Справа № 944/7041/25 Головуючий у 1 інстанції: Карпин І.М.
Провадження № 22-ц/811/414/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
27 травня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.
секретаря: Костюк С.О.
з участю: боржника - ОСОБА_1 , представника стягувача - Скиданюка М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 12 січня 2026 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , -
В грудні 2025 року приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 .
В обґрунтування подання покликається на те, що на виконанні в приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А.А. перебуває виконавче провадження ВП № 65891102 з примусового виконання виконавчого листа № 2-545 від 13.10.2010 року виданого Яворівським районним судом Львівської області про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в користь ПАТ АТ «Укргазбанк» в особі Львівської філії 51 685, 62 доларів США заборгованості по кредитному договору. Солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в користь ПАТ АТ «Укргазбанк» в особі Львівської філії 20 963, 21 грн заборгованості по кредитному договору. Наявність у боржника ОСОБА_1 невиконаних зобов'язань, покладених на неї виконавчим листом листа № 2-545 від 13.10.2010 року виданого Яворівським районним судом Львівської області та ухилення від виконання судового рішення, є підставою для обмеження у праві виїзду за межі України.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 12 січня 2026 року у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - відмовлено.
Ухвалу суду оскаржив приватний виконавець Пиць Андрій Андрійович, подавши апеляційну скаргу.
Вважає ухвалу суду такою, що не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права, та не відповідає фактичним обставинам справи.
Апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що матеріали подання не містять належних та допустимих доказів того, що боржник свідомо не вчиняє дій, спрямованих на виконання рішення суду, хоча виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості.
В поданні зазначено заходи, які вчинялися приватним виконавцем, для виконання рішення суду в межах виконавчого провадження ВП № 65891102, однак боржник ухиляється від виконання своїх зобов'язань.
Зазначає, що ухилення боржника полягає у неподанні декларації про доходи та майно, що передбачено у п.2 постанови про відкриття виконавчого провадження, ігноруванні наявності відкритого виконавчого провадження, невиконанні свого прямого обов'язку виконання судового рішення.
Просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким апеляційну скаргу задовольнити.
16 лютого 2026 року від представника ПАТ АТ «Укргазбанк» - Скиданюка Михайла Васильовича надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких просить ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 12 січня 2026 року скасувати, апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.
11 березня 2026 року судом зареєстровано відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу залишити без змін.
18 травня 2026 року від приватного виконавця Пиця А.А. на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З урахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Сторони мали реальну можливість реалізувати свої процесуальні права з доведенням своєї позиції по справі, у тому числі через можливість брати участь в судовому засідання в режимі відеоконференції або через представника.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "ЮніонАліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність учасників справи, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника стягувача - Скиданюка М.В. на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення боржника - ОСОБА_1 на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відмовляючи у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, суд виходив з того, що приватним виконавцем не надано належних доказів, які б давали суду підстави вважати, що заборона виїзду за кордон сприятиме виконанню рішення суду та погашенню заборгованості, подання не містить належних доказів того, що боржник ОСОБА_1 , маючи реальну можливість для сплати заборгованості щомісячно в більшому розмірі, свідомо ухиляється від належного виконання зобов'язання та від виконання своїх обов'язків, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено, що на виконанні в приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А.А. перебуває виконавче провадження ВП № 65891102 з примусового виконання виконавчого листа № 2-545 від 13.10.2010 року виданого Яворівським районним судом Львівської області про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в користь ПАТ АТ «Укргазбанк» в особі Львівської філії 51 685, 62 доларів США заборгованості по кредитному договору. Солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в користь ПАТ АТ «Укргазбанк» в особі Львівської філії 20 963, 21 грн заборгованості по кредитному договору.
23.06.2021 виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 65891102 (а.с.18), скеровано рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу на адресу боржника, що підтверджується списком згуртованих поштових відправлень від 24.06.2021 (а.с. 19-21).
Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно. Боржником вказану декларацію виконавцю не подано.
29.06.2021 виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника ВП №65891102, згідно якої накладено арешт на грошові коштів, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_1 (а.с. 23).
