Справа № 308/14710/25
20.05.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря: ОСОБА_4 ,
учасників судового розгляду :адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/175/26 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 лютого 2026 року,
беручи до уваги, що складання повного тексту судового рішення у формі ухвали потребує значного часу, обмежується складанням і оголошенням учасникам судового провадження її резолютивної частини, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України,
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 лютого 2026 рокучастково задоволено клопотання прокурора - заступника начальника відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12025070000000323, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.07.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 366-2 КК України, про накладення арешту на майно.
Накладено арешт на майно, вилучене 29 січня 2026 року в ході проведення обшуку будинку АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- два наручні чоловічі годинники марки Patek Philippe Geneve та Аudemars Рiguet,
- мобільний телефон марки Apple модель Iphone 14 pro max, який належить ОСОБА_6 ,
- картину розміром 936х730 мм з написом В.Гобда,
- картину розміром 1163х1163 мм з написом Контратовський,
- картину розміром 1075х975 мм з написом ОСОБА_9 ,
- картину розміром 1035х830 мм з написом Бокшай,
- картину розміром 1065х890 мм з написом Бокшай,
- картину розміром 1090х865 мм з написом Бокшай,
- картину розміром 932х726 мм з надписом Габда,
- картину розміром 1022х823 мм з надписом Коцка,
- картину розміром 1248х1045 мм з надписом Бокшай 1947,
- електронний пристрій - сервер марки Явір.
Грошові кошти у розмірі 30300,00 грн, вилучені 29 січня 2026 року в ході проведення обшуку будинку АДРЕСА_1 , повернуто ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , або її уповноваженому представнику.
До слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання прокурора - заступника начальника відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12025070000000323, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.07.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 366-2 КК України, про накладення арешту на майно, яке вилучено 29.01.2026 в ході проведення обшуку в будинку АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: грошові кошти у розмірі 30300,00 грн, два наручні чоловічі годинники марки Patek Philippe Geneve та Аudemars Рiguet, мобільний телефон марки Apple модель Iphone 14 pro max, який належить ОСОБА_6 , картину розміром 936х730 мм з написом ОСОБА_10 , картину розміром 1163х1163 мм з написом Контратовський, картину розміром 1075х975 мм з написом ОСОБА_9 , картину розміром 1035х830 мм з написом Бокшай, картину розміром 1065х890 мм з написом Бокшай, картину розміром 1090х865 мм з написом Бокшай, картину розміром 932х726 мм з надписом Габда, картину розміром 1022х823 мм з надписом Коцка, картину розміром 1248х1045 мм з надписом Бокшай 1947, електронний пристрій - сервер марки Явір.
Клопотання мотивоване тим, що вищевказане майно зберегло на собі сліди вчинення кримінальних правопорушень, з приводу яких здійснюється досудове розслідування та може бути засобом їх вчинення. Крім того, відносно вилученого майна існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що воно може мати значення речових доказів у даному кримінальному провадженні, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, перебування цього майна на зберіганні у третіх осіб створює високі ризики щодо його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення передачі. У зв'язку з цим є необхідність у накладенні арешту на зазначене майно з метою збереження його як речового доказу та для забезпечення конфіскації даного майна як виду покарання.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам КПК та істотно порушує її вимоги, внаслідок чого підлягає скасуванню.
Зазначає, що ухвала слідчого судді оскаржується лише в частині накладення арешту на картини та мобільного телефону. Вказує, що картини, на які накладено арешт є особистим майном ОСОБА_6 , її культурною родовою спадщиною, як перебувають у володінні понад 30 років і жодного відношення до кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_8 не мають.
Слідчим суддею також проігноровано рішення Ужгородського міськрайонного суду у справі № 712/17135/12 від 28.01.2013 р., згідно якого подружжя ОСОБА_11 розірвало шлюб, поділило набуте у шлюбі майно, визначено місце проживання дітей та визнано певне майно особистою власністю ОСОБА_6 .
Просить ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.
Прокурор та власник майна ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, однак від прокурора надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його участю в судовому засіданні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
Апеляційним судом зазначена заява прокурора до уваги не приймається, оскільки до заяви не долучено жодних підтверджуючих доказів поважності неявки в засідання апеляційного суду, а також з метою дотримання процесуальних строків розгляду провадження, колегія суддів дійшла висновку про можливість перегляду ухвали слідчого судді у межах доводів апеляційної скарги адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , у відповідності до вимог ст. 405 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення захисника-адвоката ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_6 , яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила їх задовольнити, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення колегія суддів бере до уваги приписи таких нормативно-правових актів.
Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положенням Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді, зокрема, про арешт майна або відмову у ньому.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні кримінальних правопорушень, зокрема арешт майна.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
ЄСПЛ нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98) (справа «East/West Alliance Limited» проти України).
Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні прокурора повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.
Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя прийшов до висновку, що враховуючи потребу органу досудового розслідування у проведенні слідчих дій з вказаним вище транспортним засобом, а також можливість використання його в якості речового доказу у даному кримінальному провадженні, що на даний момент досудового розслідування зберігаються ризики приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вказаного транспортного засобу, а відтак є необхідність у накладенні на нього арешту з метою забезпечення його збереження та можливої конфіскації.
На думку колегії суддів, такий висновок слідчого судді з приводу наявності підстав для задоволення клопотання не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах КПК України.
Як вбачається з матеріалів провадження та ухвали слідчого судді, - ГУ НП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025070000000323, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.07.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 366-2 КК України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19 липня 2025 року.
В рамках зазначеного кримінального правопорушення прокурор - заступник начальника відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна.
30 січня 2026 року на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.01.2026, у рамках досудового розслідування кримінального провадження № 12025070000000323, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.07.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 366-2 КК України, проведено обшук будинку АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ході якого виявлено та вилучено: грошові кошти у розмірі 30300,00 грн, два наручні чоловічі годинники марки Patek Philippe Geneve та Аudemars Рiguet, мобільний телефон марки Apple модель Iphone 14 pro max, який належить ОСОБА_6 , картину розміром 936х730 мм з написом ОСОБА_10 , картину розміром 1163х1163 мм з написом Контратовський, картину розміром 1075х975 мм з написом ОСОБА_9 , картину розміром 1035х830 мм з написом Бокшай, картину розміром 1065х890 мм з написом Бокшай, картину розміром 1090х865 мм з написом Бокшай, картину розміром 932х726 мм з надписом Габда, картину розміром 1022х823 мм з надписом Коцка, картину розміром 1248х1045 мм з надписом Бокшай 1947, електронний пристрій - сервер марки Явір.
Постановою слідчого від 30 січня 2026 року зазначені речі визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
В клопотанні прокурора вказано, що вищевказані речі зберегли на собі сліди вчинення кримінальних правопорушень, з приводу яких здійснюється досудове розслідування та може бути предметом їх вчинення. Крім того, відносно вилученого транспортного засобу існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що він може мати значення речового доказу в даному кримінальному провадженні, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, перебування цього транспортного засобу на зберіганні у третіх осіб створює високі ризики щодо його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення передачі. У зв'язку з цим є необхідність у накладенні арешту на зазначений транспортний засіб з метою збереження його як речового доказу та для забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Разом з тим, апеляційний суд за наслідками перевірки матеріалів, наданих прокурором до клопотання, а також представником ОСОБА_5 до апеляційної скарги, вважає, що підстави, передбачені ч. 2 ст. 170 КПК України, а також мета для арешту майна, зазначені в клопотанні та встановлені в ухвалі слідчого судді, підтвердження не знаходять.
Колегія суддів погоджується з доводами сторони захисту про те, що слідчим суддею не прийнято до уваги те, що конфіскація майна за ч.2 ст.209 КК України (легалізація доходів) поширюється лише на власність засудженого, включаючи його частку у спільній сумісній власності. Майно, що належить колишньому подружжю на праві особистої приватної власності, конфіскації не підлягає.
Апеляційним судом встановлено, що згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду у справі № 712/17135/12 від 28.01.2013, подружжя ОСОБА_11 розірвало шлюб, поділило набуте у шлюбі майно, визначено місце проживання дітей та визнано певне майно особистою власністю ОСОБА_6 .
Згідно ч. 1 ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.
Зі змісту ч. 3 ст.372 ЦК України, у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 СК України, дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них.
З вищевикладеного вбачається, що майно, яке було арештоване оскаржуваною ухвалою слідчого судді, є особистою приватною власністю ОСОБА_6 та на дане майно не розповсюджується правовий режим спільного сумісного майна подружжя.
Колегія суддів зауважує, що у межах кримінального провадження є неприпустимим вирішення спору про право власності на майно шляхом поділу його з виділенням часток (постанова Верховного суду від 04.10.2022 у справі №752/7440/18).
