Справа № 755/4381/26
3/755/2144/26
"21" травня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Метелешко О.В. розглянувши справу, що надійшла з Управління патрульної поліції в м. Києві про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 610742, який складений у Дніпровському районі м. Києва, ОСОБА_1 , 09 березня 2026 року, о 18 годині 05 хвилин, керуючи автомобілем «КІА», д/н НОМЕР_1 , у м. Києві, дорога Об'їзна (у напрямку м. Бориспіль), при повороті ліворуч не надав дорогу автомобілю «SKODA», д/н НОМЕР_2 , що рухався назустріч головною дорогою прямо, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди, внаслідок чого, сталося зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів, заподіяння матеріальних збитків та порушення п.п. 10.1, 16.1, 16.13 Правил дорожнього руху України.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, надав пояснення, що 09 березня 2026 року, приблизно о 18 годині 05 хвилин, керуючи транспортним засобом «KIA Magentis», д/н НОМЕР_1 , здійснював рух по вул. Київській у м. Бровари в напрямку об'їзної дороги м. Києва з подальшим рухом у напрямку м. Бориспіль. Перед настанням дорожньо-транспортної пригоди рухався крайньою лівою смугою у напрямку регульованого перехрестя. Коли на світлофорному об'єкті загорівся зелений сигнал, то виїхав на перехрестя, зупинився приблизно посередині перехрестя та переконавшись, що зустрічні автомобілі зупинилися, а виконання повороту ліворуч буде безпечним, здійснив поворот ліворуч, після завершення якого, став учасником ДТП з автомобілем «SKODA», д/н НОМЕР_2 . На місце ДТП прибув екіпаж поліції Лемур № 302 батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області, котрий повідомив, що дане регульоване перехрестя не входить до їхньої зони обслуговування, у зв'язку з чим, було викликано екіпаж патрульної поліції міста Києва, після приїзду якого, не розібравшись у ситуації, відносно нього було складено протокол за ст. 124 КУпАП, з яким він категорично не погоджується. Так, у схемі місця ДТП не зазначено правильно дані та після зіткнення не вірно зображено кінцеве положення транспортних засобів і це підтверджується фото, зробленими з місця ДТП. Зокрема, пояснив, що ним було зроблено ряд запитів щодо витребування відео з місця ДТП та йому було надано два диски, на одному з яких чітко зафіксовано, що водій автомобіля «SKODA» поїхав на заборонений сигнал світлофора, а саме червоний, що і стало причиною зіткнення. Так, з відео чітко вбачається, що автомобілі зупиняються на світлофорі, а водій на автомобілі «SKODA» на швидкості не зупиняється, продовжує рух, а він, у свою чергу, не міг подумати, що таке взагалі може бути, будь-яких ПДР України не порушував та для нього така поведінка іншого водія стала небезпечною та саме неправомірні дії останнього стали причиною і наслідком ДТП. Крім того, зазначив, що з самого початку інший учасник повідомляв, що поїхав на червоний сигнал світлофору, але, у подальшому, це заперечив. Вважає, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, будь-яких ПДР України не порушував, а ДТП сталася саме з вини іншого учасника, водія автомобіля «SKODA», , який поїхав на червоний сигнал світлофору та надав до суду відповідні відео матеріали та фото з місця ДТП.
У свою чергу, ОСОБА_2 (фахівець у галузі права, відповідно до ст. 271 КУпАП), який діє в інтересах ОСОБА_1 , зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено безпідставно, без ретельного дослідження всіх обставин і це підтверджується наявними відеоматеріалами, які отримані на запит останнього, та, відповідно, при складанні протоколу працівниками поліції їх переглянуто не було, оцінку не надано, що призвело до необґрунтованого звинувачення ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, хоча, на одному з відео чітко вбачається, що водій автомобіля «SKODA» поїхав на заборонений сигнал світлофору, а саме червоний, та оскільки це чітко видно, то будь-яких спеціальних знань, у тому числі й призначення авто-технічної експертизи, не потребує, оскільки, призначення експертизи - це залучення фахівця для з'ясування обставин, що потребують спеціальних знань, а в даному випадку, за наявності доказів у їх сукупності, спеціальних роз'яснень не потребується. Вважає, що саме дії водія автомобіля «SKODA», який поїхав на червоний сигнал світлофору, є у причинно-наслідковому зв'язку з настанням ДТП, оскільки, п. 8.7.3.е ПДР України передбачено, що сигнали світлофора мають такі значення - червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
У судовому засіданні водій автомобіля «SKODA», д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_3 зазначив, що він їхав з м. Києва у бік м. Бровари та при під'їзді до світлофору проїхав на миготливий жовтий сигнал світлофору, однак, сталася ДТП з вини водія автомобіля «КІА», д/н НОМЕР_1 , який не надав йому перевагу у русі, так як їхав головною дорогою, та водій не переконався, що є перешкода. Пояснив, що він бачив, що інші автомобілі зупиняються, але він рухався прямо в другій смузі, тому продовжив рух на миготливий жовтий сигнал світлофора, однак, побачив автомобіль «КІА», вже на перехресті та уникнути ДТП не вдалося. Зазначив, що у його діях відсутні порушення ПДР України, оскільки їх дотримувався, а ДТП сталася саме з вини водія «КІА», який при повороті ліворуч не надав йому дорогу .
