13 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/3866/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я.,
за участі секретаря: Купрейчук С.П.,
за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 13.05.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.11.2025
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2026
у справі № 922/3866/25
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність,
1. Фізична особа ОСОБА_1 , звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки він має прострочені зобов'язання перед 16 кредиторами на загальну суму 404 731, 13 грн, в якій просить суд прийняти цю заяву, відкрити провадження у справі про його неплатоспроможність, призначити керуючим реструктуризацією Багінського Артема Олександровича, здійснити офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.
2. Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, ОСОБА_1 зазначив, що у нього наявні невиконані прострочені грошові зобов'язання перед ТОВ "ФК "Процент", ТОВ "Фінтаргет", ТОВ "Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів", ТОВ "Фінансова Компанія "Нові Кредити", ТОВ "Алекскредит", ТОВ "Бізпозика, ТОВ "Макс кредит", ТОВ "Фінансова компанія Кредіплюс", ТОВ "ФК Біксбіт", ТОВ "Селфі Кредит", ТОВ "Іннова Фінанс", ТОВ "Смартівей Юкрейн", ТОВ "Укр Кредит Фінанс", ТОВ "Авентус Україна", АТ "Універсал Банк" на загальну суму 404 731,13 грн.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
3. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.11.2025 у справі №922/3866/25, яку залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2026, відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
3.1. Суди першої та апеляційної інстанції, ухвалюючи наведені рішення, встановили, що боржником належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, в розумінні положень ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, не доведено наявності правових підстав для відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2026 у справі №922/3866/25, у якій заявлено вимогу скасувати вказану постанову та направити справу на повторний розгляд до Господарського суду Харківської області.
4.1. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник, як на підстави касаційного оскарження посилається на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України та вказує, що суд апеляційної інстанції застосував ст.ст. 1, 3, 8, 113, 115, 116, 119, 120, 124 КУзПБ та ст. ст. 10, 76, 77 ГПК України без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.06.2025 у справі №912/1166/23, від 14.09.2022 у справі №926/767-б/15, від 14.01.2026 у справі №925/1447/23, від 28.09.2022 у справі №916/106/22, від 14.09.2022 року у справі №926/767-б/15, від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, від 22.12.2022 у справі №916/1482/21, від 03.08.2023 у справі № 926/2987-б/20, від 26.05.2022 у справі №922/1426/21.
-Також скаржник зазначає, що відсутній висновок ВС щодо питань застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме:
- щодо застосування п. 1 ч. 2 ст. 117 у частині зобов'язання заявника, боржника та інших осіб подати до суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність як спеціальної норми у порівнянні зі статтею 81 ГПК України. Це позбавляє скаржника можливості зрозуміти порядок та рівень залученості у процес збирання і надання суду першої інстанції додаткових доказів, необхідних для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;
- щодо права/обов'язку суду першої та апеляційної інстанцій брати участь у збиранні доказів у справі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі, подані клопотання.
5. Відзиву не надано.
Провадження у Верховному Суді
6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/3866/25 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2026.
7. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.11.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2026 у справі №922/3866/25 та призначено до розгляду на 15 квітня 2026 року о 12:45 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.
8. Заслухавши суддю-доповідача, представника скаржника, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке.
9. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
10. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
11. Верховний Суд зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України та іншими законами, а застосування положень ГПК України здійснюється з урахуванням особливостей КУзПБ.
12. За приписами абзаців 4, 13 ст. 1 КУзПБ - боржником є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав; неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
13. Особливості відновлення платоспроможності боржника - фізичної особи-підприємця визначено Книгою четвертою КУзПБ.
14. Відповідно до ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
15. Частиною 1 ст. 115 КУзПБ визначено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
16. Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи наведені в ч. 2 ст. 115 цього Кодексу, згідно з якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності.
17. Тлумачення ч. 2 ст. 115 КУзПБ із застосуванням філологічного та логічного способів інтерпретації приводить до таких висновків:
- для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях наведених у ч. 2 ст. 115 КУзПБ, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов'язковим існування сукупності всіх чотирьох підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи;
- наявність у боржника майна не виключає можливості існування в нього прострочених зобов'язань перед його кредиторами, як однієї із підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (такий висновок зокрема, викладений у постановах Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №916/106/22 та від 29.07.2021 у справі №909/1028/20).
