Справа № 947/19710/26
Провадження № 1-кс/947/7272/26
22.05.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні матеріали за клопотанням старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12026160000000435, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.04.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України -
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12026160000000435, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.04.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
У клопотанні сторона обвинувачення просить накласти арешт на децентралізований гаманець та грошові активи, на вказаному рахунку.
Учасники кримінального провадження у судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили.
Відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється
Вивчивши клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
У клопотанні слідчого та прокурора про накладення арешту на віртуальні активи, що перебувають на депозитному криптовалютному гаманці, не наведено належного правового та фактичного обґрунтування необхідності такого арешту, що суперечить вимогам ст. 170, 171 КПК України.
Стороною обвинувачення формально зазначено про необхідність накладення арешту у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, однак не конкретизовано:
- яку саме мету арешту передбачену ч. 2 ст. 170 КПК України переслідує орган досудового розслідування;
- чи є віртуальні активи речовими доказами у розумінні ст. 98 КПК України;
- чи набуті вони внаслідок кримінально протиправних дій;
- чи є вони доходом від такого майна або отримані за рахунок доходів від кримінального правопорушення;
- чи існує необхідність забезпечення спеціальної конфіскації, конфіскації майна або забезпечення цивільного позову.
У поданому клопотанні відсутній належний виклад обставин, які б свідчили про зв'язок конкретних віртуальних активів із предметом досудового розслідування. Не надано жодних доказів руху коштів, blockchain-аналітики, відомостей про транзакції, адреси гаманців, належність гаманця підозрюваній особі чи потерпілим.
Сам по собі факт здійснення досудового розслідування за ч. 4 ст. 190 КК України не може бути достатньою підставою для обмеження права власності шляхом арешту активів без наведення конкретних ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.
Слідчий суддя враховує, що арешт майна є винятковим заходом забезпечення кримінального провадження, який істотно обмежує право особи на мирне володіння майном, гарантоване ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому сторона обвинувачення зобов'язана довести необхідність такого втручання, його пропорційність та правову визначеність.
Однак подане клопотання не містить належного обґрунтування ані правових підстав арешту, ані його мети, а долучені матеріали не підтверджують необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Слідчий суддя звертає увагу, що аналогічне клопотання сторони обвинувачення з вищевикладених обставин було повернуто прокурору для усунення недоліків, проте сторона обвинувачення фактично проігнорувала мотиви їх повернення та знову звернулись з не вмотивованим повністю ідентичним клопотанням та без долучення відповідних доказів.
За таких підстав, у даному кримінальному провадженні, на даному етапі його розслідування, клопотання сторони обвинувачення не може бути розглянуто по суті, оскільки воно не відповідає вимогам ст.171 КПК, з урахуванням відсутності повної інформації в клопотанні щодо вилученого майна та обґрунтування підстав та мети для накладення арешту.
Вказані обставини позбавляють слідчого суддю можливості в повній мірі дослідити обставини, якими обґрунтовані доводи клопотання та прийняти рішення по суті.
Згідно з ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 170-172, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання- повернути прокурору.
Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1