Адвокат Бойко Є.В., який представляє інтереси ОСОБА_3 , водія автомобіля «SKODA», д/н НОМЕР_2 , зазначив, що, на його думку, саме ОСОБА_1 порушив ПДР України, що і стало причиною ДТП, оскільки, він ознайомився з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, у тому числі й з наявними відеоматеріалами, з яких чітко не вбачається, що ОСОБА_3 поїхав саме на червоний сигнал світлофора, хоча такий присутній, однак, це може бути відблиск, а не саме червоний сигнал світлофора. Зокрема, зазначив, що можливо у даній ситуації є вина обох водіїв і ця обставина підлягає дослідженню, проте, на даний час, вирішується питання чи саме в діях водія ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення та з урахуванням всіх наявних матеріалів, у їх сукупності, прохав визнати винним останнього за ст. 124 КУпАП.
Дослідивши наявні матеріали та докази в їх сукупності, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (фахівець у галузі права), ОСОБА_3 та адвоката Бойка Є.В., переглянувши наявні відеоматеріали та дослідивши фото з місця дорожньо-транспортної пригоди, приходжу до наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Як роз'яснено в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.
Зокрема, згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 8 Конституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Крім того, приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), беручи до уваги передбачене ст. 124 КУпАП адміністративне стягнення, виходжу з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 610742, ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 10.1, 16.1, 16.13 Правил дорожнього руху України.
Так, відповідно до п. 10.1 ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Згідно з п. 16.1 ПДР України, перехрестя, де черговість проїзду визначається сигналами світлофора чи регулювальника, вважається регульованим. На такому перехресті знаки пріоритету не діють.
Зокрема, відповідно до п. 16.13 ПДР України, перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч.
Як вбачається з пояснень ОСОБА_1 , 09 березня 2026 року, приблизно о 18 годині 05 хвилин, керуючи транспортним засобом «KIA Magentis», д/н НОМЕР_1 , здійснював рух по вул. Київській у м. Бровари в напрямку об'їзної дороги м. Києва з подальшим рухом у напрямку м. Бориспіль. Перед настанням дорожньо-транспортної пригоди рухався крайньою лівою смугою в напрямку регульованого перехрестя. Коли на світлофорному об'єкті загорівся зелений сигнал, то виїхав на перехрестя, зупинився приблизно посередині перехрестя та переконавшись, що зустрічні автомобілі зупинилися, а виконання повороту ліворуч буде безпечним, здійснив поворот ліворуч, після завершення якого, став учасником ДТП з автомобілем «SKODA», д/н НОМЕР_2 , який поїхав на заборонений сигнал світлофора - червоний і це підтверджується наявними відеоматеріалами та фото з місця ДТП.
Так, надані ОСОБА_1 пояснення підтверджуються наданими ним у судовому засіданні відеоматеріалами та фото з місця ДТП, які спростовують обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та відображені на схемі місця ДТП.
Зокрема, п. 8.7.3.е ПДР України передбачено, що сигнали світлофора мають такі значення - червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
Таким чином, як вбачається з вищенаведеного, у діях ОСОБА_1 не вбачається порушень п.п. 10.1, 16.1, 16.13 ПДР України, внаслідок чого, відбулася ДТП.
З огляду на викладене вище, суд зазначає, що оскільки діючим Кодексом України про адміністративне правопорушення не передбачено закриття провадження у зв'язку з невстановленістю достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді, то в даному випадку, вислухавши пояснення всіх учасників, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, які не спростовуються пояснення ОСОБА_1 , а, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП, необхідно провадження закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Так, п. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо в діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення.
Крім того, відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Зокрема, відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Крім того, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Суд враховує, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 9, 124, 245, 247, 251-252, 256, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП - закрити, на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя