Справа № 466/2169/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/392/26 Доповідач: ОСОБА_2
26 травня 2026 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судових засідань ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 захисника обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 22 квітня 2026 року, якою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Орджонікідзе, Дніпропетровської області, зареєстрованиу за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченому за ч. 4 ст. 186 КК України, продовжено строк тримання під вартою з визначенням розміру застави,
встановила:
вищевказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_8 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026141380000223 від 25 лютого 2026 про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 20 червня 2026 року включно.
Відповідно до положень ст.ст. 182, 183 КПК України, визначено обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу у розмірі 50 (п'ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 166 400 грн. (сто шістдесят шість тисяч чотириста гривень 00 копійок).
У разі внесення застави у вищевказаному розмірі покладено на обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора чи суду;
- прибувати до прокурора чи суду за першою вимогою;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну місця свого проживання;
- не спілкуватися з особами, які являються свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- не вчиняти інших кримінальних правопорушень, передбачених КК України.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, адвокат ОСОБА_6 захисник обвинуваченого ОСОБА_7 звернулась з апеляційною скаргою, у якій просить змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м'який, а саме, домашній арешт за адресою проживання АДРЕСА_3 .
В обґрунтування апеляційних вимог вказує на те, що на сьогодні потреба у застосуванні вищезазначеного запобіжного заходу відпала, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України зменшились.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Зважаючи на відсутність клопотань сторін кримінального провадження про розгляд апеляційної скарги за їх участі, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги без участі сторін.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши надані в копіях матеріали контрольного провадження, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, на розгляді Шевченківського районного суду м. Львова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026141380000223 від 25 лютого 2026 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
У межах цього кримінального провадження ОСОБА_7 27.02.2026 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з 25 лютого 2026 року до 25 квітня 2026 року включно із можливістю внесення застави в розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме: 232960 грн.
Підставами для обрання запобіжного заходу та продовження строку тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 може переховуватися від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років; незаконно впливати на потерпілого, свідків шляхом їх переконання та залякування. Також місцевим судом, на виконання вимог ст. 178 КПК України, було враховано особу ОСОБА_7 , який раніше судимий, не має міцних соціальних зв'язків та не працює.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що з моменту взяття ОСОБА_7 під варту та до моменту вирішення клопотання прокурора, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, станом на сьогодні не змінилися та не зменшилися.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, та вважає, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, як про це просить захисник, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків. Відомостей, які б свідчили про неможливість подальшого застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторонами не надано.
Окрім цього, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Водночас, ЄСПЛ визнано законними та обґрунтованими дії національних судів, щодо обрання обвинуваченому розміру застави, який перевищував його наявні активи та поточні доходи, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника, шкоду, завдану кримінальним правопорушенням та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Під час визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави судом було враховано відомості про сімейний та майновий стан ОСОБА_7 , а також суспільну небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується. А тому, з урахуванням майнового стану та репутації обвинуваченого, застава у розмірі 50 прожиткових мінімумів доходів громадян, що складає 166 400 гривень, є обґрунтованою та здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відтак, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких обвинувачений просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскарженого рішення.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, зі справи не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
постановила :
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 захисника обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 22 квітня 2026 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою із визначенням розміру застави, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4