Житомирський апеляційний суд
Справа №295/6010/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/339/26
Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2
26 травня 2026 року м. Житомир
Житомирський апеляційний суд колегією суддів судової падати з розгляду кримінальних справ в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
із секретарем судового засідання: ОСОБА_5 ,,
з участю прокурора - ОСОБА_6
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
підозрюваного - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу захисника прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 08.05.2026 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 та обрано підозрюваній запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, без застосування електронних засобів контролю,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 08.05.2026 року клопотання слідчого СВ Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_10 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 задоволено частково, відмовлено в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та обрано підозрюваній ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, без застосування електронних засобів контролю.
Заборонено ОСОБА_9 залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 11.06.2026 року, що в межах строку досудового розслідування.
Покладено на підозрювану ОСОБА_9 наступні обов'язки: не залишати своє місце проживання, а саме: будинок АДРЕСА_1 , цілодобово; прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора чи слідчого; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування із потерпілими та свідками про обставини кримінального провадження №1202506060000038.
Роз'яснено підозрюваній ОСОБА_9 , що у разі невиконання обов'язків до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Встановлено строк дії ухвали до 11.06.2026 року (включно).
В поданій апеляційній скарзі прокурор Житомирської окружної прокуратури, який брав участь у розгляді клопотання слідчим суддею, ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді від 08.05.2026 щодо обрання запобіжного заходу ОСОБА_9 скасувати, ухвалити нову ухвалу, якою обрати підозрюваній ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів без визначення розміру застави.
На обгрунтування апеляційних вимог зазначає, що під час розгляду клопотання та прийняття рішення, слідчим суддею не враховано тяжкість злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_9 (ч.2 ст.149, ч.5 ст.27 ч.2 ст.190 КК України), один з яких є особливо тяжким злочином, відповідальність за вчинення якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна або без такої, обставини вчинення злочинів та наявності ризиків, зазначених у п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а також підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Посилається на те, що ОСОБА_9 тривалий час була відсутня за місцем проживання та реєстрації, виїхала за кордон. Окрім цього, підозрювана має посвідку на постійне місце проживання в Німеччині. Після виїзду за кордон 20.02.2025 будь-якої інформації щодо перетину нею кордону Державною прикордонною службою не зафіксовано, що дає підстави вважати, що підозрювана має можливості виїжджати за територію України і в'їжджати до України поза офіційними пунктами пропуску і в разі незастосування відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе виїхати до іншої держави та переховуватись від органу досудового розслідування та суду в такий спосіб.
Зазначає, що наявний також ризик незаконного впливу зі сторони підозрюваної ОСОБА_9 на свідків та потерпілих, оскільки їй відомі їхні місця проживання та роботи, а тому з метою схиляння їх до зміни показів та відмови від раніше даних показів, підозрювана зможе чинити на них тиск.
Вважає, що перебуваючи на волі підозрювана ОСОБА_9 може вчинити інший злочин, оскільки вона підозрюється у вчиненні ряду умисних нетяжких та особливо тяжкого злочинів, немає постійного джерела доходів та схильна до вчинення нових злочинів, про що свідчить періодичність раніше вчинених злочинів. Крім того, поза увагою суду залишився той факт, що вищевказані кримінальні правопорушення вчинені ОСОБА_9 у співучасті, тобто за попередньою змовою, що характеризує її, як особу, яка легко піддається негативному впливу інших злочинців.
Доводить, що з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_9 , та з метою запобігання ризикам передбаченим п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, неможливо застосувати до неї більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою без можливості внесення застави.
Також зазначає, що немає підстав для визначення підозрюваному розмір застави.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримали подану апеляційну скаргу, підозрюваного та її захисників, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ч.2 177 КПК України).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі наведені у ч.1 ст.178 КПК України.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя застосовавши до підозрюваної ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, без застосування електронних засобів контролю, з покладенням відповідних обов'язків, дотримався наведених вимог закону.
