28 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/12583/23 (910/14610/24)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О. В. - головуючий, Огороднік К. М., Погребняк В. Я.,
за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025
та рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехобладнання"
до ОСОБА_1
про покладення солідарної відповідальності
в межах справи №910/12583/23
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехобладнання"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.Ж.Н. Груп"
про банкрутство
Учасники справи:
ТОВ "Євротехобладнання": Лихопьок Д. П. ;
ТОВ "Д.Ж.Н. Груп": не з'явився;
Арбітражний керуючий: не з'явився;
ОСОБА_1 : Махініч Н. В.;
1. Стислий зміст заявлених вимог
1.1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/12583/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Євротехобладнання" про банкрутство ТОВ "Д.Ж.Н. Груп" на стадії ліквідаційної процедури, введеною постановою суду від 01.04.2024.
1.2. ТОВ "Євротехобладнання" звернулося до господарського суду із заявою про покладення на керівника боржника - ТОВ "Д.Ж.Н. Груп" ОСОБА_1 солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника та стягнення 1 596 257,80 грн у зв'язку з порушенням положень частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
2. Стислий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2025, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025, заяву ТОВ "Євротехобладнання" задоволено, покладено на ОСОБА_1 солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредитора ТОВ "Д.Ж.Н. Груп" та стягнуто з ОСОБА_1 користь ТОВ "Д.Ж.Н. Груп" грошові кошти в сумі 1596257,80 грн.
2.2. Суди попередніх інстанцій визнали доведеними існування всіх необхідних складових для покладення солідарної відповідальності саме на ОСОБА_1 .
3. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
3.1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/12583/23 за заявою ТОВ "Євротехобладнання" про банкрутство ТОВ "Д.Ж.Н. Груп" на стадії ліквідаційної процедури, введеною постановою від 01.04.2024.
3.2. Під час процедури розпорядження майном ТОВ "Д.Ж.Н. Груп", арбітражним керуючим було проведено аналіз фінансово-господарського стану боржника за період 2020-2022 роки.
3.3. З аналізу фінансово-господарського стану боржника вбачається, що показник абсолютної ліквідності протягом періоду спостереження (2021-2023) зменшується з 0,04 до 0,00, що значно нижче за нормативне та вказує на неможливість погашення підприємством короткострокових зобов'язань наявними грошовими коштами на дату складання висновку.
3.4. Коефіцієнт поточної ліквідності протягом всього періоду, що аналізувався, знаходився на критичному рівні нормативного значення, тобто рівень оборотних активів не забезпечував нормальну можливість погашення кредиторської заборгованості.
3.5. Оборотні активи боржника у період, що аналізувався характеризується значним обсягом запасів (станом на 31.12.2022 - 10 875,40 тис. грн, тобто 82,75% від загальної вартості оборотних активів), натомість на момент проведення аналізу майно боржника, у тому числі його запаси, не виявлені.
3.6. При цьому, незважаючи на фактичний розпродаж своїх товарних запасів протягом 2022-2023 років боржник не здійснював погашення кредиторської заборгованості, яка була сформована на початок 2022 року та залишається непогашеною до цього часу.
3.7. Ані на момент відкриття провадження у справі №910/12583/23 про банкрутство боржника (18.10.2023), ані на момент введення процедури ліквідації (01.04.2024) майно боржника, у тому числі його виробничі запаси (товари), інформація щодо яких міститься у статистичної звітності боржника, зокрема, за 2022 рік, арбітражному керуючому виявити не вдалося, що відображено у відповідних матеріалах інвентаризації майна боржника.
3.8. За висновком аналізу фінансово-господарської діяльності підприємство - боржника є фінансово нестійким, з негативною тенденцією в бік поглиблення нестійкого стану, а з огляду також на те, що підприємство протягом аналізованого періоду не отримувало прибутку, то його фінансовий стан відповідає стану надкритичної неплатоспроможності.
3.9. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/12583/23 визнано грошові вимоги ТОВ "Євротехобладнання" в розмірі 1 596 257,80 грн, з яких: 26840 грн - вимоги 1 черги, 1 569 417,80 грн - вимоги 4 черги, які складають заборгованість за договором поставки №011019-1 від 01.10.2019.
