27 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 911/421/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.
перевіривши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Павленка Вадима Володимировича
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026
та на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026
на рішення господарського суду Київської області від 19.08.2025
та на додаткове рішення господарського суду Київської області від 25.09.2025
у справі №911/421/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Краєвид"
до Фізичної особи-підприємця Павленка Вадима Володимировича
про стягнення коштів,
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 22.05.2026 надійшла касаційна скарга Фізичної особи-підприємця Павленка Вадима Володимировича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 та на рішення господарського суду Київської області від 19.08.2025 та на додаткове рішення господарського суду Київської області від 25.09.2025 у справі № 911/421/25, 22.05.2026 сформована в системі "Електронний суд".
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2026 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О. В.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а"-"г" цієї норми.
За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлено у розмірі 3 028 грн.
У п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Краєвид" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Павленка Вадима Володимировича про стягнення коштів у сумі 1 001 330,00 грн як безпідставно набутих відповідачем (з урахуванням заяви про зміну підстав позову вх. №3255/25 від 07.04.2025).
Рішенням Господарського суду Київської області від 19.08.2025 у справі №911/421/25 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 1 001 330,00 грн та 15 019,95 грн витрат зі сплати судового збору.
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 25.09.2025 у справі №911/421/25, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Краєвид" про відшкодування судових витрат задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 40000,00 грн витрат позивача на правничу допомогу.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 у справі №911/421/25 рішення господарського суду Київської області від 19.08.2025 та на додаткове рішення господарського суду Київської області від 25.09.2025 у справі № 911/421/25 залишено без змін.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 у вказаній справі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Краєвид" задоволено, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Павленка Вадима Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія "Краєвид" 28 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Краєвид" у Північному апеляційному господарському суді.
Отже предметом позову у даній справі є вимога про стягнення 1 001 330,00 грн, що є менше п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025(1 514 000 грн).
Пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку справ з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у зазначеному вище пункті унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких та наведенням відповідних цим випадкам обставин, судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути предметом касаційного оскарження.
Отже, учасники судового процесу мають розуміти, що визначені пп. "а", "б", "в", "г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь - якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань сторони.
Водночас, Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду 21.05.2021 ухвалив постанову в справі № 905/1623/20, у якій виклав висновок з приводу можливості відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на додаткову постанову до судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (додаткову постанову суду апеляційної інстанції щодо розподілу судових витрат у малозначній справі). Як зазначив Верховний Суд, зі змісту норми ст. 244 ГПК України убачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення; для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України підстав.
При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України покладається на скаржника.
Фізична особа-підприємець Павленко Вадим Володимирович в якості підстави касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026, додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 та рішення господарського суду Київської області від 19.08.2025 та додаткового рішення господарського суду Київської області від 25.09.2025 у справі № 911/421/25 посилається на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Верховний Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України не є доводом, який у розумінні пп. "а" - "г" п. 2 ч. 3 ст. 287 цього Кодексу, підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судове рішення таким, що підлягає касаційному оскарженню.
Суд відзначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального / процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Водночас скаржником взагалі не обґрунтовано виключних випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пп. "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, за наявності яких справу з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути переглянуто в касаційному порядку.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (п. 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, п. 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 (справа № 914/1570/20, провадження № 12-90гс20) зазначила, що тенденції нормативно - правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних фільтрів не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних фільтрів допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує права доступу до правосуддя.
За змістом ст. 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно - правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
На підставі наведеного надання стороні будь - яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки з матеріалів касаційної скарги не вбачається, а скаржником не обґрунтовано випадків, зазначених у пп. "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Павленка Вадима Володимировича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 та рішення господарського суду Київської області від 19.08.2025 та додаткового рішення господарського суду Київської області від 25.09.2025 у справі № 911/421/25, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Павленка Вадима Володимировича, розгляд клопотань про поновлення строку на касаційне оскарження та зупинення виконання оскаржуваних рішень у справі № 911/421/25 не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 163, 234, 287, 293 ГПК України, Суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Павленка Вадима Володимировича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026, на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 та на рішення господарського суду Київської області від 19.08.2025 та на додаткове рішення господарського суду Київської області від 25.09.2025 у справі № 911/421/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О. В.