З матеріалів судового провадження слідує, що в провадженні Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження за №12025060600000381 від 20.03.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ч.2 ст.149, ч.2 ст.190 КК України стосовно ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , які згідно повідомлення про підозру підшукували, вербували та переміщали осіб до м.Житомир для подальшої експлуатації та отримання кредитів у різних фінансових установах з подальшим привласненням грошових коштів або майна отриманого в кредит, зловживаючи довірою потерпілого.
Як убачається з матеріалів провадження 13.08.2025 року ОСОБА_9 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.149 КК України (Т.1 а.п.1-9).
За доводами клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та повідомленою підозрою, своїми умисними діями, що виразилися у вербуванні та переміщенні людини, вчиненими з метою експлуатації, з використанням обману та уразливого стану потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_9 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.149 КК України.
Крім того, ОСОБА_9 підозрюється і в тому, що своїми умисними діями, які виразились у пособництві заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.27, ч.2 ст.190 КК України.
За сталою практикою ЄСПЛ термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення.
Із змісту клопотання та наданими слідчим разом із клопотанням матеріалами, вбачається, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_9 сторона обвинувачення підтверджує зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема: витягом з ЕРДР №12025060600000381 від 20.03.2025; протоколами проведення НС(Р)Д № 656т/16-2021 від 13.08.2021 та додатком до нього (оптичний носій № 144), №657т/16-2021 від 13.08.2021 та додаток до нього (оптичний носій № 204) відносно ОСОБА_12 , що містять інформацію стосовно взаємодії між фігурантами кримінального провадження та потерпілими від кримінального правопорушення протокол проведення НС(Р)Д № 875т/16-2021 від 08.11.2021 відносно ОСОБА_12 , та додаток до нього (оптичний носій № 141т), що містять інформацію стосовно взаємодії між фігурантами кримінального провадження, а також інформацію стосовно причетності ОСОБА_9 до злочинної діяльності щодо переміщення потерпілих з метою експлуатації шляхом обману та уразливого стану, а також пособництва у заволодінні чужим майном; протоколом проведення НС(Р)Д № 145т/16-2022 від 15.02.2022, а саме візуального спостереження відносно ОСОБА_12 та додатками до нього (оптичний носій № 142 та № 168), що містять інформацію стосовно фігуранта та групи осіб, під час якого одна з них здійснює маніпуляції у магазинах та банківських установах м. Житомира, зокрема біля зони кредитування під наглядом інших осіб; протокол огляду предметів від 04.07.2022; показаннями потерпілої ОСОБА_14 від 27.08.2022, відповідно до яких у грудні 2021 року їй зателефонувала невідома особа та запропонувала роботу помічником кухаря, на що вона погодилася. Наступного дня її забрали двоє чоловіків та жінка ромської національності до м.Житомира. Вказані особи шляхом обману змусили ОСОБА_14 оформити кредити у декількох мікрокредитних установах, а майно, оформлене в кредит, привласнили собі; протоколом огляду предмету від 05.05.2022 та додатком до нього (оптичний носій), а саме відеозаписом з нагрудних відео-реєстраторів працівників УПП в Житомирській області, які здійснювали перевірку ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 у квартирі у АДРЕСА_2 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.08.2022 за участі потерпілої ОСОБА_14 , яка впізнала за зовнішніми ознаками ОСОБА_9 , як особу, яка шляхом обману примушувала її оформити кредити; протокол огляду предметів від 04.07.2022 року, а саме письмового зошиту з рукописним текстом.
Із врахуванням наведеного, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, в даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваної ОСОБА_9 з вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що на даному етапі досудового розслідування причетність ОСОБА_9 до вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень має бути перевірена шляхом проведення слідчих (розшукових) дій, тобто повідомлена підозра є обґрунтованою, що дає підстави для застосування до неї запобіжного заходу.
Наведені у клопотанні факти та інформація із представленими доказами в сукупності можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчините правопорушення.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, правильності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Апеляційний суд погоджується з доводами органу досудового розслідування щодо наявності ризиків, передбачених п. 1,3, 5 ч.1ст.177 КПК, із зазначених у клопотанні слідчого підстав, в чому колегія суддів об'єктивно переконалася перевіривши матеріали провадження та доводи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу.
