25 травня 2026 року
м. Київ
справа № 128/184/25
провадження № 61-9876св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Арбалет Охорона»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арбалет Охорона» про стягнення заробітної плати
за касаційною скаргою адвоката Куцого Ростислава Андрійовича як представника ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 09 червня 2025 року у складі судді Васильєвої Т. Ю. та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 липня 2025 року у складі колегії суддів: Панасюка О. С., Матківської М. В., Міхасішина І. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь невиплачену заробітну плату у розмірі 33 492,00 грн.
05 червня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Куций Р. А. подав до суду заяву про поновлення пропущеного строку для подання заяви про зміну предмета позову та про прийняття до розгляду заяви про зміну предмета позову, в якій просив визнати факт перебування у фактичних трудових відносинах ОСОБА_1 з ТОВ «Арбалет Охорона» з 15 грудня 2023 року на посаді охоронця та внести запис про звільнення із займаної посади відповідно до фактичного припинення трудових відносин з 15 листопада 2024 року; зобов'язати ТОВ «Арбалет Охорона» внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про роботу з 15 лютого 2023 року; стягнути з ТОВ «Арбалет Охорона» на користь ОСОБА_1 недоплачену та невиплачену заробітну плату в розмірі 38 497,00 грн.
Як на обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що він не зміг своєчасно подати заяву про зміну предмета позову, тому що не мав достатніх доказів для належного обґрунтування своїх вимог. Ці докази відповідач не надав, у зв'язку з чим позивач тричі звертався до суду з клопотаннями про їх витребування. Суд першої інстанції задовольняв ці клопотання. Наявність витребуваних судом доказів об'єктивно вимагає збільшення кількості позовних вимог для забезпечення ефективного судового захисту прав та інтересів позивача.
Короткий зміст судових рішень
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 09 червня 2025 року заяву про зміну предмета позову залишив без розгляду з підстав, передбачених частиною третьою статті 49 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач не навів поважних причин пропуску строку для подання заяви про зміну предмета позову в розумний строк з часу отримання останньої відповіді відповідача. З 27 лютого 2025 року нових доказів сторони не надавали. Позиція відповідача залишалася незмінною з 13 лютого 2025 року, останні пояснення відповідач подав 22 квітня 2025 року. Представник позивача подав заяву про зміну предмета позову лише 05 червня 2025 року, за чотири дні до наступного судового засідання, тому вона залишена без розгляду відповідно до частини другої статті 222 та частини третьої статті 49 ЦПК України.
Вінницький апеляційний суд постановою від 24 липня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Куцого Р. А. залишив без задоволення, а ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 09 червня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю ухвали суду першої інстанції.
Причини, на які посилався заявник як на поважні, не можуть бути об'єктивними і непереборними обставинами, що перешкоджали подати заяву про зміну предмету позову у встановлений законом строк.
Короткий зміст касаційної скарги, відзиву на неї та їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі адвокат Куций Р. А. як представник ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 09 червня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 липня 2025 року, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказував неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що у зв'язку із частковим задоволення судом клопотання про витребування доказів у матеріалах справи недостатньо доказів, на підставі яких суд може надати юридичну оцінку обставинам та ухвалити законне рішення. За відсутності доказів позивач не міг подати відповідь на відзив чи уточнити позовні вимоги шляхом зміни предмета позову.
Витребувані судом докази відповідач надав із порушенням строків, визначених частиною третьою статті 49 ЦПК України.
Клопотання позивача про витребування доказів суд задовольнив 08 квітня 2025 року та позивач не отримав відповідні докази від відповідача. Позивач не міг подати заяву про зміну предмета позову з дотриманням визначених ЦПК строків, оскільки у нього не було доказів для належного обґрунтування таких позовних вимог.
У вересні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «Арбалет охорона», мотивований законністю і обґрунтованістю судових рішень.
Встановлений строк для подання заяви про зміну предмета позову сплив ще 19 лютого 2025 року. Позиція ТОВ «Арбалет Охорона» була відома позивачу з лютого 2025 року та з 22 квітня 2025 року нові докази у справі не надавались.
Предмет позову не залежить від доказів на підтвердження обставин справи, а залежить виключно від змісту порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу особи, яка звертається за судовим захистом.
Позивач не довів поважності причин, які об'єктивно перешкоджали йому звернутись із заявою про зміну предмета позову до 05 червня 2025 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
04 вересня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 27 січням 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Арбалет Охорона» про стягнення заробітної плати прийняв до розгляду та відкрив провадження. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 24 лютого 2025 року.
24 лютого 2025 року представник позивача заявив клопотання про витребування доказів, яке суд ухвалою від 24 лютого 2025 року задовольнив частково.
27 лютого 2025 року відповідач частково виконав ухвалу і надав додаток до договору та повідомив про відсутність інших витребуваних судом документів.
07 квітня 2025 року представник відповідача заявив чергове клопотання про витребування доказів, яке суд частково задовольнив ухвалою від 08 квітня 2025 року.
На виконання зазначеної ухвали суду відповідач 22 квітня 2025 року через підсистему «Електронний Суд» надіслав додаткові пояснення, які також надіслав позивачу, будь-яких інших доказів відповідач суду не надавав.
05 червня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Куций Р. А. подав заяву про поновлення пропущеного строку для подання заяви про зміну предмета позову та про прийняття до розгляду заяву про зміну предмета позову, за якою просив:
- визнати факт перебування у фактичних трудових відносинах ОСОБА_1 з ТОВ «Арбалет Охорона» з 15 грудня 2023 року на посаді охоронця та внести запис про звільнення із займаної посади відповідно до фактичного припинення трудових відносин з 15 листопада 2024 року;
- зобов'язати ТОВ «Арбалет Охорона» внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про роботу з 15 лютого 2023 року;
- стягнути з ТОВ «Арбалет Охорона» на користь ОСОБА_1 недоплачену та невиплачену заробітну плату в розмірі 38 497,00 грн.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до частини третьої статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Згідно з частинами першою-другою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до частини другої статті 222 ЦПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Цю справу суд вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив судове засідання на 24 лютого 2025 року.
За обставинами цієї справи 05 червня 2025 року представник позивача подав заяву про зміну предмету позову.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на подання цієї заяви позивач вказував, що не мав достатніх доказів для належного обґрунтування своїх вимог.
Встановивши, що з часу подання відзиву 13 лютого 2025 року позиція відповідача не змінювалася, з 27 лютого 2025 року нові докази сторони не надавали, останні доповнення відповідач подав 22 квітня 2025 року у вигляді письмових пояснень та надіслав їх позивачу, а заява про поновлення строку на подачу заяви про зміну предмета позову не містить об'єктивних причин неможливості її подання до 05 червня 2025 року, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано дійшов висновку, що позивач подав заяву про зміну предмета позову після закінчення строку, встановленого для її подання у зв'язку із чим правильно залишив заяву без розгляду відповідно до статті 222 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги про те, що позивач не міг подати заяву про зміну предмета позову з дотриманням визначених ЦПК строків, оскільки у нього не було доказів для належного обґрунтування таких позовних вимог не спростовує висновків судів. Предмет позову залежить від змісту порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу особи, яка звертається за судовим захистом, і відсутність доказів не є об'єктивною та непереборною обставиною для неподання заяви про зміну предмета позову у встановлений законом строк.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу адвоката Куцого Ростислава Андрійовича як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 09 червня 2025 року і постанову Вінницького апеляційного суду від 24 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. А. Воробйова
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко