Справа № 752/27356/21
Провадження № 4-с/752/45/26
25 травня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого- судді - Машкевич К.В.
за участю секретаря - Касаткіної А .В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації ) »Київтеплоенерго», заінтересовані особи: головний державний виконавець Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Яковенко Тетяна Ігорівна, боржник: ОСОБА_1 , суд
Заявник звернувся до суду із скаргою і просить:
- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Яковенко Т.І. в частині винесення в межах виконавчих проваджень № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 постанов від 13 листопада 2025 року про закінчення виконавчого провадження;
- скасувати постанови про закінчення виконавчих проваджень від 13 листопада 2025 року.
Посилається на те, що рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 28 вересня 2022 року був задоволений позов підприємства та прийнято рішення про видачу виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані КП'Київтеплоренерго» послуги.
10 липня 2023 року в справі було видано 3 виконавчі листи, які були звернуті до виконання до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
16 листопада 2023 року державним виконавцем було відкрито виконавчі провадження НОМЕР_4, НОМЕР_2, НОМЕР_1.
Однак 13 листопада 2025 року виконавчі провадження були закінчені за пунктом 3 частини 1 статті 39 Закону України « Про виконавче провадження» в зв'язку із смертю боржника.
Вваажає дії державного виконавця неправомірними, оскільки державним виконавцем не встановлено коло спадкоємців після смерті боржника, які є правонаступниками в межах виконавчих проваджень, враховуючи, що рішення суду залишилося не виконаним.
Зазначає, що закінчення виконавчого провадження без належних підстав грубо порушує права стягувача.
З урахуванням цього вважає, що виконавцем не вжито передбачених законом заходів для примусового виконання рішення суду.
З оглядду на це, просить задовольнити скаргу.
Скарга була зареєстрована судом 03 грудня 2025 року та відповідно до статті 33 ЦПК України визначено складу суду.
Ухвалою суду від 12 грудня 2025 року в справі відкрито провадження та скарга призначена до судового розгляду.
Представник скаржника в судовому засідання підтримала скаргу з підстав заначених у ній, просила задовольнити.
Головний державний виконавець Яковенко Т.І. просить розглядати справу в її відсутності.
Відповідно до частини 2 статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності державного виконавця.
Заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За змістом статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 28 вересня 2022 року був задоволений позов КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнуто з відповідача на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»:
1) заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 14 178,13 грн;
2) заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 27 411,40 грн;
3) заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 4 291,29 грн;
4) заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 53 075,98 грн;
5) стягнуто 2 270, 00 грн судового збору та 33, 00 грн судових витрат.
10 липня 2023 року на адресу заявника направлено 3 виконачі листи в справі, які стягувачем були пред'явлені до виконання до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Постановами старшого державного виконавця відділу Павленка В.О. від 16 листопада 2023 року були відкриті 3 виконавчі провадження № НОМЕР_5; № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1.
Відповідно до актового запису про смерть №1073 від 16 січня 2016 року ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановами головного державного виконавця відділу Яковенко Т.І. від 13 листопада 2025 року виконавчі провадження були закінчені на підставі пункту 3 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України « Про виконавче провадження».
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі: припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.
Однак, у пункті 5 частини 1 статті 34 Закону зазначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 15 цього Закону.
У частині 5 статті 15 Закону зазначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Тобто, в разі смерті боржника виконавче провадження має бути зупинено та вирішено питання про заміну сторони в виконавчому провадженні.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року в справі № 523/2357/20 зазначано, що Закон № 1404-VIII передбачає обов'язок державного виконавця зупинити виконавче провадження та вирішити питання про залучення правонаступників, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.
Положення щодо закінчення виконавчого провадження у разі смерті боржника (пункт 3 частини першої статті 39 Закон № 1404-VIII ) слід розуміти так, що вони стосуються, зокрема, випадків, коли правовідносини не допускають правонаступництва.
Однак, суд враховує, що відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.
Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Цивільна правоздатність - це здатність мати цивільні права та обов'язки.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 473/1433/18 зазначено, що цивільне-процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі.
ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона - учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв'язку зі смертю після відкриття провадження у справі.
Процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства.
Оскільки чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог статті 25 ЦК України припинено, та в силу вказаного вище не могла бути стороною у справі, провадження у справі підлягає закриттю з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Судова практика з цього питання є сталою та сформованою.
Як зазначено вище, ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто задовго до зверенння позивача до суду.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 була власником 1/6 частинри квартири АДРЕСА_1 .
При зверненні до суду заявником були пред'явлені вимоги лише до ОСОБА_1 , не дивлячись на те, що, окрім неї, в квартирі було зареєстровано 7 осіб, частина яких була співвласниками квартири.
Судом вживалися заходи для встановлення зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 .
За змістом отриманої інформації ОСОБА_1 на момент зверення позивача до суду була знята з реєстрації в квартирі 11 квітня 2016 року, однак судова повістка, направлена на її адресу, була вручена їй особисто.
( а.с. 10 - 11; 58 - 62; 68 - 70 )
Приведені обставини давали суду підстави для відкриття провадження в справі, однак вирішувати питання про залучення співвідповідачів без клопотання представника позивача, з точки зору закону, суд був позбавлений можливості.
Тобто, ОСОБА_1 не могла набути статусу учасника справи та боржника в виконавчому провадженні.
Суд враховує, що під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі статті 442 ЦПК України.
Частинами 1 та 2 статті 442 ЦПК України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
З урахуванням приведеного вище аналізу, неможливості набуття залученим позивачем при зверненні до суду відповідачем статусу учасника справи та боржника в виконавчому провадженні, державний виконавець не міг вирішувати питання про залучення правонаступників померлого до відкриття провадження в справі боржника.
Відповідно до частин 2, 3 статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
З урахуванням приведеного вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.
Керуючись статтями 19, 129 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», статтями 2, 4, 10, 18, 123, 126, 127, 447-453 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В задоволенні скарги Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації ) »Київтеплоенерго» на дії головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Яковенко Т.І відмовити.
Апеляційна скарга на на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В. Машкевич