27 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/6271/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
Кондратової І. Д.,
розглянув касаційну скаргу Садівничого товариства "Авіатор"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2026
(Мартинюк С. В. головуючий, судді: Джепи Ю. А., Фещенко Ю. В.)
у справі за позовом ОСОБА_1
до Садівничого товариства "Авіатор"
про визнання недійсними рішень.
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Садівничого товариства "Авіатор" (далі - відповідач, Садівниче товариство), в якому просив суд:
- визнати недійсним рішення правління Садівничого товариства, яке оформлене протоколом № 56 від 15.06.2024;
- визнати недійсним рішення загальних зборів членів Садівничого товариства, яке оформлене протоколом № 57 від 22.06.2024.
2. 02.02.2026 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.
3. Суд першої інстанції зазначив, що статут Садівничого товариства не містить заборони правлінню приймати рішення по зміні тарифу за електроенергію; також зі статуту не вбачається, що прийняття рішення по зміні тарифу за електроенергію відноситься до виключної компетенції загальних зборів, а тому суд дійшов висновку, що позивач не довів порушення його прав проведенням засідання правління Садівничого товариства, яке оформлене протоколом № 56 від 15.06.2024, а також не довів наявності негативних наслідків для позивача за фактом прийняття відповідного рішення.
4. 01.04.2026 Центральний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу позивача задовольнив, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2026 у цій справі скасував й ухвалив нове рішення про задоволення позовних вимог повністю; визнав недійсним рішення правління Садівничого товариства, яке оформлене протоколом № 56 від 15.06.2024, а також рішення загальних зборів членів Садівничого товариства, яке оформлене протоколом № 57 від 22.06.2024; стягнув з Садівничого товариства на користь позивача 2 422, 40 грн судового збору та 10 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а також 7 267, 20 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.
5. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Садівниче товариство по відношенню до його членів не є постачальником електроенергії, оскільки здійснює доставку закупленої за рахунок коштів членів садівничого товариства електричної енергії через свої повітряні або підземні кабельні лінії електропередач, тому Садівниче товариство не є і не може бути енергопостачальником та встановлювати власну ціну за споживання та постачання електроенергії. Отже, рішення Садівничого товариства про встановлення тарифу на електроенергію у розмірі більшому, ніж встановлений для побутового споживача, порушує права позивача, оскільки створює для нього додаткові витрати.
6. 07.05.2025 до Верховного Суду від Садівничого товариства надійшла касаційна скарга, в якій просить постанову суду апеляційної інстанцій скасувати й залишити рішення суду першої в силі.
7. У касаційній скарзі скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
8. Верховний Суд залишає клопотання без розгляду, оскільки строк на касаційне оскарження не пропущений. Касаційна скарга надіслана до Суду засобами поштового зв'язку 04.05.2026 протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (15.04.2026), що передбачено абзацом 2 частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
9. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та установив наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.
10. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
11. Частинами п'ятою та шостою статті 6 ГПК України встановлено, що:
- суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів);
- адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку;
- процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
12. Таким чином, обов'язок юридичної особи зареєструвати електронний кабінет установлений відповідно до абзацу першого частини шостої статті 6 ГПК України і навіть у випадку, якщо документ підписує адвокат, у якого наявний електронний кабінет, що також убачається з вимог абзацу другого частини шостої статті 6 ГПК України. Водночас реєстрація в ЄСІКС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Отже, як відповідач, так і адвокат, яка представляє інтереси цієї особи у суді, можуть подавати процесуальні документи до суду в електронній формі через електронний кабінет за допомогою ЄСІКС або в паперовій формі.
13. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 204/2321/22 також підтверджено необхідність дотримання наведених вище положень у разі звернення до суду в такий спосіб (електронній формі) адвокатами, нотаріусами, приватними виконавцями, судовими експертами, державними органами та органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання державного та комунального секторів економіки, які реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІКС в обов'язковому порядку.
14. Із зазначеного випливає, що Садівниче товариство "Авіатор", як юридична особа, зареєстрована за законодавством України, згідно зі статтею 6 ГПК України, зобов'язане зареєструвати свій електронний кабінет в ЄСІКС в обов'язковому порядку.
15. За перевіркою Суду встановлено, що юридична особа за кодом ЄДРПОУ: 24229894 не зареєструвала Електронний кабінет в підсистемі ЄСІКС "Електронний суд", про що свідчить відповідь № 34452633, яка сформована засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" 07.05.2026.
