про відмову у відкритті касаційного провадження
27 травня 2026 року
м. Київ
справа №140/1144/25
адміністративне провадження № К/990/23628/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2026 у справі №140/1144/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ в Хмельницькій області, відповідач), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 21.01.2025 №033050006115 про відмову у здійсненні перерахунку суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 на підставі довідки 10/02-36 від 29.11.2024, виданої Територіальним управлінням ДСА України в Волинській області (далі - ТУ ДСА в Волинській області) на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.04.2024 у справі №140/1368/24;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок і виплату з 01.01.2024 суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за № 10/02-36 від 29.11.2024 та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, виданої ТУ ДСА України в Волинській області на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.04.2024 у справі №140/1368/24, (у відсотковому співвідношенні 54%), з урахуванням фактично виплачених з 01.01.2024 сум щомісячного довічного грошового утримання.
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2026, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 21.01.2025 №033050006115 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано відповідача здійснити з 01.01.2024 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки №10/02-36 від 29.11.2024, виданої ТУ ДСА України в Волинській області, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше проведених виплат сум щомісячного довічного грошового утримання.
На адресу Верховного Суду 22.05.2026 надійшла касаційна скарга ГУ ПФУ в Хмельницькій області, у якій скаржник просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2025, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2026 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлено, що скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. Також заявник касаційної скарги зазначає, що дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Згідно частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо, зокрема, касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України).
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Згідно пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Варто зауважити, що предмет спору у цій справі та критерії, визначені пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України, а також факт того, що дана справа не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження (частина 4 статті 12 КАС України), дають підстави стверджувати, що вказану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності.
В обґрунтування права на касаційне оскарження відповідач зазначає про наявність обставини, наведеної у підпункті "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Колегія суддів враховує, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Втім, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність згаданих вище обставин, позаяк скаржник належним чином не обґрунтував фундаментальність значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Отже, доводи скаржника, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, є необґрунтованими.
Крім цього, підставою касаційного оскарження відповідач зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Стверджує, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки, які викладено у постанові Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №240/9028/24.
Верховний Суд звертає увагу, що обов'язковими умовами для оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: норми матеріального права, яку неправильно застосували суди; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладений; висновки судів, які суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладений висновок про застосування норми права; потрібною, обов'язковою умовою мотивування скарги є стислий виклад змісту спірних правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга), щоб можна було побачити їхню подібність.
Разом з цим, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, оскільки висновок у цій справі сформований за відмінних у цій справі фактичних обставин, у різні періоди часу, з урахуванням різного законодавчого регулювання та його застосування.
Зокрема, у справі №240/9028/24 спірні правовідносини стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, а саме - обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв'язку з відставкою судді.
Натомість у цій справі правовідносини стосуються перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, встановленого на 01.01.2024 Законом України «Про Державний бюджет на 2024 рік».
Отже, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання заявника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Крім цього, заявник касаційної скарги посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 01.07.2025 у справі №420/23756/24, від 08.10.2025 у справі №560/12997/24, від 08.10.2025 у справі №560/11402/24, від 08.10.2025 у справі №560/15025/24 та стверджує, що ці висновки є подібними до обставин цієї справи і суди попередніх інстанцій не врахували їх при ухваленні судових рішень.
Водночас, Верховний Суд зауважує, що оскільки посилання на постанови Верховного Суду наведені без взаємозв'язку із конкретним підпунктом частини четвертої статті 328 КАС України та без відповідних обґрунтувань, суд касаційної інстанції не бере такі до уваги.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції, підтверджуючи законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, врахував висновки Верховного Суду:
- від 30.11.2021 у справі № 360/503/21 стосовно того, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 (3028 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн) на підставі статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», була неправомірною;
- від 17.02.2026 у справі №200/2309/25, де суд касаційної інстанції вважав за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.11.2025 у справі №520/32171/24 щодо правового висновку про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та, відповідно, що з 01.01.2024 не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформувати такий:
"у зв'язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання
для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці".
Отже, враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що, в свою чергу, виключає можливість до правовідносин стосовно суддівської винагороди застосовувати інші Закони.
Відповідач в касаційній скарзі не обгрунтовує підстави для відступу від наведених висновків Верховного Суду та суд касаційної інстанції не вбачає за необхідне відступати від такого висновку.
Скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2026 у справі №140/1144/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді Я.О. Берназюк
Н.В. Шевцова