18. Згідно з ч. 1 ст. 116 КУзПБ заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
19. Приписами ч.ч. 2, 3 ст. 116 КУзПБ визначено зміст заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та перелік додатків, який має бути додано до заяви.
20. Системний аналіз ст. 113, ч.ч. 1, 2 ст. 116 КУзПБ свідчить, що про наявність наведених підстав у кожному конкретному випадку мають свідчити достатні фактичні обставини з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (фізичної особи - підприємця).
21. Отже, враховуючи викладені вимоги ст.ст. 115, 116 КУзПБ боржник має право звернутися до суду із заявою за наявності підстав, передбачених ч. 2 ст. 115 КУзПБ, та зобов'язаний додати документи, визначені ч. 3 ст. 116 КУзПБ, у тому числі конкретизований список кредиторів із зазначенням щодо кожного кредитора: загальної суми вимог, суми основного зобов'язання окремо, суми неустойки (штрафу, пені) окремо, підстав виникнення зобов'язання та строку його виконання.
22. За наслідками підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про відкриття провадження або про відмову у відкритті (ч. 3 ст. 119 КУзПБ). Підстави для відмови є вичерпними (ч. 4 ст. 119 КУзПБ), серед яких - відсутність підстав для відкриття провадження.
23. Разом із тим "відсутність підстав" у розумінні п. 1 ч. 4 ст. 119 КУзПБ у тому числі передбачає ситуацію, коли боржник не довів наявність підстав, визначених ч. 2 ст. 115 КУзПБ, або коли подані матеріали не дозволяють суду перевірити наявність таких підстав через невідповідність заяви вимогам ст. 116 КУзПБ та відсутність належних і допустимих доказів. Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.08.2025 у справі №907/96/25, де наголошено: на стадії підготовчого засідання суд перевіряє відповідність заяви вимогам ст.ст. 115, 116 КУзПБ, а відкриття провадження має істотні правові наслідки, зокрема майнового характеру, що зумовлює обов'язок боржника подати докази у відповідному обсязі.
24. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що скаржник, обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зазначив, що у нього наявні невиконані прострочені грошові зобов'язання перед ТОВ "ФК "Процент", ТОВ "Фінтаргет", ТОВ "Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів", ТОВ "Фінансова Компанія "Нові Кредити", ТОВ "Алекскредит", ТОВ "Бізпозика, ТОВ "Макс кредит", ТОВ "Фінансова компанія Кредіплюс", ТОВ "ФК Біксбіт", ТОВ "Селфі Кредит", ТОВ "Іннова Фінанс", ТОВ "Смартівей Юкрейн", ТОВ "Укр Кредит Фінанс", ТОВ "Авентус Україна", АТ "Універсал Банк" на загальну суму 404 731,13 грн.
25. Суди встановили, що у наданому до заяви про неплатоспроможність боржника - фізичної особи конкретизованому списку кредиторів ОСОБА_1 зазначив про те, що він має такі зобов'язання:
1) Перед ТОВ "Фінансова компанія Кредіплюс" за кредитним договором №849720 від 05.05.2025 у розмірі 16865,45 грн.
Проте, судом першої інстанції було встановлено, що матеріали поданої заяви не містять вищевказаного кредитного договору.
Разом із тим, до заяви доданий договір про споживчий кредит, укладений 05.05.2025 між боржником та ТОВ "Фінансова компанія Кредіплюс" за іншим номером 182098, також матеріали заяви містять розрахунок заборгованості саме за договором № 182098 від 05.05.2025, проте договору не було зазначено в конкретизованому списку кредиторів. За таких обставин, надані боржником докази на підтвердження простроченої заборгованості перед ТОВ "Фінансова компанія Кредіплюс" за кредитним договором № 849720 від 05.05.2025, зазначені ним у конкретизованому списку кредиторів, мають неточну та суперечливу інформацію.
2) Перед ТОВ "ФК Біксбіт" за кредитним договором № 1511360541681 від 23.04.2025 у розмірі 13885,56 грн, з яких відсотки: 2946,36 грн, штраф: 6339,20 грн, комісія: 600, 00 грн.
В той же час, згідно відповіді ТОВ "ФК Біксбіт" (вих. №399 від 09.07.2025) заборгованість за вказаним кредитним договором становить 12745,56 грн, який складається з: 3962,00 грн. - основна сума заборгованості; 1 844,36 грн. - нараховані проценти за користування кредитними коштами; 6 339,20 грн - штраф за неналежне виконання зобов'язань за договором; комісія за видачу кредитних коштів - 600,00 грн.
