25 травня 2026 року
м. Київ
справа №400/8547/25
адміністративне провадження № К/990/15532/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2026 у справі №400/8547/25 за адміністративним позовом Фермерського господарства «Органік Сістемс» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 у справі № 400/8547/25 частково задоволено позов Фермерського господарства «Органік Сістемс» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.06.2025 року № 46134000704 про нарахування пені в розмірі 1 770 318,12 грн за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконаних зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.06.2025 року № 46134000704 частково на суму 102680,65 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду 07.04.2026 надійшла касаційна скарга Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2026 у справі №400/8547/25.
Ухвалою Верховного Суду від 24.04.2026 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору за подання касаційної скарги та надання оригіналу платіжного документа.
На виконання вимог вказаної ухвали податковим органом надіслано клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, уточнено підстави касаційного оскарження, надано платіжну інструкцію від 28.04.2026 №221, відповідно до якої сплачено 4844,80 грн судового збору.
Контролюючим органом вказано підставою касаційного оскарження пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судами попередніх інстанцій при частковому задоволенні позову застосовано правову позицію, згідно з якою день фактичного повернення нерезидентом грошових коштів на рахунок резидента не є днем прострочення, а отже, за цей день пеня не нараховується. Цей висновок, зокрема, міститься у постановах від 18.10.2019 у справі №810/3506/16, від 07.03.2023 у справі №804/858/16 та від 25.12.2025 у справі №320/13672/24. Скаржник, однак, переконаний, що зазначений висновок Верховного Суду є помилковим, не узгоджується з чинним законодавством України та має бути переглянутий шляхом відступлення від нього. На обґрунтування цього скаржник зазначає, що частина 5 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» прямо передбачає нарахування пені за кожний день прострочення до дня фактичного виконання зобов'язання, а отже, день виконання є останнім днем існування правопорушення і підлягає включенню до періоду нарахування пені; на противагу цьому, якщо б законодавець мав намір виключити день виконання, він би використало формулювання «до дня, що передує дню виконання». Крім того, спеціальним нормативно-правовим актом, а саме Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №7 пунктом 9 розділу III, чітко визначено, що пеня нараховується за кожний день прострочення, включаючи день завершення валютного нагляду, яким для імпортних операцій, зокрема, є день повернення нерезидентом грошових коштів резиденту.
Також скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, частину 2 статті 353 КАС України, зазначено про порушення судами норм процесуального права. На думку скаржника, судами попередній інстанцій не надано належної оцінки вищенаведеним нормам законодавства, не у повній мірі з'ясовані обставини справи, що призвело до невірного їх застосування та неправильного вирішення справи по суті.
Верховний Суд наголошує, що положення пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України передбачають можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Відкриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України можливе у тому випадку, коли скаржник доведе, що висновок, який викладений у постанові Верховного Суду, не відповідає правильному тлумаченню і застосуванню конкретної норми. Обов'язковою умовою для цього є подібність умов її застосування з огляду на конкретні обставини справи та позиції сторін у справі. Тобто, висновок, який викладено у постанові Верховного Суду, і висновок, який, на переконання заявника, має бути здійснений за результатами відступу від правової позиції, повинен стосуватися одних і тих самих норм права (їх сукупності) в ідентичних редакціях.
Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, суд може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від її висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм. Отже, має існувати необхідність відступу і така необхідність має виникати з певних визначених об'єктивних причин, такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані, також відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих неузгодженостей (помилок), що мають фундаментальне значення для судової системи.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Тому, лише загальні посилання на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд зауважує, що податковим органом не конкретизовано, які саме обставини справи з'ясовано не в повній мірі, яким саме доказам не надано належної правової оцінки, не вказано відповідний пункт частини 2 статті 353 КАС України як підставу касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Таким чином, скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги в частині належного викладення підстав касаційного оскарження.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись статтями 121, 169, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2026 у справі №400/8547/25 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва
О.О. Шишов М.М. Яковенко