Справа № 458/553/26
2/458/382/2026
про забезпечення позову
26.05.2026 м. Турка
Суддя Турківського районного суду Львівської області Волинець М.З. розглянувши заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Миньо Микола Миколайович, про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Миньо Микола Миколайович, до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
Позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої є представник адвокат Миньо М.Ма до суду позовну заяву до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якій просила визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку поділу майна подружжя на 1/2 частину незавершеного будівництвом житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, кадастровий номер 4625510100:01:024:0121, площею 0.1 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, визнати за ОСОБА_2 , право власності у порядку поділу спільного майна подружжя на іншу 1/2 частину незавершеного будівництвом житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, кадастровий номер 4625510100:01:024:0121, площею 0.1 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку поділу спільного майна подружжя на 1/2 частину транспортного засобу - автомобіля марки AUDI Q5, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN- код НОМЕР_2 .
Одночасно з поданням позовної заяви, позивач подала заяву про забезпечення вказаного цивільного позову шляхом заборони відчуження земельної ділянки, кадастровий номер 4625510100:01:024:0121, площею 0,1 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; заборони органам та суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, які утворені та діють відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень», вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки, кадастровий номер 4625510100:01:024:0121, площею 0,1 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1060182446255; 3. накладення арешту на транспортний засіб - автомобіль марки AUDI Q5, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 .
В обгунтування заяви про забезпечення позову покликається на те, що з 29.01.2011 позивач ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_4 ) перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у шлюбі, який розірвано рішенням Турківського районного суду Львівської області у справі № 458/231/26 від 14.04.2026. Згідно інформаційної довідки № 467799762 від 12.03.2026 на відповідача ОСОБА_2 зареєстровано земельну ділянку, кадастровий номер 4625510100:01:024:0121, площею 0.1 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена земельна ділянка набута відповідачем на підставі рішення Турківської міської ради Самбірського району Львівської області № 651 від 06.10.2016.
У період перебування у шлюбі сторонами на вказаній земельній ділянці, яка належить на праві власності відповідачу було збудовано житловий будинок, загальною площею 137,5 кв.м. житловою площею 77,7 кв.м.; та набуто транспортний засіб - автомобіль марки AUDI Q5, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 . Право власності на автомобіль оформлено на відповідача ОСОБА_2 .
Оскільки спірне майно набуто у період перебування сторін у шлюбі, воно належить їм, як подружжю, на праві спільної сумісної власності, тому позивач має право на 1/2 частину спірного спільного майна.
Для вирішення питання щодо поділу спільного майна позивач звернулася до суду, оскільки земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок належить відповідачу на праві власності, спірний автомобіль оформлений на відповідача, є загроза того, що він може відчужити вищевказане майно чи передати його в заставу.
Вказана заява про забезпечення позову розглядається у відповідності до вимог ч.1 ст.153 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Проаналізувавши доводи заявленої заяви про забезпечення позову та матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому його виконанні.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (п. 3 ч.1 ст. 151 ЦПК України).
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
У ч.ч.1,2 ст. 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Позов, зокрема, забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і мають застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Разом з тим у пункті 23 постанови від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є поділ спільного сумісного майна, набутого за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі. Позивачем заявлено вимоги щодо визнання права власності на 1/2 частину спільного сумісного майна незавершеного житлового будинку та автомобіля.
Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову у виді заборони відчуження спірної земельної ділянки, заборони органам та суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, які утворені та діють відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень», вчиняти реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки та накладення арешту на автомобіль, позивач вказав, що існує реальна загроза, що відповідач (власник земельної ділянки та автомобіля) може відчужити таке майно чи передати його в заставу, що в подальшому утруднить виконання рішення суду про задоволення позову.
Виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі не вжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Право власності ОСОБА_5 на вказану в заяві про забезпечення позову земельну ділянку, кадастровий номер 4625510100:01:024:0121, площею 0,1 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
Водночас вимога про заборону відчуження земельної ділянки, кадастровий номер 4625510100:01:024:0121 та заборону органам та суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, які утворені та діють відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень», вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки, кадастровий номер 4625510100:01:024:0121 не підлягає задоволенню, у зв'язку з тим, що вказані дії не вплинуть на виконання рішення суду, оскільки спірна земельна ділянка не є предметом спору. Ймовірність вирішення під час судового розгляду питання щодо наявності чи відсутності підстав щодо виділення певної частки земельної ділянки для обслуговування певного майна не відповідає принципу забезпечення позову.
Разом з тим, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів станом на 25.05.2026, транспортний засіб - автомобіль марки AUDI Q5, 2013 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 зареєстровано на праві власності за відповідачем ОСОБА_2 .
Проаналізувавши заява позивача про забезпечення позову в частині накладення арешту на автомобіль марки AUDI Q5, 2013 року випуску, який є предметом спору, суд дійшов висновку, що зазначений вид забезпечення позову у виді накладення арешту на вищевказаний транспортний засіб, не повністю відповідає вимогам, на забезпечення яких він повинен бути застосований.
Як слідує з матеріалів позовної заяви, предметом позову, з яким звернувся позивача, є матеріально-правова вимога про поділ майна, що кореспондує зі способами захисту порушеного права. Предмет позову має правовий характер і випливає з певних матеріально-правових відносин.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили.
Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала / використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи, інша особа може перебувати в конкретних правовідносинах із цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувати); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває в правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття і здійснення; особа не вперше перебуває в цих правовідносинах чи ці правовідносини є тривалими або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
Враховуючи пов'язаність заходів забезпечення позову з предметом спору, наявність обставин, які свідчать про можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову та невжиття заходів забезпечення позову, застосування заходів забезпечення позову є доцільним.
Забезпечення позову в частині накладення арешту на транспортний засіб є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача ОСОБА_1 .
Водночас, суд звертає увагу, що як заборона відчуження, так і арешт віднесені до видів обтяжень речових прав на нерухоме майно, об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості (п. 4 ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Постановою Верховного Суду від 19.02.2021 (справа №643/12369/19) закріплено правову позицію, відповідно до якої арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженні майном. Верховний Суд звертає увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.
Суд зауважує, що арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (постанови Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21, Верховного Суду від 14.02.2024 у справі №504/3408/22 (провадження № 61-18041св23), від 24.07.2024 у справі № 567/459/23 (провадження № 61-10214св23)).
Тому з урахуванням підстав та змісту позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересам сторін, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо застосування заходів забезпечення позову щодо автомобіля марки AUDI Q5, 2013 року випуску саме шляхом заборони відчуження такого. Враховуючи предмет спору у цій справі, суд вважає, що саме застосування заборони на відчуження вказаного транспортного засобу як спосіб забезпечення позову буде співмірним для ефективного захисту прав позивача.
При цьому, суд враховує, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Разом з тим, невжиття заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на транспортний засіб призведе до порушення справедливого та ефективного захисту прав позивача в межах одного судового провадження за його позовом, без нових звернень до суду.
На час вирішення питання про забезпечення позову судом не встановлено обставин, визначених ч.3 ст.154 ЦПК України для застосування зустрічного забезпечення.
За правилами статті 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
При цьому, суд вважає за доцільне роз'яснити, що заходи забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, їх значення полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ у справі «Кюблер проти Німеччини»).
Керуючись ст. 149-150, 153, 157 ЦПК України, суд-
Заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Миньо Микола Миколайович, про забезпечення позову - задовольнити частково.
Накласти арешт на транспортний засіб автомобіля марки AUDI Q5, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в частині заборони відчуження вказаного транспортного засобу.
В задоволенні вимог іншої частини заяви відмовити.
Копію ухвали про забезпечення позову одночасно з направленням заявнику направити для негайного виконання Турківському відділу Державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Копію ухвали направити заявнику та всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Вжиті судом заходи забезпечення позову можуть бути скасовані у випадках, встановлених ст.158 ЦПК України.
Суддя Марія ВОЛИНЕЦЬ