Отже, боржником неправильно визначено в конкретизованому списку кредиторів загальну суму заборгованості, також не зазначено всі складові грошового зобов'язання боржника за кредитним договором № 1511360541681 від 23.04.2025, а саме не вказано заборгованість за основним зобов'язанням перед "ФК Біксбіт".
3) Перед ТОВ "Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів" за договором 97398d3f-6311-494a-b564-08dd93a99dda від 16.05.2025 року у розмірі 9675,00 грн.
В той же час, матеріали поданої заяви не містять вказаного договору. Разом із тим, до заяви доданий договір позики від 16.05.2025, укладений між ТОВ "Сіроко Фінанс" (правонаступник - ТОВ "Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів") та боржником за іншим номером №7517176. Вищевказаного договору не було зазначено в конкретизованому списку кредиторів. Також в конкретизованому списку вказано, що у боржника існує заборгованість перед ТОВ "Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів" за договором №2142932 від 12.05.2025 у розмірі 6270, 00 грн.
Втім, матеріали поданої заяви також не містять вказаного договору. Разом із тим, до заяви доданий договір про надання фінансового кредиту від 12.05.2025, укладений між ТОВ "Стар Файненс Груп" та боржником за іншим номером №29040-05/2025, натомість вищевказаного договору не було зазначено в конкретизованому списку кредиторів.
Окрім цього, боржником в конкретизованому списку кредиторів боржника зазначено, що він має заборгованість перед ТОВ "Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів" за договором позики № 2062053 від 21.04.2025 року. Втім матеріали поданої заяви не містять вищевказаного договору. Разом із тим, до заяви доданий договір про надання фінансового кредиту від 21.04.2025 року, укладений між ТОВ "Стар Файненс Груп" та боржником за іншим номером № 47686-04/2025, проте вищевказаного договору не було зазначено в конкретизованому списку кредиторів.
Таким чином, матеріали поданої заяви не містять належних доказів, які підтверджують заборгованість боржника перед ТОВ "Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів" за договорами позики, які були зазначені в конкретизованому списку.
4) Перед ТОВ "Макс Кредит" за кредитним договором № 00-10358369 від 09.05.2025 у розмірі 7080,40 грн, з яких відсотки: відсотки: 1240,80 грн; комісія: 639,60 грн; штрафні санкції: 1200,00 грн.
Втім, заявником не зазначено розмір заборгованості боржника за основним зобов'язанням, який відповідно до детального розрахунку заборгованості, доданого ТОВ "Макс Кредит" до відповіді (вих. № 12050 від 25.06.2025) на запит, становить 4000,00 грн.
Таким чином ОСОБА_1 не зазначено всі складові грошового зобов'язання боржника за кредитним договором № 00-10358369 від 09.05.2025, як того вимагає ч.3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Також в конкретизованому списку вказано, що боржник має заборгованість у тому числі за договором № 00-10307497 від 19.04.2025.
Проте будь-яких первинних документів на підтвердження заборгованості за цим договором заявником не надано, крім того згідно відповіді ТОВ "Макс Кредит" (вих. № 12050 від 25.06.2025) у боржника наявна лише заборгованість за кредитним договором № 00-10358369 від 09.05.2025, іншого кредитного договору не зазначено.
5) Перед ТОВ "Іннова Фінанс" за договором № 231743 від 17.04.2025 у розмірі 17440,00 грн. Проте матеріали поданої заяви не містять вказаного кредитного договору. Разом із тим, до заяви доданий договір надання грошових коштів у кредит, укладений 17.04.2025 між боржником та ТОВ "Іннова Фінанс" за іншим номером № 7850050425, також матеріали заяви містять розрахунок заборгованості саме за договором № 7850050425 від 17.04.2025.
В той же час, вказаного договору не було зазначено в конкретизованому списку кредиторів.
Отже, надані боржником докази на підтвердження простроченої заборгованості перед ТОВ "Іннова Фінанс" за № 231743 від 17.04.2025, зазначені ним у конкретизованому списку кредиторів, мають неточну та суперечливу інформацію.
6) Перед ТОВ "Смартівей Юкрейн" за договором № df260c26-453d-402f-948b-14241e5137dd від 15.04.2025 у розмірі 13632,68 грн.
Проте, матеріали поданої заяви не містять вказаного кредитного договору. Разом із тим, згідно відповіді ТОВ "Смартівей Юкрейн" (вих: № 26062025/4 від 26.06.2025 року) боржник має заборгованість за іншим кредитним договором № 5578527962 від 15.04.2025.
Таким чином, матеріали поданої заяви не містять належних доказів, які підтверджують заборгованість боржника перед ТОВ "Смартівей Юкрейн" за договором № df260c26-453d-402f-948b-14241e5137dd, який був зазначений в конкретизованому списку.
7) Перед ТОВ "Авентус Україна" за договором № 8947459 від 11.04.2025 у розмірі 17774, 45 грн, у тому числі відсотки за користування кредитом: 4749.45 грн, прострочені відсотки: 2867,50 грн, штраф: 3120,00 грн.
Проте, заявником не зазначено розмір заборгованості боржника за основним зобов'язанням, який відповідно до відповіді ТОВ "Авентус Україна" (вих. №6015/25-Е від 27.06.2025) на запит боржника, становить 9 905,00 грн.
Таким чином, ОСОБА_1 не зазначено всі складові грошового зобов'язання боржника за кредитним договором № 8947459 від 11.04.2025, як того вимагає ч.3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства.
26. Верховний Суд зазначає, що оскільки обов'язок боржника подати конкретизований список кредиторів із визначеними законом реквізитами та подати докази, що підтверджують зміст заяви, прямо випливає зі ст. 116 КУзПБ, застосування положень ГПК України щодо доказів (с.ст. 74-79, 91-96 ГПК України), допустимості та належності доказів здійснюється з урахуванням особливостей КУзПБ, але ці норми не можуть тлумачитися як такі, що звільняють боржника від доказування.
27. У справі №907/96/25 Верховний Суд окремо акцентував, що відсутність у заяві систематизованої інформації щодо кожного кредитора (структура, підстави, строки) є порушенням вимог ст.ст. 115, 116 КУзПБ та свідчить про недоведеність підстав для відкриття провадження. Наведені висновки є релевантними і до цієї справи, оскільки фактична ситуація є подібною: боржник обґрунтовує заяву переважно узагальненими даними та не подає всіх доказів/відомостей, достатніх для перевірки підстав за ст. 115 КУзПБ.
28. Апеляційний господарський суд правильно звернув увагу скаржника на те, що клопотання про витребування судом першої інстанції у 15 кредиторів відомостей, необхідних для вирішення питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, свідчить про невиконання боржником свого обов'язку, передбаченого ст.116 КУзПБ, оскільки у суду відсутні повноваження збирання доказів задля ініціювання відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
29. Крім того, для відновлення платоспроможності Кодекс України з процедур банкрутства покладає на боржника обов'язки, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність: надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 ч.3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства), тому, у разі необхідності, і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.
30. Відповідно до приписів до ч.5. ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства Декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.
31. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 зазначив, що реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно та зобов'язання, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи.
32. Боржник має усвідомлювати, що ризики зазначення неповної інформації у декларації покладаються саме на боржника. Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 916/2372/20.
33. Як встановлено судом першої інстанції, в поданій до суду декларації про майновий стан за 2025 рік станом на 01.09.2025, боржник зазначає, що його дохід становить 216192,00 грн. - соціальні виплати у Німеччини, інші доходи відсутні.
34. Також встановлено, що в заяві про неплатоспроможність боржник вказує, що він має невеликий дохід від віддаленої роботи.
35. Згідно виписки АТ "Універсал банк" про рух коштів по картці від 16.10.2025, до боржника надходили кошти від третіх осіб : 04.06.2025 - ОСОБА_2 3000,00 грн; 02.06.2025 - ОСОБА_3 13380,00 грн ; 01.06.2025 ОСОБА_4 - 4600,00 грн; 24.05.2025 - ОСОБА_5 - 1870,00 грн, проте, вказані доходи не були відображені в декларації про майновий стан за 2025 рік.
36. Судами встановлено, що будь-яких обґрунтованих пояснень боржником стосовно цих надходжень на його карту, до суду не надано.
37. У контексті наведеного, суд зазначає, о декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником для мети розкриття перед судом та кредиторами свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності. Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника. При цьому, встановлюючи обов'язковість надання суду декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, законодавець передбачив можливість подання виправленої декларації (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 916/1482/21, від 03.08.2023 у справі № 926/2987-б/20).
