лютого 2023 року винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.5 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р № 1404-VIII, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 12 цього Закону, строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення (ч.5 ст.12 Закону).
Таким чином, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання становив до 22 лютого 2026 р.
Відповідно до п.10-2 Прикінцевих та перехідних положень (РозділХІІІ) Закону України «Про виконавче провадження», яким було доповнено Розділ ХІІІ Закону згідно із Законом №2129-IX від 15.03.2022 року, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Оскільки порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання.
Воєнний стан запроваджений в Україні 24 лютого 2022 року наразі не припинено та не скасовано.
Отже, заява про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні подана стягувачем в межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку.
З таких обставин, суд вважає підтвердженою відсутність надходження оригіналу виконавчого листа до стягувача, а тому заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 4, 18, 247, 353, 442 ЦПК України,
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» про заміну сторони стягувача у виконавчому листі та видачу дублікату виконавчого листа - задовольнити.
Замінити вибулого стягувача: Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" у виконавчому листі 523/6892/21 на правонаступника стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС»: КОД ЄДРПОУ: 43513923, місце знаходження: 04073, місто Київ, проспект Степана Бандери,28А у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Видати дублікат виконавчого листа по цивільній справі № 523/6892/21, виданий Суворовським районним судом міста Одеси на виконання рішення суду від 05 липня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повної ухвали суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею
Повну ухвалу суду складено та підписано 26 травня 2026 року.
Суддя