26 травня 2026 року
м. Київ
справа №380/8904/25
адміністративне провадження №К/990/20547/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Білак М. В., Загороднюка А. Г., перевіривши касаційну скаргу Гомзяка Ігоря Андрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у справі №380/8904/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати з 12 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 12 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року (у тому числі: грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань за 2022 рік, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік) виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року (у тому числі: грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань за 2023 рік, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік), виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року з врахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року (у тому числі: грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік, матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань за 2024 рік, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2024 рік, та інших виплат грошового забезпечення у 2024 році), виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати з 01 січня 2025 року по 09 березня 2025 року ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01 січня 2025 року по 09 березня 2025 року (у тому числі: грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань за 2025 рік, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2025 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та інших виплат грошового забезпечення у 2025 році), виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення з 12 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року, з 01 січня 2025 року по 09 березня 2025 року грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року, з 12 березня 2022 року по день їх фактичної виплати - відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 у період з 12 березня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення з 12 березня 2022 року по 19 травня 2023 року, а також інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у 2022 році - Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01 січня 2022 року, у 2023 році - Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01 січня 2023 на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 №704, та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум, а також із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями, представник позивача звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою.
Ухвалами Верховного Суду від 13 січня, 12 лютого, 19 березня та 22 квітня 2026 року касаційні скарги Гомзяка Ігоря Андрійовича , який діє в інтересах ОСОБА_1 , повернуто особі, яка її подала.
05 травня 2026 року представник позивача вчетверте звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою.
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята в порядку письмового провадження 25 листопада 2025 року, надіслана судом 26 листопада 2025 року, зареєстрована 27 листопада 2025 року, забезпечено надання загального доступу 28 листопада 2025 року. Представник позивача звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою 05 травня 2026 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
При цьому, скаржник у касаційній скарзі порушує питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, але не наводить ніяких обґрунтувань та не надає ніяких доказів, які підтверджують поважність причин пропуску такого строку.
За таких обставин, Верховний Суд пропонує подати заяву із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
Враховуючи викладене, касаційна скарга має бути залишена без руху із встановленням скаржнику строку для виправлення вказаних недоліків шляхом подання до суду касаційної інстанції: заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Визнати неповажними причини пропуску Гомзяка Ігоря Андрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , строку на касаційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у справі №380/8904/25.
Касаційну скаргу Гомзяка Ігоря Андрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у справі №380/8904/25 залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.
Суддя-доповідач В. М. Соколов
Судді М. В. Білак
А. Г. Загороднюк