38. У цій частині, суд касаційної інстанції погоджується із доводами скаржника про те, що не зазначення боржником певної інформації у деклараціях про майновий стан на стадії відкриття провадження не можна вважати грубим порушення принципу добросовісності, оскільки ця інформація додатково буде перевірятись арбітражним керуючим після відкриття провадження у справі. Однак, лише ці доводи не свідчать про прийняття судами помилкового рішення про відмову у відкритті провадження у цій справі.
39. Разом з тим, за змістом п. 4 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів). При цьому вимоги до такого проекту плану реструктуризації визначені статтею 124 Кодексу України з процедур банкрутства.
40. Відповідно до ч. 2 ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов'язкових періодичних зобов'язань (виплата аліментів тощо).
41. Виконання мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за умови, коли боржник істинно бажає виконати взяті на себе грошові зобов'язання, але через певні майнові/фінансові причини не може їх виконати в повному обсязі належним чином.
42. Системне тлумачення приписів книги четвертої КУзПБ "Відновлення платоспроможності фізичної особи" свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах Кодексу принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
43. Боржник має реалізувати право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності. (правові позиції Верховного Суду, сформульовані в постанові від 27.02.2024 у справі № 910/4014/22 та в постанові від 27.05.2025 року у справі № 906/820/24).
44. Такими чином, погашення вимог кредиторів (виконання взятих на себе грошових зобов'язань) у межах об'єктивних можливостей за рахунок наявних активів боржника є проявом добросовісного використання боржником своїх прав у судових процедурах неплатоспроможності та істинного бажання виконати взяті на себе грошові зобов'язання.
45. Саме боржник повинен запропонувати обґрунтований та виконуваний (реальний) проєкт плану реструктуризації своїх зобов'язань, оскільки метою і завданням процедури реструктуризації боргів є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. Розроблення боржником такого документу є закономірними очікуваннями кредиторів фактичного погашення їх вимог в межах процедури.
46. Отже, при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, обов'язком боржника є складення реального (виконуваного) проєкту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з кредиторами.
47. Як встановлено судами, до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство заявником долучено проєкт плану реструктуризації боргів, в якому зазначено, що наразі його дохід становить 563 євро (27024,00 грн) - соціальні виплати, які він отримує в Німеччині.
48. Також зазначено доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів: соціальні виплати у Німеччині - 563 євро (27024,00 грн), заробітна плата - 300 євро (14400,00грн.). Розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб: 34678,48 грн., з яких оренда житла та комунальні послуги: 493 євро (23664,00 грн.); продукти харчування: 5000,00 грн.; лікування: 6014,48 грн.
49. Судами встановлено, що на підтвердження отриманих доходів та витрат, боржником надані до матеріалів заяви низку документів, які складено іноземною мовою та без перекладу на українську мову.
50. Аргументи скаржника про те, що надання боржником документів іноземною мовою без перекладу українською мовою та без засвідчення нотаріусом вірності такого перекладу, не є визначальною підставою для висновку про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, відхиляються судом, з огляду на таке.
51. Мова, якій державою надано правовий статус обов'язкового засобу спілкування у публічних сферах суспільного життя, є державною (офіційною) мовою.
Конституцією України статус державної мови надано українській мові (ч. 1 ст. 10).
52. У рішеннях Конституційного Суду України від 14.12.1999 № 10-рп/99 та від 14.07.2021 № 1-р/2021 зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.
53. Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус судів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.
54. У п. 5.2 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 8-рп/2008 зазначено, що державною мовою здійснюються ведення судового процесу, складання судових документів та інші процесуальні дії і відносини, що встановлюються між судом та іншими суб'єктами на всіх стадіях розгляду і вирішення адміністративних та цивільних справ.
55. Тобто необхідність використання української мови, зокрема і в роботі судів, унормовано чинним законодавством.
56. За ч. 6 ст. 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
57. Будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, мають визначення доказів (ст. 73 ГПК України).
58. Як встановлено, ч. 1 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. 2 ст. 86 ГПК України).
59. За змістом статей 76, 77, 78 докази мають бути належними, допустимими та достовірними і кожний доказ суд оцінює окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
60. Тож для здійснення оцінки письмових доказів суд повинен розуміти зміст таких документів, що дозволить виявити суперечливості, забезпечить узгодженість дій усіх учасників процесу та дотримання верховенства права.
61. Тобто процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, повинні бути викладені українською (державною), зрозумілою суду мовою.
62. Згідно із ч. 2, 4, 5 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
63. При цьому до письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат».
