Рівненський апеляційний суд
Іменем України
26 травня 2026 року м. Рівне
Справа № 564/275/26
Провадження № 11-кп/4815/492/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу прокурора Костопільського відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 27 березня 2026 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12025181150000199 від 04 червня 2025 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костопіль, Рівненської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, працюючого слюсарем з експлуатації та ремонту газового устаткування четвертого розряду КП КМР «Костопількомуненергія», одруженого, на утриманні 1 малолітня дитина, не є депутатом, раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, -
Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 27 березня 2026 року клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки та закриття кримінального провадження задоволено.
Звільнено обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ст.336 КК України на підставі ст.48 КК України у зв'язку із зміною обстановки, а кримінальне провадження за №12025181150000199 від 04 червня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України закрито.
В поданій апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинуваченого, покликається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Звертає увагу, що надання особі відстрочки від призову відповідно до законодавства не свідчить про такі зміни в поведінці чи способі життя особи, які унеможливлювали б вчинення нею нового кримінального правопорушення або істотно знижували ризик протиправної поведінки в майбутньому. Бронювання є адміністративно-правовим механізмом забезпечення функціонування окремих підприємств та організацій і не пов'язане з оцінкою морально-правових якостей особи чи ступеня її суспільної небезпечності.
Застосування положень ст. 48 КК України в частині визнання особи такою, що перестала бути суспільно-небезпечною, передбачає встановлення реальних, істотних і позитивних змін самої особи.
Вказує, що судом при ухваленні рішення про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, судом не надано належної оцінки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України, хоча і відноситься до нетяжкого злочину, але спрямоване на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, під час дії воєнного стану, що є найбільш небезпечним посяганням на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад.
Вважає, що суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, зокрема, ст. 48 КК України, а також допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Просить ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 27.03.2026 року відносно ОСОБА_6 скасувати, кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого і захисника, які не заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно вимог ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК України ухвала суду повинна бути законною і обгрунтованою та грунтуватись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону.
Вказаних вимог суд першої інстанції не дотримався.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Положеннями ч.1 ст. 285 КПК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Частина 3 ст. 288 КПК України встановлює, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з положеннями ст. 44 КК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 48 КК України передбачено, що особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
В цьому контексті суд апеляційної інстанції приймає до уваги роз'яснення, які містяться в п. 7 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005, згідно яких в зазначеній статті передбачено дві самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності - втрата суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час розслідування чи розгляду справи в суді або діянням, або особою, яка його вчинила.
При цьому слід розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.
Для застосування ст. 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.
Така правозастосовна практика викладена у постанові ККС ВС від 20.08.25 року у справі №728/704/24 (провадження № 51-1600 км 25), відповідно до якого особу може бути визнано такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення цією особою нового злочину. Такі зміни умов життєдіяльності повинні носити позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь. У результаті таких змін у житті істотно змінюється морально-юридична оцінка особи, у зв'язку з чим втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу.
Збереження суспільної небезпечності вчиненого злочину на момент розгляду справи в суді не перешкоджає застосуванню ст. 48 КК України у разі, коли у зв'язку зі зміною обстановки особа, яка вчинила злочин, перестала бути суспільно небезпечною.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, а саме: в умисному ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Так, відповідно до обвинувального акта ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що перебуваючи на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_2 , як військовозобов'язаний, 10.07.2024 визнаний військово-лікарською комісією придатним до проходження військової служби. 21.05.2025 о 15 год. 40 хв. ОСОБА_6 отримав повістку про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оголошеної Указом Президента України від 24.02.2022 №62/2022 «Про загальну мобілізацію», що підтверджується його особистим підписом у розписці повістки на призов та актом вручення повістки на призов до лав ЗСУ, а також останньому повідомлено про необхідність прибути на 09 год. 10 хв. 26.05.2025 до пункту збору, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 ), для подальшого проходження військової служби під час мобілізації.
Однак, ОСОБА_6 , всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, будучи належним чином повідомленим про необхідність прибуття, придатним за станом здоров'я для проходження військової служби та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, ухилився від призову на військову службу за мобілізацією, на особливий період та о 09 год. 10 хв. 26.05.2025 без поважних причин не прибув до пункту збору за адресою: АДРЕСА_2 , для проходження військової служби.