3.10. Крім того, боржник мав невиконані зобов'язання перед ТОВ "Глобал Фудс Дистрибюшн" в розмірі 220 460 грн, які підтверджені рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/8073/23.
3.11. Станом на 01.06.2023 ТОВ "Д.Ж.Н. Груп" мало заборгованість по зобов'язанням, строк яких настав, зокрема, перед ТОВ "Євротехобладнання" та ТОВ "Глобал Фудс Дистрибюшн".
3.12. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 02.05.2019 боржник мав назву ТОВ "Головна оптова компанія", його єдиним учасником та директором був ОСОБА_1 . Відповідно саме вказана особа мала право приймати рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності боржника.
3.13. При реалізації повноважень розпорядника майна боржника арбітражному керуючому стало відомо, що ОСОБА_3 , відомості про якого були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, як власника корпоративних прав та повноважень керівника боржника, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що був складений актовий запис про смерть №1804 від 06.09.2023. Тому ОСОБА_3 виключений з кола осіб, які можуть бути визнані винними у діях щодо порушення обов'язку зі звернення до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в умовах загрози неплатоспроможності ТОВ "Д.Ж.Н. Груп".
3.14. Наявні у матеріалах справи №910/12583/23 заява ТОВ "Євротехобладнання" з грошовими вимогами до боржника та заборгованість перед ТОВ ТОВ "Глобал Фудс Дистрибюшн", вимоги якого підтверджені судовим рішенням, свідчать про те, що протягом місяця - з 01.06.2023 до 01.07.2023 ТОВ "Д.Ж.Н.Груп" фактично перебувало у стані загрози неплатоспроможності (майнової кризи), зокрема в такому стані, що задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань ТОВ "Д.Ж.Н. Груп" в повному обсязі перед іншими кредиторами.
3.15. Таким чином, загроза неплатоспроможності ТОВ "Д.Ж.Н. Груп" виникла починаючи з 01.06.2023 і тривала до 18.10.2023, тобто до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Д.Ж.Н. Груп" за заявою ТОВ "Євротехобладнання".
4. Стислий зміст касаційної скарги
4.1. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалені судами попередніх інстанцій рішення та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про покладення солідарної відповідальності на скаржника.
5. Узагальнені доводи касаційної скарги
5.1. Суд апеляційної інстанції, застосовуючи частину шосту статті 34 КУзПБ, не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 09.04.2024 у справі № 908/2859/22 - щодо підстав та особливостей притягнення до солідарної відповідальності в умовах воєнного стану; від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, від 09.06.2022 у справі № 904/76/21 - щодо встановлення конкретної дати виникнення обов'язку у керівника подати заяву про порушення провадження у справі про банкрутство; від 09.06.2022 у справі № 904/76/21, від 06.10.2022 у справі № 903/988/20, від 04.07.2023 у справі № 911/293/21 (911/682/22), відповідно до яких не проведення боржником оплати за окремим(ми) договорами чи невиконання виконавчого документу за рішеннями судів, не є само по собі безумовним доказом наявності факту загрози неплатоспроможності, що свідчить про необхідність звернення керівника боржника до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство; від 09.04.2024 у справі №908/2859/22 та від 12.11.2024 у справі №910/628/20 - щодо необхідності доведення вини керівника, причинно-наслідкового зв'язку між його діями і незадоволення вимог кредиторів та завдання ним будь-яких збитків, як передумови для притягнення до солідарної відповідальності.
5.2. Судами попередніх інстанцій порушено право ОСОБА_1 , на справедливий судовий розгляд через необґрунтованість ухвалених судових рішень, адже жоден з аргументів ОСОБА_1 судами врахований не був і відповідні мотиви в оскаржуваних рішеннях не наведені, що свідчить про порушення норм процесуального права, зокрема, статей 73, 74, 76-79, 80 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, а також неврахування висновків Верховного Суду, щодо застосування наведених норм, викладеним у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 27.02.2019 у справі № 922/1163/18, від 29.08.2018 у справі № 909/105/15, від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17, від 31.01.2018 у справі № 910/8763/17) та ін.