Із огляду на наведене у разі вирішення питання щодо накладення арешту на майно, що перебуває у спільній сумісній власності, як це припускає прокурор, зокрема з метою конфіскації як вид покарання, підлягає арешту не все майно, а лише частина такого майна, яка може бути конфіскована (постанова великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №2-3392/11).
Крім того, слідчим суддею не прийнято до уваги той факт, що картини на які накладений арешт є особистим майном ОСОБА_6 , її культурною родовою спадщиною, які перебувають у її володінні понад 30 років і жодного відношення до кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_8 не мають.
В матеріалах справи відсутні докази того, що ці картини набуті в період з 18 червня 2020 року по 09 жовтня 2023 року, або пізніше та за кошти, отримані злочиним шляхом.
Фактично слідчим суддею було накладено арешт на майно, власником якого є лише ОСОБА_6 . При цьому, ОСОБА_6 не є підозрюваною, чи обвинуваченою в рамках кримінального провадження за №12025070000000323 від 19.07.2025 року.
Таким чином, підстави для накладення арешту на майно, передбачені ч. 2 ст. 170 КПК України, стороною обвинувачення не доведена, висновок в ухвалі слідчого судді про те, що вказані речі придбані підозрюваним ОСОБА_8 за кошти, здобуті у нелегальний спосіб та з метою легалізації їх походження, не ґрунтуються на будь-яких доказах.
Отже, апеляційний суд доходить висновку про те, що слідчим суддею було залишено поза увагою, що органом досудового розслідування не було доведено того, що вказане в клопотанні майно, містить ознаки такого, що набуте за рахунок коштів, які здобуті у нелегальний спосіб, містить ознаки речових доказів або до нього може бути застосована спеціальна конфіскація у кримінальному провадженні №12025070000000323, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.07.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених . 2 ст. 209, ч. 2 ст. 366-2 КК України та, як наслідок, не було доведено необхідності накладення арешту на вказані речі, належать на праві приватної особистої власності ОСОБА_6 .
Враховуючи сукупність встановлених порушень слідчим суддею, апеляційний суд констатує невідповідність висновків слідчого судді в оскарженій ухвалі фактичним обставинам кримінального провадження.
Крім того, аналіз змісту ухвали слідчого судді свідчить про те, що вона відтворює зміст клопотання прокурора, посилання на ст. 170 КПК України, але вона не містить докладних мотивів на обґрунтування судового рішення, тому ухвала є необґрунтованою, невмотивованою, а отже підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя допустив невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам справи, не звернувши увагу на необґрунтованість клопотання прокурора про накладення арешту на вказане майно, що є підставою для задоволення апеляційної скарги представника власника майна, скасування ухвали слідчого судді та постановлення нової про відмову в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Керуючись ст. ст.170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 лютого 2026 року в частині арешту на майно, а саме: мобільний телефон марки Apple модель Iphone 14 pro max, який належить ОСОБА_6 , картину розміром 936х730 мм з написом ОСОБА_10 , картину розміром 1163х1163 мм з написом Контратовський, картину розміром 1075х975 мм з написом ОСОБА_9 , картину розміром 1035х830 мм з написом Бокшай, картину розміром 1065х890 мм з написом Бокшай, картину розміром 1090х865 мм з написом Бокшай, картину розміром 932х726 мм з надписом Габда, картину розміром 1022х823 мм з надписом Коцка, картину розміром 1248х1045 мм з надписом Бокшай 1947, - скасувати.
В задоволенні клопотання прокурора - заступника начальника відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12025070000000323, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.07.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 366-2 КК України, про накладення в частині арешту на майно, а саме: мобільний телефон марки Apple модель Iphone 14 pro max, який належить ОСОБА_6 , картину розміром 936х730 мм з написом ОСОБА_10 , картину розміром 1163х1163 мм з написом Контратовський, картину розміром 1075х975 мм з написом ОСОБА_9 , картину розміром 1035х830 мм з написом Бокшай, картину розміром 1065х890 мм з написом Бокшай, картину розміром 1090х865 мм з написом Бокшай, картину розміром 932х726 мм з надписом Габда, картину розміром 1022х823 мм з надписом Коцка, картину розміром 1248х1045 мм з надписом Бокшай 1947,- відмовити.
В решті ухвалу залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді