Справа № 155/107/26
2-п/609/2/2026
27 травня 2026 року Шумський районний суд Тернопільської області
в складі головуючої судді Катерняк О.М.
за участі секретаря судового засідання Мацишиної Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ, заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2026 року у цивільній справі №155/107/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
учасники справи не з'явились,
01 травня 2026 року через систему «Електронний суд» представник адвокат Степанюк Олександр Вікторович, який діє від імені та в інтересах відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2026 року, просив скасувати дане рішення та призначити справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування заяви зазначив, що 20 квітня 2026 року рішенням Шумського районного суд Тернопільської області у справі №155/107/26 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за кредитним договором №1404-4269 від 04.06.2024 в розмірі 22483 (двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят три) гривні, та судовий збір в сумі 2150,15 (дві тисячі сто п'ятдесят) гривень 15 коп. Зазначає, що Відповідач не був присутній при проголошенні заочного рішення суду та взагалі не знав про дату і час судових засідань по справі № №155/107/26, судових повісток про виклик до суду не отримував. Відповідач ОСОБА_1 , хоча й зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак фактично з 2018 року постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Саме за цією адресою він здійснює своє повсякденне проживання та веде побут. Водночас відповідач не з'явився у судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин, оскільки не був належним чином повідомлений про розгляд справи. Жодних судових повісток чи повідомлень за місцем фактичного проживання він не отримував. Про наявність судового провадження йому стало відомо лише «23» квітня 2026 року, що фактично позбавило його можливості реалізувати право на участь у судовому розгляді та належний захист своїх прав та інтересів. Вважає, що судом не було вжито усіх законних методів для повідомлення відповідача про розгляд даної цивільної справи. Відтак, відповідач був позбавлений можливості довести перед судом обґрунтованість своїх заперечень щодо пред'явленого позову ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», адже їх позов необґрунтований та недоведений. Вважає, що судом не було забезпечено принцип змагальності сторін, чим було надано перевагу позивачеві, і як наслідок, відповідач по справі був позбавлений свого законного права на захист своїх цивільних прав та інтересів в суді під час вирішення даної цивільної справи та не мав можливості подати відзив на позовні вимоги стосовно стягнення з нього заборгованості.
Вважає, що при винесенні рішення не враховано відсутність реального отримання кредиту відповідачем, відсутність паспорту споживчого кредиту, відсутність заявки на кредит. Зазначає, що відповідач не подавав заявки-анкета на кредит відповідно до вказаного договору в особистому кабінеті та не створював його. У справі відсутні будь-які докази того, на який саме номер телефону або електронну адресу було направлено одноразовий ідентифікатор з номером “А3273», відсутні технічні логи доставки повідомлення, відсутні докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора “А3273», а також підтвердження його введення саме відповідачем. Крім того, п. 3.8 Договору прямо передбачає, що до моменту укладення договору Позичальник зобов'язаний ознайомитися та підписати Паспорт споживчого кредиту, який містить істотні умови кредитування та є обов'язковим переддоговірним документом. У матеріалах справи такий паспорт відсутній. Це свідчить про порушення вимог Закону України «Про споживче кредитування», зокрема щодо обов'язку кредитодавця надати споживачу повну інформацію до укладення договору. Відсутність підтвердження ознайомлення з паспортом кредиту свідчить про те, що Позичальник не був належним чином поінформований про умови кредитування, що є самостійною підставою для визнання умов договору несправедливими. Також відсутність Графіка платежів як невід'ємної частини Договору та відсутність деталізованого нарахування процентів унеможливлює перевірку правильності заявленої суми заборгованості, порядку її формування та відповідності умовам Договору, що свідчить про недоведеність позовних вимог у цій частині. Крім того зазначає, що позивачем не надані жодні документи, які подавалися при укладені договору і підтверджували особу Відповідача, як особу яка отримала кредит (паспорт, РНОКПП, інші цифрові документи у випадку електронної ідентифікації через певний БАНК-ІД). Кредитний договір не містить відомостей про його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором саме ОСОБА_1 , оскільки тільки зазначення в кредитному договорі персональних даних відповідача не підтверджує проходження ним верифікації та ідентифікації згідно вимог законодавства, що відбулося за відсутності копій (електронних чи паперових) особистих документів, які б підтверджували електронну ідентифікацію фізичної особи відповідача.