5.3. Суди не з'ясували обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок чого висновки в оскаржуваних рішеннях не можуть вважатися обґрунтованими та такими , що відповідають дійсності, зокрема:
- ані ліквідатор, ані кредитор не вказали точної дати, з якої у ОСОБА_1 виник обов'язок подати заяву про порушення справи про банкрутство ТОВ «Д.Ж.Н. Груп». Вказівка на 01.06.2023 в оскаржуваних рішеннях є надуманою і не підтвердженою жодним доказом у справі;
- станом на 01.06.2023 у ТОВ "Д.Ж.Н. Груп" не існувало заборгованості перед двома кредиторами, про що безпідставно вказано судами попередніх інстанцій;
- суди вирішили притягнути ОСОБА_1 до відповідальності, оскільки наступний після ОСОБА_1 керівник боржника ( ОСОБА_3 ) помер та не передав розпоряднику майна документацію щодо діяльності боржника, що в свою чергу унеможливило проведення повноцінного аналізу діяльності ТОВ "Д.Ж.Н. Груп";
- звітна інформація арбітражного керуючого, подана в межах справи про банкрутство ТОВ "Д.Ж.Н. Груп", не містить висновку про те, що фінансовий стан боржника та загроза його неплатоспроможності були стабільно незворотними ні станом на 01.06.2023;
- поданий арбітражним керуючим звіт свідчить, що діяльність боржника в січні - червні 2023 року була стабільною та відповідала рівню діяльності у 2022 році, відтак ТОВ "Д.Ж.Н. Груп" не мало стабільно незворотну неплатоспроможність.
6. Позиція інших учасників щодо касаційної скарги
6.1. Ліквідатор ТОВ "Д.Ж.Н. Груп" арбітражний керуючий Тущенко С. В. у відзиві заперечував проти касаційної скарги, просив Суд залишити скаргу без задоволення, а ухвалені судами попередніх інстанцій рішення без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин цієї справи.
6.2. Від інших учасників відзиви на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
7. Касаційне провадження
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 02.02.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у цій справі, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 17.03.2026 - 15:15. Крім того, витребувано у Господарського суду міста Києва та/або Північного апеляційного господарського суду матеріали справи №910/12583/23 (910/14610/24).
7.2. 12.02.2026 до Верховного Суду на запит з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/12583/23 (910/14610/24).
7.3. 17.02.2026 до Верховного Суду надійшло клопотання від ТОВ "Євротехобладнання" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
7.4. Ухвалою Верховного Суду від 23.02.2026 вказане клопотання було задоволено, вирішено проводити судові засідання у цій справі за участю представника ТОВ "Євротехобладнання" адвоката Лихопьока Д. П. в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку.
7.5. В судове засідання 03.02.2026 з'явилися представники ОСОБА_1 та ТОВ "Євротехобладнання". Решта учасників явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до Суду не надходило.
7.6. Враховуючи наведене, а також те, що у Суду виникла необхідність у витребуванні матеріалів справи № 910/12583/23 про банкрутство ТОВ "Д.Ж.Н. Груп", ухвалою Верховного Суду від 03.02.2026 розгляд справи було відкладено на 07.04.2026 - 14:30.
7.7. 02.04.2026 до Верховного Суду на запит з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/12583/23.
7.8. В судовому засіданні 07.04.2026 представник ОСОБА_1 підтримала касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просила Суд скаргу задовольнити. Представник ТОВ "Євротехобладнання" заперечував проти касаційної скарги та просив Суд залишити скаргу без задоволення.
7.9. Решта учасників справи явку своїх явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до Суду не надходило.
7.10. У судовому засіданні 07.04.2026 оголошено перерву до 28.04.2026 - 14:45.
7.11. 10.04.2026 до Верховного Суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
7.12. Ухвалою Верховного Суду від 13.04.2026 вказане клопотання задоволено, вирішено проводити судові засідання у цій справі за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Махиніч Н.В. в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку.
7.13. В судовому засіданні 28.04.2026 представники ОСОБА_1 та ТОВ "Євротехобладнання" підтримали раніше надані пояснення по суті спору та викладеного в касаційній скарзі.
7.14. Решта учасників справи явку своїх явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до Суду не надходило.
7.15. Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю учасників справи, які не забезпечили явку своїх представників.
8. Позиція Верховного Суду
8.1. Предметом касаційного розгляду у цій справі є питання дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду заяви про покладення солідарної відповідальності на колишнього керівника боржника за незадоволення вимог кредитора.
8.2. У цій справі ТОВ "Євротехобладнання" (ініціюючий кредитор) звернувся до господарського суду із заявою, в якій просив визнати колишнього керівника ТОВ "Д.Ж.Н. Груп" ОСОБА_1 таким, що допустив порушення приписів частини шостої статті 34 КУзПБ, покласти на нього солідарну відповідальність за вимогами кредитора у справі про банкрутство ТОВ "Д.Ж.Н. Груп" у розмірі 1 596 287,80 грн та стягнути вказану суму на користь ТОВ "Євротехобладнання".
8.3. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, задовольнив вказану заяву, визнавши її обґрунтованою та такою, що підтверджується наявним у справі матеріалами.
8.4. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, порушили норми процесуального права та не врахували висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, у зв'язку з чим не можна вважати обґрунтованими ухвалені у цій справі рішення про покладення на ОСОБА_1 солідарної відповідальності за незадоволення вимог ініціюючого кредитора.
8.5. Оцінивши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами у цій справі обставин, Верховний Суд зазначає наступне.
8.6. За приписами частини шостої статті 34 КУзПБ (в редакції цього Кодексу, чинній на момент звернення кредитора із заявою про покладення солідарної відповідальності) боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.
8.7. Отже, солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника боржника (органів управління боржника), який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов'язку з виконання грошових зобов'язань боржника. Тобто солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так й після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника (відповідні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20, від 20.07.2023 у справі № 924/408/21).
8.8. Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 зауважив, що застосуванням "солідарної відповідальності" законодавець стимулює виконання боржником обов'язку з подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності відповідних умов (загрози неплатоспроможності), тоді як для кредитора подання такої заяви є правом, обумовленим лише наявністю у нього незадоволених/невиконаних боржником зобов'язань за вимогами кредитора (стаття 1, частини перша, друга статті 34, частина шоста статті 39 КУзПБ). Суд зазначив, що у справі про банкрутство солідарна відповідальність покладається за таке порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є такі негативні наслідки, як неможливість виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника. У зв'язку із цим Суд дійшов висновку, що солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
8.9. Верховний Суд у зазначеній постанові у справі №908/3236/21 дійшов висновку, що термін "солідарна відповідальність за незадоволення вимог кредиторів" у частині шостій статті 34 КУзПБ застосовується в іншому значенні, ніж згідно з положеннями ЦК України. Тому положення частини шостої статті 34 КУзПБ з урахуванням статті 22 ЦК України та mutatis mutandis висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, слід розуміти як відповідальність порушника за збитки, завдані боржнику та, відповідно, його кредиторам.
8.10. Для покладення солідарної відповідальності на керівника / члена органу управління боржника істотне значення має встановлення моменту виникнення в нього обов'язку звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
8.11. Умовами для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту, як загроза неплатоспроможності боржника, є одночасна (зокрема, протягом місячного періоду, визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ) наявність таких юридичних фактів:
1) існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов'язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);
2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов'язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов'язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.
8.12. При цьому зобов'язання, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності, мають бути реальними та документально підтвердженими. Для визначення ознак загрози неплатоспроможності правове значення має сукупний розмір боргових зобов'язань, а не їх структура, оскільки при аналізі фінансового стану боржника із загального переліку зобов'язань не виключаються ті, які не дають змогу кредитору ініціювати процедуру банкрутства.
8.13. Отже, загроза неплатоспроможності боржника розкривається законодавцем через його фінансово-економічний стан, основним визначальним критерієм якого є нездатність боржника відповісти за своїми зобов'язаннями належним йому майном (активами) і тим самим виконати грошові зобов'язання в повному обсязі перед всіма кредиторами. При цьому фінансово-економічний стан, що визначається на підставі відповідних показників матеріального, фінансового стану боржника та стану його господарської діяльності (з контрагентами тощо) як загроза неплатоспроможності, має бути не умовно-тимчасовим, а стабільно-незворотним для боржника і наслідки такого стану мають безпосередньо впливати на стан розрахунків з кредиторами.
8.14. Саме така стійкість та незворотність стану фінансово-господарської діяльності боржника, зокрема в частині розрахунків з кредиторами, і відрізняє загрозу неплатоспроможності боржника від іншого його стану фінансово-господарської діяльності, що має тимчасовий характер, і передбачає реальну (обґрунтовану матеріально-фінансовими показниками) можливість боржника у межах звичайної господарської діяльності у розумні строки змінити та відновити свої фінансові й економічні показники, що нададуть можливість боржнику в межах звичайного режиму господарської діяльності виконувати свої зобов'язання перед контрагентами та задовольняти грошові вимоги кредиторів.
8.15. Основним способом встановлення відмінностей між наведеними двома станами боржника є проведення аналізу фінансово-господарської діяльності (звітності) боржника, із встановленням / визначенням за результатами цього аналізу реальних наслідків та перспектив для боржника виконати свої зобов'язання перед його кредиторами, а для кредиторів - отримати від боржника задоволення своїх вимог у разі, якщо боржник не звернеться із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
8.16. Звертаючись із заявою про покладення на колишнього керівника боржника - ОСОБА_1 солідарної відповідальності з підстав порушення вимог частини шостої статті 36 КУзПБ, ТОВ "Євротехобладнання" стверджувало, що ОСОБА_1 був зобов'язаний звернутися до суду із заявою про банкрутство ТОВ "Д.Ж.Н. Груп" протягом місяця, починаючи з 01.06.2023 (загроза неплатоспроможності), оскільки саме вказана особа була єдиним учасником та директором ТОВ "Д.Ж.Н. Груп" і, відповідно, могла самостійно приймати будь-які рішення.
8.17. Розглядаючи вказану заяву, суди попередніх інстанцій з'ясували, що:
- згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 02.05.2019 боржник мав назву ТОВ "Головна оптова компанія", його єдиним учасником та директором був ОСОБА_1 ;
- станом на 01.06.2023 ТОВ "Д.Ж.Н. Груп" мало заборгованість по зобов'язанням, строк виконання яких настав, зокрема, перед ТОВ "Євротехобладнання" (ініціюючий кредитор у справі про банкрутство ТОВ "Д.Ж.Н. Груп") та ТОВ "Глобал Фудс Дистрибюшн" (вимоги підтверджені судовим рішенням у справі № 910/8073/23);
- надані до справи матеріали свідчать про те, що протягом місяця з 01.06.2023 до 01.07.2023 ТОВ "Д.Ж.Н. Груп" фактично перебувало у стані загрози неплатоспроможності (майнової кризи), зокрема в такому стані, що задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань ТОВ "Д.Ж.Н. Груп" в повному обсязі перед іншими кредиторами.
8.18. Суди попередніх інстанцій врахували поданий арбітражним керуючим Тущенком С. В. звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Д.Ж.Н Груп", наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, відповідно до якого ТОВ "Д.Ж.Н Груп" є фінансово нестійким, з негативною тенденцією в бік поглиблення нестійкого стану, а з огляду також на те, що підприємство протягом аналізованого періоду не отримувало прибутку, то його фінансовий стан відповідає стану надкритичної неплатоспроможності, у зв'язку з чим постановою Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 у справі №910/12583/23 ТОВ "Д.Ж.Н. Груп" було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
8.19. Загроза неплатоспроможності ТОВ "Д.Ж.Н. Груп" виникла, починаючи з 01.06.2023 і тривала до 18.10.2023, тобто до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Д.Ж.Н. Груп" за заявою ТОВ "Євротехобладнання".
8.20. Врахувавши наведене, а також те, що провадження у цій справі про банкрутство ТОВ "Д.Ж.Н. Груп" відкрито за заявою ТОВ "Євротехобладнання", а не за заявою керівника боржника, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що ОСОБА_1 , як колишній керівник ТОВ "Д.Ж.Н. Груп" допустив порушення вимог частини шостої статті 34 КУзПБ та має бути притягнутий до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредитора - ТОВ "Євротехобладнання".
8.21. За змістом наведеного в касаційній скарзі обґрунтування слідує, що скаржником заперечуються висновки в оскаржуваних у цій справі судових рішеннях, зокрема, з підстав не доведення необхідних передумов для притягнення ОСОБА_1 до солідарної відповідальності, таких як вина керівника, причинно-наслідковий зв'язок між його діями і незадоволенням вимог кредиторів, завданням ним будь-яких збитків, тощо.
8.22. Однак, згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та наявними у справі матеріалами:
- під час процедури розпорядження майном ТОВ "Д.Ж.Н. Груп" арбітражним керуючим було проведено аналіз фінансово-господарського стану боржника за період 2020-2022 роки;
- в ході дослідження проаналізовано показник абсолютної ліквідності боржника, який є найбільш жорстким критерієм платоспроможності і ліквідності підприємства, оскільки відображає яку частину короткострокової заборгованості компанія здатна погасити найближчим часом. Так, показник абсолютної ліквідності протягом періоду спостереження (2021-2023 роки) зменшується з 0,04 до -0,00, що значно нижче за нормативне і вказує на неможливість погашення підприємством короткострокових зобов'язань наявними грошовими коштами на дату складання висновку;
- також проаналізовано коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт загальної ліквідності), який дає змогу встановити, якою мірою оборотні активи покривають довгострокові та короткострокові пасиви. Нормативне значення цього показника становить - 1,5, критичне - 1,0. Протягом періоду, що аналізувався, значення цього коефіцієнта у боржника коливається між 1,01 та 1,00;
- в аналізі відображено й інші фінансові показники боржника, жоден з яких не відповідає нормативним значенням, зокрема: маневреність власних оборотних засобів - власні оборотні засоби (різниця між оборотним активами та його короткостроковими зобов'язаннями) є тією частиною оборотних активів, яка фінансується за рахунок власних коштів та короткострокових зобов'язань. Ці дані, показують позитивне значення, а також впливають на маневреність власних оборотних засобів, які характеризують частку запасів у розмірі власних оборотних засобів;
- оборотні активи боржника у період, що аналізувався, характеризується значним обсягом запасів (станом на 31.12.2022 - 10 875,40 тис. грн, тобто 82,75% від загальної вартості оборотних активів), натомість на момент проведення аналізу майно боржника, у тому числі його запаси, не виявлені;
- незважаючи на фактичний розпродаж своїх товарних запасів протягом 2022-2023 років боржник не здійснював погашення кредиторської заборгованості, яка була сформована на початок 2022 року та залишається непогашеною до цього часу;
- ані на момент відкриття провадження у справі №910/12583/23 про банкрутство ТОВ "Д.Ж.Н. Груп" (18.10.2023), ані на момент введення процедури ліквідації (01.04.2024) майно боржника, у тому числі його виробничі запаси (товари), інформація щодо яких міститься у статистичної звітності боржника, зокрема, за 2022 рік, арбітражному керуючому виявити не вдалося, що відображено у відповідних матеріалах інвентаризації майна боржника.
8.23. Заперечення скаржника щодо повноти встановлення обставин щодо неплатоспроможності товариства боржника відхиляється колегією суддів, оскільки судами попередніх інстанцій під ухвалення оскаржуваних рішень серед іншого були враховані положення Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14, у редакції Наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 № 1361 (далі - Методичні рекомендації).
8.24. Так, відповідно до п.3.4 розділу 3 Методичних рекомендацій поточною неплатоспроможністю характеризується фінансовий стан будь-якого підприємства, якщо на конкретний момент у зв'язку з випадковим збігом обставин тимчасово суми наявних у нього коштів і високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу, що відповідно до законодавчого визначення розглядається як неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі із заробітної плати, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.
8.25. Ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце в разі, коли на початку і наприкінці звітного кварталу присутні ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними засобами наприкінці звітного кварталу менші за їхні нормативні значення - 1,0 та 0,1 відповідно, що в свою чергу і прослідковується з наведеного вище аналізу фінансово-господарського стану ТОВ "Д.Ж.Н. Груп". Протилежного скаржником не доведено.