64. Пунктом 2 гл. 8 р. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок № 296/5), визначено: якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.
65. Отже, докази, не перекладені з іноземної мови на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат», не є належними документами, оскільки вони не оформлені в установленому законом порядку.
66. Така позиція викладена в постановах КГС ВС від 12.03.2025 у справі №910/20940/21 (910/19964/23), від 03.03.2025 у справі № 910/628/20
67. Отже, висновки судів про те, що подані до заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність документи іноземною мовою без перекладу українською мовою та без засвідчення нотаріусом вірності такого перекладу свідчать про недоведеність доходів та витрат скаржника належними доказами, є правильними.
68. Крім того, судами встановлено, що між ОСОБА_1 та арбітражним керуючим Багінським М.О. була укладена додаткова угода №1 до угоди №01-15/73 від 03.09.2025, за умовами якої розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого реструктуризацією становить 45420,00 грн, оплата винагороди може здійснюватися шляхом внесення суми в повному обсязі одноразово або шляхом часткової сплати суми в розмірі 15140,00 грн протягом 3 місяців з дня виконання повноважень керуючого реструктуризацією (п.п. 3,4 додаткової угоди).
69. Однак, суди встановили, що заявником не доведено суду за рахунок яких коштів, останній буде погашати витрати на послуги арбітражного керуючого, оскільки відповідно до проєкту плану реструктуризації боргів більшу частину отриманих доходів боржника, він буде витрачати на задоволення побутових потреб, витрати (або їх частина) на оплату праці арбітражного керуючого взагалі не включені до загальних витрат боржника в цьому проєкті.
70. Також, слід відзначити, що висновки у справах №912/1166/23, №926/767-б/15, №925/1447/23, №916/106/22, №926/767-б/15, №910/6639/20, №916/1482/21, №926/2987-б/20, №922/1426/21, на які посилається скаржник, не спростовують обов'язку боржника виконати вимоги ст. 116 КУзПБ щодо структури боргу та подання належних доказів, а також не надають підстав вважати, що для відкриття провадження достатньо лише узагальнених (неповних) даних без можливості їх судової перевірки. Відмінність фактичних обставин цих справ (зокрема щодо складу та якості поданих доказів, їх походження й ідентифікації) не дає підстав стверджувати, що господарські суди у цій справі не врахували правові позиції Верховного Суду.
71. Доводи скаржника щодо відсутності висновків про витребування судом доказів у кредиторів спростовуються таким: По-перше, ініціатива доказування та подання доказів на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність покладена насамперед на боржника як єдиного заявника, що прямо випливає зі змісту ст.ст. 115, 116 КУзПБ та принципів змагальності й диспозитивності процесу. По-друге, питання витребування доказів судом не є самостійним елементом стадії відкриття провадження у справі та не може підміняти обов'язок боржника подати разом із заявою достатні, належні та допустимі докази на підтвердження заявлених підстав неплатоспроможності. По-третє, судом першої інстанції надавалась заявнику можливість усунути виявлені недоліки як шляхом залишення заяви без руху так і шляхом зобов'язання заявника подати додаткові докази, однак боржник належним чином цією процесуальною можливістю не скористався. По-четверте, сам по собі факт направлення скаржником електронних та письмових запитів кредиторам (містяться у матеріалах справи). або ненадання відповідей кредиторами не звільняє боржника від обов'язку дотримання вимог ст. 116 КУзПБ і не може бути підставою для відкриття провадження у справі за відсутності належно оформленої заяви та підтверджувальних документів. (Див. висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.02.2026 у справі №925/1665/24)
72. З огляду на викладене касаційний суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно застосували ст.ст. 115, 116, 119 КУзПБ та норми ГПК України щодо доказів, не допустили надмірного формалізму, а їх висновки зумовлені неналежним виконанням боржником обов'язку подати заяву з дотриманням вимог КУзПБ і надати докази, достатні для перевірки підстав відкриття провадження.
73. При цьому згідно з ч. 7 ст. 39 КУзПБ відмова у відкритті провадження не позбавляє боржника права повторно звернутися до суду після усунення недоліків та за наявності підстав, встановлених КУзПБ.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
74. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.
75. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, а також залишення без змін постанови апеляційного господарського суду та ухвали місцевого господарського суду.
Розподіл судових витрат
76. Понесені скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-
1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.11.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2026 у справі №922/3866/25 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді К.М. Огороднік
В.Я. Погребняк