Окрім іншого, представник відповідача звертає увагу на те, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не довів, що саме відповідач ініціював отримання кредиту та укладав договір, а тому ризики неналежної ідентифікації та верифікації клієнта та шахрайських дій третіх осіб покладаються на Позивача, а не на Відповідача. Відповідач наголошує, що він не укладав та особисто не підписував спірний договір, його волі на укладення договору не було, а договір з фінансовою установою укладено через мережу Інтернет, тобто мав місце електронний договір, у якому він свій електронний підпис не проставляв, жодних кодів не отримував, не підтверджував вхід в особистому кабінеті, якого і не створював, а вказані дії вчинені сторонніми особами, які використали його персональні дані та документи і заволоділи грошовими коштами. Оскільки, в нього було відсутнє волевиявлення на укладення цього правочину договір ним не підписаний, вважає, що такий договір є неукладеним. Такі обставини є об'єктивними індикаторами використання персональних даних без відома та згоди відповідача, що прямо корелює з предметом кримінального провадження та ставить під обґрунтований сумнів твердження позивача про добровільне та усвідомлене укладення відповідачем кредитного договору. Факт внесення відомостей до ЄРДР та відкриття кримінального провадження №12024035600000082 за ч.1 ст.182 КК України свідчить про наявність даних щодо незаконного використання персональних даних відповідача третіми особами. У межах цього провадження простежується причетність ОСОБА_2 до можливого кримінального правопорушення, що кореспондує з характером руху коштів по рахунку відповідача: кошти протягом хвилин надходили та негайно перераховувались на користь однієї й тієї ж особи (позначеної як « ОСОБА_3 »). Такий характер операцій є типовим для шахрайських схем, коли чужі персональні дані використовуються для оформлення фінансових продуктів та подальшого виведення коштів. Виписка рахунку демонструє короткочасні надходження і майже миттєві вихідні перекази, після чого - множинні зняття/ перекази на позначеного «Андрій Х.»). Така структура руху коштів типовa для схем «закачування» коштів на картку та їх негайного виведення третіми особами - тобто не підтверджує довготривалого користування кредитними коштами відповідачем або укладення договору на його ім'я. З урахуванням наведеного, відкриття кримінального провадження спростовує презумпцію добровільності укладення договору, на яку посилається позивач, підтверджує версію відповідача про відсутність його волевиявлення, зумовлює підвищені вимоги до доказів ідентифікації особи та електронного підпису. За таких обставин позивач не довів ані контролю відповідача над засобами електронної ідентифікації, ані факту його особистого та добровільного волевиявлення на укладення кредитного договору, у зв'язку з чим відсутній обов'язковий елемент дійсності правочину - воля сторони, що виключає можливість визнання договору укладеним та таким, що породжує правові наслідки для відповідача. На підставі викладеного, просить скасувати заочне рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 20.04.2026 року у справі №155/107/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості та призначити справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 12 травня 2026 року заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 27 травня 2026 року.
Сторони в судове засідання не з'явились.
Від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Степанюка О.В. на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторони.
Позивач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» явку свого представника в судове засідання не забезпечило, хоча були повідомлені вчасно про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Суд дослідивши матеріали справи дійшов до таких висновків.
Частина 1 статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.284 ЦПК України заочне рішенням може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Згідно із положеннями ст. 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначені, зокрема: обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причини неподання відзиву, і докази про це, посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.
Відповідно до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Тобто, лише за сукупністю цих двох умов у суду є підстави для скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду в загальному порядку.