8.26. Так, згідно зі звітом арбітражного керуючого за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Д.Ж.Н Груп":
- протягом всього періоду, що аналізується, у ТОВ "Д.Ж.Н. Груп" були присутні ознаки поточної неплатоспроможності, адже кредиторська заборгованість досягла 6 176,10 тис. грн (31.12.2020, 12 949,80 тис. грн (31.12.2021), та 12 177,70 тис. грн (31.12.2022), тоді як гроші та їх еквіваленти становили 286,70 тис. грн, 169,40 тис. грн та 58,90 тис. грн відповідно;
- наприкінці другого кварталу 2021 року коефіцієнт покриття був на критичному рівні (1,01-1,00 - 1,01 протягом періоду, що аналізується), а коефіцієнт забезпечення власними засобами значно менші (0,01 протягом періоду, що аналізується) за їхні нормативні значення - 1,0 та 0,1 відповідно;
- у той же період 15.06.2023 було відкрито провадження у справі № 910/8073/23 за позовом до боржника на суму 220 460 грн, який в подальшому було повністю задоволено рішенням господарського суду;
- в цих умовах керівник (директор та єдиний учасник) ТОВ "Д.Ж.Н. Груп" ОСОБА_1 передав корпоративні права щодо вказаного товариства ОСОБА_3 .
8.27. Твердження в касаційній скарзі щодо не визначення точної дати, з якої у ОСОБА_1 виник обов'язок подати заяву про порушення справи про банкрутство ТОВ "Д.Ж.Н. Груп" не відповідає змісту оскаржуваних у цій справі судових рішень, а вказані доводи скаржника, як і ті, що стосуються заперечення існування заборгованості перед двома кредиторами (ТОВ "Євротехобладнання" та ТОВ "Глобал Фудс Дистрибюшн") по своїй суті зводяться до незгоди з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами і спростовуються наявними у справі матеріалами.
8.28. Посилання скаржника на те, що ОСОБА_1 визначено як суб'єкта солідарної відповідальності лише у зв'язку з тим, що наступний після ОСОБА_1 керівник ТОВ "Д.Ж.Н. Груп" - ОСОБА_3 помер та не передав розпоряднику майна документацію щодо діяльності боржника, Суд відхиляє як безпідставні.
8.29. Як вбачається з матеріалів справи та було враховано судами попередніх інстанцій ОСОБА_3 , відомості про якого були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, як власника корпоративних прав та повноважень керівника боржника, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
8.30. З поданого арбітражним керуючим звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Д.Ж.Н Груп" вбачається, що в період, який передував зверненню ТОВ "Євротехобладнання" із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Д.Ж.Н. Груп" (09.08.2023), єдиним учасником вказаного товариства, якому належала частка у розмірі 100%, кінцевим бенефіціарним власником та директором був саме ОСОБА_1 .
8.31. В період між зверненням ТОВ "Євротехобладнання" із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Д.Ж.Н. Груп" та прийняття місцевим господарським судом ухвали про відкриття провадження у справі № 910/12583/23 (11.09.2023) ОСОБА_1 передав належну йому частку у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ "Д.Ж.Н. Груп" ОСОБА_3 Державна реєстрація змін до відомостей про склад засновників (учасників) ТОВ "Д.Ж.Н. Груп" відбулася 30.08.2023, а 31.08.2023 - щодо кінцевого бенефіціарного власника, зміни установчих документів, зміни керівника та місцезнаходження юридичної особи.
8.32. У подальшому, 04.09.2023 ОСОБА_3 як новим директором ТОВ "Д.Ж.Н. Груп" було підписано генеральну довіреність на представництво інтересів товариства і здійснення ним фінансово-господарської діяльності, за якою уповноважено на ці дії, у томі числі, ОСОБА_1 Тобто, фактично ОСОБА_1 зберіг контроль над ТОВ "Д.Ж.Н. Груп", зокрема, щодо прийняття управлінських рішень, укладення правочинів, розпорядження майно і коштами товариства.
8.33. Ухвалюючи оскаржувані у цій справі рішення, суди попередніх інстанцій надали оцінку не лише звіту арбітражного керуючого за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Д.Ж.Н Груп", а й іншим наявним у справі доказам, з урахуванням яких у сукупності і визначили особу, у якої виник обов'язок зі звернення до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в умовах загрози неплатоспроможності ТОВ "Д.Ж.Н. Груп", тобто ОСОБА_1 .