27.03.2026 року захисником обвинуваченого ОСОБА_6 подано клопотання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, на підставі ст. 48 КК України у зв'язку із зміною обстановки.
Свій висновок за результатами розгляду клопотання захисника про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки та закриття кримінального провадження суд мотивував тим, що обвинувачений з 10 липня 2025 року працевлаштований у комунальному підприємстві "Костопількомуненергія" Костопільської міської ради та працює на посаді слюсаря з експлуатації і ремонту газового устаткування четвертого розряду, має відстрочку у вигляді бронювання до 12.03.2027, що підтверджується витягом з «Реєстру+», раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вперше обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, має постійне місце реєстрації та проживання, позитивно характеризується по місцю роботи та проживання, відтак, внаслідок зміни обстановки, на даний час, у розумінні Кримінального кодексу України, вчинене ним діяння втратило суспільну небезпечність, а сам обвинувачений перестав бути суспільно небезпечним.
Разом із тим, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції передчасним з огляду на наступне.
Для встановлення того, що на час розгляду справи в суді обстановка змінилась, необхідно встановити не тільки те, яка обстановка існувала під час вчинення кримінального правопорушення, а й те, в чому саме полягає її зміна на час розгляду справи.
Колегія суддів вважає, що наявність у ОСОБА_6 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з бронюванням за основним місцем роботи, не може в даному випадку бути визнано змінами умов життєдіяльності обвинуваченого в розумінні ст. 48 КК України, оскільки така обставина не існувала на момент вчинення обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, а отримана ним відстрочка лише більше як через місяць після інкримінованої події.
Крім того, відповідно до усталеної практики ВС, відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації є тимчасовим правом військовозобов'язаного, яке слугує відтермінуванню його призову на військову службу під час дії воєнного стану за наявності підстав, які визначені у ст. 23 Закону № 2435-IV.
Відстрочка у зв'язку з бронюванням військовозобов'язаного є адміністративно-правовим механізмом забезпечення функціонування окремих підприємств та організацій і не пов'язане з оцінкою морально-правових якостей особи чи ступеня її суспільної небезпечності.
Так само не є безумовною підставою стверджувати про об'єктивні зміни у поведінці особи, які б свідчили про зниження або ж усунення її суспільної небезпечності, й відстрочка на підставі положень ст. 23 Закону № 2435-IV, оскільки така відстрочка за своєю правовою природою не може трактуватися як звільнення особи від військового обов'язку взагалі, має строковий вимір.
ВС сформулював ключовий висновок, що сам по собі факт надання особі відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або бронювання військовозобов'язаного на період мобілізації та на воєнний час не свідчить про такі зміни у поведінці чи способі життя особи, які б унеможливлювали вчинення нею нового кримінального правопорушення або істотно знижували ризик протиправної поведінки в майбутньому (справа № 459/3471/23).
ВС вказав, що факт отримання засудженим права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації не спростовує того, що ним за наведених у вироку обставин було вчинено суспільно небезпечне діяння, відповідальність за яке передбачена положеннями ст. 336 КК України, або підлягає звільненні від кримінальної відповідальності за його вчинення на підставі ст. 48 КК України (Ухвала ВС від 26.02.2026 року, справа № 632/1141/25, провадження № 51-659ск26).
За наведеного, колегія суддів вважає, що отримання ОСОБА_6 у даному випадку відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не співвідносяться з вимогами ст. 48 КК України.
Суд першої інстанції не встановив, в чому саме полягала зміна обстановки, що призвела до того, що вчинене ОСОБА_6 діяння перестало бути суспільно небезпечним.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було достатніх, передбачених законом, зокрема, ст. 48 КК України, підстав для висновку про втрату обвинуваченим суспільної небезпечності, внаслідок чого, не було об'єктивних підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 409 КПК України є підставою для скасування ухвали суду з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
За наведеного доводи апеляційної скарги прокурора знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 407, 409, 413, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 27 березня 2026 року, якою ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 336 КК України, на підставі ст. 48 КК України у зв'язку із зміною обстановки, а кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12025181150000199 від 04 червня 2025 року відносно ОСОБА_6 за ст. 336 КК України закрито ? скасувати.
Призначити новий розгляд даного кримінального провадження відносно ОСОБА_6 за ст. 336 КК України в суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3