Справа № 450/5015/24 Головуючий у 1 інстанції: Добош Н.Б
Провадження № 22-ц/811/20/26 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
27 травня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,
судді: Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,
за участю: секретаря Костюк С.О.;
адвоката Блонського М.А. - представника позивача ОСОБА_1 ;
адвоката Городиського Ю.О. - представника відповідача ОСОБА_2 ;
адвоката Баюш Л.В. - представниці відповідачки ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , представника ОСОБА_2 , на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 грудня 2025 року,
У жовтні 2024 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа - Пустомитівський відділ держаної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м. Львів), про відшкодування шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2020 року було задоволено позов ОСОБА_1 та поділено в натурі житловий будинок АДРЕСА_1 (в подальшому - «спірний будинок») між ОСОБА_1 і ОСОБА_6
09 січня 2924 року рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області (залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 03 червня 2024 року) у справі № 450/2568/23 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також було задоволено та усунуто перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_1 наступним чином: ухвалено вселити ОСОБА_1 до спірного будинку та зобов'язати відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 примірник всіх ключів від вхідних дверей спірного будинку та воріт до земельної ділянки згаданого будинковолодіння. Також стягнуто з ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках на користь ОСОБА_1 завдану шкоду в результаті вчинення останньому перешкод в користуванні майном (спірним будинковолодінням) в розмірі 61 500 гривень. Цим рішенням суду встановлено, що «позивач ОСОБА_1 довів належними та допустимими доказами вчинення йому з боку відповідачів перешкод у користуванні належним йому майном. Також він довів, що у зв'язку з цим орендував житло та сплачував грошові кошти відповідно до умов укладених договорів».
Подальші збитки позивача, пов'язані з орендою ним помешкання починаючи з жовтня 2023 року, в даний позов включені не були. Станом на момент подання позову відповідачами перешкоди в користуванні майном не усунуті, а саме: ОСОБА_1 доступу до його помешкання не надано, примірник ключів не переданий. Відповідачі і надалі займають його частину будинку та не звільнили її відповідно до розподілу будинковолодіння.
На виконання згаданого рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 09.01.2024 року по справі №450/2568/23 Пустомитівським ВДВС відкрито виконавчі провадження.
Крім цього, 23.09.2024 року позивачем було написано заяви кожному з відповідачів наступного змісту: «03.06.2024 р. набрало чинності рішення Пустомитівського районного суду Львівської області про зобов'язання Вас не чинити перешкоди у здійсненні мого права власності, передати примірник ключів та вселити мене у моє помешкання. Згідно рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2020 року мені виділено частину будинку АДРЕСА_1 з визначенням конкретних приміщень, які мені належать. Дане рішення суду теж набрало законної сили. У зв'язку з цим, надаю Вам можливість добровільно виконати рішення суду, передати мені примірник ключів, усунути перешкоди в користуванні моїм майном, звільнити належні мені приміщення. Після спливу двох тижнів з моменту отримання цього листа мною буде встановлено перегородку між приміщеннями, які належать мені на праві власності та приміщеннями ОСОБА_6 . Прошу Вас добровільно підготуватись до виконання таких робіт та не чинити перешкод в їх проведенні. У випадку відсутності Вашої відповіді чи не виконання законних вимог власника, мною буде подано позов до суду про усунення перешкод в користуванні майном та стягненні з Вас додаткових витрат».
Заяви 25.09.2024 року були направлені відповідачам та отримані ними, однак жодної реакції від них позивачу не поступило, рішення суду у добровільному порядку ними не виконано, триває примусове виконання рішення суду виконавчою службою. Відтак, за період з жовтня 2023 року по вересень 2024 року позивач поніс збитки пов'язані з орендою житла в загальному розмірі 360 000 гривень (по 30 000 грн щомісяця), що підтверджується договором суборенди від 01.09.2023 року №01/09 та квитанціями про оплати по такому договору. На підставі викладеного просив стягнути з відповідачів в рівних частинах на користь позивача згадані вище 360 000 грн., а також судові витрати (том 1, а.с. 2-9).
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 грудня 2025 року позов частково задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частинах на користь ОСОБА_1 завдану шкоду в результаті вчинення перешкод йому у користуванні частиною будинковолодіння за адресою: будинок АДРЕСА_1 у розмірі 240 000 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частинах на користь ОСОБА_1 2 400 грн. сплаченого судового збору (том 2, а.с. 45-58).
Додатковим рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 грудня 2025 року стягнуто з ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 3 158 грн. витрат на правову допомогу з кожного (том 2, а.с. 97-101).
Іншим додатковим рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 грудня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 11 052 грн. витрат на правову допомогу (том 2, а.с. 102-107).
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 грудня 2025 року оскаржив представник відповідача ОСОБА_2 .
Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, покликаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Вважає, що «в описовій та мотивувальній частинах (оскаржуваного) рішення не зазначено жодних досліджених судом доказів та встановлених судом фактів чинення відповідачами перешкод у володінні та користуванні частиною будинковолодіння в період з жовтня 2023 року по травень 2024 року, що на думку відповідачів, унеможливлює застосування зазначеного рішення як преюдиційного з метою встановлення фактів вчинення перешкод у користуванні частиною будинковолодіння в зазначений період, оскільки рішенням суду не були встановлені такі обставини».
Стверджує, що «після звернення позивача до відповідачів з листом від 23.09.2024, відповідачі у своїх відповідях від 22.10.2024 року повідомили позивача про можливість отримання ключів, наголосили, що ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_3 , перешкод у доступі позивачу до будинку не вчиняють, а відповідач ОСОБА_6 більш ніж 2 років разом з сином проживає закордоном».
Звертає увагу на те, що «судовими рішеннями у справі № 450/2568/23, а саме ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 19.12.2024р., ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 17.12.2024р., постановою Львівського апеляційного суду від 25.06.2025р. було відмовлено в задоволенні скарг представника ОСОБА_1 на дії державного виконавця про закриття виконавчих проваджень. У постанові Львівського апеляційного суду від 25 червня 2025 року вказано, що “твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не має можливості користуватися належними приміщеннями у житловому будинку, які згідно розподілу належать йому на праві власності, оскільки такі зайняті боржниками, їхніми речами, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не підтверджені належними та допустимими доказами». Львівський апеляційний суд у своїй Постанові зазначає: “Судом встановлено, що ОСОБА_1 зайшовши в житловий будинок, в присутності свого представника - ОСОБА_5 , державного виконавця Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хурдепи С.Ю., головного державного виконавця Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гураль Л.П., вийшов з житлового будинку і в житловий будинок не повертався, тобто, не залишився у ньому проживати з власної волі».
Відтак, вважає, що «судовими рішеннями встановлено, що відповідачами не чиниться перешкод ОСОБА_1 у користуванні належними приміщеннями у житловому будинку АДРЕСА_1 », а тому вважає, що « ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами чинення йому з боку відповідачів перешкод у користуванні належним йому майном у період з 03.06.2024 року., відтак у задоволенні позову в частині відшкодування сплаченої суми за оренду житла за період з червня 2024 по жовтень 2024 року слід відмовити» (том 2, а.с. 110-116).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представника позивача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема - вимог позовної заяви, предметом позову є відшкодування понесених позивачем збитків у вигляді орендної плати за житло, яке він змушений був орендувати у період з жовтня 2023 року по вересень 2024 року включно.
Оскаржуваним рішенням позовні вимоги задоволено частково, а саме: лише за період з жовтня 2023 року по травень 2024 року включно, а у задоволенні позовних вимог «за період з червня 2024 по жовтень 2024 року» - відмовлено.