8.34. В частині шостій статті 34 КУзПБ закріплено презумпцію вини керівника боржника у недотриманні ним обов'язку визначеного абзацом першим цієї норми, адже положення абзацу першого цієї норми визначають імперативним обов'язок керівника боржника зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Наведена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість керівнику боржника, на якого покладено тягар доведення відповідних обставин, довести відсутність причинного зв'язку між неможливістю задоволення вимог кредиторів і невиконанням ним обов'язку, визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ, щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (подібний висновок щодо застосуванню частини шостої статті 34 КУзПБ наведено у постанові від 09.06.2022 у справі № 904/76/21).
8.35. Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
8.36. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
8.37. За загальними правилами розподілу обов'язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (стаття 74 ГПК України).
8.38. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
8.39. В статті 86 ГПК передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
8.40. Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21 зазначила, що солідарна відповідальність покладається за порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є неможливість виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника.
8.41. Заперечуючи встановлені у цій справі обставини, скаржником не доведено відсутності передумов для покладення на нього солідарної відповідальності (допущеного порушення частини шостої статті 34 КУзПБ) та не надано під час розгляду цієї справи судами першої і апеляційної інстанцій відповідних доказів на підтвердження власних доводів.
8.42. За змістом частини третьої та четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
8.43. У контексті аргументів касаційної скарги колегія суддів враховує, що саме по собі посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій не в повному обсязі дослідили докази та не з'ясували обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судове рішення. Доводи касаційної скарги, які стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, не можуть бути враховані судом касаційної інстанції з огляду на положення частини другої статті 300 ГПК України.
8.44. Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
8.45. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (подібні висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
8.46. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
8.47. Незгода скаржника з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою не може свідчити про порушення судами норм процесуального права та бути підставою для скасування оскаржуваних у цій справі судових рішень.
8.48. Відносно доводів касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду у питанні застосування частини шостої статті 34 КУзПБ (пункт 5.1 цієї постанови), колегія суддів зазначає наступне.
8.49. Неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
8.50. Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.
8.51. При цьому, для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.
8.52. Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
8.53. У даному випадку скаржник лише цитує загальні висновки Верховного Суду без урахування предмету і підстав спору, досліджуваних судами у зазначених справах доказів та встановлених фактичних обставин, і не обґрунтовує та не конкретизує, в чому полягає невідповідність висновків суду апеляційної інстанцій згаданим висновкам Верховного Суду. Відповідні посилання скаржника носять суто декларативний характер і не свідчать про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права у цій справі під час розгляду заяви про покладення солідарної відповідальності.
8.54. Відносно доводів касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неврахування відповідних висновків Верховного Суду (пункт 5.2 цієї постанови), колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
8.55. Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.
8.56. За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
8.57. Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
8.58. Зазначаючи про порушення свого права на справедливий судовий розгляд, скаржник вказує на необґрунтованість ухвалених у цій справі судових рішень, позаяк за твердженням скаржника жодний його аргумент не було враховано судами. Поряд з цим, у вказаних в касаційній скарзі рішеннях Верховного Суду наведено загальні висновки щодо принципу змагальності сторін та стандарту доказування.
8.59. У розглядуваному випадку скаржником не доведено відсутності передумов для покладення на нього солідарної відповідальності під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, про що слушно вказано в оскаржуваних судових рішеннях, як і не доведено не дотримання судами під час розгляду цієї справи основних принципів господарського судочинства, зокрема, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та диспозитивності.
8.60. Решта аргументів касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення заяви про покладення солідарної відповідальності на відповідача.
8.61. Відхиляючи доводи скаржника, Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України", в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
8.62. Перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та відсутність підстав для її задоволення.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
9.2. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
9.3. Верховний Суд дійшов висновків про те, що оскаржувані судові рішення прийняті зі з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, та з дотриманням норм матеріального і процесуального права, натомість доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій рішення у цій справі мають бути залишені без змін.
9.4. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 у справі №910/12583/23 (910/14610/24) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді К. М. Огороднік
В. Я. Погребняк