Так, з матеріалів справи встановлено, що 24 лютого 2026 року на адресу Шумського районного суду Тернопільської області за підсудністю з Горохівського районного суду Волинської області надійшла цивільна справа №155/107/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Згідно із позовною заявою, Кредитодавець просить суд у цьому позові стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1404-4269 від 04.06.2024 в загальному розмірі 27838 грн, а саме: - прострочена заборгованість за кредитом - 6300 гривень; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 21538 гривень. А також стягнути судові витрати в розмірі 2662,40 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: с. Цеценівка, Кременецького району, Тернопільської області, що підтверджується відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру №2277374 від 27.01.2026. Аналогічну адресу відповідач вказав у анкетних даних заяви про перегляд заочного рішення суду, зокрема: АДРЕСА_1 . Тобто відповідач підтвердив вказану зареєстровану адресу проживання, а отже фактично спрямував суд на здійснення переписки із ним саме за даною адресою проживання, не зважаючи на те, що у своїй заяві про перегляд заочного рішення суду зазначив, що фактично з 2018 року проживає за іншою адресою: АДРЕСА_2 , на підтвердження чого не надав жодного документа.
Ухвалою суду від 09 березня 2026 року відкрито провадження по вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, судове засідання призначено на 30 березня 2026 року. В ухвалі про відкриття провадження відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву. Крім того в ухвалі суду вказано, що у судове засідання слід викликати учасників справи та направити їм копію вказаної ухвали.
Ухвалою суду від 30 березня 2026 року судовий розгляд справи відкладено на 20 квітня 2026 року за неявкою відповідача.
Як слідує з довідок АТ «Укрпошта», поштові відправлення із вкладенням адресату не було вручено по причині відсутності такого за місцем проживання.
Відповідно до п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно користуватися своїми правами. Тому, суд вважав, що відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України є таким, що повідомлений про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, будь-яких заяв, клопотань, в тому числі про відкладення розгляду справи чи неможливість явки в судове засідання не подав.
Відзиву на позовну заяву від ОСОБА_1 до суду не надійшло.
Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У відповідності до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, interalia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП],№28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).
Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).
Разом з цим, відповідачем в заяві про перегляд заочного рішення не наведено жодного доказу, в розумінні ст. 76 ЦПК України, який би мав істотне значення для правильного вирішення спору та спростовував висновки суду наведені в заочному рішенні суду від 20 квітня 2026 року, а обставини, на які посилається відповідач в своїй заяві про скасування заочного рішення у справі, не спростовують висновків суду, наведених у заочному рішенні.
Що стосується доводів відповідача про те, що кредитний договір було укладено шляхом вчинення кримінального правопорушення відносно відповідача, то такі не заслуговують на увагу суду, оскільки сам по собі факт звернення до правоохоронних органів та наявність кримінального провадження не може свідчити про вчинення щодо відповідача кримінального правопорушення, окрім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, зазначених відповідачем, стосовно того, що саме цей кредитний договір укладений шахрайським способом від імені ОСОБА_1 .
Таким чином за наведених обставин перегляд та скасування заочного рішення суду, яке набрало законної сили у встановленому порядку, порушуватиме принцип правової визначеності та суперечитиме ст. 11 ЦПК України з огляду на відсутність обґрунтованих заперечень відповідача проти позову.
Тобто, наявність одночасно двох умов для скасування заочного рішення судом не встановлена.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у поданій заяві про перегляд заочного рішення суду не наводить підстав для скасування та перегляду заочного рішення суду, які є істотними для правильного вирішення спору, не були і не могли бути відомі суду та які вплинуть на зміст рішення по суті, як це передбачено ст. 285 ЦПК України.
Сторона заявника не вказала та документально не підтвердила поважні причини неявки в судове засідання, а також не надала жодних доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, і не були враховані судом при винесенні спірного заочного рішення (зокрема, альтернативний розрахунок кредитної заборгованості). Обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення зводиться до непогодження з ухваленим рішенням по суті та твердження відповідача про те, що відкриття кримінального провадження спростовує презумпцію добровільності укладення договору, а тому заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення.
Частиною 4 ст. 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 76, 81, 258, ч.6 ст.259, 284-288, 353 ЦПК України, суд
Залишити без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2026 року у цивільній справі №155/107/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя: Оксана КАТЕРНЯК