16. Таким чином, Садівниче товариство зобов'язане зареєструвати власний електронний кабінет в підсистемі ЄСІКС "Електронний суд" і повідомити Суд про цю реєстрацію.
17. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
19. Таким чином правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
20. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
21. Процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
22. У касаційній скарзі Садівниче товариство визначило, що підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції є наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.
23. Верховний Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України).
24. Відповідно до сталої практики Верховного Суду у цьому випадку необхідно чітко вказати:
- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
25. В обґрунтування цієї підстави скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 31.01.2018 у справі № 927/265/17, від 01.03.2018 у справі № 916/4139/15, від 12.02.2020 у справі № 916/1253/19, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 19.09.2023 у справі № 908/3383/21, від 15.11.2023 у справі № 911/2269/20, від 23.01.2024 у справі № 908/174/20, від 31.01.2024 у справі № 914/2148/22. Однак скаржник чітко не зазначає, яку(які) саме норму(норми) права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо) суд апеляційної інстанції неправильно застосував чи не застосував в оскаржуваному судовому рішенні.
26. Верховний Суд також звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах, і у який саме спосіб суду необхідно сформувати єдину практику застосування цих норм.
27. У касаційній скарзі скаржник в обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження зазначає, що відсутній єдиний або достатньо сформований висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у правовідносинах, пов'язаних із внутрішнім розрахунком садівничого товариства за електричну енергію з урахуванням технологічних втрат, освітлення території та витрат на утримання внутрішніх електромереж. Натомість скаржник чітко не зазначає, яку саме норму права судом апеляційної інстанції було застосовано неправильно, а також у який саме спосіб суду необхідно сформувати єдину практику застосування цих норм.
28. Обґрунтовуючи підставу для касаційного оскарження згідно з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції допустив істотні порушення норм процесуального права, зокрема статей 74, 76, 77, 86, 236, 269, 282 ГПК України, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
29. Водночас, Верховний Суд звертає увагу, що у разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
30. При цьому, аргументи щодо недослідження судами доказів у справі мають узгоджуватися з межами розгляду справи судом касаційної інстанції, що визначені у статті 300 ГПК України, а вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні узгоджуватися з визначеними скаржником підставами касаційного оскарження судових рішень.
31. Скаржник, визначаючи в якості підстави для подання касаційної скарги пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, не посилається на підставу/підстави, передбачену/передбачені частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
32. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.
33. Також відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
34. Вирішуючи питання щодо обов'язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.
35. Частиною другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
36. Відповідно до підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
37. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абзац другий частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір").
38. Позов у цій справі подано у 2025 році, а предметом спору є дві вимоги немайнового характеру, а саме: визнання недійсним рішення правління Садівничого товариства, яке оформлене протоколом № 56 від 15.06.2024, та визнання недійсним рішення загальних зборів членів Садівничого товариства, яке оформлене протоколом № 57 від 22.06.2024.
39. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 1 січня було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028, 00 грн.
40. Відповідно до вимог касаційної скарги заявник за подання касаційної скарги мав сплатити судовий збір у розмірі 12 112,00 грн (3 028,00 х 2 (вимоги немайнового характеру) х 200%).
41. До касаційної скарги скаржник додав квитанцію № 8414-1495-5911-7286 від 04.05.2026, яка підтверджує сплату судового збору у сумі 4 844,80 грн, тобто у меншому розмірі, ніж встановлено законом.
42. Сума судового збору, яку необхідно доплатити заявнику, складає 7 267,20 грн.
43. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
44. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.
45. Суд зазначає, що клопотання про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення буде розглядатися після усунення недоліків касаційної скарги в разі відкриття касаційного провадження.
Керуючись нормами статей 6, 174, 234, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Садівничого товариства "Авіатор" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у справі № 904/6271/25 залишити без руху.
2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, таким способом:
- зареєструвати Садівничому товариству "Авіатор" власний електронний кабінет у підсистемі ЄСІКС "Електронний суд" і повідомити Суд про цю реєстрацію;
- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом її уточнення, з урахуванням недоліків, визначених у пунктах 25, 27, 31 цієї ухвали;
- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, надіслати іншим учасника справи, надавши суду докази з урахуванням положень статті 42 ГПК України;
- доплатити судовий збір у розмірі 7 267,20 грн та надати суду документ, що підтверджує його доплату.
3. Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Кондратова