25 травня 2026 року
м. Київ
справа № 725/8796/25
провадження № 61-6779ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.,
Зайцева А. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Черніков Денис Юрійович, на рішення Чернівецького районного суду м. Чернівці від 23 лютого 2026 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі військової частини НОМЕР_1 та Кабінету Міністрів України, третя особа - Державна казначейська служба України, про стягнення матеріальної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, в якому просив стягнути з Держави Україна на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді недоотриманого грошового забезпечення (заробітної плати) військовослужбовця за період служби з 20 травня 2023 року по 15 травня 2024 року включно у розмірі 277 104,90 грн, заподіяну в результаті прийняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акту (пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 481 від 12 травня 2023 року), що був визнаний протиправним та нечинним, шляхом безспірного списання коштів з Державного бюджету України.
18 вересня 2025 рокуХмельницький окружний адміністративний суд постановив у справі №560/16006/25 ухвалу, якою відмовив ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом з підстав того, що спірні правовідносини, які склалися між сторонами, не є публічно-правовими за своєю суттю, а є цивільно-правовими.
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького районного суду м. Чернівці з позовом, в якому просив стягнути з Держави Україна матеріальну шкоду у вигляді недоотриманого грошового забезпечення (заробітної плати) військовослужбовця за період служби з 20 травня 2023 року по 15 травня 2024 року у розмірі 277 104,90 грн шляхом безспірного списання коштів з Державного бюджету України, заподіяну в результаті прийняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акту, що був визнаний протиправним та нечинним.
23 лютого 2026 року Чернівецький районний суд м. Чернівці ухвалив рішення, залишене без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від
30 квітня 2026 року, яким відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позову.
19 травня 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, сформовану його представником в системі «Електронний суд»,в якій просить скасувати рішення Чернівецького районного суду м. Чернівці від 23 лютого 2026 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 квітня
2026 рокута ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
За приписами пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року у справі № 3-88/2021(209/21, 47/22, 77/23, 188/23), зокрема визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на
01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 328, 00 грн.
Ціна позову в цій справі становить 277 104,90 грн, що станом на 01 січня
2026 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн х 250 = 832 000,00 грн).
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що наведені заявником обставини, передбачені підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа має для нього виняткове значення. Достатніх аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства, заявником не наведено.
Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права із зазначенням підстав касаційного оскарження є виконанням вимог щодо оформлення касаційної скарги відповідно до статей 389, 392 ЦПК України і не вказує на обставини, передбачені підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та фактично підтверджує незгоду особи, яка її подала, з оскаржуваними судовими рішеннями.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалені в справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і вони не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі військової частини НОМЕР_1 та Кабінету Міністрів України, третя особа - Державна казначейська служба України, про стягнення матеріальної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Черніков Денис Юрійович, на рішення Чернівецького районного суду м. Чернівці від
23 лютого 2026 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від
30 квітня 2026 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
І. А. Воробйова
А. Ю. Зайцев