29.06.2021 виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника ВП №65891102 (а.с. 25).
17.10.2024 виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яка отримує дохід у ТОВ «БЕТОНЕР» (а.с. 29-30).
28.08.2025 приватним виконавцем скеровано виклик боржнику ОСОБА_1 , однак на виклик остання не з?явилась, про причини неявки не повідомила (а.с. 34).
19.11.2025 приватним виконавцем скеровано повторно виклик боржнику ОСОБА_1 для явки до приватного виконавця на 03.12.2025 щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату, а також вимогу про надання інформації про майно та доходи, що підтверджується списками згуртованих поштових відправлень від 20.11.2025. (а.с. 37, 39).
03.12.2025 боржниця з?явилася на виклик та надала пояснення, в яких зазначила, що заборгованість відраховується з заробітної плати в розмірі 20 % від доходу (а.с. 42-45).
Згідно відповіді на запит №307030804 від 23.12.2025 до Державної податкової служби України боржник отримує дохід у ТОВ «БЕТОНЕР» (а.с.26-27).
Згідно відповіді на запит №307030957 від 23.12.2025 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів - у боржника ОСОБА_1 на праві приватної власності відсутні транспортні засоби (а.с. 31).
Згідно з інформацією №458016205 від 23.12.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - у боржника ОСОБА_1 на праві приватної власності відсутнє майно (а.с.32).
Згідно відповіді на запит №307030888 від 23.12.2025 до ДПС України щодо перетину боржником державного кордону боржник ОСОБА_1 має паспорт для виїзду за межі України серія та номер НОМЕР_1 та здійснила перетин державного кордону у період: 07.06.2022 - виїзд; 22.06.2022 - в'їзд; 11.02.2023 - виїзд; 16.02.2023 - в'їзд; 07.06.2023 - виїзд; 07.06.2023 - в'їзд; 23.06.2023 - виїзд; 23.06.2023 - в'їзд; 01.07.2023 - виїзд; 01.07.2023 - в'їзд; 08.07.2023 - виїзд; 08.07.2023 - в'їзд; 22.08.2023 - виїзд; 02.09.2023 - в'їзд; 23.09.2023 - виїзд; 23.09.2023 - в'їзд; 03.11.2023 - виїзд; 07.11.2023 - в'їзд; 10.02.2024 - виїзд; 10.02.2024 - в'їзд; 25.04.2024 - виїзд; 29.04.2024-в'їзд; 26.07.2024 -виїзд; 30.07.2024-в'їзд; 15.03.2025-виїзд; 15.03.2025-в'їзд; 22.03.2025-виїзд; 22.03.2025-в'їзд; 11.04.2025-виїзд; 15.04.2025-в'їзд; 21.06.2025 виїзд; 21.06.2025-в'їзд; 09.08.2025 -виїзд; 11.08.2025-в'їзд; 23.09.2025-виїзд; 01.10. 2025 - в'їзд; 24.10.2025-виїзд; 26.10.2025-в'їзд; 14.11.2025 - виїзд; 14.11.2025 -в'їзд; 21.11.2025-виїзд; 21.11.2025-в'їзд (а.с. 46-50).
Згідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межи України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Згідно ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов'язкової участі державного (приватного) виконавця. За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. Відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
Відповідно до статті 2 протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованого Законом України від 11 вересня 1997 року) та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" в демократичному суспільстві заходи щодо обмеження свободи пересування повинні бути достатньо виправдані суспільними інтересами.
Відтак, дотримання судами процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з питань, що пов'язані з обмеженням конституційних прав і свобод громадян, зокрема - щодо обмеження їх у праві виїзду за межі України, є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина.
