Справа № 457/1696/25 Головуючий у 1 інстанції: Грицьків В.Т.
Провадження № 22-ц/811/36/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
27 травня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.
секретаря: Костюк С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 19 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "ПРИВАТБАНК", третя особа на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Осельський Євген Сергійович, треті особи на стороні позивача: ОСОБА_2 , ТОВ НВП "ПРОМЕНЕРГЕТИКА", ТОВ ТБК "ВАЛГАН" про визнання права власності на 1/2 земельної ділянки, поділ в натурі між власниками, зняття арешту з 1/2 частки, що належить позивачу, -
У провадженні Трускавецького міського суду Лвівської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "ПРИВАТБАНК", третя особа на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Осельський Євген Сергійович, треті особи на стороні позивача: ОСОБА_2 , ТОВ НВП "ПРОМЕНЕРГЕТИКА", ТОВ ТБК "ВАЛГАН" про визнання права власності на 1/2 земельної ділянки, поділ в натурі між власниками, зняття арешту з 1/2 частки, що належить позивачу.
Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 19 грудня 2025 року
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено.
Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 .
В своїй апеляційній скарзі на ухвалу суду зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповним з'ясуванням усіх обставин справи.
Зокрема покликається на те, що вона не є стороною виконавчого провадження, проте таким порушуються її права. Стверджує, що суд не обгрунтував, чому він бере до уваги лише інтереси стягувача, а не інтереси особи, що навіть не є зобов?язаною стороною у виконавчому провадженні.
Просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити повністю.
В судове засідання 18 травня 2026 року сторони не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно з ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи із такого.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що до подання позову - 04.11.2025, ОСОБА_1 зверталася до суду з заявою про забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого в межах виконавчого провадження ВП №74465653 майна - земельної ділянки, що розташована в м. Трускавець, кадастровий номер 4611500000:02:014:0052, площею 0,3669 га, з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку», що належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Трускавецькою міською радою від 16.10.2007 ЯД №463 524 та накладення арешту на згадану земельну ділянку.
Ухвалою суду від 05.11.2025 заявниці було відмовлено в задоволенні заяви, у звязку з тим, що згідно із пунктом 5 частини першої та частини третьої статті 150 ЦПК України, позов може бути забезпечено зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
13.11.2025 ОСОБА_1 подала до суду вищезгаданий позов та 04.12.2025 звернулася в суд із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого в межах виконавчого провадження ВП №74465653 майна - земельної ділянки, що розташована в м. Трускавець, кадастровий номер 4611500000:02:014:0052, площею 0,3669 га, з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку», що належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Трускавецькою міською радою від 16.10.2007 ЯД №463 524 та накладення арешту на згадану земельну ділянку.
Ухвалою від 05.12.2025 суд, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявниці щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу; з врахуванням недопустимості забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили - у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовив.
18.12.2025 ОСОБА_1 втретє звернулася до суду з аналогічною заявою про забезпечення позову шляхом: зупинення продажу арештованого в межах виконавчого провадження ВП №74465653 майна - земельної ділянки, що розташована в м. Трускавець, кадастровий номер 4611500000:02:014:0052, площею 0,3669 га, з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку», що належить ОСОБА_2 ; накладення арешту на згадану земельну ділянку та заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вищезазначеної земельної ділянки кадастровий номер 4611500000:02:014:0052.
Відповідно до статей 149, 150 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 1, 2, 3 ст. 150 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Як вбачається з матеріалів справи, заявниця претендує на частину майна - земельну ділянку, кадастровий номер 4611500000:02:014:0052, яка належить її чоловіку на праві власності, при цьому, у разі зупинення продажу арештованого нерухомого майна, що проводиться у виконавчому провадженні №74465653, неможливо буде реалізувати іншу частину майна, на яку заявниця не претендує.
Задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна, призведе до зупинення виконання рішення суду, що є недопустимим.
В матеріалах заяви наявна квитанція №ПН364 від 02.12.2025 про сплату ОСОБА_2 на рахунок приватного виконавця Осельського Є.С. 3200000,00 грн, призначення платежу - погашення заборгованості за ВП №74465653.
Однак, в матеріалах справи відсутня постанова приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження №74465653, відсутні й докази того, що заявниця ОСОБА_3 надала дані кошти ОСОБА_2 .
Згідно із статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
У постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року в справі № 705/3587/21-ц, від 12 січня 2023 року в справі № 334/9179/21, від 13 березня 2024 року в справі № 372/1561/23, від 11 квітня 2024 року в справі № 127/32578/23 викладено правовий висновок, згідно з яким недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Отже рішення суду обов'язкові до виконання, тому державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 03 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до АТ КБ "ПРИВАТБАНК", третя особа на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Осельський Євген Сергійович, треті особи на стороні позивача: ОСОБА_2 , ТОВ НВП "ПРОМЕНЕРГЕТИКА", ТОВ ТБК "ВАЛГАН" про визнання права власності на 1/2 земельної ділянки, поділ в натурі між власниками, зняття арешту з 1/2 частки, що належить позивачу - залишено без розгляду, у зв'язку з поданням ОСОБА_1 заяви про залишення позову без розгляду.
Відповідно до ч.1ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 19 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 27.05.2026 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді: Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.