Номер провадження 22-ц/821/521/26Головуючий по 1 інстанції
Справа № 752/21124/25 Категорія: 304090000 Тептюк Є. П.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
27 травня 2026 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :
Сіренка Ю.В., Карпенко О.В., Василенко Л.І.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»;
відповідач - ОСОБА_1 ;
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2025 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У серпні 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 07.12.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 885182534 на суму 5 200,00 грн. Позивач посилався на порушення відповідачем умов договору щодо порядку повернення кредитних коштів.
28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі, щодо продовження терміну дії Договору факторингу.
31.07.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 31/0724-01.
04.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 885182534.
Враховуючи викладене, позивач просив стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 885182534 від 07.12.2023 на загальну суму 27018,16 грн, яка складається з: 5 200,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 21 818,16 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом та судові витрати, що складаються зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 885182534 від 07.12.2023 у розмірі 23 345,92 грн, що складається: тіло кредиту - 5 200,00 грн; відсотки - 18 145,92 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» судові витрати в розмірі 4 593,20 грн, що складаються з судового збору - 2 093,20 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 2 500,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не заперечує факту укладення договору із первісним кредитором та не заперечує проти того, що він не виконав належним чином умови договору і не повернув вчасно кредитні кошти та відсотки нараховані згідно з договором.
Однак, суд не погодився щодо розрахунку заборгованості в частині нарахування відсотків.
Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування»
передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року не більше 1 %.
З 07.12.2023 по 05.01.2024 заборгованість за відсотками розраховувалась за дисконтною процентною ставкою 2,24 % в день, а з 06.01.2024 за стандартною процентною ставкою 2,98 % в день. Розрахунок проводився з 07.12.2023 до 03.05.2024.
Однак, враховуючи положення пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо диференційованого розміру денної процентної ставки, така ставка 2,5 % можлива лише до 22.04.2024, з 23.04.2024 до 03.05.2024 процентна ставка повинна бути лише 1,5 % в день.
Враховуючи викладене, заборгованість за процентами за період з 07.12.2023 до 05.01.2024 складає 3 377,92 грн, з 06.01.2024 до 22.04.2024 складає 13 910,00 грн (5 200 грн * 2,5 % * 107 днів); за період з 23.04.2024 до 03.05.2024 - 858,00 грн (5 200 грн * 1,5% *11 днів).
Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача за відсотками становить 18 145,92 грн (3 377,92 +13 910,00+ 858=18 145,92), а загальний розмір заборгованості за кредитним договором складає 23 345,92 (5 200 + 18 145,92 = 23 345,92).
Не погодившись з рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2025 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просив вказане рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач не набув право вимоги до відповідача за кредитним договором від 07.12.2023, оскільки договір факторингу між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений 28.11.2018, тобто на момент укладення договору вказаного факторингу ще не виникло зобов'язань між первісним кредитором та ОСОБА_1 . Відтак, оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до ОСОБА_1 , як боржника, не набуло, таке право не могло бути передано ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а подальшому і ТОВ «Юніт Капітал».
Скаржник також вказує, що позивачем не надано належних доказів щодо отримання боржником грошових коштів за кредитом.
У матеріалах справи також відсутній оригінал кредитного договору.
20.02.2026 до Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «Юніт Капітал» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона позивача просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову в даній справі становить 27018,16 грн та не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке.
Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що 07.12.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 85182534 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору UNYJ, який було відправлено 07.12.2023 0:34:13 на номер телефону НОМЕР_1 та введено відповідачем 07.12.2023 0:34:38.
Згідно з кредитним договором сторони погодили наступні умови кредитування: сума кредиту - 5 200, 00 грн; строк кредитування - до 1857 днів; дисконтний період - 29 днів з можливістю продовження; кінцева дата дисконтного періоду - 05.01.2024; кінцева дата повернення кредиту - 06.01.2029; строк дії договору - 5 років або до його дострокового розірвання; дисконтна процентна ставка: 2,24 % в день; стандартна процентна ставка: 2,98 % в день;
Первісний кредитор виконав свій обов'язок та 07.12.2023 перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі - 5 200,00 грн на банківську карту № НОМЕР_5 відповідача, яку відповідач вказав у заявці при укладенні кредитного договору, що підтверджується платіжним дорученням № 50329bf8-d0c4-40c9-852e-ee1859a5dcc0 від 07.12.2023. Також підтверджується довідкою та письмовими поясненнями ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 23.05.2025.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є небанківською фінансовою установою, та не надає фінансових платіжних послуг. Тобто, не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів (банківських платіжних доручень). А тому позивач, просив суд першої інстанції витребувати в АТ КБ «Приватбанк» докази, які містять банківську таємницю та підтверджують факт переказу коштів на банківську карту відповідача.
06.11.2025 АТ КБ «Приватбанк» надіслав суду запитувану інформацію, яка підтверджує, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітувалась платіжна картка НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ). Додатково надано виписку по особовому рахунку за період 07.12.2023-12.12.2023, яка містить зарахування 07.12.2023 на суму 5 200,00 грн. Також зазначено номер телефону НОМЕР_1 не був/не є фінансовим, але на даний номер відправляється інформація про підтвердження операцій за вказаною платіжною карткою та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 .
Отже, позивачем доведено факт виконання зобов'язання первинного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про перерахування коштів на рахунок відповідача в сумі 5 200,00 грн.
Відповідно до детального розрахунку заборгованості, наданого первісним позивачем, з 07.12.2023 до 06.02.2024 відображено фактичне нарахування відсотків за весь період користування кредитом, відповідно до умов договору та норм чинного законодавства. Розрахунок здійснено на підставі визначеної договором процентної ставки. Відповідач не виконав належним чином умови кредитного договору та, відповідно до розрахунку, у нього виникла заборгованість в загальній сумі 13 381,68 грн, що складається із: 5 200,00 грн - заборгованість по кредиту; 8 336,64 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам.