Колегія суддів, звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваним кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що розглядаючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу.
Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосуванням більш м'яких запобіжних заходів мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного і його поведінки.
Частиною 4 статті 194 КПК України визначено, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Апеляційний суд зазначає, що при формуванні внутрішнього переконання суду при обранні виду запобіжного заходу врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний (обвинувачений) може ухилитися від слідства й суду. Проте сам по собі факт тяжкості злочину, який інкримінується особі, не може бути підставою для застосування запобіжного заходу, оскільки це суперечило б презумпції невинуватості.
Небезпека переховування особи від правосуддя повинна оцінюватись не лише у світлі тяжкості покарання, але й виходячи з усіх інших обставин, які можуть або підтвердити наявність такої небезпеки, або звести її до такого мінімуму, що попереднє ув'язнення виявиться невиправданим.
Слід зазначити, що взяття під варту ніколи не повинно бути видом міри попередження, що застосовується в обов'язковому порядку абсолютно до всіх. Цей захід повинен розглядатися як виняткова міра і лише у випадку суворої необхідності. На цьому наголошується в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи (65)11 від 9 квітня 1965 р. "Взяття під варту".
Також, в пукнті 9 Рекомендації R (80) 11 Комітета Міністрів Ради Європи державам-членам від 27 червня 1980 р. "Про взяття під варту до суду" наголошується на тому, що усякий раз, навіть коли може бути зроблено розпорядження про взяття під варту, судовий орган має відповісти на питання - чи можливо уникнути застосування взяття під варту шляхом встановлення альтернативних мір.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний розглянути альтернативні заходи забезпечення явки особи до суду. Це положення гарантує не тільки право на «розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження», але також встановлює, що «звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання» («Лельевр проти Бельгії» (Lelievre v. Belgium), 2007, § 97; «Шабані проти Швейцарії» (Shabani v. Switzerland), 2009, § 62).
Колегія суддів погоджується із мотивами слідчого судді, та вважає, що з огляду на встановлене слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі прокурором не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті 194 КПК України, а саме що більш м'які запобіжні заходи недостатні для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого.
Тому, слідчий суддя за таких обставин обгрунтовано на підставі ч.4 ст.194 КПК України застосував до підозрюваної більш м'який запобіжний захід.
Відповідност.181 КПК України, домашній арешт полягає у забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Такий запобіжний захід, на думку колегії суддів, здатний забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків у вказаному кримінальному провадженні.
Колегія суддів сприймає мотиви ухвали слідчого судді про те, що ОСОБА_9 здійснила виїзд за кордон через пункт пропуску «Кракивець» 20.02.2025, в той час як повідомлення про підозру здійснено більше ніж через місяць, а саме 24.03.2025 року, та було вручено не підозрюваній, а для її дочки. Тому, на час такого виїзду вона не могла бути повідомленою про існування вказаної підозри через відсутність такої підозри станом на цей час.
Апеляціний суд погоджується, що з урахуванням встановленої слідчим суддею сукупності даних про особу підозрюваної, запобіжним заходом, який зможе забезпечити виконання процесуальних рішень та забезпечить належну поведінку підозрюваного, може бути домашній арешт з встановленням заборони залишати місце проживання цілодобово, з покладенням на останнього відповідних процесуальних обов'язків, які суттєво зменшить ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих, та буде відповідати меті обраного запобіжного заходу.
Обираючи саме цей вид запобіжного заходу слідчий суддя також врахував, що підозрюваній інкриміновано злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, вагомість наявних доказів вчинення нею кримінального правопорушення, а також дані про особу підозрюваної яка раніше не судима, не одружена, немолодий вік, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , має міцні соціальні зв'язки.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 08.05.2026 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 та обрано підозрюваній запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, без застосування електронних засобів контролю, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4