Як вбачається з вище наведеного, законодавством встановлено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання
Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочину, для охорони здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідна норма Конвенції міститься у статті 33 Конституції України, якою встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Такі обмеження встановлюються, зокрема, статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», що передбачає підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України. Право на виїзд з України може бути тимчасово обмежено, в тому числі, коли особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Обмеження на виїзд боржника з України являє собою втручання в його право покидати країну, гарантоване пунктом 2 статті 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі Гочев проти Болгарії (Gochev v.Bulgaria), рішення від 26.11.2009 року (заява № 34383/03), Європейський суд визначив загальні стандарти щодо права на свободу пересування. Тимчасове обмеження в праві виїзду за ухилення від виконання зобов'язань має відповідати трьом критеріям: - ґрунтуватися на національному законі; - переслідувати одну або декілька легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції; - відповідати справедливому балансу між правами людини та публічним інтересом, тобто бути пропорційним меті його застосування.
У цій справі Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином:
У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише настільки, наскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82).
Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121)
Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов'язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. рішення Європейського Суду у справі «Рінер проти Болгарії», § 124 і рішення Європейського Суду "Фельдеш и Фельдешне Хайлик проти Угорщини", § 35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості та законності процедури (див. рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. у справі «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70
Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, які стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. у справі "Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії" (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, § 60)...".
Під поняттям «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням, розуміються будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо), що роз'яснив Верховний Суд України 01 лютого 2013 року при розгляді питань, які виникають в судовій практиці про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
У проведеному 01.02.2013 року Верховним Судом України аналізі судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вказано, що з погляду значення словосполучення "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п.5 ч.1 ст.6 Закону № 3857-XII та у п.18 ч.3 ст.11 Закону №606-XIV, позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Таким чином, поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо.
Принцип обов'язковості судових рішень, що набрали законної сили, надає їм
властивості закону по справі, у якій вони постановлені. Тому вони є обов'язковими
для виконання на території України всіма фізичними і юридичними особами, яких ці
рішення стосуються.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»,
виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб
та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, одним із таких
заходів може бути тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.09.2025 боржниця ОСОБА_1 на виклик приватного виконавця не з'явилась, підтверджуючих документів щодо перебування у лікарняній відпустці боржниця не надала. Копії листка непрацездатності (лікарняного) були подані боржницею лише після подання заперечення на подання приватного виконавця про
обмеження у праві виїзду за межі України, що свідчить про порушення нею строків та
своєчасного повідомлення приватного виконавця про причини неявки.
19.11.2025 року приватним виконавцем було скеровано вимогу в якій зазначалось надати певний перелік документів. Вимогу приватного виконавця Пиць А.А. боржниця ОСОБА_1 не виконала, інформації не надала, а саме: - декларацію про доходи та майно боржника у відповідності до Додатку 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень - на надала;
- достовірні відомості про майно (місцезнаходження, технічна характеристика тощо) з наданням копій підтверджуючих документів про відповідне право. Повідомити про майно, яким володіє боржник спільно з іншими особами, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про майно, належне боржнику від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України - не надала; - достовірні відомості про кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності (дорогоцінні метали, ювелірні вироби тощо), у тому числі про кошти на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах, про рахунки в цінних паперах у депозитарних установах, що знаходяться на території України та за її межами, з
зазначенням назви відповідної установи та її адреси, на підтвердження чого надати
копії відповідних договорів або інших документів - не надала; - достовірні відомості про наявність готівка в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах; достовірні відомості про майно, у тому числі про майно, що перебуває у спільній власності (місцезнаходження, технічна характеристика тощо) з наданням копій підтверджуючих документів про відповідне право - не надала; - достовірні відомості про майно, що перебуває в заставі/іпотеці або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні від інших осіб (місцезнаходження майна, його характеристика тощо) з наданням копій підтверджуючих договорів та додатків до них - не надала.
03.12.2025 року ОСОБА_1 з'явилась на виклик приватного виконавця. Проте боржницею не було надано у повному обсязі інформації та документів зазначених у виклику приватного виконавця: - достовірні відомості про кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності (дорогоцінні метали, ювелірні вироби тощо), у тому числі про кошти на рахунках і
вкладах у банках та інших фінансових установах, про рахунки в цінних паперах у
депозитарних установах, що знаходяться на території України та за її межами, з
зазначенням назви відповідної установи та її адреси, на підтвердження чого надати
копії відповідних договорів або інших документів - не надала; - достовірні відомості про майно, у тому числі про майно, що перебуває у спільній власності (місцезнаходження, технічна харектиристика тощо) з наданням копій підтверджуючих документів про відповідне право - не надала; - достовірні відомості про майно, що перебуває в заставі/іпотеці або в інших
осіб, а також про кошти та майно, належні від інших осіб ( місцезнаходження майна,
його характеристика тощо) з наданням копій підтверджуючих договорів та додатків
до них - не надала; - достовірні відомості про майнові права, на які може бути звернено стягнення, зокрема частки у статутному капіталі юридичних осіб, в тому числі майнові права,
що є предметом застави/іпотеки, з наданням копій підтверджуючих документів - не
надала.
Крім того, боржниця ОСОБА_1 перебуває у шлюбі, однак декларації про доходи та інформацію про майновий стан чоловіка не подала, незважаючи на те, що майно
набуте у шлюбі є об'єктом спільної сумісної власності.
За таких обставин наявні обгрунтовані підстави вважати, що боржниця приховує достовірну інформацію про доходи, що свідчить про ухилення від виконання рішення суду.
Також згідно з вищенаведеного, боржниця ОСОБА_1 в 2025р. перетнула
9 разів державний кордон, що потребує значних витрат. Проте згідно довідки наданої
боржницею про сукупний дохід в розмірі приблизно 4-5 тисяч на місяць, даний дохід
є недостатнім не лише для перетину державного кордону, але й для забезпечення
мінімальних потреб для проживання та утримання неповнолітньої дитини.
Суд першої інстанції не врахував, що ухилення від виконання рішення суду
проявляється також у його бездіяльності, а саме невжитті будь-яких заходів для
виконання обов'язку сплатити заборгованість.
Сума заборгованості за виконавчим документом становить 2 213 508,55 грн. 3 2010 року боржником сплачено боргу близько 100 000 грн. З доходів боржника здійснюються щомісячно відрахування у розмірі 2400,00 грн, що не є співрозмірним з розміром боргу. Самостійних платежів на погашення заборгованості боржницею не здійснюється. За таких обставин виконання рішення суду з урахуванням зазначених відрахувань не буде здійснено у розумні строки, що суперечить принципу обов'язковості та своєчасності виконання судового рішення.
Звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника є лише одним із заходів примусового виконання і не усуває потреби у застосуванні інших заходів у разі неналежного виконання боржником обов'язків покладених на неї рішенням суду.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що значний розмір заборгованості, відсутність добровільних платежів для погашення заборгованості, здійснення лише мінімальних примусових відрахувань із заробітної плати, ненадання на вимогу та виклик приватного виконавця декларації про доходи та майно боржника, ненадання інформації про майно яке набуте у шлюбі, інформації про рухоме та нерухоме майно на яке може бути звернено стягнення, а також інші відомості передбачені ч.5 ст.19 ЗУ «Про виконавче
провадження», викликом та вимогою приватного виконавця, неодноразові поїздки за межі України без надання відомостей про джерела та обсяги витрачених коштів свідчить про свідоме ігнорування обов'язку вживати заходів для погашення боргу, що і є ухиленням.
Колегія суддів приходить до висновку, що приватним виконавцем доведено, що боржник свідомо ухиляється від виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
апеляційну скаргу приватного виконавця Пиць Андрія Андрійовича - задовольнити.
Ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 12 січня 2026 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким подання приватного виконавця Пиць Андрія Андрійовича про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України - задовольнити.
Тимчасово обмежити - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов'язань, покладених на неї згідно виконавчого провадження ВП № 65891102 з примусового виконання виконавчого листа № 2-545 від 13.10.2010 року виданого Яворівським районним судом Львівської області про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в користь ПАТ АТ «Укргазбанк» в особі Львівської філії 51 685, 62 доларів США заборгованості по кредитному договору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 27 травня 2026 року.
Головуючий : Ванівський О.М.
Судді: Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.