26 травня 2026 року
м. Київ
справа №380/24171/23
адміністративне провадження №К/990/21688/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,
перевіривши касаційну скаргу представниці ОСОБА_1 - адвокатки Ладанівської Наталії Іванівни на рішення Львівського окружного адміністративного суду 02 грудня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі № 380/24171/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Служба безпеки України, Офіс Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення,
установив:
16 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 12 вересня 2023 року про скасування рішення ВПР та МР УМВС України у Львівській області від 22 вересня 2003 року про оформлення набуття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України».
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Службу безпеки України (Департамент контррозвідки Служби безпеки України) та Офіс Генерального прокурора.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалами Верховного Суду від 29 квітня 2026 року та від 11 травня 2026 року касаційні скарги представниці ОСОБА_1 - адвокатки Ладанівської Наталії Іванівни на рішення Львівського окружного адміністративного суду 02 грудня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі № 380/24171/23 повернуті скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).
13 травня 2026 року представниця позивача втретє звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду 02 грудня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі № 380/24171/23.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
За змістом частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Передбачений зазначеною статтею строк касаційного оскарження пропущено, оскільки оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції ухвалено 25 березня 2026 року, а повний текст складено 06 квітня 2026 року. Із касаційною скаргою скаржник звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» 13 травня 2026 року.
У касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням причин пропуску цього строку.
В обґрунтування зазначеного клопотання представниця позивача зазначає, що повний текст оскаржуваної постанови отримано нею 06 квітня 2026 року о 22:51 год. При цьому вказує, що 27 квітня 2026 року та 01 травня 2026 року, тобто у строк, передбачений статтею 329 КАС України, вже зверталася до Верховного Суду з касаційними скаргами. Проте подані касаційні скарги були повернуті ухвалами від 29 квітня 2026 року та 11 травня 2026 року. Представниця позивача зазначає, що ухвалу про повернення касаційної скарги від 29 квітня 2026 року отримано нею того ж дня, при цьому повторну касаційну скаргу подано 01 травня 2026 року. Також зазначає, що ухвалу Верховного Суду від 11 травня 2026 року отримано нею 11 травня 2026 року. Водночас цю касаційну скаргу подано представницею позивача 13 травня 2026 року, тобто без суттєвих затримок та зайвих зволікань.
Дані обставини підтверджені даними Єдиного державного реєстру судових рішень, «КП Діловодство спеціалізованого суду» та матеріалами касаційної скарги.
Так, скаржник повторно звернувся до суду касаційної інстанції із цією касаційною скаргою без істотних затримок, що підтверджує намір реалізувати право на касаційне оскарження.
За наведених обставин, Суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження касаційної скарги, у зв'язку з чим такий строк слід поновити.
Водночас, згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).
Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право, за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження.
Як вбачається із даних Єдиного державного реєстру судових рішень, суд першої інстанції розглянув справу № 380/24171/23 у спрощеному позовному провадженні.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, зазначає і належно обґрунтовує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також має виняткове значення для особи, яка подала касаційну скаргу.
Таким чином, оскаржуючи судові рішення у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, скаржник навів передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України підстави, які потребують перевірки, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі підставою касаційного оскарження вказано пункти 1, 2 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, Верховний Суд зазначає наступне.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник зазначає про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 990/49/23.
Перевіривши такі доводи скаржника, Суд звертає увагу, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, провадження № 11-377апп18).
Тобто, у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.
Водночас Верховний Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України скаржнику необхідно зазначити конкретну норму права щодо застосування якої Верховний Суд має відступити від раніше прийнятого висновку, а також зазначити, як саме на його думку необхідно застосовувати цю норму права та належним чином обґрунтувати наявність необхідності такого відступлення.
Разом з тим, обґрунтовуючи підстави для відступлення від такої позиції скаржник фактично посилається на те, що правова позиція, яку використав суд висловлена за різних фактичних обставин справи.
Верховний Суд зазначає, що заявник касаційної скарги довільно ототожнює поняття необхідності відступлення від висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах з нерелевантністю їх застосування судом до спірних правовідносин, а нормативно-правового обґрунтування відступлення не наводить.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Одночасно, як уже зазначалося вище, скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається також на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. На обґрунтування цієї підстави позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26 травня 2021 року у справі № 520/10731/2020, від 15 грудня 2020 року у справі № 640/3004/19, від 19 грудня 2019 року у справі № 815/3575/15 та від 21 серпня 2020 року у справі № 520/2915/19, щодо застосування частини другої статті 77 КАС України в частині розподілу обов'язку доказування, частини другої статті 72 КАС України щодо належності та допустимості доказів, а також статті 9 КАС України щодо принципу змагальності сторін.
Крім того, вказуючи пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини першої та другої статті 77 КАС України в умовах воєнного стану. Також сторона позивача вказує, про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування спеціального законодавства, яке регламентує професійну діяльність Служби безпеки України, а саме: Інструкції про порядок здійснення Службою безпеки України контролю за додержанням порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, затвердженої Наказом Голови Служби безпеки України від 18 серпня 2017 року № 471, окремих положень Закону України «Про Службу безпеки України» у взаємозв'язку із вимогами статей 73, 74, 94 КАС України щодо належності та допустимості доказів.
Отже, доводи касаційної скарги вказують на наявність підстав, визначених пунктами 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України, у зв'язку з чим касаційне провадження підлягає відкриттю.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 330, 334, 340 КАС України,
постановив:
Клопотання представниці ОСОБА_1 - адвокатки Ладанівської Наталії Іванівни про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновити процесуальний строк.
Відкрити касаційне провадження за скаргою представниці ОСОБА_1 - адвокатки Ладанівської Наталії Іванівни на рішення Львівського окружного адміністративного суду 02 грудня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі № 380/24171/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Служба безпеки України, Офіс Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення.
Встановити десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття касаційного провадження для подання учасниками справи до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі, доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи та заперечень щодо поданих заяв та клопотань.
Витребувати з Львівського окружного адміністративного суду справу № 380/24171/23.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді А. Г. Загороднюк
В. М. Соколов