Відтак, доводи апеляційної скарги стосовно того, що « ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами чинення йому з боку відповідачів перешкод у користуванні належним йому майном у період з 03.06.2024 року., відтак у задоволенні позову в частині відшкодування сплаченої суми за оренду житла за період з червня 2024 по жовтень 2024 року слід відмовити», не можуть прийматися до уваги, оскільки наведені обставини вже враховані судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.
Як вбачається з мотивувальної частини постанови Львівського апеляційного суду від 25 червня 2025 року у справі № 450/2568/23, згадана постанова мотивована тим, що судом апеляційної інстанції в ході апеляційного розгляду справи за скаргою представника ОСОБА_7 на дії державного виконавця було встановлено, що 31.10.2024 року рішення суду про вселення ОСОБА_8 в спірний будинок було виконаним у повному обсязі (том 1, а.с. 236-242). Тобто, виконання мало місце в «період з червня 2024 по жовтень 2024 року», тобто - у період у задоволенні позовних вимог за який судом оскаржуваним рішенням відмовлено.
Відтак, доводи апеляційної скарги з посиланням на обставини, які встановлені «судовими рішеннями у справі № 450/2568/23», зокрема - про те, що “Судом встановлено, що ОСОБА_1 зайшовши в (спірний) житловий будинок, в присутності свого представника - ОСОБА_5 , державного виконавця …, вийшов з житлового будинку і в житловий будинок не повертався, тобто, не залишився у ньому проживати з власної волі», також не можуть прийматися до уваги, оскільки наведені обставини мали місце у період, у задоволенні позовних вимог за який позивачу відмовлено.
З наведених вище підстав також не можуть прийматися до уваги доводи апеляційної скарги стосовно того, що «після звернення позивача до відповідачів з листом від 23.09.2024, відповідачі у своїх відповідях від 22.10.2024 року повідомили позивача про можливість отримання ключів, наголосили, що ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_3 , перешкод у доступі позивачу до будинку не вчиняють, а відповідач ОСОБА_6 більш ніж 2 років разом з сином проживає закордоном», оскільки наведені події також мали місце у період, у задоволенні позовних вимог за який позивачу відмовлено, а відповідачка ОСОБА_6 рішення суду першої інстанції не оскаржувала.
ЦПК України встановлено, що:
- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);
- обставини, встановлені рішенням суду у (зокрема) цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 82).
Судовими рішеннями (рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 09.01.2024 року та постановою Львівського апеляційного суду від 03.06.2024 року), які залишаються в законній силі, в цивільній справі № 450/2568/23, у якій брали участь ті самі особи, що і в даній справі (позивач ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ), встановлено, що згаданими відповідачами чинилися перешкоди в користуванні спірним будинком, у зв'язку з чим позивач змушений був орендувати інше житлове приміщення, місячна орендна плата за яке з 01.09.2023 року складала 30 000 грн. в місяць (а.с. 19-22).
Встановлений судовими рішеннями, які залишаються в законній силі, факт чинення відповідачами перешкод позивачу в користуванні спірним будинком не передбачає періодичного (щоденного, щотижневого тощо) підтвердження цього факту аналогічними фактами протягом усього періоду розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки питання усунення перешкод у користуванні будинком та вселення у нього і було предметом позовних вимог у даному судовому спорі.
За наведених вище обставин в їх сукупності суд першої інстанції вправі був задовольнити позовні вимоги за період до набрання рішенням суду від 09.01.2024 року (яким встановлено факт чинення перешкод) законної сили (03.06.2024 року), тобто - по травень 2024 року включно.
Відтак, доводи апеляційної скарги з посиланням на те, що «в описовій та мотивувальній частинах (оскаржуваного) рішення не зазначено жодних досліджених судом доказів та встановлених судом фактів чинення відповідачами перешкод у володінні та користуванні частиною будинковолодіння в період з жовтня 2023 року по травень 2024 року», також не можуть прийматися до уваги.
З урахуванням наведеного вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування (та, відповідно, для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі) відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , представника ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 грудня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повну постанову складено 27 травня 2026 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський О.М.
Шеремета Н.О.