28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі, щодо продовження терміну дії вказаного договору факторингу.
Відповідно до детального розрахунку заборгованості відповідача, наданого ТОВ «Таліон Плюс», з 06.02.2024 до 03.05.2024 відображено фактичне нарахування відсотків за весь період користування кредитом, відповідно до умов договору та норм чинного законодавства. Розрахунок здійснено на підставі визначеної договором процентної ставки. Відповідач не виконав належним чином умови кредитного договору та відповідно до розрахунку в нього сформувалась заборгованість в загальній сумі 27 018,16 грн, що складається із: 5 200,00 грн - заборгованість по кредиту; 21 818,16 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам.
31.07.2024 між ТОВ «Таліон Плюс'та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 31/0724-01.
04.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 885182534.
В обґрунтування заявлених вимог на підтвердження переходу до позивача права вимоги за кредитним договором № 885182534 від 07.12.2023, позивач надав суду документи:
- договір факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»; додаткову угоду № 26 від 31 грудня 2020 року до даного договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року; додаткову угоду № 27 від 31 грудня 2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року; додаткову угоду № 31 від 31.12.2022 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року; додаткову угоду № 32 від 31.12.2023 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року; реєстр прав вимоги № 270 від 06.02.2024; протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги згідно реєстру прав вимоги № 270 від 06.02.2024; акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2024 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 270 від 06.02.2024 за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018;
- договір факторингу № 31/0724-01 від 31.07 2024, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс»; реєстр права вимоги № 2 від 31 липня 2024 року; платіжну інструкцію № 7076 від 05.08.2024;
- договір факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025, укладений ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «Юніт Капітал»; реєстр боржників до договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025; акт прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025; платіжна інструкція № 467 від 10.06.2025; платіжна інструкція № 468 від 10.06.2025; платіжна інструкція № 469 від 11.06.2025; платіжна інструкція № 470 від 11.06.2025; платіжна інструкція № 478 від 19.06.2025; платіжна інструкція № 479 від 19.06.2025; платіжна інструкція № 483 від 25.06.2025;
Позивач зазначав, що ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором.
Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі наведених вище фактичних обставин щодо стягнення кредитної заборгованості, регламентуються такими правовими нормами.
Частина третьої статті 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено , що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За приписами пункту 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що договір кредитної лінії № 885182534 від 07.12.2023 підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання спірного правочину, про що правомірно зазначено судом першої інстанції.
Факт отримання 07.12.2023 відповідачем кредитних коштів в сумі 5200,00 грн підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-251027/57110 від 27.10.2025. Належних доказів на спростування вказаної інформації відповідачем суду не надано.
Відтак, доводи скаржника щодо ненадання позивачем доказів щодо отримання боржником грошових коштів за кредитом спростовуються матеріалами справи.
Щодо відступлення права вимоги за кредитним договором, колегія суддів зазначає, що надані копії договорів факторингу, додаткових угод до договорів факторингу, актів прийому-передачі реєстру боржників, витягів з реєстру боржників, платіжних інструкцій про сплату грошових коштів за відступлення права вимоги, актів звірки взаємних розрахунків в сукупності свідчать про фактичне виконання сторонами (за договорами факторингів) умов договорів та відсутність між ними спору щодо обсягу та характеру взаємних зобов'язань. Таким чином, колегія суддів вважає, що ТОВ «Юніт Капітал» підтвердило свій процесуальний статус позивача щодо права вимоги за договором кредитної лінії № 885182534 від 07.12.2023.
Щодо тверджень скаржника про те, що у позивача відсутнє право вимоги за кредитним договором № 885182534 від 07.12.2023, так як кредитний договір укладений з відповідачем пізніше, ніж договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, колегія суддів зазначає, що надані договори факторингу є рамковими угодами та підтверджують згоду їх сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу.
Тобто приписи відповідних договорів факторингу діють не лише під час їх укладення, а й протягом усього періоду строку дії таких правочинів. Відтак, права вимоги за кредитними договорами, які було укладено пізніше, ніж відповідний договір факторингу, можуть бути відступлені у порядку, визначеному такими договорами факторингу у спосіб укладення додаткових угод до них під час строку їх дії, що й мало місце у даній справі.
Крім того, вказані вище договори факторингу та додаткові угоди до них, внаслідок укладення яких позивач набув права вимоги до відповідача у справі, є чинними та перед судом заінтересованими особами питання про визнання їх недійсним не порушувалося.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи оригіналу кредитного договору, укладеного в електронній формі, оскільки такі доводи ґрунтуються на помилковому ототожненні електронного договору з письмовими документами на паперовому носії.
У суду відсутні сумніви щодо існування між сторонами кредитних правовідносин, адже матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем кредитних коштів, користування ними, а також виникнення зобов'язань з їх повернення. Вказані обставини узгоджуються з наданими позивачем доказами та не були належним чином спростовані стороною відповідача.
Щодо наданих позивачем розрахунків за кредитною заборгованістю та визначеним судом першої інстанції розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, апеляційна скарга жодних заперечень не містить, як і не містить контррозрахунку заборгованості відповідача.
З урахуванням викладеного вище, аргументи скаржника, у даній справі, свого підтвердження при апеляційному перегляді справи не знайшли.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, не виявлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів висновує, що рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2025 року є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування скаржником не доведено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2025 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає касаційному оскарженню в порядку і строках, визначених ЦПК України.
Судді Ю.В. Сіренко
Л.І. Василенко
О.В. Карпенко