Рівненський апеляційний суд
Іменем України
25 травня 2026 року м. Рівне
Справа № 564/611/26
Провадження № 11-кп/4815/531/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача: ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
прокурора: ОСОБА_5 ,
обвинуваченого: ОСОБА_6 ,
захисника: ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне апеляційну скаргу прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_5 на ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 16 квітня 2026 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 62025240030000874 від 10.02.2025 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Велика Знам'янка Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, з середньою освітою, військовослужбовця військової служби за призовом по мобілізації, солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 , у військовому звані «солдат», раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, -
Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 16 квітня 2026 року клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.5 ст.407 КК України, на підставі ч.5 ст.401 КК України задоволено.
Звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.5 ст.407 КК України, на підставі ч.5 ст.401 КК України - для продовження проходження військової служби.
Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 62025240030000874 від 10.02.2025 року за обвинувальним актом щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, закрито.
Зобов'язано ОСОБА_6 невідкладно, але не пізніше трьох діб після набрання ухвалою законної сили, прибути до військової частини НОМЕР_2 для продовження проходження військової служби.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 скасовано.
Звільнено ОСОБА_6 негайно з-під варти в залі суду.
В поданій апеляційній скарзі прокурор покликається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Зазначає, що ОСОБА_6 окремо в різні проміжки часу послідовно скоїв три кримінальні правопорушення, а саме: у період з 14.10.2024 по 11.01.2025 року, з 22.01.2025 року по 17.02.2025 року та з 18.11.2025 по 22.12.2025 року, які були розділені певним проміжком часу та є наслідком різних умисних дій обвинуваченого. Тобто ОСОБА_8 вчинив кримінальні правопорушення, які утворили реальну сукупність злочинів, що виключає можливість звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення трьох злочинів на підставі ч.5 ст.401 КК України.
Просить ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 16.04.2026 року відносно ОСОБА_6 скасувати і призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого і захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Однак судом першої інстанції даних вимог закону належним чином не дотримано.
Відповідно до ч.1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Положеннями ст. 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 401 КК України особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, викладеної у постановах від 06.12.2023 (справа № 715/396/23), від 21.03.2024 (справа № 761/1571/23), особою, яка вчинила злочин уперше, вважається особа, яка раніше не вчиняла злочинів або раніше вчинила злочин, шо вже втратив правове значення. В той же час особу, в діях якої вбачається повторність, реальна сукупність, рецидив злочинів або яка має непогашену чи не зняту судимість за попереднє, у тому числі і необережне кримінальне правопорушення, звільняти від кримінальної відповідальності як таку, шо вчинила злочин вперше, неможливо.
Згідно зі ст. 33 КК України сукупністю кримінальних правопорушень визнається вчинення особою двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жодне з яких її не було засуджено.
Сукупність кримінальних правопорушень може бути ідеальною та реальною.
Ідеальна сукупність виникає, коли особа однією дією вчиняє одночасно два або більше кримінальних правопорушення, відповідальність за які передбачена різними статтями КК України. Ознаками ідеальної сукупності є вчинення кримінального правопорушення: одним діянням; в одному місці; одночасно, а також наявність усіх необхідних ознак, передбачених двома чи більше різними статтями КК України.
Реальна сукупність має місце, коли особа в різний час кількома різними та відокремленими одне від одного діяннями вчинила два або більше кримінальних правопорушення.
Відповідно до оскарженої ухвали, ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що він будучи військовослужбовцем Збройних Сил України та перебуваючи на посаді солдата резерву взводу резерву солдатського складу роти резерву солдатського складу військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог у порушення вимог ст.ст.17, 65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.ст.11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч.1 ст.1, ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, із метою тимчасово ухилитися від військової служби в умовах воєнного стану, 14 жовтня 2024 року о 13 год. 00 хв. (точніше досудовим розслідуванням не встановлено, однак саме в цей час виявлено його відсутність на військовій службі) самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується на території ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_2 , та відправився у місто Івано-Франківськ, де проводив час на власний розсуд, не пов'язаний із проходженням військової служби до 11 січня 2025 року, після чого самостійно прибув до розташування частини НОМЕР_1 та приступив до виконання військових обов'язків.
Дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.5 ст.407 КК України - самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Окрім того, 22 січня 2025 року приблизно о 12 год. 00 хв. (точніше досудовим розслідуванням не встановлено, однак саме в цей час виявлено його відсутність на військовій службі) ОСОБА_6 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, із метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, за відсутності причин поважного характеру, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_3 в пункті постійної дислокації, що за адресою: АДРЕСА_2 , та відправився за місцем свого проживання у місто Івано-Франківськ, де почав проводити час на власний розсуд, не пов'язаний із проходженням військової служби та обов'язки військової служби не виконував до 17 лютого 2025 року, після чого прибув до розташування військової частини НОМЕР_1 та приступив до виконання військових обов'язків.
Дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.5 ст.407 КК України, як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Окрім того, 18 листопада 2025 року приблизно о 08 год. 00 хв. (точніше досудовим розслідуванням не встановлено, однак саме в цей час виявлено його відсутність на військовій службі) ОСОБА_6 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, із метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, за відсутності причин поважного характеру, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 в пункті постійної дислокації що за адресою: АДРЕСА_2 , відправившись за місцем свого проживання у місто Івано-Франківськ, де проводив час на власний розсуд та обов'язки військової служби не виконував до 22 грудня 2025 року, тобто до моменту затримання працівниками правоохоронного органу, у зв'язку із чим припинено вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ч.5 ст.407 КК України, як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Суд своє рішення мотивував тим, що ОСОБА_6 виявив бажання продовжити військову службу, має необхідні якості військовослужбовця, висловив готовність приймати участь у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії безпосередньо в районі ведення бойових дій. Також судом встановлено, що командуванням військової частини НОМЕР_2 надало письмову згоду за №1781 на продовження проходження військової служби солдатом ОСОБА_6 у вказаній частині на посаді солдата резерву 51 запасної роти військової частини НОМЕР_2 , шпк «солдат», ВОС 100097А. Крім того судом встановлено, що ОСОБА_8 визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та у вчиненому розкаявся, раніше не судимий, став на шлях виправлення.
З урахуванням вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про можливість звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, виходячи з того, що вказані у обвинувальному акті три випадки самовільного залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , вчинені останнім, як особою, яка раніше не судима, на даний час відсутні вироки, які набрали законної сили, щодо засудження останнього за ст.407 КК України, відтак його слід вважати таким, що вперше вчинив кримінальне правопорушення, передбачене вказаними нормами КК України.
Однак, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував, що однією з обов'язкових умов для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, є вчинення особою вперше кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 407, 408 КК України, під час дії воєнного стану, тому особу, в діях якої вбачається сукупність, не можна звільняти від кримінальної відповідальності на підставі цієї статті.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні трьох окремих кримінальних правопорушень, пов'язаних із ухиленням від проходження військової служби, які були розділені певним проміжком часу з 14.10.2024 по 11.01.2025 року, з 22.01.2025 року по 17.02.2025 року та з 18.11.2025 по 22.12.2025 року, що є наслідком різних умисних дій обвинуваченого, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 407 КК України.
Тобто, ОСОБА_6 вчинив три епізоди кримінального правопорушення, які утворили реальну сукупність злочинів, що виключає можливість звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.
Отже, судом першої інстанції було допущене неправильне тлумачення ч. 5 ст. 401 КК України, яке суперечить точному змісту закону і є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
Зважаючи на викладене, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а рішення суду першої істанції скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого потрібно розглянути кримінальне провадження з дотриманням норм кримінального і кримінального процесуального Закону та ухвалити законне, обґрунтоване, вмотивоване і справедливе судове рішення.
Керуючись ст.ст. 404, 405 407, 418 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 16 квітня 2026 року відносно ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3